Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Медицина arrow Педіатрія з оцінкою результатів досліджень
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Анатомо-фізіологічні особливості ендокринної системи

Ендокринні залози (залози внутрішньої секреції) – це такі органи або групи клітин, які не мають вивідних проток, головна функція яких полягає у виробці специфічних фізіологічно активних речовин, які виділяються в кров, лімфу, спинномозкову рідину та беруть участь у регуляції функцій організму.

Ендокринна система:

  • • впливає на організм опосередковано, гуморальним шляхом, через гормони;
  • • гормони – це біологічно активні речовини, представлені складними органічними речовинами різної хімічної природи: білками, видозміненими амінокислотами, стероїдами, які в незначних кількостях здатні здійснювати значний вплив на організм;
  • • гормони впливають на обмін речовин, ріст клітин, формування специфічних ознак органів і систем, їх розвиток, функції;
  • • особливості гормонів;
  • – утворюються в організмі в дуже малих кількостях, але ефективно діють на фізіологічні процеси;
  • – поступаються нервовій системі в швидкості настання ефекту (відповіді);
  • – для гормонів характерна специфічність, тобто кожен гормон виконує певну функцію, регулює якийсь певний процес;
  • – гормони після попадання в кров виконують своє призначення далеко від місця синтезу;
  • – гормони регулюють переважно процеси обміну речовин, які відбуваються всередині клітини;
  • • до залоз внутрішньої секреції відносять:
  • – гіпофіз;
  • – епіфіз (шишкоподібна залоза);
  • – тимус (вилочкова, загрудинна);
  • – щитоподібну залозу;
  • – надниркові залози;
  • – підшлункову залозу (належить до залоз змішаної секреції);
  • – статеві залози (яєчка та яєчники) (належать до залоз змішаної секреції).

Продукція гормонів

Гіпофіз – невеликих розмірів, важить 0,5 г, розміщується в основі мозку, з яким з'єднаний за допомогою ніжки:

передня частка:

гормон росту (соматотропін, або СТГ):

  • – один із стимуляторів росту і проліферації хрящових клітин, остеогенезу;
  • – впливає на обмін жирів, сприяючи швидкій мобілізації жиру з жирових депо і підвищенню вмісту в крові кетонових тіл; білків, прискорюючи синтетичні процеси;
  • – впливає на вуглеводний обмін, викликаючи первинну активацію інсулярного апарату;
  • – прискорює розвиток вилочковой' залози, селезінки, лімфатичних вузлів;
  • – відновлює проти інфекційну антимікробну активність;
  • – сприяє формуванню проліферативної реакції запалення з участю тканинних елементів;
  • – при гіперфункції в молодому віці розвивається гігантизм;
  • – при гіпофункції- карликовість (діти відстають у рості від однолітків, але зберігаються пропорції тіла та психічний розвиток);

тиреотропний гормон (ТТГ):

  • – забезпечує відповідність між активністю щитоподібної залози і потребами організму;
  • – дія на білковий, жировий, вуглеводний, мінеральний і водний обмін здійснюється опосередковано через тиреоїдні гормони;
  • – недостатня продукція тиреоїдних гормонів викликає компенсаторне посилення секреції ТТГ;
  • – утворення ТТГ в організмі має добовий ритм з піком в 2-4 години і найнижчим значенням в 17-18 годин;

адренокортикотропний гормон (АКТІ):

  • – стимулює секрецію гормонів надниркових залоз;
  • – впливає на процеси біосинтезу;
  • – сприяє відновленню різних функцій стероїдних гормонів;
  • – дія АКТГ опосередкована через гормони кори надниркових залоз;
  • – вплив на вуглеводний обмін проявляється посиленням гліконеогенезу, а на мінеральний обмін – через продукцію альдостерону;

фолікулостимулюючий гормон (ФСГ):

  • – викликає ріст фолікулів яєчника;
  • – сприяє утворенню в яєчниках естрогенів;
  • – впливає на сперматогенез в сім'яниках;
  • – виділення ФСГ залежить від віку і статі;

мотеїнізуючий гормон (ЛГ):

  • – викликає овуляцію;
  • – сприяє утворенню жовтого тіла в яєчниках;
  • – стимулює інтерстиціальні клітини Лейдіга та виробку андрогенів у сім'янику, ріст сім'яних пухирців і простати;

пролактин, або лютеотропний гормон (ЛТГ):

  • – стимулює функцію жовтого тіла і сприяє лактації;
  • – посилює синтез білків молока;
  • – впливає на молоковіддачу;
  • – секреція пролактину регулюється гіпоталамусом, де утворюється пролактинінгібуючий фактор;
  • середня (проміжна) частка гіпофіза:
    • – становить 1-2 % маси залози;
    • – секретує меланоцитстимулюючий гормон (інтермедин), який регулює пігментацію шкіри;
  • задня частка:
  • – виробляє два гормони:
  • – вазопресин – антидіуретичний гормон, який посилює процеси реабсорбції води в канальцях, зменшуючи діурез, стимулює гладку мускулатуру артерій і кишечника, активує гіалуронідазу, при гіпофункції виникає нецукровий діабет;
  • – окситоцин – спричинює скорочення матки та гладеньких м'язів молочних залоз і впливає на лактацію і тим самим регулює народження. Епіфіз (шишкоподібне тіло) – непарний орган, який знаходиться в каудальній частині 111 шлуночка в борозні між передніми горбиками пластинки чотиригорбиків, метаболічно активна залоза внутрішньої секреції, гормон мелатонін якої:
  • • контролює біоритми тіла (сон і неспання);
  • • гальмує передчасний розвиток статевих залоз;
  • • бере участь у регулюванні пігментного обміну.

Щитоподібна залоза – розміщена на обидва боки від гортані спереду дихального горла; маса 30-40 г, виробляє:

  • • гормон: тироксин та трийодтиронін;
  • • посилюює обмін речовин у клітинах тіла і збільшує збудливість нервової системи при гіперфункції;
  • • при гіпофункції:
  • – в дитячому віці виникає кретинізм (затримка фізичного та психічного розвитку), діти ростуть лише до 140 см, порушуються пропорції тіла, понижені білковий і сольовий обміни, підвищується вуглеводність, затримується розвиток мови;
  • – після операції на щитоподібній залозі може з'явитися гіпофункція – виникає хвороба – мікседема (обмін речовин знижується, температура тіла падає, нервова діяльність сповільнюється, розвивається млявість, апатія, сонливість, випадає волосся, погіршується апетит, пам'ять). У підшкірній клітковині накопичується жир, вода, обличчя і тіло набрякають, шкіра суха.

Паращитоподібні залози містяться на задній поверхні бічних часток щитоподібної залози, зазвичай більшість людей має їх 4, у дітей вони відрізняються малими розмірами, слабким розвитком сполучної строми і великою кількістю паренхіми, яка не розділена на часточки:

  • • сприяють збереженню гомеостазу кальцію (спільно з вітаміном D забезпечує всмоктування кальцію в кишках, реабсорбцію в канальцях нирок, вимивання кальцію з кісток, активізацію остеокластів кісткової тканини, вміст фосфору);
  • • виробляють гормон паратгормон – антагоніст тиреокальцитоніну щитоподібної залози;
  • • при порушеній функції залози виникає:
  • – вроджений гіпопаратиреоз (порушення формування кісток, підвищується вегетативна лабільність і збудливість, підвищується нервово-м'язова збудливість, судоми, ларингоспазм тощо);
  • – набутий гіпопаратиреоз (підвищується вегетативна лабільність і збудливість, підвищується нервово-м'язова збудливість, судоми, ларингоспазм, формується "рука акушера", пілороспазм, трофічні зміни зубів, нігтів, волосся, тахікардія);
  • – гіперпаратиреоз (виражена м'язова гіпотонія, закрепи, болі в кістках, часті переломи кісток, при рентгенологічних обстеженнях виявляють ділянки розрідження у вигляді кіст, у м'яких тканинах утворюються кальцифікати).

Загрудинна залоза (тимус):

  • • складається з двох часток;
  • • міститься у верхній передній частині грудної порожнини над ручкою грудини і продовжується до III–IV ребра;
  • • у новонароджених маса її становить у середньому 12 г, досягаючи в 11–15 років 35– 40 г, потім маса її починає поступово зменшуватися, у 25-річних вона зменшується до 25 г, у 60 років становить менше 15 г, у 75 років дорівнює 6 г;
  • • має часточкову будову, де розрізняють коркову і мозкову речовини;
  • • у дітей переважає коркова речовина, що містить велику кількість лімфоцитів (тимоцитів);
  • • у мозковій речовині, крім ретикулярних клітин, що становлять основу їх, є ще великі епітеліальні тільця загрудинної залози (тільця Гассаля);
  • • в період вікової інволюції цієї залози спостерігається поступове зникнення лімфоцитів з коркової речовини, а тілець Гассаля з мозкової речовини, відбувається заміна паренхіми сполучною тканиною;
  • • залоза є центральним органом клітинного імунітету, в ній утворюється складний комплекс гормонів – тимозин, тимопоетин і ряд інших факторів, що активно впливають на реакції клітинного імунітету і стимулюють лімфоцитопоез;
  • • доведено важливу роль загрудинної залози в регуляції активності надниркових залоз у всі періоди життя людини;
  • • стимулює ріст і справляє гальмівний вплив на розвиток статевих залоз;
  • • так само, як інсулін, впливає на вуглеводний обмін.

Надниркова залоза – парний орган, розміщений над верхнім кінцем відповідної нирки:

  • • маса у новонародженого така сама, як у дорослого, але розвиток ще не закінчений;
  • • складається з двох шарів: коркового і мозкового;
  • • коркова речовина надниркової залози виділяє значну кількість кортикостероїдних гормонів, але тільки вісім з них мають біологічну активність:
    • – глюкокортикоїди (кортикостерон, кортизол та ін.), які регулюють вуглеводний обмін, мають виражену протизапальну і десенсибілізувальну дію, виявляють катаболічний ефект;
    • – мінералокортикоїди (дезоксикортикостерон, альдостерон), які підвищують реабсорбцію води, хлору в канальцях нирок;
    • – статеві гормони (тестостерон, естрадіол), що впливають на білковий і водно-сольовий обмін, прискорюють ріст, стимулюють розвиток вторинних статевих ознак;
  • • мозкова речовина:
  • – продукує катехоламіни: дофамін, адреналін, норадреналін, які мають здатність підвищувати артеріальний тиск, звужувати кровоносні судини (за винятком коронарних та легеневих), розслабляти непосмуговані м'язи кишок, бронхів, жовчних ходів і сечового міхура;
  • • різноманітністю властивостей гормонів пояснюється роль надниркової залози у розвитку загального адаптаційного синдрому, тобто здатності організму протистояти різним шкідливим факторам;
  • • функція кори надниркової залози перебуває під постійним впливом гіпофіза.

Підшлункова залоза міститься позаду шлунка, звичайно на рівні І і II поперекових хребців, і займає простір від дванадцятипалої кишки до воріт селезінки:

  • • зовнішньосекреторна функція (виділяє ферменти трипсин, ліпазу, амілазу);
  • • внутрішньосекреторна функція (виділяє гормони інсулін, глюкагон і соматостатин);
  • • кожен з гормонів виробляється особливими спеціалізованими клітинами;
  • • інсулін – секрет В-інсуліноцитів β-клітин – анаболічний гормон, що стимулює синтез глікогену, білків, жирних кислот з амінокислот, посилює фосфорний обмін, підвищує внутрішньоклітинний транспорт калію, затримує воду в організмі;
  • • глюкагон – антагоніст інсуліну (продукується α-клітинами), посилює розпад глікогену в печінці (глікогеноліз) і гальмує його синтез в ній; посилює ліполіз, стимулює гліконеогенез і біосинтез глюкози з амінокислот,
  • • у вивідних протоках залози продукується особлива речовина – ліпокаїн, що гальмує відкладення жиру в печінці.

Статеві залози (яєчники і яєчка) є парними органами:

  • • у ранньому дитячому віці статеві залози (гонади) відіграють порівняно незначну роль, посилення їхньої функції спостерігається в період статевого дозрівання;
  • • за структурою яєчники новонародженої дівчинки нагадують яєчники дорослої жінки, але розміщені вони вище над входом у малий таз, у віці 2- 5 років вони опускаються в малий таз, займаючи звичайне положення;
  • • яєчники, крім продукування яйцевих клітин, виробляють статеві гормони – естрогени, що впливають на ріст, розвиток жіночих статевих органів і вторинних статевих ознак, беруть участь в активації проферментів, необхідних для побудови білків і стимуляції багатьох процесів обміну і т. ін.;
  • • у статевому розвитку дівчаток виділяють три періоди: нейтральний (перші 6-7 років життя), препубертатний (з 8-12-14 років-до першої менструації), пубертатний (від першої менструації до повної статевої зрілості – 18 років);
  • • у нейтральному періоді статеві гормони не впливають на ріст і розвиток дитини;
  • • в препубертатному періоді відбувається помітна статева диференціація організму, зумовлена інкреторною діяльністю залоз внутрішньої секреції;
  • • поява вторинних статевих ознак і менструації у віці до 8 років вважається передчасним статевим розвитком, відсутність росту молочних залоз в 13-14 років і менструації в 14-15 років – затримкою статевого розвитку;
  • • у яєчках виробляються чоловічі статеві гормони – тестостерон і андростерон;
  • • під впливом тестостерону формуються і розвиваються зовнішні статеві органи, простата (передміхурова залоза) і сім'яні міхурці, він має виражену анаболічну дію;
  • • у статевому розвитку хлопчика розрізняють два періоди: період 13- 15 років і період після 15 років;
  • • статевий розвиток хлопчиків відбувається поступово, яєчка збільшуються і опускаються на дно мошонки, починається ріст статевого члена, з'являється волосся на лобку, в паховій ділянці, збільшується передміхурова залоза, надалі спостерігається збільшення гортані;
  • • повне загальне дозрівання організму настає у чоловіків у 22-24 роки, у жінок – у 20-21 рік;
  • • всі залози внутрішньої секреції перебувають між собою в складному корелятивному зв'язку і у функціональній взаємодії з центральною нервовою системою, тому ізольоване порушення діяльності однієї з них спостерігається рідко.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші