Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Культурологія arrow Педагогіка мистецтва
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

КІНОМИСТЕЦТВО

  • 1. Феномен кіно: учора, сьогодні, завтра
  • 2. Кіно в Україні
  • 3. Кіномистецтво початку XXI ст.

Основні теоретичні знання

Феномен кіно: учора, сьогодні, завтра

Предметом вивчення курсу є: кіно як мистецтво, творчість кіномитців, художні фільми й напрямки. Художні не в значенні ігрові (художніми можуть бути й документальні, й науково-просвітницькі), а такі, в яких ідеї перетворюються у художні образи. Це переважно фільми, які вже стали класикою. їх невелика кількість, порівняно з обсягом усієї кінопродукції, випущеної за сто тринадцять років існування кіно. Однак для трьох місяців навчання це значний обсяг, адже йдеться про кіномистецтво більше 10 країн з найбільш розвинутим кіновиробництвом і зі значними мистецькими досягненнями, що здобули визнання у світі. Ми зупинимось на вивченні кіно таких країн, як Франція, Німеччина, США, Данія, Великобританія, Швеція, Італія, Іспанія, Японія, Чехія, Угорщина, Польща, СРСР та Україна. Кожна з них дала світові видатних кіномитців, чия творчість істотно вплинула на формування і розвиток кіномистецтва як такого (Ренуар, Клер, Biro, Карне, Брессон, Трюффо, Годар, Рене, Віне, Мурнау, Фасбіндер, Вендерс, Шльондорф Герцог, Ґріффіт, Чаплін, Веллс, Дрейєр, Ларе фон Трієр, Бергман, Рос-селіні, Вісконті, Фелліні, Антоніоні, Пазоліні, Бунюель, Саура, Альмо-довар, Куросава, Сіндо, Кітано, Сабо, Вайда, Кесльовський, Кустуриця, Тарковський, Довженко, Параджанов, Іллєнко, Осика, Миколайчук).

Завдання курсу – не тільки познайомити слухачів з класикою кіно світового та найвизначнішими його постатями, а й викликати інтерес до кіно як мистецтва, допомогти опанувати оціночними критеріями і дати поштовх для самостійних досліджень і відкриття етичних та естетичних істин.

Двоїста природа кіно

Важливо підкреслити, що як об'єкт дослідження кіно цікаве не тільки творами та персоналіями, його варто осмислювати під різним кутом зору: як феномен мистецький, психологічний, соціальний, комунікативний. Його можна розглядати і як явище, довкола якого обертаються інтереси вчених, винах ідників-техніків, ділків, бізнесменів, митців. Інтерпретатори по черзі або одночасно змагаються за кіно, з одного боку обожнюючи його як мистецтво з необмеженими можливостями, з другого – зневажаючи за те, що воно повинне задовольняти невибагливі запити.

Взагалі, кіно – з якої точки зору ми його не розглядали б – явище двоїсте. Його двоїста природа витікає з тієї обставини, що це творчість і виробництво одночасно. Виробництво, тому що фільм не може бути створеним без кінотехніки, кіноплівки, кіноосвітлюваньної, звукозаписувальної та монтажної апаратури, без обладнання для друку копій – і це далеко не повний перелік того, що необхідне. Отже, кіногалузь – це індустрія, яка вимагає великих затрат (додаймо сюди оплату праці творцям). Вкладання у кіновиробництво коштів передбачає їх повернення, а ще краще – прибутки, тобто кіногалузь працює і розвивається завдяки продажу юртового товару. Тому фільм є водночас твором мистецтва і товаром, що фігурує на ринку й інтерес до якого стимулюється рекламою.

Відтак історично склався умовний (але водночас суттєвий) поділ фільмів на дві категорії: перша – твори мистецтва, метою яких є насамперед інтелектуальне, духовне й естетичне збагачення глядача, друга – комерційні, що мають розважати глядача й окупитися, а ще краще принести прибуток. Цей поділ умовний: історія кіно знає фільми високого художнього рівня, звернені до всіх категорій публіки (чи не найвідоміший приклад – український фільм "Тіні забутих предків" – за два роки він здобув .9 золотих медалей і 16 дипломів і був визнаний одним з кращих творів світового кіно, й водночас Радянський Союз продав його багатьом країнам). Останні десятиріччя постмодернізм відчутно зруйнував цей поділ, змішавши кіно масове й інтелектуальне, комерцію й елітарність (прикладом може бути фільм К. Тарантіно "Кримінальне чтиво", адресований глядачам усіх типів: масовий – насолоджуватиметься перипетіями сюжету, елітарний смакуватиме інтертексти і гіпертексти). Предметом нашого курсу, повторюю, є фільми, належність до мистецтва яких вивірена часом.

Кінематограф існує в різних країнах, та хоч він і розділений кордонами, хоч і має виразні національні особливості, його можна назвати єдиним мистецьким організмом, оскільки інструментарій кінематографістів (матеріально-технічна база) однаковий: яскравий приклад 2000-х років – знімальні крани, винайдені українцем Анатолієм Кокушем і його фірмою "Фільмотехнік", використовуються на зйомках фільмів у США та в Європі. Кінематографісти різних країн об'єднані спільними проблемами та пошуками, теми і творчі ідеї виникають одночасно й результати пошуків часто бувають синхронні й незалежні одні від одних (наприклад, наприкінці 1990-х в Росії було створено серіал "Бандитський Петербург", режисер В. Бортко та інші, а 2002 року в США вийшов фільм Мартіна Скорсезе "Бандити Нью Йорка").

Фільми демонструються не лише для масового глядача – в прокатній мережі, по телебаченню, продаються на відеокасетах і DVD. Вони активно циркулюють у професійних колах завдяки розгалуженій та інтенсивно діючій мережі кінофестивалів, при яких, як правило, працюють кіноринки.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші