Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Медицина arrow Педіатрія з оцінкою результатів досліджень
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Анатомо-фізіологічні особливості травної системи

До органів травної системи належать:

  • • ротова порожнина;
  • • стравохід;
  • • шлунок;
  • • кишечник.

Ротова порожнина:

  • • в немовлят пристосована до природного вигодовування молоком матері (акту смоктання):
  • – в дитини на 1-му році життя відносно мала;
  • – язик відносно великий;
  • – піднебіння сплощене;
  • – добре виражені жирові тіла щік, валикоподібні стовщення на яснах,

поперечні складки на слизовій оболонці губ;

  • • слизова оболонка ротової порожнини сухувата;
  • • багата на кровоносні судини, тому дуже уразлива;
  • • секрецію слини забезпечують піднижньощелепні, під'язикова, привушна і численні дрібні залози;
  • • у перші 3 міс. життя секреція слини незначна, однак під її впливом у ротовій порожнині вже починається перетравлення вуглеводів і згортання казеїну молока.

Стравохід:

  • • має лійкоподібну форму;
  • • довжина його дорівнює половині довжини тулуба новонародженого (10 см); у підлітків досягає 25 см.

Шлунок:

  • • у новонародженої дитини круглий, ємкість його 30-35 мл, у віці 7-11 років шлунок схожий за формою на шлунок дорослого, ємкість його зростає до 1020 мл;
  • • рухова функція шлунка складається з перистальтичних рухів і періодичних змикань і розмикань воротаря;
  • • кислотність і ферментативна активність залоз шлунка низька, але 1/3 жиру (емульгованого молочною ліпазою) гідролізується в шлунку під дією шлункової ліпази (додаток 19);
  • • у шлунку частково гідролізується білок переважно за рахунок таких протеолітичних ферментів, як хімозин (ренін, лабфермент, сичуговий фермент), гастриксин; всмоктується незначна кількість солі, води, глюкози;
  • • гістологічна диференціація шлунка триває до кінця 2-го року життя.

Підшлункова залоза:

  • • головна залоза травного тракту;
  • • секреція особливо швидко зростає після введення підгодовування (прикорму) і досягає рівня дорослої людини у віці 5 років;
  • • головні ферменти підшлункового соку:
  • – трипсин;
  • – хімотрипсин;
  • – діастаза;
  • – амілаза;
  • – ліпаза;
  • – фосфоліпаза;
  • – інкреторний інсулін.

Печінка:

  • • у новонародженого має відносно більші розміри, становить 4–4,4 % маси тіла;
  • • добре васкуляризована, має не досить розвинену сполучну тканину і погано розмежовані часточки;
  • • функціонально незріла;
  • • добре проявляється функція глікогенутворення і недостатньо – дезінтоксикаційна;
  • • бере участь у процесах:
    • – травлення;
    • – кровотворення;
    • – кровообігу;
    • – обміну речовин;
  • • жовч у перші місяці життя дитини утворюється в невеликій кількості, містить небагато жовчних кислот (що інколи призводить у новонароджених до стеатореї), багато води, муцину, пігментів; у новонароджених також багато сечовини, містить більше таурохолевої кислоти, ніж глікохолевої, що посилює її бактерицидні властивості, стимулює секрецію підшлункової залози, посилює перистальтику товстої кишки.

Кишечник:

  • • у дитини грудного віку відносно довший, ніж дорослого (в 6 разів більші за довжину її тіла);
  • • слизова оболонка кишок ніжна, багата на ворсинки, кровоносні судини, клітинні елементи;
  • • лімфатичні вузли очеревини добре розвинені;
  • • сліпа кишка і червоподібний відросток рухомі;
  • • низхідний від діл товстої кишки довший, ніж висхідний;
  • • пряма кишка відносно довга, має слабко фіксовані слизову і підслизову оболонки;
  • • функції:
    • – травна:
    • – кишковий сік менш активний, порівняно з соком дорослої людини, він має слабкокислу або нейтральну реакцію, згодом – лужну;
    • – кишковий сік містить ферменти ентерокіназу, лужну фосфатазу, амілазу, лактазу, мальтазу, інвертазу, згодом – ліпазу;
    • – продукти гідролізу, які утворюються внаслідок порожнинного (дистантного) та мембранного (пристінкового) травлення;
    • – в дитячому віці велике значення має внутрішньоклітинне травлення з легким переходом лактоглобулінів молока в незміненому стані в кров;
    • – рухова;
    • – всмоктувальна:
    • – гідролізовані продукти всмоктуються всіма відділами тонкої кишки, на відміну від дорослих;
    • – у товстій кишці всмоктується вода, формуються калові маси, відбувається секреція слизу;
  • • особливістю кишок у дітей є відносно слабка, але довга брижа, що створює сприятливі умови для розвитку інвагінації.

Особливості кишкової мікрофлори в дітей:

  • • нормальна кишкова мікрофлора виконує такі головні функції:
    • – захисну;
    • – імунну;
    • – метаболічну;
    • – сприяє остаточному перетравленню рештків їжі;
    • – синтез вітамінів і ферментів;
  • • склад залежить від віку дитини та виду вигодовування:
  • – у новонародженого кишки стерильні;
  • – вже на 1-шу добу життя вони заселяються кишковою паличкою, ентерококом, дріжджовою флорою, рідше стрептококом;
  • – при природному вигодовуванні в кишках переважають В. bifidus, В. Metis aerogenes;
  • – при штучному – В. colli;
  • • порушення нормального стану кишкового мікробіоценозу призводить до розвитку кишкового дисбіозу, який вважають граничним станом інфекційного процесу;
  • • ступінь дисбіозу оцінюють за співвідношенням кількості ешерихій та умовно-патогенних мікробів (при дисбіозі легкого ступеня умовно- патогенні мікроби становлять 25 %, при помірному – 50 %, при тяжкому – 75 %, при дуже тяжкому – 100 %).

Основні методи дослідження травної системи:

  • • фракційне дослідження шлунка виконують вранці, після 12-14-годинного голодування; базальний секрет оцінюють за сумою 4 порцій шлункового секрету, одержаних кожні 16 хв (він відображає стан діяльності залозистого апарату шлунка та його регуляції); після введення подразника (7 % відвар капусти, м' ясний бульйон, частіше 0,1 % розчин гістаміну із розрахунку 0,01 мг на 1 кг маси тіла дитини парентерально) через 25 хв одержують вміст шлунка, за кількістю якого оцінюють його евакуаторну функцію, потім протягом години кожні 15 хв відсмокіують шприцом вміст шлунка, який у сукупності є показником так званої стимульованої, або послідовної, секреції;
  • • визначення абсолютної кількості соляної кислоти за одиницю часу (дебіт соляної кислоти) є об'єктивним показником кислотоутворювальної функції шлунка;
  • • у здорових дітей шкільного віку кількість шлункового вмісту натще становить 0-30 мл, кількість базального секрету – 30-100 мл, послідовного – 40-110 мл;
  • • дебіт-година вільної кислоти в базальному секреті становить 0,55- 2,74 ммоль (20-100 мг), у послідовному – 1-4,93 ммоль (40-180 мг);
  • • інтрагастральна рН-метрія, яку виконують зондом з датчиком pH або радіокапсулою з pH-радіометричною системою;
  • • ультразвукове дослідження в будь-якому віці дає змогу визначити розміри та структуру печінки, жовчного міхура, підшлункової залози, селезінки і його використовують для виявлення запальних процесів, наявності солей і каменів у жовчному міхурі, дискінезії жовчного міхура;
  • • езофагогастродуоденоскопія дає можливість визначити характер і локалізацію патологічного процесу стравоходу, шлунка і дванадцятипалої кишки;
  • • біопсія і мікроскопічне дослідження слизової оболонки.

Головні синдроми ураження травної системи в дітей:

  • • синдром "гострого живота" (потрібна невідкладна медична допомога) виникає при:
    • – перфорації порожнистих органів;
    • – гострих запальних процесах, що супроводжуються перитонітом
    • (гострий апендицит, гострий холецистит тощо);
    • – кровотечі в черевну порожнину;
    • – інвагінації;
    • – ураженнях та гострих захворюваннях позаочеревинного простору;
    • – прояви синдрому:
    • – сильний біль у животі, який інколи сприяє розвитку шокового стану;
    • – позитивний синдром Щоткіна-Блюмберга (симптом подразнення очеревини);
    • – блювання;
    • – затримка випорожнення та відходження газів або пронос;
    • – можлива мелена;
    • – обличчя Гіппократа (маскоподібне);
    • – синдром інтоксикації;
  • • синдром шлункової диспепсії:
  • – виникає внаслідок грубих аліментарних порушень, а також при загостренні хронічних запальних процесів;
  • – переважно в дітей старшого віку;
  • – прояви:
  • – блювання;
  • – печія;
  • – відрижка;
  • – нудота;
  • – інколи пронос;
  • • кишкова диспепсія:
    • – причини виникнення:
    • – кишкова інфекція;
    • – грубе порушення процесу травлення;
    • – хімічне отруєння;
    • – неврогенії;
    • – прояви:
    • – блювання;
    • – рідкі випорожнення або закреп;
    • – біль у животі;
    • – метеоризм;
    • – бурчання;
  • • гастрит:
  • – нудота;
  • – повторне блювання;
  • – болі і відчуття важкості в епігастрії;
  • • ентерит:
    • – метеоризм;
    • – болі з переважною локалізацією навколо пупка;
    • – часті рідкі водянисті випорожнення, іноді пінисті з неперетравленими рештками;
  • • гастроентерит: комбінація симптомів гастриту та ентериту;
  • • дистальний коліт:
    • – втягнутий "човноподібний" живіт;
    • – переймистоподібні болі з переважною локалізацією в лівій здухвинній ділянці;
    • – спазмована болюча сигмоподібна кишка, що бурчить при пальпації;
    • – податливість ануса;
    • – тенезми;
    • – випорожнення часті, скупі, зі слизом та кров'ю;
  • • ентероколіт:
  • – часті рідкі рясні випорожнення зі слизом, іноді прожилками крові;
  • – біль по всьому животу;
  • – болючість при пальпації;
  • – урчання за ходом товстої кишки;
  • • гастроентероколіт: комбінація симптомів гастриту, ентериту та коліту;
  • • синдром мальабсорбції:
    • – клінічний симптомокомплекс, пов'язаний з порушенням всмоктування кінцевих продуктів травлення в тонкій кишці;
    • – причини:
    • – вроджені ферментопатії (недостатність лактази, сахарози та ін.);
    • – непереносим їсть глютену (целіакія);
    • – непереносимість молока (лактози);
    • – резекція частини тонкої кишки;
    • – тривале застосування антибіотиків;
    • – хронічні захворювання травної системи;
    • – інвазії лямбліями та іншими найпростішими;
    • – прояви:
    • – хронічна діарея з поліфекалією та стеатореєю;
    • – гіпотрофія;
    • – атрофія;
    • – різке збільшення живота внаслідок метеоризму і накопичення хімусу;
    • – анемія;
    • – полігіповітаміноз;
    • – імунодефіцит;
    • – порушення водно-електролітного обміну;
  • • синдром жовтяниці:
  • – прояви:
  • – слизові оболонки, шкіра і склери мають жовтий колір (жовтушність з'являється, коли в крові дитини виникає гіпербіпірубінемія, тобто рівень білірубіну перевищує 20,5-34,2 мкмоль/л);
  • – свербіж шкіри;
  • – геморагічні "зірчасті" висипання;
  • – знебарвлення калу (ахолія);
  • – сеча темно-жовтого кольору (кольору пива);
  • – гіпербіпірубінемія;
  • – гепатомегалія;
  • – причини:
  • – цитоліз гепатоцитів (паренхіматозна жовтяниця виникає при вірусних, агресивних хронічних, токсичних гепатитах, цирозі печінки);
  • – порушення відтоку жовчі внаслідок обтурації жовчовивідних шляхів (механічна жовтяниця) при вродженій аномалії їх, калькульозному холециститі, значному збільшенні регіонарних лімфатичних вузлів;
  • – гіперпродукція білірубіну (гемолітична жовтяниця) при посиленому гемолізі еритроцитів (гемолітична анемія, гемолітична хвороба новонароджених та інші еритропатії);
  • – фізіологічна (кон'югаційна, транзиторна) жовтяниця в переважної більшості новонароджених на 2-гу добу після народження, наростає до 4–5-ї доби і зникає самостійно до 7-10-го дня життя;
  • – екзогенні жовтяниці виникають при вживанні дитиною великої кількості продуктів, які мають у своєму складі забарвлюючу рідину (морква, мандарини, гарбуз), і рівень білірубіну в крові не збільшується (каротинові жовтяниці).
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші