Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Інвестування arrow Аналіз інвестиційних проектів
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Методи та види фінансового аналізу

Практика фінансового аналізу вже розробила методику аналізу фінансових звітів. Можна виділити наступні види аналізу:

  • горизонтальний (часовий) аналіз полягає в порівнянні окремих показників (статей) фінансової звітності шляхом зіставлення двох звітних періодів або в динаміці. Даний аналіз включає, крім цього, також визначення відхилень від базового чи попереднього періоду і встановлення причин їх виникнення. В кінцевому рахунку він допомагає виявити тенденції розвитку фірми і результати фінансової діяльності;
  • вертикальний (структурний) аналіз – визначення структури окремих фінансових показників фінансової звітності підприємства для оцінки впливу різних факторів на кінцевий результат. Він дозволяє вивчити структуру активів фірми, тобто питому вагу оборотних засобів, фінансових вкладень, основних засобів і нематеріальних активів в загальній сумі активів.
  • трендовий аналіз – порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів та визначення тренду. Тобто основної тенденції динаміки показників, очищеної від впливу індивідуальних особливостей окремих періодів (за допомогою тренду здійснюється екстраполяція найважливіших фінансових показників на перспективний період, тобто перспективний прогнозний аналіз фінансового стану);
  • аналіз відносних показників (коефіцієнтів) – розрахунок відношень між різними формами звіту.
  • порівняльний аналіз – внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності за окремими показниками самого підприємства та його дочірніх підприємств (філій), а також міжгосподарський аналіз показників даної фірми порівняно з показниками конкурентів або із середньо галузевими та середніми показниками;
  • факторний аналіз – визначення впливу окремих факторів (причин) на результативний показник детермінованих (розділених у часі) або стохастичних (що не мають певного порядку) прийомів дослідження. При цьому факторний аналіз може бути як прямим (власне аналіз), коли результативний показник розділяють на окремі складові, так і зворотним (синтез), коли його окремі елементи з'єднують у загальний результативний показник.

По глибині аналітичного дослідження виділяється повний і тематичний фінансовий аналіз. Повний фінансовий аналіз проводиться з метою вивчення всіх аспектів фінансової діяльності і всіх характеристик фінансового стану підприємства.

За об'єктом аналізу виділяють наступні його види:

  • аналіз фінансової діяльності підприємства в цілому;
  • окремих підрозділів і фінансових операцій.

Вивчення умов успішності аналізу показує, що вона визначається різними факторами. З відомою часткою умовності можна рекомендувати п'ять основних принципів, які доцільно мати на увазі, приступаючи до аналізу. По – перше, перш ніж почати виконання будь яких аналітичних процедур, необхідно скласти достатньо чітку програму аналізу, включаючи пророблення макетів аналітичних таблиць, алгоритмів розрахунку основних показників і необхідних для їх розрахунку і порівняльної оцінки джерел інформаційного і нормативного забезпечення. По-друге, схема аналізу повинна бути побудована за принципом “від загального до окремого”. Зміст його цілком очевидний. Спочатку дається опис найбільш загальних, ключових характеристик об'єкта чи явища, що аналізується, і лише потім приступають до аналізу окремих складових. По-третє, будь-які відхилення від нормативних чи планових значень показників, навіть якщо вони мають позитивний характер, повинні ретельно аналізуватися. Сенс такого аналізу полягає в тому, щоб, з однієї сторони, виявити основні фактори, що викликали зафіксовані відхилення від заданих орієнтирів, а, з іншого боку, ще раз перевірити обґрунтованість прийнятої системи планування і, якщо необхідно, внести в неї зміни.

Слід підкреслити, що останній аспект має важливе значення – лише шляхом постійного аналізу можна налагодити достатньо чітку систему планування і підгримувати її в актуальному стані. По-четверте, завершеність і цілісність будь-якого аналізу, що має економічну спрямованість, у значній мірі визначаються обгрунтованістю використовуваної сукупності критеріїв. Як правило, ця сукупність включає якісні і кількісні оцінки, однак її основу за звичай складають вираховувані показники, що мають зрозумілу інтерпретацію і, по можливості, певні орієнтири (границі, нормативи, тенденції). По-п'яте, виконуючи аналіз, не потрібно без необхідності досягати високої точності оцінок; як правило, найбільшу цінність представляє виявлення тенденцій і закономірностей.

Не зважаючи на те, що аналіз фінансової звітності надзвичайно важливий, він має обмеження, оскільки його успіх залежить від достовірності та повноти аналізованої інформації.

Зміст і основна цільова установка будь-якого виду фінансового аналізу – оцінка фінансового стану і виявлення можливостей підвищення ефективності функціонування господарюючого суб'єкта за допомогою раціональної фінансової політики. Досягнення цієї мети здійснюється за допомогою притаманного даній науці методу.

У економічній теорії та практиці існують різні класифікації методів економічного аналізу та фінансового аналізу зокрема.

Елементарні методи факторного аналізу (їх ще називають класичними методами аналізу господарської діяльності і фінансового аналізу): ланцюгових підстановок, арифметичних різниць, балансовий, виділення ізольованого впливу факторів, процентних чисел, диференціальний, логарифмічний, інтегральний, простих і складних процентів. У рамках фінансового менеджменту ці методи використовуються головним чином для оцінки і прогнозування фінансового стану підприємства, а також виділення основних факторів його покращення.

Традиційні методи економічної статистики: середніх і відносних величин, групування, графічний, індексний, елементарні методи обробки рядів динаміки. Ці методи широко використовуються в фінансовому менеджменті; можна згадати про врахування індексів цін при аналізі і плануванні діяльності підприємства, побудову рядів динаміки для оцінки доходності фінансових активів, групування фінансових активів за ступенем ризику та ін.

Математико-статистичні методи вивчення зв'язків: кореляційний аналіз, регресійний аналіз, дисперсійний аналіз, сучасний факторний аналіз, дискримінантний аналіз, метод головних компонент, коваріаційний аналіз, метод об'єкто-періодів, кластерный аналіз та ін.

Безумовно не всі з перерахованих методів можуть мати безпосереднє застосування в рамках фінансового аналізу, оскільки основні результати ефективного аналізу і управління фінансами досягаються за допомогою спеціальних фінансових інструментів, проте деякі їх елементи вже використовуються.

Багато з перерахованих вище методів використовується для оцінки і прогнозування фінансового стану підприємства у сукупності з різними моделями.

Таким чином, у ході аналізу фінансового стану підприємства можуть використовуватися найрізноманітніші прийоми, методи і моделі аналізу. їхня кількість та широта застосування залежать від цілей аналізу та визначаються його завданням в кожному випадку.

Важливою складовою частиною самого фінансового менеджменту в частині реалізації можливості використання математичних методів і моделей є фінансові коефіцієнти і співвідношення. Крім того, вони виступають як дієві індикатори стану підприємства, за допомогою яких потенційні і наявні яких потенційні і наявні акціонери, інвестори, податкові органи і конкуренти – практично, всі, хто з тієї чи іншої позиції має справу з підприємством – можуть зробити висновки про його конкурентноздатність, спрогнозувати можливу перспективу функціонування і розвитку.

В наш час у світовій обліково – аналітичній практиці відомі десятки показників, що використовуються для оцінки майнового і фінансового стану підприємств; переважна частина коефіцієнтів розраховується за даними балансу і звіту про прибуток і збитки; причому розрахунок може виконуватися або безпосередньо за даними звітності, або за допомогою ущільненого аналітичного балансу.

Аналітичний баланс використовується при проведенні вертикального та горизонтального аналізу з метою вивчення структури балансу, тенденцій зміни його окремих статей та розділів, ступеню прогнозування та оптимальності майна підприємства.

Для менеджера будь – якого виробництва дуже важливо вміти аналізувати фінансовий стан підприємства і використовувати в своїй практиці одержані результати. Невміння або ігнорування вимог фінансового аналізу викликає ситуації, які вже досить часто описуються в пресі – відвантаження продукції банкрутам, підписання невигідних для себе угод, втрата майбутньої вигоди тощо.

В господарській практиці вітчизняного підприємства ще не стало обов'язковим друкування узагальнюючих даних про фінансово – господарське положення діючих на ринку агентів. Світові ж ринкові зв'язки без його аналізу не можуть розвиватись. Необхідно вже зараз готувати себе до того, що відповідна фінансова звітність стане нормою і для економіки України. Вивчення ж світового досвіду допоможе швидше і з меншими матеріальними та моральними втратами включитись в цивілізовані відносини з ринковими партнерами.

Коефіцієнтний аналіз. Фінансовий аналіз підприємства за допомогою коефіцієнтів складається з таких етапів:

  • оцінка майнового стану підприємства та динаміка його зміни;
  • аналіз фінансових результатів діяльності підприємства;
  • аналіз ліквідності;
  • аналіз ділової активності;
  • аналіз платоспроможності (фінансової стійкості);
  • аналіз рентабельності.

Оцінка майнового стану підприємства дає змогу визначити абсолютні й відносні зміни статей балансу за визначений період, відслідкувати тенденції їхньої зміни та визначити структуру фінансових ресурсів підприємства.

Для оцінки майнового стану доцільно розрахувати такі показники (коефіцієнти), які характеризують виробничий потенціал підприємства: коефіцієнт зносу основних засобів, коефіцієнт оновлення основних засобів та коефіцієнт вибуття основних засобів.

Коефіцієнт зносу основних засобів характеризує стан та ступінь зносу основних засобів і розраховується як відношення суми зносу основних засобів до їхньої первісної вартості.

Коефіцієнт оновлення основних засобів показує, яку частину від наявних на кінець звітного періоду становлять нові основні засоби, і розраховується як відношення первісної вартості основних засобів, що надійшли за звітний період, до первісної вартості основних засобів, наявних на балансі підприємства на кінець звітного періоду.

Коефіцієнт вибуття основних засобів показує, яка частина основних засобів вибула за звітний період, та розраховується як відношення первісної вартості основних засобів, що вибули за звітний період, до первісної вартості основних засобів, наявних на балансі підприємства на початок звітного періоду.

За результатами аналізу робиться висновок щодо абсолютної величини та структури балансу, динаміки зміни вартості активів підприємства, окремих статей балансу підприємства порівняно з попередніми періодами, зазначивши позитивні та негативні тенденції таких змін. Особливу увагу слід приділити наявності та структурі простроченої заборгованості підприємства.

Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства передбачає дослідження динаміки та структури фінансових результатів його діяльності, дозволяє визначити фактори, що вплинули на формування величини чистого прибутку (збитку) підприємства.

За результатами аналізу робиться висновок щодо прибутковості або збитковості діяльності підприємства, тенденцій зміни фінансових результатів діяльності підприємства порівняно з попередніми періодами, основних факторів, що вплинули на формування кінцевих результатів господарської діяльності підприємства.

Аналіз ліквідності підприємства здійснюється за даними балансу та дозволяє визначити спроможність підприємства сплачувати свої поточні зобов'язання.

Аналіз ліквідності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких показників (коефіцієнтів): коефіцієнта покриття, коефіцієнта швидкої ліквідності, коефіцієнта абсолютної ліквідності та чистого оборотного капіталу.

Коефіцієнт покриття розраховується як відношення оборотних активів до поточних зобов'язань підприємства та показує достатність ресурсів підприємства, які можуть бути використані для погашення його поточних зобов'язань.

Коефіцієнт швидкої ліквідності розраховується як відношення найбільш ліквідних оборотних засобів (грошових засобів та їх еквівалентів, поточних фінансових інвестицій та дебіторської заборгованості) до поточних зобов'язань підприємства. Він відображає платіжні можливості підприємства щодо сплати поточних зобов'язань за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності обчислюється як відношення грошових засобів та їхніх еквівалентів і поточних фінансових інвестицій до поточних зобов'язань. Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина боргів підприємства може бути сплачена негайно.

Чистий оборотний капітал розраховується як різниця між оборотними активами підприємства та його поточними зобов'язаннями. Його наявність та величина свідчать про спроможність підприємства сплачувати свої поточні зобов'язання та розширювати подальшу діяльність.

Аналіз платоспроможності (фінансової стійкості) підприємства здійснюється за даними балансу підприємства, характеризує структуру джерел фінансування ресурсів підприємства, ступінь фінансової стійкості і незалежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування діяльності.

Аналіз платоспроможності (фінансової стійкості) підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких показників (коефіцієнтів): коефіцієнт платоспроможності (автономії), коефіцієнта фінансування, коефіцієнта забезпеченості власними оборотними засобами та коефіцієнта маневреності власного капіталу.

Коефіцієнт платоспроможності (автономії) розраховується як відношення власного капіталу підприємства до підсумку балансу підприємства і показує питому вагу власного капіталу в загальній сумі засобів, авансованих у його діяльність.

Коефіцієнт фінансування розраховується як співвідношення залучених та власних засобів і характеризує залежність підприємства від залучених засобів.

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами розраховується як відношення величини чистого оборотного капіталу до величини оборотних активів підприємства і показує забезпеченість підприємства власними оборотними засобами.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні засоби, а яка капіталізована. Коефіцієнт маневреності власного капіталу розраховується як відношення чистого оборотного капіталу до власного капіталу.

Аналіз ділової активності дозволяє проаналізувати ефективність основної діяльності підприємства, що характеризується швидкістю обертання фінансових ресурсів підприємства.

Аналіз ділової активності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких показників (коефіцієнтів): коефіцієнта оборотності активів, коефіцієнта оборотності дебіторської заборгованості, коефіцієнта оборотності кредиторської заборгованості тривалості обертів дебіторської та кредиторської заборгованостей, коефіцієнта оборотності матеріальних запасів, коефіцієнта оборотності основних засобів (фондовіддачі) та коефіцієнта оборотності власного капіталу.

Коефіцієнт оборотності активів обчислюється як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньої величини підсумку балансу підприємства і характеризує ефективність використання підприємством усіх наявних ресурсів, незалежно від джерел їхнього залучення.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини дебіторської заборгованості і показує швидкість обертання дебіторської заборгованості підприємства за період, що аналізується, розширення або зниження комерційного кредиту, що надається підприємством.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини кредиторської заборгованості і показує швидкість обертання кредиторської заборгованості підприємства за період, що аналізується, розширення або зниження комерційного кредиту, що надається підприємству.

Строк погашення дебіторської та кредиторської заборгованостей розраховується як відношення тривалості звітного періоду до коефіцієнта оборотності дебіторської або кредиторської заборгованості і показує середній період погашення дебіторської або кредиторської заборгованостей підприємства.

Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів розраховується як відношення собівартості реалізованої продукції до середньорічної вартості матеріальних запасів і характеризує швидкість реалізації товарно-матеріальних запасів підприємства.

Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача) розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної вартості основних засобів. Він показує ефективність використання основних засобів підприємства.

Коефіцієнт оборотності власного капіталу розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини власного капіталу підприємства і показує ефективність використання власного капіталу підприємства.

Аналіз рентабельності підприємства дозволяє визначити ефективність вкладення коштів у підприємство та раціональність їхнього використання.

Аналіз рентабельності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких показників (коефіцієнтів): коефіцієнта рентабельності активів, коефіцієнта рентабельності власного капіталу, коефіцієнта рентабельності діяльності та коефіцієнта рентабельності продукції.

Коефіцієнт рентабельності активів розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до середньорічної вартості активів і характеризує ефективність використання активів підприємства.

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до середньорічної вартості власного капіталу і характеризує ефективність вкладення коштів до даного підприємства.

Коефіцієнт рентабельності діяльності розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) і характеризує ефективність господарської діяльності підприємства.

Коефіцієнт рентабельності продукції розраховується як відношення прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг) до витрат на її виробництво та збут і характеризує прибутковість господарської діяльності підприємства від основної діяльності.

Такий підхід пояснюється практикою, що склалася, згідно з якою при ліквідації активів їх продажна ціна на аукціоні становить приблизну половину їх ринкової вартості. Іншими словами, якщо вартість активів зменшиться вдвічі, виручки, що залишилася, буде достатньо для погашення поточної заборгованості в тому випадку, якщо до ліквідації коефіцієнт дорівнював 2:1.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризує частину короткострокової заборгованості, яку підприємство здатне погасити в найближчий період, і визначається як відношення суми грошових коштів та короткострокових фінансових вкладень до суми короткострокових (поточних) зобов'язань.

Платоспроможність підприємства визначається передусім обсягом і мобільністю його власних оборотних коштів. Абсолютне чи відносне зростання оборотних коштів може свідчити не лише про розширення виробництва або дію факторів інфляції, а й про сповільнення обороту коштів, що спричинюється до збільшення їх маси.

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші