Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Інвестування arrow Аналіз інвестиційних проектів
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Методи зниження ризику

Важливою умовою якісного інвестиційного проектування є максимальне зниження граничного рівня ризику реалізації проетку для даного бізнесу.

Високий ступінь фінансового ризику проекту приводить до необхідності пошуку шляхів його штучного зниження.

Назвемо чотири універсальних способи зниження будь-якого виду фінансового ризику:

  • 1) розподіл ризику між учасниками проекту;
  • 2) самострахування (передача частини ризику всім здобувачам прибутку від даного проекту);
  • 3) страхування (висновок договору зі спеціалізованою страховою фірмою);
  • 4) резервування коштів на покриття непередбачених витрат.

У зв'язку з цим фінансовий менеджер повинен уміти робити елементарні розрахунки сум страховки, страхового відшкодування, величини збитку для фірми, що займається самострахуванням і користується послугами посередників. Наприклад, якщо застосовується система пропорційної відповідальності, то величина страхового відшкодування (Р) може бути розрахована в такий спосіб:

де S – страхова сума за договором;

W – фактична сума збитку;

R – вартісна оцінка об'єкта страхування.

Практично такі ж розрахунки виконуються при страхуванні по системі першого ризику.

Приклад 7.4. Балансова вартість автомобіля 100 тис. грн., укладений договір на 50 тис. грн. (страхова сума). У результаті аварії автомобіль був ушкоджений, і фактичний збиток страхувальника склав 40 тис. грн. Зробимо розрахунок страхового відшкодування, пам'ятаючи, що страховик не буде відшкодовувати фактичну суму збитку: 50 х 40/100 = 20 тис. грн., тобто страхове відшкодування зроблено прямо пропорційно сумі, що зазначена в договорі, і обернено пропорційна балансової вартості об'єкта.

Якщо застосовується самострахування, то завжди необхідно довідатися величину збитку для страховика (W0):

де n –число об'єктів страхування;

т – число постраждалих об'єктів.

Приклад. 7.5. Деякий підприємець, що володіє нерухомістю (будинок, склад і т.д.), хоче використовувати її як забезпечення довгострокового банківського кредиту. Але банк побоюється, що може відбутися нещасливий випадок (пожежа), що знищить заставу. Тому він купує страховий поліс, що повинен допомогти йому при нещасливому випадку компенсувати частину вартості втраченої нерухомості і стати джерелом сплати боргу. Таким чином, банк, намагаючись виключити ризик, несе додаткові витрати. Нехай усі витрати по цій операції S складуть 10 тис.грн. З цієї суми, X – передається в борг, а (10 – X) – це витрати на покупку поліса. Звичайно, якщо відбудеться пожежа, то ефективність внеску буде нижче, ніж в інших випадках.

Варіант 1. Пожежі не було, тоді ефективність внеску R банку складе: (10 + r) X-10, де г – банківський відсоток.

Варіант 2. Якщо ж пожежа знищить майно підприємця, то банк-кредитор отримає від страхової компанії суму g (10 – X), де g – відношення страхового відшкодування до ціни поліса.

R2 = g(10 – X) – 10. Однак фінансовий менеджер банку хоче вибрати схему, коли ефективність внеску в першому і в другому випадках буде рівною: R1 = R2, чого можна досягти за умови:

Така схема страхування ризику, називається хеджуванням, повинна цілком виключити невизначеність, тобто робота банку буде безризиковою.

Хеджуванням називається будь-яка схема дій, що дозволяє виключити чи обмежити ризик фінансових операцій, зв'язаних з ризикованими цінними паперами.

Варто також сказати, що основним способом зниження ризику в умовах ринкової економіки є диверсифікованість. Хоча не всякий ризик можна зменшити за допомогою диверсифікованості. Тому в залежності від ступеня диверсифікованості ризики поділяються на недиверсифіковані (несистематичні) і диверсифіковані (систематичні).

Диверсифікація є найбільш обгрунтованим і відносно найменш витратимістким способом зниження ступеня фінансового ризику.

Диверсифікація – це розсіювання інвестиційного ризику, тобто розподіл інвестованих коштів між різними об'єктами вкладення, що безпосередньо не пов'язані між собою. На принципі диверсифікованості базується діяльність інвестиційних фондів, що продають клієнтам свої акції, а отримані кошти вкладають у різні цінні папери, що купуються на фондовому ринку і приносять стійкий середній доход. Диверсифікація дозволяє уникнути частини ризику при розподілі капіталу між різноманітними видами діяльності. Так, придбання інвестором акцій 5 різних акціонерних товариств замість акцій одного товариства збільшує ймовірність одержання ним середнього доходу в 5 разів і, відповідно, в 5 разів знижує ступінь ризику.

Проте, диверсифікація не може повністю подолати інвестиційний ризик. Це пов'язано з тим, що на підприємницьку та інвестиційну діяльність господарюючого суб'єкта впливають зовнішні фактори, що не пов'язані з вибором конкретних обсягів вкладення капіталу і, отже, на них не впливає диверсифікація.

Зовнішні фактори стосуються всього фінансового ринку, тобто вони впливають на фінансову діяльність всіх інвестиційних інститутів, банків, фінансових компаній, а не на окремі суб'єкти господарювання.

До зовнішніх факторів слід віднести процеси, що відбуваються в економіці країни в цілому, воєнні дії, інфляція і дефляція, зміна дисконтної ставки НБУ, зміна процентних ставок по депозитах і кредитах комерційних банків і т.д. Ризик, обумовлений цими процесами, не можна знизити за допомогою диверсифікованості.

Таким чином, ризик складається з двох частин: диверсифікованого та недиверсифікованого ризику.

Диверсифікований ризик, інша названесистематичний ризик, може бути усунутий шляхом його розсіювання, тобто диверсифікоцією.

Недиверсифікований ризик, названий ще систематичним, не може бути знижений за допомогою диверсифікації.

Несистематичний інвестиційний ризик пов'язаний з фінансовим станом конкретного емітента цінних паперів. Оцінка його вимагає певних зусиль як з боку посередників ринку фінансових активів, так і з боку інвесторів. Адже завжди існує ймовірність того, що емітент не зможе викупити облігації, коли підійде термін погашення позики, а акціонерне товариство не збанкрутує та зможе виплатити дивіденди.

Якщо систематичні ризики вивчаються фахівцями, то ступінь несистематичного ризику може оцінити практично кожен інвестор.

Інвестор іноді приймає рішення, коли результати не визначені і грунтуються на обмеженій інформації. Звичайно, що якби в інвестора була більш повна інформація, він міг би зробити кращий прогноз і знизити ризик. Це робить інформацію товаром, за який інвестор готовий платити великі гроші, а якщо так, то вкладення капіталу в інформацію стає однієї із сфер підприємництва. Вартість повної інформації розраховується як різниця між очікуваною вартістю якого-небудь придбання, коли мається повна інформація, і очікуваною вартістю, коли інформація неповна.

Приклад 7.6. Підприємець стоїть перед вибором, скільки закупити товару: 90 одиниць чи 180 одиниць. При купівлі 90 одиниць товару витрати складуть ПО грн. за одиницю, а при закупівлі 180 одиниць – 100 грн. за одиницю. Підприємець даний товар буде продавати по 160 грн. за одиницю. Однак він не знає, чи буде попит на нього. Ввесь не проданий вчасно товар може бути реалізований лише за ціною 60 грн. і менше. При продажі товару ймовірність складає "50 на 50", тобто існує ймовірність 0,5 для продажу 90 одиниць товару і 0,5 для продажу 180 одиниць товару.

Прибуток становитиме при продажі 90 одиниць товару 4500 грн. [90(160 – 110)], при продажі 180 одиниць -10800 грн. [180 (160 – 100)].

Середній очікуваний прибуток складе 7650 грн. [(0,5 х 4500) + (0,5 Х10800)].

Отже, очікувана вартість інформації за умов визначеності 7650 грн. Очікувана вартість інформації при невизначеності – 5400 грн. (купівля 180 одиниць товару: 0,5 х 10800 = 5400 грн.). Тоді вартість повної інформації – 2250 грн. (7650-5400).

Відповідно, для більш точного прогнозу необхідно отримати додаткову інформацію про попит, заплативши за неї 2250 грн. Навіть, якщо прогноз виявиться не зовсім точним, усе-таки вигідно вкласти дані кошти у вивчення попиту і ринку збуту, що забезпечує кращий прогноз збуту на перспективу.

Лімітування – це встановлення ліміту, тобто граничних сум витрат, продажу, кредиту і т.п. Лімітування є важливим засобом зниження ступеня ризику і застосовується банками при видачі позичок при висновку договору на овердрафт і т.п.; суб'єктом господарювання – при продажі товарів у кредит (по кредитних картках), по дорожних чеках і єврочекам і т.п.; інвестором – при визначенні сум вкладення капіталу і т.п.

Сек'ютеризація – це участь двох банків у кредитній операції.

Кредитна угода виконується в два етапи:

  • 1) розробка умов і висновок кредитного договору (угоди);
  • 2) надання кредиту позичальнику.

Суть сек'ютеризації полягає в тому, що ці два етапи виконуються різними банками.

Способи зниження окремих видів ризиків:

  • 1. Кредитний ризик. Навіть стійкі підприємства можуть відчувати тимчасове зниженням доходів через короткострокове падіння попиту на їхні товари і послуги і т.п. Тому без кредитування основної діяльності чи капітальних вкладень неможливе існування підприємств у ринковій економіці. Для попередження цього ризику звичайно використовують наступні способи: регулярна оцінка платоспроможності підприємства; зменшення розмірів одержуваних кредитів; страхування кредитів; стійке забезпечення кредиту; висновок постійних кредитних договорів замість отримання разових кредитів і т.п.
  • 2. Процентний ризик. Методи зниження процентного ризику, з одного боку, подібні методам зниження кредитного ризику, а з іншого боку, подібні методам зниження ризику фінансових інвестицій – свопам, ф'ючерсним контрактам, опціонам і т.д.
  • 3. Податковий ризик. Управління податковим ризиком не представляє складностей для планування, прогнозування й організації: варто використовувати всі способи законного ухиляння від сплати податків, консультації аудиторів, організувати своєчасну заміну застарілої законодавчої інформації і т.п.
  • 4. Валютний ризик. Для зниження валютного ризику можуть бути використані такі прийоми: одержання кредитів у різних валютах, форвардні контракти, страхування валютного ризику (передача всього ризику страхової організації), прискорення обороту валюти, робота з декількома видами валюти (диверсифікованість) і, звичайно, використання валютних опціонів, ф'ючерсів, форвардних контрактів і т.п., включаючи хеджування.
  • 5. Інвестиційний ризик. Інвестиційний ризик завжди супроводжує вибір варіанту, а вибір варіантів вкладень завжди пов'язаний зі значною невизначеністю, тобто виникає так званий ризик нежиттєздатності проекту. При цьому варто максимально знизити вплив інших видів ризиків: кредитного, валютного і т.д.

Для рішення цієї задачі варто кількісно визначити загальну величину фінансового ризику на основі порівняння альтернативних варіантів. Вважається, що оцінка інвестиційних ризиків взагалі, і фінансових інвестицій зокрема, є однієї із найтиповіших і самих досліджених з погляду застосування стандартного математичного і статистичного інструментарію.

Ризик ліквідності пов'язаний з можливою затримкою в реалізації знову придбаного цінного папера (чи іншого активу) на ринку.

Галузевий ризик пов'язаний зі зміною стану справ у даній галузі економіки.

Фінансовий ризик підприємства-емітента визначається, якщо здійснюються фінансові інвестиції шляхом придбання чужих цінних паперів. При цьому фінансовий ризик емітента визначається як загроза отримання збитків у зв'язку з нерентабельністю чи банкрутством емітента цінних паперів. Фінансовий стан підприємства-емітента в великій мірі визначається співвідношенням власних і залучених коштів. Річ у тім, що позикові засоби (банківські кредити) – досить вигідне джерело фінансування діяльності корпорації, оскільки сума процентів, виплачуваних за кредит, як правило, (особливо в умовах стабільної економіки), менше вартості випуску і розміщення додаткового тиражу акцій і облігацій. У той же час, чим більша частка залучених засобів, тим вище ризик акціонерів корпорації залишитися без дивідендів, оскільки значна частка чистого прибутку піде на сплату банку процентів по боргу. При банкрутстві підприємства вся сума, отримана від реалізації активів, піде на сплату боргу і відшкодовувати інвестовані засоби акціонерам не буде чим.

Для зниження ризику фінансового інвестування підприємство звичайно застосовує такі способи, як диверсифікація, придбання додаткової інформації про точність вибору і результати, лімітування, страхування (хеджування, арбітраж) і т.п.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші