Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Культурологія arrow Тенденції розвитку цивілізацій у контексті глобалізації
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Майбутнє людства в уявленнях сучасних цивіліографів

Розвиток цивілізацій у контексті технологічної парадигми та світсистемного підходу

  • 8.1. Концепція постіндустріального суспільства Д. Белла.
  • 8.2. Ідея "хвильового" історичного розвитку Е. Тоффлера.
  • 8.3. Оцінка цивілізаційного розвитку людства крізь призму світсистемного підходу.
  • 8.3.1. Засновники світсистемного підходу.
  • 8.3.2. Сутність та напрями світсистемної теорії.

Завдання та питання

Література

Евристичне значення концепції постіндустріального суспільства, ідеї "хвильового" історичного розвитку та світсистемного підходу полягає у визначенні природи та характерних рис розвитку людства в умовах сучасного етапу глобалізації, а їх опрацювання слугує розкриттю тенденцій цивілізаційного розвитку людства.

Концепція постіндустріального суспільства Д. Белла

Белл Данім: коротка біографічна довідка

Відомий американський соціолог, політолог та футуролог народився у 1919р. ум. Нью-Йорку. Закінчив коледжу Нью-Йорку та соціологічний факультет Колумбійського університету. У1932р. у 13-річному віці приєднався до молодіжного соціалістичного руху. У 1940–1950-ті pp. поєднував викладацьку роботу у Чікагському та Колумбійському університетах з журналістикою, брав активну участь у ліворадикальному русі. З початку 1950-х pp. перейшов на позиції ліберального реформізму й приділив основну увагу не академічній, а суспільній діяльності, свідченням чого була публікація у 1960р. книги "Кінець ідеології", що складалася із статей, об'єднаних ідеєю деідеологізації. У цій праці, на базі аналізу соціальних змін у Сполучених Штатах Америки, зроблено висновок про згасання соціальних конфліктів і виникнення у рамках зрілого індустріального суспільства загальнонаціональної згоди. Але під впливом руху "нових лівих" другої половини 1960-х pp. Д. Белл відмовився від ліберальних поглядів й перейшов на позиції неоконсерватизму. Відмова від ідеї "кінця ідеології" підштовхнула його до прогнозування розвитку західного індустріального суспільства. З 1969 р. він перейшов на роботу до Гарвардського університету й зосередив свою увагу на розробці концепції нового суспільства, внаслідок чого у 1973 р. з'явилася праця "Майбутнє постіндустріальне суспільство: Досвід соціального прогнозування". В наступній своїй книзі "Суперечності капіталізму у сфері культури" (1976) Д. Белл довів, що культурі не властиві лінійні зміни, оскільки нове не замінює старого, як це має місце у технічній сфері, а відбувається розширення того культурного багатства, яке перебуває у розпорядженні людства. На його погляд, культура функціонує за принципом самореалізації особистості, в той час як економіказа принципом ефективності, а політична системаза принципом рівності [7]. Крім книг, Д. Белл написав більш ніж 400 статей, присвячених політичним, соціальним та економічним проблемам суспільного розвитку.

Теоретико-методологічною основою концепції постіндустріального суспільства Д. Белла виступав "вісьовий принцип" інтерпретації соціальних явищ, що дозволяв досліднику в залежності від сформульованих ним пізнавальних завдань конструювати різні ідеальні типи паралельно існуючих та змінюючих одна одну суспільних систем. В принципі, не заперечуючи правомірність застосування марксистського формаційного підходу, американський соціолог напротивагу останньому протиставляв власну інтерпретацію всесвітньої історії крізь призму технологічного розвитку, за якою відокремлював доіндустріальне, індустріальне та постіндустріальне суспільства. За своєю методологією, принципом структуризації суспільства концепція Д. Белла є багато у чому схожою з цивілізаційним підходом.

Разом з тим, технологічний підхід Д. Белла відрізняється від цивілізаційного підходу за масштабом об'єкта дослідження: у першому випадку у його якості виступає макросистема – людство, в іншому – локалізовані у просторі окремі суспільні організми. Проте слід враховувати, що до аналізу включено західне суспільство, тому що воно є найбільш модернізованим. Тобто у якості об'єкта прогнозування узята найбільш розвинена цивілізаційна система. Оскільки за технологічним розвитком цивілізації мало чим відрізняються одна від одної, можна дійти висновку про суттєвий вплив технологій на майбутній розвиток усього суспільства у напрямку його універсалізації.

Науковий метод дослідження суспільного розвитку, запропонований Д. Беллом, є системним та аналітичним. Він підкреслював, що хоча різні сфери суспільства поєднані між собою, але вони розвиваються за різними історичними ритмами. Так, культурна сфера – це уявлення, втілені у літературі і мистецтві, моральних та духовних поняттях, що кодифіковані у релігійних та філософських вченнях. Зміни у цій сфері відбуваються під дією трьох факторів: традиції (фільтра нововведень); іманентності (внутрішньої форми розвитку); синкретизму (змішання стилів та артефактів). Культура як область значень є більш стійкою та стабільною, ніж інші сфери життєдіяльності, а тому державний устрій базується саме на історичних традиціях.

У своїй праці Д. Белл застосував цивілізаційний підхід до визначення природи конвергенції. Для виявлення спільних рис різних суспільств він "розвів" у різні площини відносини власності та продуктивні сили. Відштовхуючись від цього, він довів, що між країнами, що представляють різні соціально-економічні системи – соціалізм та капіталізм, поряд з відмінностями, існує й ряд спільних рис та характеристик. Графічно це виглядає так (рис. 3.1) [8, с. CXLV1II].

Модель конвергенційного розвитку, за Д. Беллом

Рис. 3.1. Модель конвергенційного розвитку, за Д. Беллом

Так, за технологічною ознакою США та СРСР належали до одного типу країн – індустріальних суспільств, в той час як однотипні за формаційною ознакою Індонезія та Китай до цієї категорії не відносилися. Але за відносинами власності, в якості тотожних, виступали СРСР та Китай, а США та Індонезія складали іншу дихотомію. Разом з тим, формаційна схожість Радянського Союзу та Китайської Народної Республіки не пояснювала причини конфронтації, яка існувала між ними. Вочевидь, що відповідь на це питання лежить у площинах політичній та соціокультурній.

Диференціація суспільств за наведеними ознаками дає можливість визначити різні схеми суспільного розвитку, у тому числі й цивілізаційного. Що стосується значення тих чи інших факторів, що визначають спрямованість цього розвитку (соціокультурних, економічних, політичних, етнічних, географічних тощо), то у певний відрізок історичного часу деякі з них набувають статусу визначальних по відношенню до системи соціальних зв'язків. Наприклад, у постіндустріальному суспільстві таку роль відіграє інформація. Недарма Д. Белл визначав постіндустріальне суспільство як "суспільство знання", підкреслюючи, що стратегічна роль теоретичного знання як нового базису технологічного розвитку або роль інформації у перетворенні соціальних процесів ніяк не пов'язані з роллю енергії у створенні промислового суспільства. Разом з тим він вважав, що постіндустріальне суспільство не заміщує індустріальне, так само як останнє не ліквідує аграрний сектор економіки [8, с. 468]. Цим концепція Д. Белла вигідно відрізняється від поглядів Е. Тоффлера та Ф. Фукуями щодо характеристики стану переходу від однієї епохи до іншої, який вони позначали терміном "розрив". Характеризуючи постіндустріальне суспільство у діяльнісному вимірі, він наголошував на тому, що діяльність, яка пов'язана з обробкою даних, управлінням та інформацією, зводиться до взаємодії людей. Це зауваження мало методологічне значення для обґрунтування діалогічності цивілізацій в умовах зростаючої глобалізації світу.

Концепція постіндустріального суспільства була сприйнята у науковому світі неоднозначно. Деякою мірою це пояснюється тим, що поява нового суспільства, яке досліджував Д. Белл, асоціювалася з терміном "інформаційне суспільство", який був введений у науковий обіг на початку 1960-х pp. Ф. Махлупом, А. Туреном та Т. Умесао. Розуміючи це, Д. Белл наголошував, що інформаційна ера настає внаслідок довгого ланцюга технологічних змін. У цьому сенсі, якщо визнати постіндустріальне суспільство як таке, в якому відбувався перехід від промислового виробництва до сфери послуг, то вийде, що майже уся Західна Європа, США та Японія увійшли у постіндустріальне століття. Якщо ж визначати інформаційне суспільство як таке, що має значний науковий потенціал та здатність трансформувати наукові знання у кінцевий продукт ("високі технології"), то треба визнати, що тільки США та Японія відповідають цій умові [8, с. СХХІХ]. Іншою причиною, через яку Д. Белл використовував саме термін "постіндустріальне суспільство", було врахування ним праць Р. Дарендорфа "Клас та класовий конфлікт у індустріальному суспільстві" та У. Ростоу "Ступені економічного зростання", у яких використовувалися поняття "посткапіталістичне" суспільство та "постаріла" економіка відповідно. Тут доречно зазначити, що термін "постіндустріальне суспільство" ще у 1917 р. ввів у науковий обіг англійський учений А. Пенті, а наприкінці 1950-х pp. його вживав Д. Рісман. Але важливий не сам термін, а зміст, що у нього вкладався. У даному випадку сенс ідеї полягав у тому, щоб підкреслити масштабність змін західного суспільства, під час яких старі суспільні відносини (засновані на власності), владні структури (сконцентровані на елітах) та буржуазна культура (що базувалася на принципах економії та відкладеного задоволення) зазнали швидкої ерозії [8, с. 40].

З огляду на це, Д. Белл відокремлював п'ять компонентів поняття "постіндустріальне суспільство":

  • 1) у економічному секторі: перехід від виробництва товарів до розширення сфери послуг;
  • 2) у структурі зайнятості: домінування професійного та технічного класу;
  • 3) вісьовий принцип суспільства: центральне місце теоретичних знань як джерела нововведень та формулювання політики;
  • 4) майбутня орієнтація: особлива роль технології та технологічних оцінок;
  • 5) прийняття рішень: створення нової "інтелектуальної технології".

Наголошуючи на тому, що у постіндустріальному суспільстві значна частина працюючих зайнята у сфері сервісної економіки, Д. Белл водночас зазначав, що переважаюча більшість країн ще залежить від сільського і лісного господарства, рибальства та видобувної промисловості, що базуються на природних ресурсах. Для визначення зрушень у економіці будь-якої країни він використав поняття "технологічні сходи", які включали наступні сходинки:

  • 1) ресурсна база: сільське господарство та гірничодобувна промисловість;
  • 2) легка промисловість: текстильна, взуттєва та ін.;
  • 3) тяжка промисловість: металургія, суднобудування, автомобілебудування, машинобудування;
  • 4) "високі технології": вимірювальні прилади, оптика, мікроелектроніка, комп'ютери, телекомунікації;
  • 5) галузі, що базуються на наукових досягненнях майбутнього: біотехнології, матеріалознавство, космічні дослідження [8, с. СХХХ].

Першій сходинці, за типологією Е. Тоффлера, відповідало аграрне суспільство.

На думку Д. Белла, значення постіндустріального суспільства визначається тим, що:

  • • воно посилює роль науки та знання як основної інтелектуальної цінності суспільства;
  • • роблячи процес прийняття рішень більш технічним, воно залучає вчених та економістів до політичного процесу;
  • • поглиблюючи існуючі тенденції у напрямку бюрократизації інтелектуальної праці, воно пробуджує до життя набір обмежувачів традиційних визначень інтелектуальних інтересів та цінностей;
  • • утворюючи та примножуючи технічну інтелігенцію, воно порушує серйозне питання ставлення технічного інтелектуала до гуманітарія.

Значення, що несе постіндустріальне суспільство для розвитку людства, полягає у зміні критеріїв стратифікації, якими разом з власністю стають також і знання. Важливо використати їх на користь людської цивілізації, а не задля непомірного зростання техносфери та продуцюювання "техногенної" людини.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші