Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Фінанси arrow Планування і контроль на підприємстві
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Вступ

Зі зростанням динамізму та невизначеності зовнішнього середовища процес планування господарської діяльності стає дедалі складнішим, втім, його роль у забезпеченні сталого, ефективного розвитку підприємства стає все більш значущою. Функції планування і контролю на підприємстві сприяють оптимізації витрат, підвищенню якості продукції і послуг, надійності й ефективності виробництва, а отже, є потужним фактором успіху в конкурентній боротьбі. Знання та навички із планування діяльності підприємства, організації планової та контрольно-аналітичної роботи є важливим елементом системи фахових знань сучасного економіста, менеджера, фінансиста, бухгалтера тощо.

Метою даного посібника є надання читачам систематизованих теоретико-методичних знань щодо змісту й організації планування і контролю діяльності підприємства, що забезпечать опанування засобів і методів прийняття планових рішень на підприємствах різних організаційно-економічних форм і галузевої належності, сприятимуть формуванню навичок із прийняття планових рішень і розроблення системи планових документів, починаючи від стратегічних і закінчуючи оперативними.

У посібнику представлені практичні й тестові завдання до кожної теми курсу, наведені контрольні запитання для перевірки теоретичних знань. Окремі завдання та ситуації для аналізу передбачають не лише здійснення комплексу математичних розрахунків, а й уміння комплексно оцінювати умови функціонування та розвитку бізнесу і на цій основі приймати раціональні управлінські рішення.

Теоретико-методологічні основи планування і контролю

Достовірно визначити потребу у виробничих ресурсах, оцінити прибутковість бізнесу, забезпечити пошук шляхів підвищення ефективності господарської діяльності – це одні з найважливіших завдань, що постають перед суб'єктами господарювання будь-яких галузей економіки в умовах ринкової економіки. Вони можуть бути з успіхом вирішені за умови налагодження ефективної системи планування.

Сутність і зміст планування

Відомий учений Рассел Акофф визначив планування як процес проектування бажаного майбутнього та ефективних шляхів його досягнення: планування – це процес завчасного прийняття й оцінки сукупності рішень у ситуаціях, коли настання бажаного стану в майбутньому залежить від своєчасного здійснення спеціальних заходів, а їхнє проведення дозволяє підвищити ймовірність настання сприятливого результату [1].

Планування є однією з найважливіших складових управлінського процесу, зміст якої полягає в розробленні й практичній реалізації планів, які визначають майбутній стан економічної системи, шляхів і засобів їхнього досягнення.

Результатом процесу планування є план – система взаємозалежних, об'єднаних загальною метою завдань, що забезпечують реалізацію цілей виробничої системи.

Як процес прийняття рішень, планування є творчим актом, але має й наукове підґрунтя. Наука планування – це сукупність систематизованих знань про закономірності формування і функціонування різних господарських систем, предметом якої є відносини, які формуються між учасниками виробничого процесу із приводу визначення і реалізації пріоритетів, цілей, пропорцій і комплексу заходів, що забезпечують їхнє досягнення. Ці відносини виявляються в кооперації праці різного виду й масштабу; виробничо- господарських процесах, що мають місце в економічних системах.

Методи науки планування покликані виробити систему різноманітних засобів і прийомів вивчення й узагальнення явищ дійсності в сфері планування соціально-економічних об'єктів. Ці методи охоплюють:

  • конкретно-історичний підхід, що полягає у вивченні відносин планування як процесів, що знаходяться в стадії розвитку, у їхньому тісному зв'язку з конкретною історичною обстановкою в країні;
  • системний підхід передбачає розгляд системи планування виробництва як єдиного цілого із притаманними йому законами розвитку, а також можливість розчленування системи на окремі складові й дослідження їхньої взаємодії з метою виявлення закономірностей та зв'язку підсистем, їхнього співвідношення й субординації;
  • комплексний підхід передбачає розгляд явищ у їхньому зв'язку й взаємозалежності з використанням системного та інших підходів;
  • експеримент, як метод пошуку та уточнення взаємозв'язку соціально-економічних явищ дослідним шляхом, використовується для апробації запланованих рішень;
  • • сутність моделювання полягає в створенні такого аналогу процесу, що планується, у якому відображені його найважливіші, з точки зору мети дослідження, властивості;
  • методи спеціальних досліджень, зокрема, соціологічні дослідження у вигляді інтерв'ю, анкетування та ін. методів дозволяють вивчати процеси, які складно кількісно оцінити (наприклад, вплив моральних стимулів на зростання продуктивності праці).

В управлінні економічними системами функція планування є однією з найголовніших, оскільки планування дозволяє уникати (попереджати) прийняття помилкових рішень, своєчасно реагувати на настання несприятливих подій, та якнайкраще використовувати наявні можливості. Постійні зміни в економічному середовищі призводять до необхідності постійно переглядати умови плану, тому планування має безперервний характер, а також характеризується взаємозв'язком та взаємопідпорядкованістю рішень, що приймаються. Ці рішення охоплюють:

  • – визначення цілей і задач, бажаних для організації;
  • – визначення засобів досягнення цілей і задач;
  • – визначення необхідних ресурсів, їхніх джерел та порядку використання;
  • – розробку організаційної структури й системи управління, здатної забезпечити безперервність планування і впровадження планових рішень.

Ефективна система планування повинна будуватись на основі таких базових принципів:

  • 1. Принцип необхідності диктує необхідність здійснення планування під час підготовки будь-яких рішень щодо функціонування та розвитку економічних систем.
  • 2. Принцип єдності означає тісний взаємозв'язок усіх планів, які складаються на підприємстві та утворюють єдину систему планової документації. Цей зв'язок полягає в необхідності внесення відповідних змін у загальний план підприємства й плани підрозділів у випадку будь-яких змін в одному із планів.
  • 3. Принцип безперервності означає, що процес коригування та уточнення планів повинен відбуватися постійно в межах виробничо- господарського циклу.
  • 4. Принцип гнучкості обумовлює необхідність формування певних науково обгрунтованих резервів під час визначення планових показників. Це дозволить скоригувати планові завдання в разі зміни внутрішніх або зовнішніх умов господарювання найбільш раціональним способом.
  • 5. Принцип точності обумовлює необхідність максимального наближення планових показників до реальних умов виробництва, особливо, у планах, що складаються на короткі проміжки часу та мають адресний характер (для конкретних підрозділів).
  • 6. Принцип участі передбачає активну участь усього персоналу в плановій роботі. Планування, засноване на дотриманні цього принципу, має назву партисипативного.

Вищеназвані є базовими принципами планування, які були сформульовані ще А.Файолем, а останній – принцип участі – обгрунтований Р.Акоффом. Під час підготовки планів слід дотримуватись й інших принципів, зокрема, таких:

  • принцип цілеспрямованості передбачає спрямованість планів на досягнення визначеної мети;
  • принцип пріоритетності визначає необхідність визначення пріоритетних завдань, які повинні бути вирішені в першу чергу (це зумовлено обмеженістю ресурсів);
  • принцип комплексності визначає необхідність всебічного розгляду об'єкту планування в комплексі з пов'язаними з ним процесами, об'єктами і явищами;
  • принцип науковості вимагає дотримання вимог об'єктивних законів розвитку суспільства, наукового інструментарію й світового досвіду під час розроблення планів;
  • принцип збалансованості визначає необхідність дотримання відповідності між установленими цілями, потребою в ресурсах для їхнього досягнення та наявними ресурсами;
  • принцип альтернативності означає необхідність розроблення декількох варіантів планів, з яких обирається найкращий;
  • принцип оптимальності означає необхідність обрання найкращого варіанту плану з наявних альтернатив із точки зору певних критеріїв: трудомісткості, собівартості продукції, прибутку, матеріаломісткості тощо;
  • принцип адекватності об'єктивним закономірностям розвитку передбачає виявлення й оцінку тенденцій розвитку об'єкта планування і зовнішнього середовища, з метою своєчасного перегляду цілей, планових показників та засобів їхнього досягнення відповідно до наявних змін;
  • принцип ефективності передбачає обрання такого варіанту плану, який забезпечує максимальну ефективність використання обмежених ресурсів відповідно до цілей та умов діяльності господарської системи;
  • маркетинговий принцип, що визначає орієнтацію планування на потреби ринку (під час визначення горизонту планування, в асортиментній політиці, організації досліджень, побудові системи планування).
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші