Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Менеджмент arrow Менеджмент вищої освіти
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ОСВІТИ

  • 1. Аналіз факторів впливу на якість вищої освіти в Україні
  • 2. Державно-управлінські заходи щодо забезпечення якості, відтворення і передачі знань у системі вищої освіти

Аналіз факторів впливу на якість вищої освіти в Україні

Міжнародні дослідження якості вищої освіти засвідчують, що показники якості вищої освіти України є доволі неоднорідними. З одного боку за кількісним показником – охоплення вищою освітою – Україна перебуває в числі перших 10-15 країн світу. Доволі високі показники має математична і природнича освіта – Україна посідає тут місце не нижче 50-го. За якістю освіти з менеджменту місце України коливається біля сотого.

Невисокий міжнародний рейтинг системи вищої освіти показують і дані про іноземних студентів. Так, за даними Євростату та Держстату України за 2012 рік, Україна посідає 30-е місце за часткою іноземних студентів у загальній чисельності студентів українських закладів вищої освіти (ЗВО).

Серед іноземних студентів в Україні переважають вихідці з колишніх радянських республік: Туркменістану, Азербайджану, а також вихідці з Китаю, Індії, Нігерії, Іраку. Водночас кількість українських студентів, які навчаються лише у європейських країнах, протягом останніх п'яти років збільшилась на третину.

У свою чергу соціологічні дослідження (Фонд "Демократичні ініціативи"), проведені в Україні, вказують на невисоку оцінку якості вищої освіти, слабкий зв'язок вищої освіти з ринком праці. Половина опитаних вважають, що вища освіта потребує реформування.

Усе частіше XXI століття називають „століттям якості”. Як показник високої ефективності праці в суспільстві та джерело національного багатства якість є одним із чинників виходу з соціальної й економічної кризи. В наш час якісна освіта є одним з індикаторів високої якості життя, інструментом соціальної і культурної злагоди, економічного зростання та декларується як на державному, так і міжнародному рівнях. Відповідальність за якість освіти лежить, у першу чергу, на кожному окремому навчальному закладі.

Проблемі якості вищої освіти приділяється увага у багатьох працях. Усіх їх можна розділити на три групи. У першій групі оцінюється якість підготовки спеціалістів, тобто аналізується наявність методики оцінювання якості підготовки випускників навчальних закладів як кінцевого продукту навчального процесу. У другій групі розглядаються механізми формування системи управління якістю освітніх послуг у ВНЗ. У третій – аналізуються системи оцінювання якості вищої освіти у країнах далекого і близького зарубіжжя.

Зарубіжні та вітчизняні автори розглядають якість освіти одразу в кількох аспектах: соціально-філософському, освітянському та педагогічному (В. Андрущенко, В. Астахова, Л. Горбунова, М. Култаєва, М. Лукашевич, В. Лутай та інші); філософсько-освітянському та управлінському (О. Величко, А. Софрон, Т. Гусен, Д. Дзвінчук, Б. Жебровський, М. Кисіль, А. Тайджман); суспільно-економічному, соціокультурному та освітянському (К. Корсак); культури тринітаризму (О. Субетго); соціологічному (В. Кушерець, М. Романенко, О. Скідун, Н. Щипачова) та ін.

Головними завданнями освіти у світлі сьогодення виступають її якість, затребуваність, доступність.

У філософському словнику категорія якості трактується як істотна визначеність, завдяки якій розглянутий об'єкт (знання) є саме цим, а не іншим об'єктом, а його складові елементи (якості знань) характеризують специфіку, що дозволяє виокремлювати один об'єкт серед інших (за наявності певних якостей, рівня їх сформованості).

Вчені-філософи якість освіти трактують як синтезатор усіх сучасних проблем розвитку освіти в державі й одночасно індикатор якості освітньої політики і реформ освіти за останні роки.

У широкому сенсі якість освіти розуміють як збалансовану відповідність процесу, результату і самої освітньої системи меті, потребам і соціальним стандартам освіти; у вузькому – як перелік вимог до особистості, освітнього середовища й системи освіти, що реалізує їх на певних етапах навчання людини, якому відповідає певна сукупність показників.

На якість та привабливість послуг вищої освіти впливає і матеріально- технічне забезпечення ВНЗ, зокрема лабораторними та навчальними приміщеннями, гуртожитками, інфраструктурними об'єктами, організацією громадського харчування у ВНЗ.

Достовірність сформульованих висновків стосовно відчутного впливу на якість і привабливість освітніх послуг з боку кадрового й матеріально- технічного забезпечення ВНЗ, а також престижності та статусу регіональних систем вищої освіти було перевірено за допомогою розрахунку коефіцієнтів кореляції між кількістю залучених до навчання студентів і складом ПВС, елементів матеріально-технічного забезпечення ВНЗ регіонів та кількістю студентів на 10 тис. населення. Отримані коефіцієнти знаходилися в інтервалі.

Дослідження окремих особливостей, закономірностей і процесів розвитку системи вищої освіти визначило наявність низки факторів, що справляють вплив на якість послуг вищої школи. З метою оцінки ступеня їх впливу та аналізу цих значень у динаміці було побудовано відповідні кореляційно-регресійні моделі із використанням даних статистики регіонів України 2006-2010 pp. Узагальненим показником, який найбільш адекватно характеризує рівень якості цослуг, що надаються, було обрано кількість прийнятих на початковий цикл навчання студентів за денною формою навчання. Вибір цього показника зроблено на підставі припущення, що, обираючи місце навчання, абітурієнт, перш за все, здійснює власну суб'єктивну оцінку якості послуг, які він у перспективі отримає.

В основу цього етапу аналітичного дослідження було покладене гіпотезу, що на рівень якості послуг вищої освіти (проявом якого є кількість студентів, яких вдалося залучити до ВНЗ) впливають такі фактори: забезпеченість ПВС вищої кваліфікації (кандидати та доктори наук), статус ВНЗ (університет, академія чи інститут), наявність у ВНЗ власних навчально-лабораторних приміщень, можливості отримати направлення на роботу, організація громадського харчування, доступність поселення до гуртожитків, забезпеченість ВНЗ бібліотечним фондом. З огляду на окреслені вище несприятливі демографічні тенденції в Україні додатковим фактором, який також ураховувався під час розрахунків, було обрано кількість учнів, що закінчили загальноосвітню школу у відповідному році у відповідному регіоні. Використання цього показника, поза іншим, мало на меті перевірку адекватності вибору кількості прийнятих студентів як індикатора рівня якості послуг вищої освіти. Це зумовлюється тим, що в разі наявності тісного зв'язку та високого рівня впливу кількості випускників на число прийнятих студентів в окремому регіоні можна було б стверджувати про неадекватність вибору узагальненого показника регресії. Адже вибір місця навчання меншою мірою залежить від рівня якості освітніх послуг, а більшою – від близькості місця розташування ВНЗ.

За оцінками самих науково-педагогічних працівників, зміни, що відбулися в системі вищої світи України, негативно вплинули на її якість Це відзначили 52% респондентів. Покращення якості освіти під впливом останніх змін у вищій школі відзначають лише 21%, решта або не помічне змін або вагається з відповіддю. Серед головних причин, які призводять де зниження якості освіти, викладачі, які брали участь в анкетуванні, відзначають скрутне матеріальне становище, відсутність належного фінансування, недостатню увагу владних структур тощо. Серед специфічних факторів відзначають низький рівень підготовки випускників загальноосвітніх шкіл, відсутність у студентів можливості застосовувати теоретичні знання на практиці.

Серед запропонованих варіантів відповіді на запитання "Що може сприяти підвищенню якості підготовки студентів?" серед педагогів спостерігається Консенсус щодо необхідності, в першу чергу, покращити матеріальне становите й умови роботи викладачів, а вже потім наголошують на зміні методик і технологій навчання, застосуванні нетрадиційних методів навчання у навчальному процесі. Крім того, більша частина опитаних велике значення надає розвиткові у студентів пізнавальної активності й творчого підходу до навчання.

На зниження рівня якості освіти значною мірою впливає і рівень підготовки самих викладачів. Переважна більшість останніх складається з "теоретиків", їм не вистачає практичного досвіду дослідницької, консультативної, виробничо-організаційної роботи. Ще одним фактором, що негативно впливає на якість викладання, є перевантаженість педагогів і низький рівень оплати праці, що змушує їх працювати в кількох місцях, не приділяючи належної уваги якості власної підготовки. Основою організації оплати праці науково-педагогічних працівників є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).

Між посадовим окладом професора і доцента існує різниця всього в 132 грн., зокрема оклад професора більший окладу доцента лише на 6,43%. Відповідно, посадовий оклад доцента більший на 14,0% від окладу старшого викладача, тобто більший на 252 грн., а посадовий оклад старшого викладача більший від окладу асистента лише на 7,53%, відповідно на 126 грн.

Зрозуміло, що такі відмінності між посадовими окладами науково- педагогічних працівників різних категорій не впливають позитивно на результати роботи викладачів. Така диференціація зарплати не сприяє захисту кандидатських та докторських дисертацій, а також отриманню вчених звань доцента і професора. Стимулювання цих досягнень має нематеріальний характер, тобто до здобуття наукових ступенів і вчених звань підштовхує лише суспільне визнання, можливість кар'єрного росту та самоствердження. Проте це є не зовсім втішним для викладача ВНЗ при недостатньому матеріальному забезпеченні.

Повертаючись до оцінювання якості освіти самими викладачами, зазначимо, що серед викладацького корпусу популярними є два заходи, які можуть сприяти підвищенню якості підготовки студентів:

  • 1) підвищення кваліфікації науково-педагогічних працівників (45%);
  • 2) індивідуалізація навчання та застосування нетрадиційних методів навчання (42%).

В цілому дані свідчать про готовність викладачів до зміни застарілих принципів у роботі й значний потенціал до реформ, впровадження новітніх технологій і методів навчання.

Стосовно інститутів, які повинні забезпечувати оцінювання якості освіти, то більша частина викладачів (56,1%) є прихильниками ринкових механізмів оцінювання, що свідчить про їх зосередження на наданні якісних освітніх послуг, які користуватимуться попитом на ринку праці. Майже рівномірно розподілились голоси на користь незалежних організацій, студентських організацій і громадськості. Найменшу підтримку отримало оцінювання якості освіти Міністерством освіти і науки України (15,1%)• Це є доказом того, що педагоги, в переважній більшості, віддають перевагу незалежним оцінюванням якості освіти.

Отже, чи не єдиною можливістю забезпечення якісної освіти є отримання повної, об'єктивної, адекватної, точної інформації про її стан. І тут важлива роль відводиться моніторингу якості освіти – відстеження на постійній основі стану об'єкта, фіксація стану і виникаючих проблем, що здійснюються на основі систематизації й опрацювання існуючих джерел інформації або на основі спеціально проведених досліджень і вимірювань. Процес забезпечення якості вищої освіти повинен бути системним і включати в себе моніторинг освітнього середовища, комплексний аналіз факторів впливу на показники якості освіти та розроблення моделей управління якістю освітніх послуг ВНЗ.

Державно-управлінські заходи щодо забезпечення якості, відтворення і передачі знань у системі вищої освіти

Модернізація управління якістю вищої освіти, пошук нових, відкритих і демократичних її моделей є важливим напрямом реформування в сфері вищої української освіти. Для досягнення цієї стратегічної мети першочерговим є налагодження високопрофесійного наукового, аналітичного і прогностичного супроводу управлінських рішень через моніторинг якості діяльності ВНЗ.

Якісна підготовка й перепідготовка викладацького складу вимагає від Міністерства освіти і науки України врахувати істотне розширення їх функціональних обов'язків, необхідність володіння діагностичними й дослідницькими вміннями, комп'ютерними технологіями, обгрунтованого вибору методик у співвідношенні з педагогічними або методичними завданнями й рівнем готовності студентів. До ефективного управління навчальним закладом варто залучати досвідчених менеджерів або зобов'язати увесь керівний склад вищих навчальних закладів, факультетів, лабораторій, кафедр отримувати ступені магістрів, а потім регулярно підвищувати кваліфікацію, ділитися досвідом. Без організації досліджень зовнішнього середовища, внутрішніх проблем досягти високої якості та ефективного розвитку вищих навчальних закладів неможливо. Щодо оцінювання професійної діяльності викладацького складу, то нам здається, що саме впровадження сучасних методичних підходів буде сприяти самооцінці та плануванню розвитку викладачів, більш об'єктивним рішенням у системі управління персоналом. Слід відзначити, що оцінювання результатів професійної діяльності викладачів є тільки однією складовою системи управління, яка має бути доповнена іншими складовими, щоб забезпечити комплексність та ефективність системи управління якістю вищої освіти.

Отже, нині нашому освітньому керівництву і всій академічній спільноті необхідно не лише виконувати положення Болонської декларації та подальших єропейських документів, а й постійно поширювати інформацію про важливість якісної оцінки освітньо-наукового комплексу

для сучасного розвитку країни. Саме рейтингова система оцінювання діяльності вищих навчальних закладів дозволить: виявити певні закономірності, тенденції функціонування вищої школи; інформувати суспільство про стан вищої освіти, рівень якості освітньої діяльності та підготовки фахівців, динаміку розвитку вищих навчальних закладів, їх позиціювання на ринку освітніх послуг і ринку праці; приймати адекватні управлінські рішення щодо вдосконалення системи управління якістю вищої освіти. Становлення та розвиток маркетингу в державному управлінні якістю діяльності ВНЗ сприятиме подальшому розвитку і вдосконаленню вищої освіти, враховуючи потреби сьогодення, і цим самим буде відігравати значущу роль в умовах інтеграції України до європейської спільноти.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші