Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Культурологія arrow Тенденції розвитку цивілізацій у контексті глобалізації
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Структура та класифікація цивілізацій

Більшої визначеності поняття "цивілізація" набуває при виявленні її структури. Розумінню останньої сприяє ідея глобальної цивілізаційної матриці, автором якої є російський соціолог О. Бессонова. Центральним елементом глобальної цивілізаційної матриці є інституціональний архетип – набір універсальних засобів координації колективної діяльності, "очищених" від специфіки історичного часу та особливостей народів. Інституціональний архетип пов'язує в єдине органічне ціле глобальні сфери – біосферу (природний комплекс), етносферу (людський потенціал), техносферу (технології та матеріальні продукти праці), ноосферу (культурно-інтелектуальний ресурс).

Локальна цивілізаційна матриця відбиває загальні закономірності на локальному рівні, з притаманними йому особливостями. Центральним елементом кожної локальної цивілізаційної матриці є інституціональне ядро, яке складається з матеріально-технологічного, природно-кліматичного, національно-демографічного та культурно-релігійного середовища.

Інституціональний архетип глобальної цивілізаційної матриці на локальному рівні втілюється у інституціональні ядра. Вони складаються з базових та компенсаторних інститутів, а також з формаційного елемента. До базових інститутів належать: інститути обміну (відношення "куплі-продажу"), інститут власності, інститут зворотних зв'язків або сигнальний інститут. Компенсаторними інститутами виступають ринок або державне регулювання та соціальне забезпечення. Формаційний елемент – це модель відносин, стрижень інституціонального ядра, що надає базовим інститутам певну форму на конкретному історичному етапі. Різноманітність форм суспільного життя розгортається у межах держави та відбувається у Його інституціональній матриці.

За допомогою цивілізаційної матриці виявляються закономірності цивілізаційного розвитку, який визначається як поступальний процес, в межах якого зазначені матриці переходять з одного еволюційного рівня до іншого за траєкторією, Що проходить за трьома вісями: формаційною, інституціонального та віссю державності. Формаційна вісь – це вісь еволюції моделей трудових відносин, яка проявляється у зміні формаційного елемента (формації). Інституціональна вісь розкривається через розвиток базових інститутів, Вісь державності вказує на характер відносин між державою та особистістю, які протягом історії виступали у формі родинних, етатистських та громадянських зв'язків [10, с. 13–16].

Застосування ідеї цивілізаційної матриці дає можливість визначити структуру цивілізації, накреслити траєкторію цивілізаційного розвитку з виокремленням етапів переходу від одного покоління цивілізації до іншого.

Найбільш складним завданням щодо структуризації цивілізації є виявлення її параметрів. Воно обумовлено, як зазначав Б. Єрасов, "невловимістю" цивілізацій, що приводить до зведення наукового пошуку до тавтологічних міркувань про неї як про "особливий тип соціальності", "особливої організації зв'язків". Підкреслюючи важливість співставлення різних суспільств, Поряд з визначенням загальних параметрів-універсалій, за якими функціонують цивілізації, він великого значення надавав системним властивостям, що формують цивілізаційний розвиток [44, с. 184, 186].

Певний крок на шляху до визначення цивілізаційних параметрів зробила В. Манапова, яка виокремила фактори, що впливають на формування образу конкретної цивілізації та її ядро. До них вона віднесла географічне середовище, систему ведення господарства, соціальну організацію, релігію, духовні цінності та політичну індивідуальність. Кожна цивілізація володіє своєрідним історичним ядром, уособленим народом, що найбільш яскраво втілює її риси. Таким ядром локальної соціокультурної системи, на її погляд, виступає етно- ідентичність [70, с. 25, 26].

На наше переконання, при визначенні ядра цивілізації В. Манапова підмінила поняття "цивілізаційна ідентичність" поняттям "етнічна ідентичність". Крім того, обмеження параметрів цивілізації її ядром робить її характеристику неповною.

Творчим у цьому відношенні був підхід Є. Черняка, який для характеристики цивілізації запропонував використати поняття "цивілізаційні пласти". Він виокремив такі їх види: біологічні пласти, що випливають з біологічної природи людини; пласти, що пов'язані з взаємовідносинами людини з довкіллям; пласти матеріальних та духовних відносин. Визначальними для цивілізаційного процесу він вважав природні та біологічні фактори, які виступають відповідними вимірами цивілізаційного розвитку. Роль релігії, як ідеології, у межах цивілізації, за Є. Черняком, полягає у задоволенні природно обумовлених аспектів людської психіки [127, с. 63,64,67].

Коментуючи даний підхід, зазначимо, що у його основі лежить еволюційна теорія, яка за своїм призначенням не може дати цілісної картини цивілізаційного розвитку, оскільки при оцінці розвитку людства вона керується географічним та біологічним детермінізмом. Недарма у концепції Є. Черняка пласт духовних відносин не виокремлений, а посідає місце поряд з матеріальними відносинами, в той час як серед цивілізаційних параметрів ключову роль мають відігравати саме соціокультурні цінності.

Розглядаючи цивілізацію як спосіб самопізнання та самовираження соціуму, закріплений у певних формах історичного буття, що проявляється у відношенні до природи, матеріальної та духовної культури, до інших людських спільнот, ми пропонуємо своє розуміння структури цивілізації (рис. 1.1).

Структура цивілізації складається з соціокультурного ядра (цивілізаційного коду) та трьох, нерівнозначних за ідентичністю, цивілізаційних шарів. Цивілізаційний код складають певні цінності, ідеали норми, що сформувалися історично, передаються від покоління до покоління через традиції та є закріпленими у певних наукових концепціях, правових та етнічних нормах й презентують рівень світогляду і світосприйняття цивілізаційних суб'єктів цивілізаційної взаємодії – особистостей, колективів та суспільств. Вони характеризуються такими рисами, як стабільність, усталеність та стійкість. Цивілізаційним індикатором виступає перший, зовнішній шар, який відбиває родові соціокультурні цінності, ідеали та норми на побутовому рівні повсякденного спілкування через систему відповідних звичаїв та традицій, за якими представник певної цивілізації на візуальному рівні відрізняється від представників інших цивілізацій. Оскільки цей шар перебуває на межі цивілізаційного поля інших суб'єктів взаємодії, роль комунікативного каналу у ньому відіграє мова. Цей шар є найбільш мобільним та чуттєвим. Два інших шари є глибинними та менш рухливими, ніж перший, особливо третій – політична організація. Зміни у економічному ладі сприяють адаптації цивілізації до ринкової кон'юнктури, хоча й містять певні ризики, що загрожують стабільності системи. Політична організація покликана забезпечити реалізацію геополітичних інтересів певної цивілізації. Вона є більш консервативною, ніж система економічних відносин. Остання є відкритою до сприйняття технологічних інновацій. Динаміка цивілізаційного розвитку у значній мірі визначається її місцерозвитком. Міжцивілізаційна взаємодія реалізується через діяльність певних суб'єктів.

Структура цивілізації

Рис. 1.1. Структура цивілізації

Цивілізації класифікуються за певними критеріями, що наведені у таблиці 1.1.

Наведена класифікація цивілізацій мала на меті розширити та конкретизувати уявлення про цей феномен, в контексті якої він постає як цілком реальний об'єкт зі своїми рисами та властивостями. Більшість локальних цивілізацій є поліцентричними та аборигенними, деякі з них мають вік, що перевищує середньостатистичний (китайська, індійська), й належать до традиційних. Термін "світова цивілізація" не має конкретного емпіричного наповнення, а є таким, що об'єднує сукупність локальних цивілізацій четвертого покоління та відбиває тенденцію до глобалізації цивілізаційного простору.

Таблиця 1.1

Класифікація цивілізацій

Критерії класифікації

за походженням

за принципом стадіальності

за структурою

за просторовим розгортанням

за масштабом

за динамічністю

Аборигенні (автохтонні);

Трансплантивні (перенесені);

Амальгамні (змішані)

Давні (першого покоління);

Традиційні (другого покоління);

Індустріальні (третього покоління);

Постіндустріальні (четвертого покоління)

Моноцентричні;

Поліцентричні

Локальні;

Світова (глобальна)

Національні;

Регіональні;

Континентальні

Традиційні;

Нетрадиційні

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші