Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Релігієзнавство arrow Релігійний фактор у міжнародних відносинах
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Догматичні та культові особливості католицизму

Офіційний поділ християнства на католицизм і православ'я відбувся на Константинопольському соборі в 1054 р. Проте причини розколу зародилися вже в перших християнських громадах, коли Римська імперія розпалася на Східну й Західну (395 р.). Цей поділ зумовлений здебільшого відмінностями звичаїв, мови, обрядів. У ІХ-ХІ століттях виявилися й богословські суперечності церков. В XI ст. єпископ Риму, папа Римський, самовпевнено заявив, що йому належить юридична влада над усіма християнськими громадами в світі. Більшість церков у східних країнах не погодилася з таким рішенням. Вони визнавали верховну владу лише за Вселенським Собором і зберегли традиції раннього християнства. Християни, які підтримували рішення римського єпископа, почали називатися католиками.

Розглянемо основні догматичні та культові особливості католицизму.

  • 1. Віровчення ґрунтується на Святому Письмі та переказі отців церкви. До його джерел належать також постанови соборів, настанови, повчання, енцикліки римських пап.
  • 2. У VI ст. до Нікео-Константинопольського символу віри та постанов перших семи Вселенських соборів про сходження Святого Духа західна церква додала "і від Сина" (лат. філіокве), що стало основою догматичного розходження між двома гілками християнства.
  • 3. Наступний догмат католицизму – догмат про "чистилище", прийнятий у 1439 р. на Флорентійському соборі. Вчення про "чистилище" полягає в тому, що душа людини після смерті потрапляє в "чистилище" – місце між пеклом і раєм, де має змогу очиститися від гріхів і в подальшому переходити в пекло чи рай. Очищення душ здійснюється шляхом різноманітних випробувань. Рідні та близькі покійного за допомогою молитов і внесків до церкви можуть полегшити випробування душі, яка перебуває в "чистилищі". Доля душі визначається, таким чином, не тільки поведінкою людини в земному житті, а й матеріальними можливостями близьких покійного. Оскільки церква володіє "запасом (скарбницею) добрих справ", що складаються із заслуг Ісуса Христа, Божої Матері та святих, вона здатна скоротити перебування грішників у чистилищі й надати їм право на переселення в рай.
  • 4. Чільне місце в католицизмі посідає культ Богородиці – за догматами про непорочне зачаття Діви Марії, вільної від первородного гріха (1854 р.), і про тілесне вознесіння її на Небо (1950 р.). Це породило новий напрям у католицькій теології – маріологію.
  • 5. Із семи таїнств, які визнає католицька церква, обряд хрещення здійснюється і через занурення, і через обливання; конфірмація (перша сповідь) проводиться при досягненні 7-12 років.
  • 6. Згідно з догматом про перетворення під час літургії хліба й вина у тіло і кров Христа спасіння поза таїнством Євхаристії, а отже, й поза церквою – неможливе.
  • 7. У церковно-організаційній структурі, крім трьох ступенів священства (диякони, пресвітери, єпископи), діє особлива ієрархія – кардинали.
  • 8. Для всіх священнослужителів обов'язковою є безшлюбність – целібат.
  • 9. Папа як глава церкви обирається на конклаві (лат. збори) кардиналів. Він призначає вищу ієрархію церкви – від кардиналів, патріархів, митрополитів до архієпископів та єпископів. Усі вони очолюють відповідні підрозділи церкви – дієцезії. Одночасно папа є сувереном (главою) теократичної держави Ватикану. На І Ватиканському соборі (1869-1870 pp.) затверджено догмат про непогрішимість папи, який виступає з питань віри й моралі.
  • 10. У католицизмі існує теза про особливу роль духовенства. Людина не може заслужити Божої милості самостійно, без допомоги духовенства, яке має значні переваги перед мирянами і повинно мати надзвичайні права та привілеї. Зокрема, католицьке віровчення забороняє віруючим самостійно вивчати і тлумачити Біблію, оскільки це є винятковим правом духовенства. Католицизм вважає канонічною лише Біблію, написану латинською мовою, якою не володіє переважна частина віруючих.
  • 11. Офіційно визнаною філософією є вчення Фоми Аквінського (1225-1274 pp.), яке взяв на озброєння домініканський орден (1278 р.), у межах всієї церкви – Тридентський собор (1545-1563 pp.). Як філософську доктрину католицизму це вчення проголосив папа Лев XIII у 1879 р.

Сучасна римо-католицька церква – це впливова релігійно- політична та ідеологічна інституція. Сьогодні католицизм є панівною релігією в багатьох країнах Європи: Польщі, Угорщині, Чехії, Словаччині, Литві, Франції, Італії, Іспанії, Португалії, а також на Кубі і в країнах Латинської Америки.

Особливості православ'я

  • 1. Віровчення грунтується на двох головних джерелах – Святому Письмі та Священному Переказі, куди входять рішення Вселенських і помісних соборів (IV-VIII століття), а також працях Святих Отців.
  • 2. Догматику православ'я викладено в Нікео-Константинопольському символі віри (IV ст.), який визнає триєдність Бога, боговтілення, загробну віддяку, єдину Апостольську церкву та одне хрещення, "воскресіння мертвих" і "життя майбутнього віку". Що стосується сходження Святого Духа, то церква визнає лише "від Бога Отця", як це було канонізовано двома першими Вселенськими соборами (325 і 381 pp.).
  • 3. Разом із запереченням філіокве ("і від Сина") віровчення не визнає догмату про непогрішимість папи римського.
  • 4. Центральне місце в культі посідають сім християнських таїнств. На противагу католицизму, для священиків немає канонічного застереження про целібат (обов'язкову безшлюбність).
  • 5. Важливу роль відведено культу святих, іконам, церковним святам, що є специфічною рисою віровчення та обрядових дій.
  • 6. З часів Візантійської імперії збереглися складові частини ритуального одягу духовенства, який уподібнений шатам "цезаря- папи", а також провідна функція церкви у встановленні правил особистої поведінки віруючих у храмі та за його межами щодо кількості та якості поклонів, змісту й послідовності молитов, дотримання постів тощо. Це стосується передусім візантійського та московського православ'я.
  • 7. На відміну від римо-католицької церкви з її суворо централізованою владою на чолі з папою римським, якого католики вважають намісником Христовим на землі, Вселенська православна церква не має єдиного центру та єдиного церковного уряду. З православного погляду єдиним Главою церкви є Ісус Христос, а оживляється вона Духом Святим. Вселенська православна церква – це родина церков-сестер, повністю незалежних, в усьому рівноправних автокефальних церков, яких єднають православна віра, канони Вселенської церкви та спільність богослужбового чину.

Сьогодні діють 15 автокефальних, тобто незалежних (Константинопольська, Александрійська, Єрусалимська, Антіохінська, Російська, Грузинська, Сербська, Румунська, Болгарська, Кіпрська, Елладська (або Грецька), Албанська, Польська, Чехословацька, Американська), і 5 автономних – незалежних у питаннях внутрішнього самоуправління (Синайська – в юрисдикції Єрусалимського патріархату, Фінляндська і Критська – в юрисдикції Константинопольського патріархату, Українська та Японська – в юрисдикції Московського патріархату) церков. Не маючи на те жодних канонічних, історичних та моральних підстав, Російська церква над усе прагне бути "першою серед рівних", перешкоджає відродженню та об'єднанню українського православ'я.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші