Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Культурологія arrow Тенденції розвитку цивілізацій у контексті глобалізації
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Погляд на історію людства з позиції соціологічного підходу

П. Сорокін визначав соціологію як науку про суспільство та закономірності, що знаходять свій прояв у суспільних явищах [100, с. 27]. Із цього визначення випливало, що предметом вивчення соціології є суспільство або суспільні явища. Під суспільством він розумів сукупність індивідів, наділених свідомістю, що перебувають у постійному взаємозв'язку між собою та є носіями соціокультурних цінностей. Останні формуються у певному надорганічному середовищі, в якому людина народжується та виховується. На відміну від Л. Гумільова, П. Сорокін надавав домінуючу роль у процесі соціалізації людини не біологічним характеристикам, а соціокультурним [100, с. 160].

Для характеристики ступеня міжлюдської взаємодії П. Сорокін використовував поняття "соціальний простір", яке означало певний всесвіт, що складається із народонаселення. За допомогою нього визначається положення людини або будь-якого соціального явища по відношенню до інших соціальних феноменів. Системоформуючим компонентом соціального простору виступає прийнята у ньому система цінностей, за якою один соціальний простір відрізняється від іншого, йому подібного. За цією ж ознакою розрізняються між собою представники різних соціальних прошарків цього простору, але ці відмінності не є такими суттєвими, як між представниками різних суспільств.

З метою обгрунтування доцільності застосування соціологічного підходу до дослідження суспільства П. Сорокін вдався до диференціації соціології на певні розділи. Перший з них складає загальне вчення про суспільство, до якого входять: визначення суспільства як соціального феномену; опис його основних рис; аналіз процесу взаємодії; формування основних соціальних законів; історія соціології як науки; характеристика методів дослідження. Коментуючи змістовну частину цього розділу, піддамо сумніву можливість формулювання законів суспільного розвитку.

Другий розділ соціології визначено як соціальну механіку, сама назва якого вже розкриває його завдання – вивчення закономірностей, що виявляються у суспільних явищах. Це в свою чергу вимагає розкладання складових явищ на елементи; вивчення властивостей цих елементів та їх вплив на поведінку людей. Кінцевою метою цього соціологічного розділу є побудова моделі розвитку суспільства, за допомогою якої можна було б пояснювати тенденції суспільного життя. На наш погляд, цей розділ є більш спорідненим, ніж інші з історичною наукою. Метою історичного дослідження є виявлення змістовних смислових типологічних та генетичних зв'язків між окремими історичними подіями та явищами задля визначення тенденцій суспільного розвитку. Об'єктом вивчення є минуле людства. В цьому сенсі суспільство виступає для історії як соціальний полігон, на якому розгортаються історичні події за участю окремих людських істот та соціальних груп, які дбають про свої інтереси й намагаються їх реалізувати. Завдання історика полягає не стільки у тому, щоб відшукати причинно-наслідкові зв'язки між синхронними подіями, скільки у застосуванні до минулого порівняльного аналізу для побудови моделі суспільного розвитку, що дасть можливість спрогнозувати майбутнє.

Третім розділом соціології, за П. Сорокіним, є соціальна генетика, до змісту якої належать: вчення про генезис (походження) та розвиток суспільства у цілому та його окремих інститутів (мови, сім'ї, релігії, господарства, права, мистецтва і таке інше); вчення про основні історичні тенденції, що проявляються поступальною ходою історії у розвитку суспільства та його інститутів. Що стосується характеристики другої частини розділу, то тут не зовсім зрозумілим є вираз "основні історичні тенденції". Мабуть, малися на увазі тенденції історичного розвитку чи розвитку історичного процесу. І що таке поступальна хода історії? Історія, незважаючи на те, що вона складається з індивідуалізованих вчинків людини, все ж має тенденцію до повторювання. Але головна претензія до авторської класифікації соціології полягає у відсутності чітких її критеріїв. Так, до змісту першого розділу соціології віднесено опис основних соціальних законів, другого – вивчення суспільних закономірностей, третього – вчення про так звані основні історичні тенденції. Таким чином, до різних розділів соціології віднесені речі, що мали б бути сконцентровані в одному, оскільки йдеться про теорію науки. А головне – закони визначаються як соціальні, закономірності як суспільні, а тенденції як історичні. Теорія будується на законах, за допомогою яких мають виявлятися якщо не закономірності, то хоча б тенденції.

Четвертий розділ соціології визначається як соціальна політика. Його завдання є більш практичним, а саме – розробка певних соціальних проектів та надання порад щодо покращення життя людини [100, с. 30].

Отже, всебічна характеристика предмету та змісту соціології, здійснена П. Сорокіним, за своєю об'єктивною стороною є підставою до висновку, що у порівнянні із культурологічним підходом соціологічний підхід є більш всеосяжним по відношенню до історії' людства як об'єкта дослідження, оскільки дає інтегральне та синтетичне уявлення про нього. З цієї ж самої причини соціологічний погляд на цивілізаційний розвиток є не тільки ефективним, а й продуктивним, що буде доведено при безпосередньому розгляді теорії соціокультурної динаміки.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші