Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Культурологія arrow Тенденції розвитку цивілізацій у контексті глобалізації
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Історичний процес у світлі теорій цивілізації

Теорія культурно-історичних типів М. Данилевського та її оцінка в російській історіографії другої половини XIX ст.

  • 3.1. Історичні передумови написання книги М. Данилевського "Росія та Європа".
  • 3.2. Основні положення теорії культурно-історичних типів М. Данилевського.
  • 3.2.1. Критерії ідентичності культурно-історичних типів, їх вік та періоди розвитку.
  • 3.2.2. Спадкоємність у розвитку культурно-історичних типів та їх різноманітність.
  • 3.2.3. Розряди культурної діяльності та закони руху культурно- історичних типів.
  • 3.2.4. Слов'янство як специфічний культурно-історичний тип та його соціально-політична місія.
  • 3.3. Оцінка та розвиток теорії культурно-історичних типів М. Данилевського науковими колами російського суспільства другої половини XIX ст.
  • 3.4. Значення ідейно-теоретичної спадщини М. Данилевського для сучасної науки та практики.

Завдання та питання

Література

Історичні передумови написання книги М. Данилевського "Росія та Європа"

Данилевський Микола Якович (1822–1885): коротка біографічна довідка

Відомий російський соціолог, природознавець та публіцист народився 10 грудня Ґ822р. у с. Оберце Орловської губернії у генеральській родині, помер 19 листопада 1885 р.ум. Тбілісі.

У дитинстві виховувався в Олександрійському ліцеї, потім був вільним слухачем факультету природничих наук Санкт-Петербурзького університету. Окрім занять ботанікою, захоплювався соціалістичними ідеями Ш. Фур'є, що наприкінці 1840-х pp. привело його у гурток петрашевців. У 1849 р. за участь у революційній діяльності 100 діб провів у Петропавловській фортеці. У 1850-ті pp. брав участь у наукових експедиціях з дослідження риболовства.

Найбільш відомою його працею є фундаментальний твір "Росія та Європа: Погляд на культурні та політичні відношення слов'янського світу до германо-романського" (1869).

У 1885 р. вийшла у світ його двотомна праця "Дарвінізм". Крім цього, ним було написано багато статей з природознавства та публіцистики, частину яких у 1890 р. було опубліковано М. Страховим під назвою "Збірник політичних та економічних статей М. Данилевського".

Хоча Росія у середині XIX ст. залишалася монархією, справа декабристів не була марною. Вони сприяли пробудженню суспільної думки, появі революційних демократів, які виступали за скасування монархічного ладу. Хвиля буржуазних революцій у Західній Європі спонукала правлячі кола Росії провести у 1861 р. селянську реформу. На порядок денний постало питання про шляхи подальшої модернізації країни.

Деяка частина інтелектуальної еліти російського суспільства ("слов'янофіли") вороже ставилася до ідеї модернізації, сприймаючи її як нав'язування західної моделі розвитку, що загрожувало втратою російської національної самобутності та послабленням слов'янської ідентичності. В цих умовах набула поширення ідея всеслов'янської цивілізації, яка протиставлялася західноєвропейській цивілізації.

Ідея слов'янської єдності мала й зовнішній прояв. Революційні події у Західній Європі, у тому числі й у Австрії, стали поштовхом для пробудження самосвідомості слов'янських народів, зростання визвольного руху південних слов'ян за звільнення їх від гноблення Османською імперією. Тобто слов'янське питання тісно перетиналося із східним питанням. Розв'язання останнього передбачало ліквідацію Османської імперії, встановлення дружніх зв'язків Росії з греками, румунами, болгарами, угорцями та досягнення слов'янської єдності. Але на заваді реалізації цієї мети стояла Туреччина. Греція була зацікавлена у присутності турків на Босфорі як протидії щодо утворення слов'янської конфедерації на чолі з Росією. Існували суперечки у стосунках між греками та болгарами, між румунами й болгарами, між останніми та сербами. Утворення всеслов'янської федерації ускладнювалося тим, що не всі слов'яни були православної віри. Недарма західноєвропейські держави в якості однієї із своїх опор у східному питанні розглядали Польщу.

Щодо Росії, то її теж неможна було вважати виключно слов'янською державою. Більш того, позиціонуючи себе державою-визволительницею, вона у 1860-ті pp. захопила міста Ташкент та Самарканд, що були центрами мусульманської цивілізації у Середній Азії. Утвердженню ідеї слов'янської цивілізації заважали польське повстання 1863-1864 pp., зростання опозиційності української інтелігенції по відношенню до політики російського уряду. Ідея поширення мережі українських шкіл та літератури, підтримана М. Драгомановим, призвела до насильницької русифікації в українських землях. Звісно, що така політика вступала у протиріччя з ідеєю всеслов'янської єдності.

Не менш важливим було й те, що славізм як ідея та політична течія не мав теоретичного обґрунтування. Він існував лише у формі уявлення щодо спільності крові, до того ж не зовсім чистої, та схожості мов. Але ідея славізму, за висловом К. Леонтьєва (1831-1891), не мала відмітних релігійних, юридичних, побутових та художніх ознак, що у своїй сукупності складають повну та живу історичну картину певної культури [66, с. 109]. У слов'ян був відсутній й загальний історичний зв'язок. Якщо взяти будь-яку з культур західноєвропейських країн, то можна визначити їх відмінність між собою. І все ж їх об'єднувала загальна ідея європеїзму.

Деяка частина російського суспільства ("західники") орієнтувалася на західноєвропейську модель розвитку, яка свого часу впроваджувалася Петром 1. Певне, що з точки зору вибору Росією шляхів розвитку мали сенс як "слов'янофіли", так і "західники". Це підтвердив і досвід Японії, яка під кінець XIX ст. перетворилася на країну з ефективною, типово раціонально-капіталістичною економікою, зберегла водночас власні релігійні й національно-культурні традиції [22, с. 493]. Інша річ, що ця справа містила далекосяжний політичний підтекст, в контексті якого Москва розглядалася як "Третій Рим".

Таким чином, питання щодо цивілізаційної ідентичності Росії набуло не тільки теоретичного, а й практичного значення. Не стояв осторонь цього й М. Данилевський, який раніше за інших зрозумів, що для розв'язання східного питання, утворення слов'янської конфедерації необхідно підвести певну теоретичну платформу. Ось чому метою написання книги "Росія та Європа" було розроблення теорії культурно-історичних типів, у якій головна увага була приділена обгрунтуванню самобутності й історичній місії слов'янства та його авангарду – Росії, яка мала досвід самостійного політичного життя.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші