Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Культурологія arrow Педагогіка мистецтва
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Втілення гуманістичної парадигми – фундамент удосконалення мистецької освіти

Сенс нової системи мистецького навчання у її гуманізації, яка разом з іншими аспектами передбачає виявлення і удосконалення усіх сутнісних сил людини, коли індивід є творцем самого себе і своїх обставин. Адже необхідність олюднення процесу навчання і виховання, утвердження в ньому культури ненасилля, визнання кожної особистості вищою соціальною цінністю, що сприяє створенню умов для становлення громадянина з високими моральними, інтелектуальними і фізичними якостями, виявилися досить актуальними в сучасній освітній парадигмі. Гуманізм передбачає високий рівень поваги однієї людини до іншої, усвідомлення самоцінності її як невід'ємної частини соціуму.

Сучасні технології. гуманізації передбачають відмову від авторитарних методів педагогічної діяльності і об'єднують способи, прийоми та інструментарій, які сприяють відповідній морально- психологічній переорієнтації людини, формуванню почуття власної гідності та відповідальності, розкриттю здібностей та задоволенню потреб особистості, впровадженню ідей гуманізму у характер взаємовідносин людей.

Гуманізація мистецької освіти неможлива без урахування тих глобальних процесів і їх впливів, що відбуваються у світі, без посилення таких аспектів, як надання пріоритету загальнолюдським цінностям, визнання самоцінності особистості кожної дитини, підвищення ролі гуманітарних знань й освіти. Гуманізація шкільного життя означає, що у центрі навчальної системи стоїть дитина, її своєрідність і неповторність. Гуманізація освіти має передбачати створення сприятливих умов для самореалізації школярів, всебічного розвитку їх сутнісних сил, інтересів і обдарувань. Навчально-виховний процес мистецької освіти на гуманістичних засадах має виділятися принциповими положеннями, які полягають не тільки у оволодінні учнями гуманітарними знаннями, а й у підвищенні загальної культури творчого мислення, зростанні інтелектуальної освіченості й виховання дитини до утвердження її найвищою цінністю.

Гуманізація мистецького освітнього простору має здійснювати рішучий поворот до особистості учня, який має стати не засобом, а суб'єктом свого розвитку. Гуманістична спрямованість мистецької освіти має поважати особисту гідність кожного учня, його індивідуальну життєву мету, запити і інтереси, створювати сприятливі умови для самовизначення у розвитку, опікуватися становленням художньої індивідуальності.

Новий час вимагає нових підходів до мистецького навчання, модернізації традиційних методичних механізмів і впровадження в практику нетрадиційних методів навчання, які забезпечували б за відповідних умов добрі результати. Гуманістичне мистецьке навчання має бути спрямоване на створення таких форм і методів мистецького навчання, щоб забезпечити ефективне розкриття індивідуальності дитини – його пізнавальних процесів, особистісних якостей до відтворення внутрішнього "Я", створення таких умов, при яких учень захоче вивчити, наприклад, музичний твір, зміст якого сповнений гуманістичного смислу, особистісно буде зацікавлений у тім, щоб сприймати, а не відштовхувати впливи, що виховують. Традиційна педагогіка орієнтує учня на наполегливу, систематичну працю в мистецтві. Гуманістична педагогіка підкреслює, що орієнтація тільки на працю як на єдиний спосіб досягнення успіху у навчанні мистецтва може призвести до втрати бажання взагалі займатись мистецтвом, лишає дітей творчості, самореалізації. Втрачається одна із найголовніших функцій мистецтва – нести людині радість від відчуття краси, естетичне задоволення. Тому учень має не тільки наполегливо працювати, освоюючи мистецтво, наприклад, музики, а й отримувати задоволення від спілкування з музикою. Дуже важливо, щоб мистецтво відігравало функцію психологічної розрядки людини, а не лише спонукала до напруження. Інакше втрачається сенс мистецького навчання.

Без систематичної роботи учень не зможе досягти успіхів у навчанні, але обмеження навчального процесу спонуканням виключно до систематичної праці поза гедоністичним спрямуванням навчання звужує межі мистецького розвитку дитини, становлення його духовної культури, а отже і гуманістичного призначення художньої діяльності.

Школярі, реагують на красу в мистецтві, проте далеко не завжди правильно пізнають і розуміють його. Причиною цього є дефіцит у них мистецько-художньої освіти. Розглядаючи мистецьку освіту з позицій гуманістичних відносин, можна виділити ряд завдань, які мають бути вирішені першочергово, а саме, переосмислення світоглядно- методологічних основ гуманістичного пізнання; впровадження в навчальні програми творів національної культури з формуванням національної самосвідомості з пріоритетом духовних і моральних цінностей.

У сучасній загальній мистецькій освіті основна увага спрямовується на знаходження оптимальних шляхів навчання дітей певних навичок. Поза увагою залишаються індивідуальні емоційно- чуттєві реакції учнів на мистецькі твори. Інколи дітей знайомлять із загальноприйнятими тлумаченнями змісту твору композитора, сподіваючись розвинути у них таким чином здатність сприймати та розуміти мистецтво. Але під час сприймання твору дитина по-своєму, виходячи із свого досвіду, фантазії, творить образ за тими формами переживання, що підказує їй автор. Тому гуманістична парадигма мистецької освіти має зорієнтувати мистецьке навчання на підбір таких форм, прийомів і методів мистецького навчання, де б досвід загальноприйнятих розумінь перетворився на творчий імпульс індивідуального осягнення і був сприйнятий дитиною як свій.

У гуманістичній концепції мистецької освіти важлива роль має відводитися діалоговій стратегії спілкування. Для неї ця проблема має виняткове значення, оскільки діалогічність пронизує художньо- педагогічну діяльність у двох взаємопов'язаних формах – міжособистісній та внутрішній. Взаємодоповнюючи одне одну, вони утворюють можливість художнього спілкування, сутність якого складають комунікативність, емпатія, креативність і рефлексія. Перетворення зовнішнього, чужого у внутрішнє, своє має відбуватися за допомогою діалогу особистих розумінь мистецького твору. Різні переживання, мистецько-художні смисли, заглиблюючись в індивідуальну свідомість мають породити внутрішню суперечку учнів із самим собою, тобто має розпочатись внутрішній діалог-механізм створення власної інтерпретації, побудови осмисленого ставлення до мистецького витвору. Ці якості мають охопити різні рівні емоційно- смислового пошуку мистецьких творів, усвідомлення власного ставлення до них та їх інтерпретації, що має позначитися виникненням нових орієнтирів у формуванні світогляду, а отже і ефективним впливом на особистість. Досвід діалогової взаємодії з мистецтвом, що має навчити дитину розуміти художню мову твору, усвідомлювати його сутність, має сформувати художнє сприйняття.

Гуманістична основа мистецького навчання має означати насамперед визнання права кожної дитини на мистецький розвиток незалежно від її природних здібностей. Особливо актуальним в контексті розвитку сучасного суспільства має бути вимога зробити мистецтво надбанням кожної дитини, і щоб мистецтво стало потрібним для всіх, – і стихійно обдарованим, і не дуже, але надзвичайно значущим для дітей і справляло вплив на активного, свідомого, рівноправного учасника навчально-виховного процесу, що розвивається по своїх здібностях. Міра гуманізації виховного процесу має визначатися тим, наскільки цей процес створює передумови для самореалізації особистості, розкриття всіх закладених у ній природних задатків, її здібностей і волі, відповідальності і творчості.

Гуманістичне спрямування мистецької освіти має стати найбільш впливовим у час динамізації сьогодення, органічно поєднаного з науково-технічним прогресом, тому що мистецтво покликане відтворити цілісність буття людини, протистояти вузькому підходу до усвідомлення його сенсу з позицій практичного підходу до життя, воно опікується формуванням шляхетної, одухотвореної особистості. Гуманізація мистецького освітнього процесу вимагає переорієнтації з предметно-змістового принципу навчання на вивчення цілісної картини світу, на трансляцію не "чистих", а "олюднених” знань з опорою на базові цінності людства. Це зумовлює пріоритетний розвиток загальнокультурного компоненту в змісті, формі і методах навчання і виховання, що, в свою чергу, має допомогти подолати утилітарно-прагматичний, технократичний підхід до освітнього процесу.

Основними напрямками гуманізації при викладанні мистецтва у школі мають бути: розвиток творчої особистості, забезпечення свободи і самостійності її вибору; індивідуалізація навчально- виховного процесу. Запровадження в педагогічну практику гуманістичних ідей вимагає свободи вибору змісту, методів, засобів виховання і навчання, ведення творчого пошуку в рамках гуманістичної парадигми.

Сенс життя реалізується в самому житті, в розкритті здібностей людини, в здійсненні її індивідуального покликання, призначення. Тож і гуманістична парадигма мистецької освіти має містити забезпечення розвитку• і реалізації мистецьких здібностей кожної дитини. Гуманістичне спрямування мистецького навчання має означати вибір таких художніх зразків, що естетично інтерпретують людське в людині. Домінуючим в мистецтві в річищі гуманістичної культури має бути глибоке проникнення у внутрішній світ людини, прагнення пізнати і відтворити найтонші нюанси її внутрішнього життя, заглиблення в найпотаємніші куточки людської психіки. Рівень художнього сприйняття має залежати, з одного боку, від уміння дитини, що сприймає, "увійти" в систему мислення автора твору, емоційно зрозуміти його, а з іншого – цей рівень має бути зумовлений індивідуальними особливостями реципієнта, зокрема його культурно- інтелектуальним розвитком.

Допомогти дитині усвідомити свої почуття і відтак створити свою особистісну інтерпретацію змісту мистецького твору, своє осмислене ставлення до джерела художніх переживань – має бути визначальним кроком у розвитку її мистецьких здібностей. Будь-які цілі педагогічного процесу мають бути дійсно гуманними, тобто такими, що слугують інтересам дитини, її зростанню як індивідуальності лише за умови, якщо вони допомагають дитині значною мірою самостійно, завдяки власним зусиллям стати особистістю, самореалізуватися. Втілення цієї гуманістичної мети у педагогічному процесі несумісне з авторитарністю. Тільки маючи високий рівень емпатії, зорієнтованість на співпрацю, конгруентність (співпадання) намірів та думок, спеціальні знання в галузі мистецтва та практичні навички, особистісні якості мають забезпечити успішну реалізацію діям. Важливою умовою гуманістичної педагогіки має бути підтримка учнів, їх мислення, інтересів, намагання пізнати нове, що спонукає до самоактуалізації, зіставлення художніх характеристик творів із осягненням гуманістичного наповнення їх змісту, надання переваги при виборі навчального матеріалу тим зразкам, в яких ідеали естетичного порядку змістовно поєднано з гуманістичними, тим творам, в яких краса форми втілює красу людської природи, а від цього дитина має стати більш цікавою, упевненою, відкритою для спілкування, краще володіти собою, проявляти свої можливості в усіх видах мистецької діяльності. Гуманістична парадигма мистецького навчання має орієнтувати на таке його спрямування, при якому учень, наприклад, опановуючи закони виконавсько-творчого осягнення музики дітьми, вони мали б не тільки усвідомлювати образний зміст музики, а й прагнули б до співвіднесення власних почуттів із емоційним забарвленням твору.

Тільки позитивні емоції, ніякого грубого натиску на його особистість. При руйнації позитивних естетичних емоцій, що виникають при зустрічі з художніми цінностями, якщо навчання постійно супроводжується зауваженнями, нотаціями, заняття не може бути успішним.

Негативні емоції зводять нанівець естетичне переживання. Учень не здатний при цьому адекватно оцінити художні достоїнства, закладені в мистецькому творі, моменти естетичної насолоди відступають далеко на задній план.

Коли в центрі процесу навчання знаходиться дитина, у неї розвивається досить серйозна якість – незалежність. Зрештою, самомотивований учень, що концентрується на обраній ним же самим діяльності, веде себе до самодисципліни, яка є єдино цінною дисципліною в процесі навчання.

Гуманістична спрямованість передбачає духовне зростання, естетичний розвиток особистості у всій повноті діапазону – від реалізації працездатності до художньої насолоди і задоволення від власної мистецької діяльності. Гуманістична мистецька освіта, в центрі якої є людина, її духовний світ, має повертатись обличчям до естетичних, мистецьких потреб і інтересів дитини, тому що в результаті масового "охоплення", "занурення", а також просто формального проведення мистецьких занять, зникло головне, – дитина, її мистецькі інтереси і переживання, пов'язані, наприклад, з музикою, її життям, тобто відбулося витравлення гуманної спрямованості музичного виховання задовольнити ці потреби. Однією з головних умов успішного здійснення мистецько-виховної роботи в контексті гуманістичної парадигми має бути вивчення, облік різноманітних мистецьких інтересів школярів, сформованості у них певних критеріїв в сфері естетичних оцінок, вивчення учнем низки творів з усвідомленням їх глибинного, специфічного змісту, і подальший розвиток школярів завдяки дотриманню чіткої системи цілеспрямованого педагогічного впливу на процес формування мистецьких інтересів дітей, що збільшує можливість уникнення негативної дії стихійних мистецьких вражень.

Мистецьке становлення школярів не може ефективно відбуватись поза вільним виявленням оцінювального ставлення, поза багатогранністю художніх поглядів. Тому заохочення учнів в школі до висловлення власних міркувань щодо мистецтва, власної мистецької оцінки, має створити підстави для виявлення різних думок, але бажано об'єктивних. Гуманізація мистецької освіти має сформувати в дитині своє власне ставлення до художньої цінності твору, поступаючись місцем зовнішній оцінці.

Специфіка мистецького сприймання школярів потребує особливого керування. Важливо, щоб учень не залишався байдужим учасником мистецького виховання, стороннім спостерігачем краси художнього твору. В основі індивідуального підходу має лежати принцип, сутність якого – навчання в ім'я розвитку особистості школяра; зміцнення гуманних, моральних відносин до людей, природи, праці, навколишнього світу; дбайлива увага до внутрішнього світу дитини, його інтересам і потребам, збагачення його щиросердечного і духовного потенціалу. "Натаскування" дітей лишає їх права на всебічний розвиток, зацікавленості мистецтвом, критично- оцінного ставлення учнів до мистецтва, вільного його виявлення, формування Я-концепції в художніх діях. Втрачається спроба учнів до виявлення власної художньої позиції, самореалізації особистості, розкриття всіх закладених у ній природних задатків, творчості.

Необхідною складовою гуманістичної парадигми в мистецькому навчальному процесі має бути забезпечення креативного підходу, що є основою самоактуалізації та творчої самореалізації особистості. Креативність має забезпечити спроможність реалізувати свій творчий потенціал за власною ініціативою і вибором відповідних засобів. Наприклад, при розгляді будь-якого музичного твору, вона виступає передумовою до будь-якої творчої діяльності, змотивованої індивідуумом до самовираження і самоствердження, а отже, формує ті якості, які притаманні цілісній, творчій особистості (емоційна активність, прагнення до творчої самореалізації, фантазія, уява, образне і асоціативне мислення, його гнучкість та дивергентність, відповідні творчі нахили та здібності). Пригніченість, боязкість, страх покарання, особливо на мистецьких заняттях в школі, може призвести до втрати створення емоційного стимулювання навчального середовища, розвитку у дітей саморегуляції і свободи, закорінених у почуттях, й усвідомлення особистої відповідальності, емоційної співдружності. Створення атмосфери свободи учіння, ситуації активного спілкування і природного самовираження, взаєморозуміння, саморозвитку особистості, радості спільної праці спрямовані на успішне мистецьке навчання учнів. Отже, діти поступово мають стати більш людяними, товариськими, доброзичливими, а урок мистецтва не тільки однією із форм організації навчальної діяльності, а й важливим засобом формування особистості.

Втілення гуманістичної основи мистецького навчання має передбачити також забезпечення школярам в мистецтві права на вільний вибір напрямів мистецької освіти, засобів художнього навчання, його організації. Надзвичайно важливо, аби створена система ситуацій зачіпала струни душі кожного учня, який увійшов у світ вільного учіння, впливала на його емоційний стан. Тільки тоді він зможе свідомо керувати власною мистецькою діяльністю, прагнутиме постійно згадувати суб'єктивний мистецько-естетичний досвід. З позиції гуманізму кінцева мета виховання – кожен вихованець повноважний суб'єкт, орієнтація на особистість і створення умов для її самореалізації.

Підтримка, успіх у мистецькій діяльності може розглядатись як мотив, стимул до саморозвитку, самовдосконалення. Гуманістична парадигма мистецької освіти дає широкий простір для реалізації позиції дитини у процесі навчання й виховання.

У контексті гуманістичної мистецької освіти принципово іншою бачиться і позиція учителя, який має бути соратником і супутником дитини на шляху пізнання. Учитель має бути провідною фігурою успішної педагогічної взаємодії з вихованцями, спиратись на їхні особистісні якості.

Отже, для реалізації завдань гуманістичної мистецької освіти педагогічним працівникам необхідно перш за все:

  • – сприяти зацікавленому ставленню кожного учня до роботи на уроках мистецтва, опікуватись створенням позитивного емоційного забарвлення навчання;
  • – зорієнтувати мистецьке навчання на особистість кожного учня, активізувати різні види пізнавальної, оцінної, творчої діяльності, спонукати дітей до мистецького самовираження.
  • – урізноманітнювати форми та методи організації навчальної діяльності з метою уникнення втоми учнів на уроці;
  • – стимулювати учнів до вільного висловлювання щодо мистецьких явищ, без страху за помилкову відповідь.

Щоб педагог почав працювати в гуманістичній парадигмі, йому необхідно не лише розуміти принципи, а й оволодіти ними, незвичними інтелектуальними операціями, які підіймуть його громадянську свідомість на більш високий науковий рівень. Дати знання, які допоможуть учителю самому розвинути необхідне йому мислення, використовуючи традиційну систему передачі чи заучування, неможливо.

Знання мають пройти шлях критичного осмислення, переосмислення, прийняття чи відтворення, розуміння їх змісту і лише тоді стануть керівництвом для осмислення педагогічних дій. У нинішніх умовах пріоритетним для педагогічного працівника має стати саморегуляція своїх можливостей, новий гуманістичний спосіб пізнання. Тому педагогу необхідно бути обізнаним з новими цінностями мистецької освіти як засобами педагогічної підтримки самопобудови особистості, володіти необхідними інноваційними технологіями взаємодії та професійного впливу на вихованця.

Вимогливість і принципова позиція педагога щодо змістовності, систематичності, послідовності занять не має пригноблювати учнів, стримувати їхнє прагнення до самостійного прочитання художніх творів, до власних творчих знахідок. Гуманістична парадигма навчання має орієнтувати на педагогічну підтримку будь-яких спроб учня до творчого самовиявлення. Найважливішим завданням учителя має стати не тільки створення умов, а і заохочення, стимулювання, активізація самого найменшого бажання учнів до самостійного пошуку і в галузі сприймання мистецтва, і в процесі продуктивної творчості.

Необхідність конструктивних змін у професійній підготовці майбутніх учителів щодо викладання мистецтва в школі має бути зумовлено усвідомленням ними призначення мистецького виховання, розумінням мистецького самовираження, вивченням особливостей мистецького самовираження школярів і можливостями вдосконалення цього процесу.

Без розуміння сутності мистецького самовираження, без його досвіду та вивчення особливостей вдосконалення цього досвіду неможливо розкрити й специфіку становлення індивідуальної мистецької культури майбутнього фахівця в процесі його професійної підготовки. А таке розуміння має з'явитися за умови перебудови змісту й завдань фахової підготовки майбутніх учителів мистецтва в школі.

Оскільки розвиток дитини є умовою і результатом освітнього процесу, усі дії учителів необхідно звіряти з головним показником: якою мірою вони сприяють розвитку індивідуальності, культивування особистості. Показником роботи педагога має стати ефективність процесу відповідальності за людину, її духовне становлення. Сутність гуманістичної парадигми у мистецькому педагогічному процесі полягає у зміні ставлення учителя до дитини, коли індивідуальний підхід до учня з врахуванням її інтересів як особистості набуває пріоритетного значення.

Педагоги мають не тільки навчити дитину виконувати певні дії, а головне, зацікавити її мистецтвом, розвинути творчі здібності, уникнути бездушного практицизму, зрушення пріоритетів з матеріальних цінностей до духовних. Педагоги мають орієнтуватися не тільки на підготовку учня до майбутнього життя, а на забезпечення повноцінного проживання кожного вікового етапу у відповідності до психічних особливостей особистості, що розвивається. Допомагаючи учню, учитель має його підтримати, але не принизити його людської гідності.

Учитель, що саме так трактує сутність мистецтва і вміє донести його до учнів, стоїть на засадах гуманістичного підходу до їх художнього розвитку.

Емоційно-естетичний контакт має передбачити спільну творчу роботу учителя і учня. Проблему творчої взаємодії між учнем і учителем можна розв'язати, апелюючи до вивчення впливу неусвідомлених компонентів психіки.

Головним педагогічним засобом в навчально-виховному процесі має стати активізація вільного судження учнів щодо мистецьких явищ на противагу переважанню оцінювальним підходам учителя, що приводять до звикання учнів не думати, не оцінювати, а просто переказувати ці оцінки, привласнювати думки учителя як єдино правильні. Учитель має не в командній, а переконливій формі спрямувати щире висловлювання думки, дії дитини щодо художніх цінностей творів, тому що приховування власної думки руйнує принципи гуманістичної педагогіки, запобігає творчому самовираженню в художній особистості.

Педагогічний такт, особливо на уроках мистецтва в школі, має врівноважувати силу і спрямування педагогічного впливу, так як і сумніви там, де творчий розвиток учня вимагає від учителя підтримки, терпіння, бажання активізувати найменше прагнення учня до виявлення творчих підходів у осягненні мистецтва. Гуманістичний підхід має визначати оцінку педагогічної праці в мистецькій освіті, орієнтуючись на успіхи індивідуально-творчого розвитку учнів.

Учитель нової генерації має сприяти зацікавленості кожного школяра у вільному висловлюванні без страху на помилкову відповідь щодо власних мистецьких здобутків, впевненості у своїх силах і можливостях, емоційного піднесення.

Успішне мистецьке навчання школярів народжується там, де учитель стає однодумцем, другом дитини, бачить у ній людину, яка вступає у світ пізнання, творчості; де учитель уміє відчути духовний світ учня, його бачення усього, що нас оточує. Повага з боку учителя до учня має перерости в останнього у почуття власної гідності, самоповаги, відповідальності. Вимогливість до учня має проходити поруч із вимогливістю учителя до себе: до власних мистецьких здобутків, до власної педагогічної майстерності. Вміння подолати авторитарність і спілкуватися з дітьми на основі гуманного підходу .має значно підвищити результативність навчального процесу у мистецькій освіті: посилити інтерес до мистецтва, осмисленість суджень, пізнавальну активність.

Учитель має знайти для учнів цікавий мистецький матеріал, захопити їх темою уроку, пробудити й підтримувати творче ставлення та пізнавальний інтерес до будь-якого виду мистецької діяльності. Це може статися лише тоді, коли учитель допоможе кожному пізнати себе, свої мистецькі нахили, подолати окремі вади мистецького сприймання, уяви, пам'яті, мислення; переступити скутість і замкненість. Особливого значення у діях учителя має набути позитивність і оптимістичність оцінювання участі учнів у різних видах мистецької діяльності. Підкреслення учителем цінності, неповторності індивідуальних досягнень учнів, визначення хоча би незначних, але позитивних змін в його мистецькому розвитку мають створити ситуації підтримки. У мистецькому навчанні школярів важливо передбачити створення таких зовнішніх умов роботи, які б сприяли отриманню тими, хто вчиться, задоволення, активізації їх позитивних емоцій, почуттів.

Гуманістична педагогіка має переакцентувати педагогічне мислення з вузько-мистецького на художньо-гуманістичний розвиток учня.

Отже, серед обгрунтованих концептів вагоме місце займає втілення гуманістичної парадигми мистецької освіти, що означає орієнтацію мистецького навчання на формування зрілої, духовно- моральної, творчої особистості, визнання права кожної дитини незалежно від її природних мистецьких здібностей на педагогічну увагу в процесі мистецького навчання, постійне піклування про становлення гуманно-ціннісних установок школярів щодо пізнання, виконання і творення образів мистецтва, підсилення здатності учнів до рефлексивного переживання мистецтва, спонукання до спільної мистецької діяльності як засобу розвитку комунікативних якостей дітей, забезпечення переваги активної мистецько-творчої діяльності перед розумово-споглядальним сприйняттям художніх образів.

Гуманістична парадигма спрямована на розвиток духовно-естетичного потенціалу нового типу особистості, здатної до саморегуляції своєї поведінки в умовах гуманного суспільства, забезпечення багатогранного впливу мистецтва на людину.

Втілення гуманістичної парадигми передбачає впровадження форм спільної мистецької діяльності з метою орієнтації на інтереси особистості, адекватні сучасним тенденціям суспільного розвитку, а саме, стимулювання емоційного розвитку і художнього мислення, активізація творчого потенціалу через засвоєння різних видів художньої діяльності, формування моральності, особистісної культури, найлюдянішим постулатом має стати вислів: "не дитина існує для мистецтва, а мистецтво для дитини".

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 

Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші