Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Культурологія arrow Педагогіка мистецтва
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Використання досвіду і творчої бази давніх мистецтв

І літературна основа, і творчість режисера, акторів, художника, композитора ніби не є суто кінематографічною, бо має місце і в театрі. Проте, на відміну від театру, можливість перекидати дію в часі і просторі у кіно необмежена. До того ж у кіно рухоме зображення фіксується на плівку, яку можна тиражувати в багатьох копіях, а з другої половини XX століття також на різних носіях. Відповідно фільм може побачити набагато більше глядачів, ніж театральну виставу.

Якщо ж зіставляти кіно і театр, то це два психологічні різновиди видовища. Театр будується на тому, що глядач і актор усвідомлюють присутність одне одного, роблячи це в інтересах гри. Театр впливає на нас, викликаючи ігрову співучасть в дії. Навпаки, в кіно ми перебуваємо на самотині і спостерігаємо за видовищем, яке нас ігнорує.

Кіно спирається на інші види мистецтва – літературу, театр, живопис, музику, акумулюючи в собі їхні можливості. Але воно якісно інше, бо має власні, притаманні лише йому засоби: наявність планів, можливість застосування ракурсів, можливість змінювати характер знімання (прискорене, уповільнене, стоп-кадр), застосування гри світла і тіні, особливо в чорно-білому зображенні, монтаж (звичайний, асоціативний, паралельний тощо), темпоритм. Усі ці художні й водночас технічні засоби засвоювались і осмислювались не відразу: потрібно було кілька десятиліть, щоб кіно остаточно ствердитись як окреме мистецтво. А головним, що вирізняє кіно серед інших мистецтв,– це масштаби поширення завдяки кіномережі кінотеатрів, завдяки демонструванню по телебаченню, розповсюдженню за допомогою носіїв (на відео, DVD та в Інтернеті).

Разом з тим кінематограф продовжує перебувати в колі давніх муз, живитися їхніми багатовіковими надбаннями. Якщо говорити про літературу, то вона для кіно є джерелом ідей, сюжетів, інтелектуальної, духовної, психологічної наповненості. Як відомо, в основі фільму має бути сценарій, на основі якого і вибудовується виробничий план знімань, тобто режисерський сценарій, і відповідно на цій підставі складається кошторис фільму. Існує два види сценаріїв: оригінальні, тобто, ті, що безпосередньо придумані для екрану, і ті, що є інтерпретацією (адаптацією) п'єс чи прозових творів. Література впливає На кінематограф і на рівні форми, наприклад, як вважають дослідники, такий кіношедевр, як "Громадянин Кейн" Орсона Веллса не з'явився би без творів Дос Пассоса.

У взаєминах між літераторами (сценаристами) та постановниками фільмів існує суперечність, закладена в самій відмінності природи цих мистецтв. "Основна відмінність'між кіно і літературою, – писав А. Тарковський,- витікає з принципової різниці між словом і екранним зображенням. І основна відмінність в тому, що література описує світ за допомогою мови, а кіно мови немає. Воно, безпосередньо демонструє нам саме себе".

З цим твердженням перегукується думка Федеріко Фелліні про те, що кіно не потребує літератури, а потребує тільки кінематографічних авторів, тобто людей, які себе художньо виражають за допомогою ритмів, акцентів, притаманних тільки кіно. Кіно – самостійне мистецтво, але не потребує "перенесень", які в кращому разі будуть лише ілюстративними.

Літературна інтерпретація фактів немає нічого спільного з кінематографічною інтерпретацією тих самих фактів. Це два зовсім різні способи художнього виразу. Таке твердження доречне, якщо йдеться про авторів у кіно. Що це означає – трохи згодом.

Мистецтво кіно не обмежується тільки літературною основою – воно залучає широкий ареал мистецтва, культури, побуту. Оператори і художники кіно озброюються знаннями тонкощів образотворчого мистецтва, знаннями з композиції, колориту та інших його секретів. Цього вимагає культура зображення в кіно. Звичайно, законів образотворчого мистецтва не можна механічно переносити в кіно – вкотре слід нагадати про те, що в кіно зображення є рухомим. А це формує інший характер творчого мислення, яке враховує всі моменти, щоб надати творові необхідного настрою, дихання, ритму, стилістичної завершеності. Кращі твори кіномистецтва змушували говорити про таку річ як драматургія кольору.

На жаль, аналізуючи фільми, їх рідко розглядають як продукт культури, пов'язаний тисячами ниток з іншими її частинами.

Варто зазначити, що естетика кіно в свою чергу також впливає на інші мистецтва. Скажімо, нові форми сприйняття, породжені екраном, допомогли романістам обновити свої технічні прийоми. Те саме можна сказати і про театр. Кінематограф сприяв оновленню концепції театральної мізансцени. А також колосальному прогресу театральної культури в широкої публіки. Переробка драматургічного матеріалу для екрану не тільки примножує кількість його можливих глядачів, а й підготовляє публіку для розуміння театру, для насолоди ним.

Виникають нові види і форми мистецтва, на перетині малярства і кіно – відеоарт. Кінематограф, будучи продуктом технічної цивілізації, значно менше зазнав впливу бачення світу, збагаченого взаєминами людини і технічної цивілізації, аніж, наприклад, американський роман.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші