Гострі кишкові інфекції, викликані умовно-патогенною флорою

Етіологія:

• • представники роду Proteus: Р. vulgaris, Р. mirabilis, Р. morganii, Р. retgeri, Р. inconstans;
• • представники роду Klebsiella: К. pneumoniae, К. ozaennae, К. rhmoscleromatis;
• • представники роду Campylobacter: С. intestinalis, C. jejuni;
• • представник роду Pseudomonas: Р. aeruginosa;
• • представники роду Bacillis: В. cereus, В. subtilis, В. pumilis, В. licheniformis.

Діагностичні критерії Протеоз:

• • інкубаційний період – до 2 діб;
• • гострий початок хвороби, тривалість захворювання – 10-14 діб;
• • інтоксикаційний синдром;
• • ураження шлунково-кишкового тракту (гастроентерит, ентерит, рідко – ентероколіт):
  • – водянисті жовто-зелені неперетравлені випорожнення, 5-10 разів за добу;
  • – метеоризм;
  • – біль у животі;
  • – гепато-, спленомегалія (у 30-50 %);
• • розвиток ексимозу в дітей раннього віку;
• • токсичне ураження ЦНС, серцево-судинної системи, нирок, органів дихання.

Клебсієльоз:

• • гострий початок;
• • інтоксикаційний синдром;
• • ураження шлунково-кишкового тракту (ентероколіт, гастроентероколіт, рідко – ентерит), часто – тяжкий перебіг:
  • – випорожнення водянисті, жовто-зелені, у великій кількості, із домішками слизу, крові;
  • – нападоподібний біль у животі;
  • – блювання;
• • розвиток токсикозу з ексикозом;
• • часто комбіновані форми з ураженням легень (пневмонії).

Кампілобактеріоз:

• • інкубаційний період – 2-І 1 діб;
• • інтоксикаційний синдром;
• • ураження шлунково-кишкового тракту (частіше гастроентерит, ентероколіт):
  • – інтенсивні болі навколо пупка, у правій здухвинній ділянці;
  • – блювання, часто повторне;
  • – діарея (випорожнення водянисті, з домішками жовчі, слизу, крові);
• • скарлатиноподібна, короподібна екзантема (непостійна ознака);
• • переважає легкий, середньотяжкий перебіг;
• • рідко розвивається ексикоз.

Інфекція, викликана Р. aeruginosa (синьогнійна інфекція):

• • маловиражений інтоксикаційний синдром;
• • ураження шлунково-кишкового тракту (ентероколіт):
  • – випорожнення рідкі, зелені, із домішками гною, слизу, нерідко – прожилків крові;
  • – бурчання за ходом кишок;
  • – у дітей старшого віку перебіг часто буває у формі харчової токсиюінфекції;
• • поступовий розвиток токсикозу з ексикозом;
• • глибокі порушення біоценозу кишок.

Інфекція, викликана В. cereus:

• • інкубаційний період -1-16 год;
• • інтоксикаційний синдром не виражений;
• • ураження шлунково-кишкового тракту (гастроентерит):
  • – багаторазове блювання;
  • – болі в животі;
  • – водянисті випорожнення через 2-3 год від початку захворювання;
  • – болючі позиви на дефекацію;
• • короткочасність захворювання (до 2 діб).

Результати додаткових досліджень:

• • загальний аналіз крові: лейкоцитоз, нейтрофіпьоз зі зсувом вліво, лейкопенія, лімфоцитоз, збільшення ШОЕ;
• • біохімічний аналіз крові: підвищений, нормальний чи знижений вміст електролітів;
• • копрограма: запальні зміни, порушення леретравлювальної здатності кишок;
• • бактеріологічне дослідження калу: виділення збудників різних видів;
• • серологічні реакції: РПГА із бактеріальними діагностикумами, наростання титру.

Ротавірусна інфекція

Ротавірусна інфекція – гостре заразне захворювання людини і тварин, що викликається ротавірусами, передається фекально-ораль- ним механізмом, характеризується ураженням шлунково-кишкового тракту за типом гастроентериту.

Діагностичні критерії

• • Інкубаційний період – 1–4 доби.
• • DVF-синдром (diarrea, vomiting, febris):
• – діарея (гастроентерит, ентероколіт) протягом 3-6 діб;
• – блювання (передує чи з'являється разом із діареєю) протягом 1- 3 діб;
• – гарячка (помірна) – 2-4 доби.

Особливості ротавірусної інфекції у новонароджених:

• – часте внутрішньолікарняне зараження;
• – гострий початок з відмовою від грудей, блюванням, проносом, розвитком вираженого ексикозу 1І-Ш ст.;
• – можливий поступовий початок із наростанням ступеня зневоднення;
• – часто – летальний кінець.

Результати додаткових досліджень:

• – загальний аналіз крові: лейкопенія, лімфоцитоз, збільшення ШОЕ;
• – біохімічний аналіз крові: підвищений, нормальний чи знижений вміст електролітів;
• – копрограма: порушення перетравлювальної здатності кишок;
• – вірусологічне дослідження: виділення ротавірусів із випорожнень;
• – серологічні реакції: PH, РЗК, РГГА, наростання титру антитіл у динаміці.