Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Культурологія arrow Тенденції розвитку цивілізацій у контексті глобалізації
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Значення ідейно-теоретичної спадщини М. Данилевського для сучасної науки та практики

Будь-яка теорія проходить перевірку часом. Про теорію культурно-історичних типів М. Данилевського можна з впевненістю сказати, що вона витримала цю перевірку.

Практична актуальність основних наукових положень цієї теорії містить дваісторичних уроки. Перший стосується того, наскільки точними виявилися соціально-політичні прогнози автора книги "Росія та Європа" щодо майбутнього розвитку світу, другий – пов'язаний з можливістю використання тих чи інших ідей у соціальній практиці.

Двадцяте сторіччя засвідчило спробу об'єднання не на цивілізаційних, а на класових та ідеологічних засадах в рамках соціалістичного блоку різних за культурно-історичним типом країн. "Світова система соціалізму" перестала існувати внаслідок розпаду, висловлюючись мовою А. Дж. Тойнбі, материнської цивілізації (СРСР), що призвело до відділення від неї сателітних цивілізацій – країн Центрально-Східної Європи. Пошук останніми власної цивілізаційної ідентичності привів іх до європейської спільноти. Саме два останніх розширення Євросоюзу 2004 та 2007 років продемонстрували актуальність для сьогодення ідеї М. Данилевського про інтегруючу роль культурних засад.

Інший історичний урок, що випливає з теоретичної спадщини М. Данилевського, торкається таких країн, як Україна. Остання є типово слов'янською країною, хоча й з певними європейськими соціокультурними ознаками, характерними для її західної частини.

Хоча географічно Україна належить до Центральної Європи, але за своєю історичною традицією більше тяжіє до євразійського простору, ніж до західноєвропейського. Цей факт має значення не сам по собі, а у співставленні цивілізаційної ідентичності України до її зовнішньополітичного вибору, курсу на інтеграцію у європейський простір. Євроінтеграція є об'єктивним процесом, обумовленим впливом глобалізації, своєрідною відповідаю на виклик часу. Проте не слід виключати й інший можливий варіант інтеграції – євразійський. Але у будь-якому випадку у цьому виборі пріоритет має належати власній цивілізаційній ідентичності, пов'язаній з належністю України до слов'янського культурно-історичного типу. Неврахування цього загрожує Україні остаточно перетворитися на лімітроф Західної Європи і західної цивілізації.

Інтеграція для країн, що перебувають на стадії трансформації або "переходу", взагалі може перетворитися на асиміляцію, тобто злиття через уподобання, наслідування чужих засад, принципів, життєвих правил, остаточного їх поглинання іншими спільнотами. Для того, щоб успішно інтегруватися у будь-який простір, необхідно перш за все гармонізувати відносини між східною та західною частинами України. Слід враховувати, що коріння нашої неоднаковості – у різних: історичному минулому, цивілізаційній ідентичності та геополітичних уподобаннях. "Східний "тип українця, сформованого під значним впливом російської традиції, тяжіє до православної культури й орієнтується на євразійський простір. "Західний" тип українця сформувався у західноєвропейському соціокультурному середовищі, а тому керується дещо іншими, ніж перший тип, політичними пріоритетами. Мова не йде навіть про різний історичний досвід, різну політичну культуру, різну ментальність. А тим більш безглуздими є спроби довести переваги одного цивілізаційного типу над іншим. Слід виходити з того, що ми різні. Звісно, що імовірність нашого цивілізаційного зіткнення не має того потенціалу, який закладено у несхожості західної та ісламської культур. Але для того, щоб уникнути конфліктності у внутрішньополітичних відносинах, треба, по-перше, пам'ятати, що ми рухаємося кожний по своїй "соціокультурній колії", а по-друге, і це найскладніше, навчитися поважати одне одного, бути толерантними.

Щодо Європи, то тут доречно враховувати, що одночасно 3 розвитком інтеграції національних спільнот, які належать до різних культурних типів, але є представниками єдиної європейської історичної традиції, розвивається процес співіснування в межах єдиного європейського простору носіїв різних цивілізаційних типів, передусім західноєвропейського та мусульманського. У зв'язку з цим зростає значення цивілізаційної ідентичності, з одного боку, та налагодження міжцивілізаційного діалогу – з іншого. Саме на останньому базується європейська ідеологія мультікультуралізму. Між тим, не треба забувати, що Європейський Союз представляє собою певний тип локальної цивілізації, яка за своїми сутнісними рисами відрізняється від інших цивілізацій.

Ім'я М. Данилевського вийшло із забуття саме тому, що його ідеї знайшли відгук у працях багатьох західних, російських та українських дослідників XX – початку XXI ст.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші