Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Культурологія arrow Педагогіка мистецтва
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Кіно в системі візуальних мистецтв та інформаційного простору

Кіно є не тільки мистецтвом, а й засобом інформування і формування уявлень глядачів. Як вважає французький теоретик Жильбер Коан-Сеа, кіно виникло не у відповідь на потреби сучасної людини, а як результат іманентного розвитку комунікативної техніки (спочатку друковане слово, потім телефон і радіо і нарешті техніка зорової інформації – кіно і телебачення). Поява кіно, на його думку, це своєрідна революція в розвитку засобів комунікації, яка, змітаючи на своєму шляху всі соціальні бар'єри, загрожує культурі знищенням, являючи собою в плані колективному хаос соціальних і культурних рівнів, в плані індивідуальному – фактор психологічних зрушень, сила впливу яких ще мало вивчена, але незаперечна. Знову-таки, ця досить переконлива теорія слушна, коли йдеться про фільм як товар, який необхідно продати, або якщо ігнорувати диференційований підхід до кінематографа та ігнорувати його здобутки як мистецтва.

Розвиток ЗМІ стимулює технічна і соціокультурна ситуація. Те, що ЗМІ й кінематограф перебувають в тісному зв'язку, ілюструє ситуація в Україні у 1990-х – 2000-х роках, коли в країні занедбали кіновиробництво, в силу чого рівень зорової інформації, а відтак і ЗМІ, в тому числі електронних, є дуже низький. Кіно за умови його повноцінного функціонування могло б відіграти важливу роль для підтримання культури слова, спілкування і зображення. Самі кінематографісти широко використовують гаму сучасних технічних засобів.

У 1980-х роках дедалі чіткіше почало формуватися своєрідне кінематографічне явище – кіно почало живитися самим собою, своїми надбаннями. Режисери дедалі активніше апелюють до знайомих сюжетів – так виник рімейк. Вони почали точно відтворювати на екрані той чи інший період XX століття, спираючись не тільки на іконографічний матеріал, документальні джерела, а й на ігрові фільми відповідних років з характерною модою в одязі, інтер'єрах тощо – так виник стиль ретро. Режисери активніше апелюють також і до популярних артефактів – мистецтва образотворчого, музики, танців та пісень, аби повніше, об'ємніше передати атмосферу часу. Включаючи власну інтуїцію, режисери точно відтворюють манеру поведінки, характер спілкування і т.п., тобто всі аспекти буття.

Фільми попередників були важливим джерелом нового фільму, який немов виростав із грунту, вже обробленого іншими. Окремі режисери навіть стверджували, що в кіно вже більше нема чого сказати нового, можна тільки повторювати вже сказане попередниками, хоча режисери справді талановиті не потрапляли в залежність від створеного іншими, вони творчо використовували вже існуючий грунт, аби досягти більшої повноти впливу на емоції глядача. Водночас звернемо увагу на підготовленість глядача, чий життєвий особистий досвід включав і досвід екранний, глядача, який, завдяки баченим раніше фільмам й відтак розширеному сприйнятті світу, подій минулого, міг легко потрапити у відповідну епоху, переглядаючи новий фільм, їй присвячений. Режисери почали охоче апелювати до такого глядацького досвіду.

Останні десятиріччя кіно втратило домінуюче становище і стало локалізованим серед мистецтв, засобів розваги і способів комунікації.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші