Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Культурологія arrow Тенденції розвитку цивілізацій у контексті глобалізації
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Взаємопов'язаність глобалізації та цивілізаційного розвитку людства

Цивілізаційний розвиток людства в інформаційну епоху

  • 1.1. Поняття цивілізації та різновиди теорій цивілізації.
  • 1.2. Структура та класифікація цивілізацій.
  • 1.3. Періодизація цивілізаційного розвитку та характеристика постіндустріальної цивілізації.

Завдання та питання

Література

Термін "цивілізація" та слова, що походять від нього, набули останнім часом значної популярності серед представників соціогуманітарних наук. З цієї причини їх використання не завжди супроводжується визначенням змісту поняття "цивілізація". А між тим, щодо цього існують не просто розбіжності, а навіть протилежні, взаємовиключаючі одна одну дефініції. Так, О. Поляков притримувався тієї думки, що "цивілізація, на відміну від суспільно-економічної формації – не абстракція, а дійсно існуюче явище, не умоглядна конструкція, а реальний об'єкт" [90, с. 52]. Проте А. Гусейнов стверджував, що коли ми використовуємо поняття "цивілізація", "... необхідно мати на увазі, що це – абстракція високого рівня, узагальнена характеристика множини емпіричних об'єктів" [39, с. 34].

Отже, головне питання полягає у тому, чи є цивілізація об'єктивною реальністю, або це лише певна абстракція? Для того, щоб дати відповідь на нього, необхідно більш детально проаналізувати зв'язок між терміном та тим змістом, який вкладається у нього, дослідити структуру цивілізації на понятійному та реально-історичному рівнях, охарактеризувати сутність сучасного етапу цивілізаційного розвитку.

Поняття цивілізації та різновиди теорій цивілізації

Слово "цивілізація" має латинський корінь ("civilis" – міський, державний, громадянський). В цьому сенсі воно протистоїть поняттю "silvflicus" – лісний, дикий, грубий. Таким чином, за своєю сутністю цивілізація виступає як антипод дикунству та варварству. З еволюційної точки зору, досягнення стадії цивілізації означає певний ступінь у розвитку людства.

Поняття "цивілізація" було введено у науковий обіг у XVIII ст. завдяки зусиллям видатних діячів епохи Просвітництва Ж. Бюффона, В. Мірабо, Г. Рейналя та інших. Про цей початковий етап зародження теорії цивілізації можна докладно дізнатися із статті російського дослідника І. Іонова [54].

Поява терміна "цивілізація" у зазначений час була свідченням секуляризації суспільного життя та вичерпанням пізнавальної функції концепції всесвітньої історії Августина Блаженного. Вихід за межі "священної історії" розширив можливості сприйняття навколишнього світу й потребував застосування нової термінології.

Протягом більш ніж двох сторіч еволюції наукових уявлень про цивілізацію як явища світової історії виявилися різні підходи до її розуміння. Наприклад, К. Кантор виокремлював чотири трактування цього поняття:

  • • як стадію історичної еволюції, що прийшла на зміну дикунству та варварству;
  • • як певний рівень розвитку духовності людства, що протистоїть дикунству та варварству;
  • • як тип культури, "високої культури" за А. Дж. Тойнбі;
  • • як заключну, занепадаючу фазу розвитку локальної культури (О. Шпенглер) [56, с. 22].

Крім того, слід враховувати, що в історіографії існують три різновиди теорії цивілізацій – унітарний, стадіальний та локальний. В уявленні представників унітарного різновиду теорії цивілізацій останні виглядають як єдине ціле, властиве усьому суспільству та виступають у якості певного ідеалу суспільного розвитку. Прихильники стадіального різновиду теорії цивілізацій розглядають певне покоління цивілізації в якості етапу прогресивного розвитку людства. Теоретики локального різновиду теорії цивілізацій у якості об'єкту дослідження аналізують великі спільноти людей, що склалися історично, розвиваються автономно та займають певну територію й відрізняються своєю соціокультурного специфікою.

Сьогодні існує безліч визначень поняття "цивілізація", які відрізняються між собою за обсягом, характером та змістом.

Незаперечним є те, що цивілізація – це певний стан історичної еволюції людства, що сформувався як особлива соціальна цілісність, яка за своєю сутністю протистоїть дикунству та варварству.

За традицією, що склалася у науці, цивілізація розглядається як антипод "природного" стану людства, архаїчних форм існування соціуму. У цьому контексті поняття "цивілізація" виступає як синонім культури. Культура як форма буття, на відміну від природи, є заданою, тобто не існує "сама по собі", а потребує постійних зусиль для свого підтримання та оновлення [122, с. 150]. Отже, цивілізація певного мірою є способом розвитку культурної традиції.

1. Яковенко розглядав цивілізацію та культуру під іншим кутом зору, у їх співставленні одне до одної як частини та цілого. Культуру він характеризував як родову стратегію існування людства, а цивілізацію як стійкий варіант такої стратегії, обмеженої в часі та просторі. [122, с. 98, 99]. Такий підхід може бути виправданим лише за умови розгляду культури у широкому значенні та у певному історичному контексті: як форми розвитку людства, яка існувала ще до появи давніх цивілізацій; як реального способу зв'язку природного та соціального у людському бутті.

О. Неклесса звертав увагу на "віковий" аспект цивілізаційної та культурної взаємодії, підкреслюючи, що цивілізація частіше за все асоціюється з досягненням урбаністичної стадії розвитку [122, с. 89].

Акцентуючи увагу на взаємозв'язку культури та цивілізації, Д. Замятін відзначав, що остання є носієм певних культурно-географічних образів [100, с. 213].

В оцінці співвідношення понять "цивілізація" та "культура" існує й протилежна думка. Так, Б. Єрасов підкреслював, що культура виступає компонентом цивілізації [45, с. 11]. Цю точку зору поділяв Ю. Яковець, який підкреслював, що хоча культура й з'явилася раніше цивілізації, але з тих пір, коли людство стало на цивілізаційний шлях розвитку, вона стала її складовою частиною [139, с. 19]. О. Чумаков, звернувши увагу на те, що термін "цивілізація" хоча й виділився з поняття "культура", з часом зайняв рівноправне положення з останнім. Зараз вони отримали не однакове смислове значення та стали відбивати різні аспекти об'єктивної реальності: слово "культура" пов'язується з перетворенням соціальної сфери та природи, а термін "цивілізація" віддзеркалює тенденції оновлення суспільних відносин, а тому вони є взаєпов'язаними та доповнюючими один одне [133, с. 281].

М. Барг вважав, що категорія "цивілізація" означає ідеальну тотальність суспільного життя, творчої активності людей у межах певної просторово-часової цілісності. Вона обумовлена природними умовами життя, з одного боку, та об'єктивно-історичними передумовами – з другого, рівнем розвитку людської суб'єктивності, що проявляється у образі життя індивідів, у способі їх спілкування з природою й собі подібними [5, с. 35]. У даному випадку має місце перенесення смислового наголосу на діяльнісний аспект суспільного життя.

Суперечливістю характеризується визначення цивілізації, яке належить Є. Черняку. З одного боку, він визначав цивілізацію як цілісну суспільну систему, що включає в себе усі соціальні та несоціальні компоненти історичного процесу, усю сукупність створених людиною матеріальних і духовних об'єктів, а з іншого – як цілісну систему сутнісних відносин між людьми – мікрогрупами та великими колективами [128, с. 19].

Позиції визначення цивілізації не стільки як набору провідних ознак – параметрів, скільки як сутності функціональних зв'язків між цими параметрами притримувалася К. Хвостова [119, с. 32]. Однак при цьому не уточнювалося, про які саме ознаки йде мова.

На системний характер цивілізації звертав увагу й М. Хрєнов, якій, на його думку, притаманні процеси індивідуалізації, експансія індустріальних технологій та інтенсивна урбанізація [120, с. 338]. На наш погляд, наведене визначення не відбиває системні властивості цивілізації. Не заперечуючи проти того, що кожна локальна цивілізація на горизонтальному рівні, як і кожне покоління цивілізації на вертикальному рівні, мають індивідуальні риси й властивості, тим не менш зазначимо, що індустріальні технології та урбанізація, по- перше, не є універсальними характеристиками, по-друге, вони відбивають ознаки, властиві попередньому, а не сучасному поколінню цивілізації.

Не можна визнати вдалою також спробу наділення цивілізації системними рисами, здійснену Г. Чорним. Визначивши тривалість етапу цивілізаційного розвитку людства п'ятьма тисячоліттями, він констатував, що цивілізація представляє собою класове суспільство з економікою, заснованою на товарному виробництві та торгівлі, з політичною системою у вигляді держави, з грошовим обігом, з містами як центрами влади, військової й фінансової сили, культури, науки, мистецтва, злочинності і паразитизму. Зараз на порядку денному, на переконання Г. Чорного, стоїть питання "...про створення світової держави, оскільки світ є єдиним у економічному та інформаційному відношенні, а засоби управління дозволяють контролювати події у будь-якій частини світу з одного центру" [125, с. 143]. Викладене Г. Чорним, особливо ідея світової держави, є далеким від реалій сучасного життя.

Претензією на оригінальність у визначенні природи цивілізації відрізняється позиція О. Полякова, який вважав, що цивілізація – це форма існування суспільства, не стадія, не саме суспільство, а форма, хоча й пов'язана з певною стадією розвитку. Усі відомі ознаки, властиві цивілізації: держава, міста, суспільне розшарування, ремесло, письменність – так чи інакше відбивають саме "спосіб життєдіяльності", "систему", тобто форму існування, а не саме суспільство" [89, с. 5]. Якщо, за О. Поляковим, цивілізація є форма, а не саме суспільство, з переліченими вище ознаками, то у зв'язку з цим постає питання, а які ж ознаки властиві суспільству як соціальній системі? У цьому сенсі цивілізація виступає формою невизначеного за змістом та своєю сутністю об'єкта, інакше кажучи абстракцією.

У своїй іншій публікації О. Поляков стверджував, що в основі зв'язків будь-якої цивілізації як особливої соціальної системи лежить культурно-економічний уклад – єдність культури та соціально-економічного ладу [90, с. 53, 56].

Помилковість позиції О. Полякова пояснюється недотриманням принципу системності. За системним підходом одна й та ж річ може виявитися або не виявитися системою. Усе залежить від вибору змістовного поля, в якому довільна річ цікавить дослідника. Такий вибір здійснюється шляхом визначення концепту, структури і субстракта досліджуваного об'єкта. Концепт є певною властивістю чи певним відношенням, тобто визначеністю, з якої власне і починається системне уявлення речі (об'єкта). За концептом визначається, у якому сенсі об'єкт цікавить дослідника. А. Цофнас системним уявленням назвав процедуру перетворення усякого об'єкта на субстрат для певної струкрути, яка відповідає наперед фіксованому концепту [124, с. 57].

Більш чітко визначила цивілізаційне поле Л. Семенникова, яка охарактеризувала "цивілізацію як спосіб життєдіяльності суспільної макросистеми, об'єднаної загальним географічним середовищем, системою ведення господарства, соціальною організацією, духовними цінностями, політичною системою, менталітетом та часом існування" [95, с. 14,15]. Ключовими словами у цьому визначенні є "спосіб життєдіяльності", який знаходить свій прояв у різних сферах соціальної системи й за яким цивілізації відрізняються одна від одної. Цей спосіб фіксується простором (географічним середовищем) та часовою тривалістю.

Враховуючи існування кількох різновидів теорії цивілізацій, звертаємо увагу на визначення понять "локальна цивілізація", "постіндустріальна цивілізація" та "світова цивілізація", синонімами якої є "геоцивілізація" та "глобальна цивілізація", що подані у словнику основних термінів.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші