Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Екологія arrow Екологічне право України
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Міжнародне право довкілля

  • 10.1. Поняття міжнародного права довкілля та його функції.
  • 10.2. Джерела міжнародного права навколишнього середовища.
  • 10.3. Принципи міжнародного права довкілля.
  • 10.4. Міжнародно-правова охорона окремих об'єктів довкілля.
  • 10.5. Діяльність міжнародних організацій, органів та конференцій в сфері довкілля та їх роль в розвитку міжнародного права довкілля.
  • 10.6. Судовий інституційний механізм міжнародного права довкілля.
  • 10.7. Міжнародне екологічне право і співробітництво України в екологічній сфері.
  • 10.8. Екологічне право України на шляху до Європейського Союзу: питання адаптації.
  • 10.9. Контрольні питання і завдання.

Поняття міжнародного права довкілля та його функції

Друга половина XX століття позначалась розширенням міждержавного співробітництва у сфері охорони довкілля. Активний поступ науково-технічного прогресу та інтенсивність природокористування зумовили необхідність координації дій для вирішення екологічних проблем усіх держав. Швидкоплинні кліматичні зміни, стихійні лиха та не прогнозовані екологічні катастрофи, а також природо споживчий характер господарювання, темпи якого значно випереджають період відтворення, потребували вироблення єдиної правової політики в площині міжнародного права.

В розпорядженні сучасних міжнародно-правових інституцій існують достатньо розвинуті та дієві юридично-процедурні механізми, які здатні забезпечити належний правопорядок у цій сфері, і тим самим уникнути гостроти екологічних проблем та нейтралізувати глобальні виклики цивілізаційного поступу. Елементами такого механізму вважаються відповідні принципи та норми, які об'єднані спільним предметом правового регулювання і формують тим самим міжнародне право довкілля, як окрему галузь міжнародного права.

На сьогодні в науці міжнародного права існує достатньо стійка позиція щодо сформованості такої галузі міжнародного права, адже це відповідає усім умовам, ознакам та критеріям, що визначені міжнародно-правовою доктриною для визнання певної системи правових норм та принципів самостійною галуззю. Найважливішими з них є:

  • • самостійний характер відносин, що виникають між суб'єктами міжнародного права у сфері охорони довкілля, у тому числі й такі їх риси як постійність, тривалість, послідовність, планомірність та поступальний розвиток;
  • • інтенсивність та масштабність міждержавного співробітництва, поява нових об'єктів екологічних правовідносин на рубежі ХХ-ХХІ ст.;
  • • динаміка зростання питомої частки міжнародних договорів та угод у цій сфері та у сукупному нормативному масиві міжнародного права;
  • • виокремлення та формування спеціальних принципів охорони довкілля та безпосередній їх зв'язок із загальновизнаними принципами сучасного міжнародного права;
  • • функціонування права довкілля, як в якості самостійної галузі в системі внутрідержавного права,
  • • посилення ролі норм міжнародного права довкілля у системі міжнародного регулювання, та його вплив як на окремі галузі, так і міжнародне право в цілому;
  • • формування всесвітньої системи екологічної безпеки як умови майбутнього існування людства;
  • • метою міжнародного права довкілля є забезпечення гармонійного співіснування та розвитку людини, суспільства та довкілля.

Отже, міжнародне право довкілляце система принципів і норм, що сформувалися у процесі співробітництва між державами та іншими суб'єктами міжнародного права в сфері охорони довкілля, раціонального природокористування, збереження й відтворення природних ресурсів та покликані забезпечити належний рівень екологічної безпеки.

Міжнародне право довкілля належить до тих галузей міжнародного права, які є порівняно "молодими" галузями міжнародного права. Воно разом з міжнародним космічним правом, правом міжнародної безпеки, міжнародним правом прав людини, пов'язані між собою не лише часом становлення і розвитку, а й спільними об'єктами правового регулювання. Разом з тим наявність суміжних чи подібних інститутів та норм у цих галузях міжнародного права не можна розглядати як дублювання у правовому забезпеченні, оскільки нормами їх регулюються різні аспекти відносин щодо однакових об'єктів, а подекуди застосовуються також різні методи правового регулювання.

Основними завданнями, що їх виконання покликане забезпечити міжнародне право довкілля є:

  • – забезпечення ефективної співпраці держав на всіх рівнях міждержавного співробітництва;
  • – забезпечення виконання державами та іншими суб'єктами міжнародного права взятих на себе зобов'язань в сфері охорони природи та раціонального природокористування;
  • – формування всесвітньої системи міжнародної екологічної безпеки;
  • – кодифікація та універсалізація норм та принципів охорони й використання довкілля;
  • – посилення ролі та значення доктринальних напрацювань у сфері міжнародного права довкілля та заохочення діяльності в цій сфері міжнародних неурядових організацій;
  • – формування системи міжнародних стандартів екологічних прав людини;
  • – сприяння конструктивному діалогу при вирішенні спірних питань еколого-правового характеру.

Функціональна сфера міжнародного права визначається як колом зазначених завдань, так і основними напрямками його впливу на поведінку суб'єктів міжнародного права. Класичними функціями будь- якої галузі права вважаються регулятивна, охоронна та захисна. І саме цими функціями охоплюється регулювання відносин в сфері охорони довкілля та його захисту від негативного впливу найрізноманітніших чинників в узагальненому вигляді. Окрім цього, в процесі міждержавного співробітництва та діяльності міжнародних організацій, послідовно та планомірно формується та удосконалюється нормативно-правова база міжнародного права довкілля. Такий напрямок діяльності є способом реалізації нормотворчої функції.

Паралельно із нормотворчою функцією ця галузь міжнародного права виконує системоформуючу функцію, оскільки діяльність суб'єктів міжнародного права з кінця XX ст. спрямована не лише на вирішення окремих епізодичних моментів в сфері охорони довкілля, а й має на меті формування системи стандартів та норм загального характеру, які б не були необмежені простором і часом чинності. Міжнародне право довкілля забезпечує стабільність міждержавного еколого-правового співробітництва й функціонування міжнародних спеціалізованих інституцій. Воно дає змогу координувати дії держав, спрямовані на здійснення запобіжних заходів протидії негативному впливу на довкілля шляхом консолідації й об'єднання їхніх зусиль. Тим самим, ця галузь права виконує функції стабілізації, координації та консолідації.

Важливими в організаційно-правовому плані є комунікативна й інформаційна функції, а також функція прогнозування. Саме вони забезпечують тісний та оперативний зв'язок при вирішенні будь-яких питань міждержавного співробітництва у сфері охорони довкілля. А отже, оперативність правового регулювання норм цієї галузі визначатиметься тим, наскільки міжнародне право довкілля ефективно виконуватиме притаманні йому функції.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші