Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Економіка arrow Економічна діагностика
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Методологія виявлення ризиків та характеристика методів отримання інформації про ризики діяльності підприємств

Існує безліч методів, кожний з який допомагає отримання інформацію про характеристики окремих ризиків, властивих визначеному виду діяльності. Тому доцільно використовувати комплекс методів, щоб вирішити поставлене завдання. Необхідно постійно стежити за ефективністю використання таких методів, щоб вносити в них удосконалення, які можуть виявитися корисними надалі.

Неможливо однозначно назвати, які методи будуть найбільш ефективними в кожному конкретному випадку, але цього досягти легше, якщо ризик-менеджер є фахівцем-практиком у даній частині господарської діяльності, чи то промислове виробництво, фінанси чи комерція.

Робота зі збирання інформації та виявлення ризиків допомагає ідентифікувати більшість небезпек, але, як правило, через якийсь час виявляються нові. Це може бути пов'язане з нагромадженням досвіду і статистичних даних, а також з упровадженням нових технологій і використанням інших матеріалів. Тому важливою складовою частиною підприємницької діяльності у даній частині є створення спеціальної програми з контролю і виявлення нових ризиків. Така програма повинна плануватися відділом підприємства з управління ризиком чи ризик-менеджером.

До основних методів отримання вихідної інформації про виробничі об'єкти і ризики, що супроводжують діяльність аналізованих об'єктів, варто віднести:

  • – стандартизований опитувань ний лист;
  • – розгляд і аналіз первинних документів управлінської і фінансової звітності;
  • – аналіз даних щоквартальних і річних фінансових звітів;
  • – складання й аналіз діаграми організаційної структури підприємства;
  • – складання й аналіз карт технологічних потоків виробничих процесів;
  • – інспекційні відвідування виробничих підрозділів;
  • – консультації фахівців у даній технічній частині;
  • – експертизу документації спеціалізованими консалтинговими підприємствами.

Кожний з перерахованих методів здатний надати досить значну кількість інформації, яка повинна бути належним чином проаналізована і структурована. Основна мета такої роботи – установити взаємозв'язок між окремими даними, що містяться в різних джерелах.

Дослідимо більш детально кожен з методів.

Стандартний опитувальний лист. Існує два типи опитувальних листів.

Універсальний (стандартизований) опитувальний лист містить у собі позиції загального характеру й придатний для більшості типів виробництв. Це й перевага, і недолік такої форми опитування. Перевага полягає в тому, що пропонується деяка універсальна форма, яка охоплює усі сторони діяльності підприємства, проте навіть такий опитувальний лист неспроможний передбачити усі можливі види втрат для конкретної галузі чи підприємства.

Спеціалізовані опитувальні листи розроблюються зазвичай для конкретних видів діяльності з урахуванням їх особливостей і деталізації окремих положень. Як свідчить світова практика, спеціалізовані опитувальні листи найчастіше розробляються і використовуються міжнародними асоціаціями консультантів чи страхувальників для уніфікації статистичних даних, які після цього є доступними для усіх членів такої асоціації. У такому листі як правило міститься понад 500 запитань.

Структурні діаграми. Метод структурних діаграм призначений для аналізу особливостей структури підприємства і ризиків, які випливають з цього. Дані, отримані таким шляхом, корисні для оцінки насамперед внутрішніх підприємницьких ризиків, пов'язаних з якістю менеджменту, організацією збуту і реклами тощо, а також комерційних ризиків.

Конкретний вид структурних діаграм залежить від сформованого типу керування і принципів поділу функцій для різних підприємств. Для великих підприємств, що мають у своєму складі безліч різних підрозділів, використаємо підхід, за якого: спочатку будується базисна діаграма для всього підприємства, а потім структури окремих підрозділів розшифровуються на діаграмах наступного рівня.

Карти потоків. Карти потоків або потокові діаграми зображують графічно окремі технологічні процеси виробництва та їх взаємозв'язок. Ці карти корисні для виявлення основних елементів виробничого процесу, від яких залежить його надійність та стійкість. Такі елементи називають вузловими, оскільки порушення їхнього режиму та вихід з ладу переривають увесь виробничий процес чи призводять до виникнення критичних з точки зору аварійності ситуацій. Процес, зафіксований в конкретній карті, може охоплювати який-небудь один вид діяльності підприємства, усі внутрішні виробничі процеси або ж окремий технологічний ланцюг.

На даний час існують значні програмні засоби для персональних комп'ютерів, що дозволяють суттєво спростити завдання моделювання структури підприємства і потоків ресурсів усередині нього. Відмінною їхньою особливістю є можливість оптимізації розподілу ресурсів, що дозволяє підприємству досягти найвищої продуктивності, а ризик-менеджеру – проводити кількісний аналіз ризиків.

Можливі види карт потоків можна поділити на три великі групи, що описують:

  • – окремий технологічний процес усередині підприємства;
  • – сукупність виробничих процесів і елементів керування;
  • – технологічний ланцюжок, в якому підприємство складає одну з частин.

Аналіз карти потоків дозволяє виявити "вузькі місця" виробничого процесу. Будь-який технологічний процес можна підрозділити на три етапи: надходження вихідних матеріалів, їхнє оброблення і вихід готової продукції. Якщо будь-який інцидент призводить до виходу з ладу елемента технологічного ланцюжка, то за картою потоків можна легко простежити, наскільки серйозні будуть наслідки події і до яких збитків це може призвести.

Використання карти потоків, що описує сукупність виробничих процесів і елементів управління, дозволяє включити у сферу розгляду інциденти, які виникають не тільки як результат фізичної поломки устаткування, але і як наслідок помилкових управлінських рішень. Це особливо важливо при розгляді інвестиційних і підприємницьких ризиків.

Карти потоків виявляються корисними при аналізі процесів, що включають у себе ділянки, які складаються з низки рівнобіжних галузей, що відповідають одночасному протіканню субпроцесів. Як приклад, можна навести комплекс засобів пожежозахисту, що складається, припустимо, з декількох дублюючих одна одну систем оповіщення й однієї системи пожежогасіння. Аналіз відповідної карти потоків дозволяє показати, що відмова однієї із систем оповіщення не повинна сильно позначитися на готовності системи в цілому, у той час як відмова кінцевої ланки призводить до повного виведення її з ладу.

Обмеженість застосування карт потоків як методу аналізу ризику пов'язана з тим, що вони орієнтовані на процеси. Тому одночасно слід використовувати інші методи отримати вихідної інформації про ризики. Інший недолік полягає у тому, що карти самі по собі не вказують на уразливість окремих стадій виробничого процесу. Навіть коли з очевидністю видно, що той чи інший елемент є "вузьким місцем" для даного процесу і його відмова може призвести до серйозного збитку. Без залучення додаткових джерел даних не можна зрозуміти, наскільки така ситуація ймовірна. Тому карти потоків повинні доповнюватися зведеннями про можливу частоту і вагу минулих збитків, взятих, наприклад, з опитувальник листів.

Пряма інспекція. Описані вище методи виявлення ризику зручні тим, що отримують дані можна, не виходячи з офісу, тобто використовуючи сучасні засоби зв'язку. Проте не виключено, що при вивченні опитувальник листів, фінансової документації чи карт потоків деякі моменти виявляються незрозумілими і виникають додаткові питання. Крім того, при заповненні в підрозділах підприємства підготовлених для них форм звітності по ризиках могли бути упущені важливі фактори. Тому для отримання додаткової інформації і перевірки на місцях її вірогідності і повноти ризик-менеджери можуть організовувати інспекційні поїздки на підприємства.

Ефективність інспекції прямо залежить від кваліфікації співробітників, які її здійснюють. Якщо ризик-менеджери мають досить високу кваліфікацію і мають великий досвід роботи, то вони відзначать ті важливі нюанси, що можуть бути упущені респондентами опитувальник листів та інших фахівців, які працюють на відповідних об'єктах чи здійснюють визначені технологічні операції.

Пряма інспекція дозволить також виявити й уточнити окремі аспекти розроблювальної програми управління ризиком, оцінити можливі витрати на управління на даному підприємстві і дати рекомендації щодо регулювання рівня ризику.

При плануванні відвідування будь-якого об'єкта необхідно насамперед чітко визначити перелік завдань, які повинні бути вирішені шляхом проведення інспекції, і врахувати низку специфічних факторів:

  • – рівень лояльності і підпорядкованості керівництва підприємства центральному управлінню (для регіональних відділень);
  • – загальна кількість часу, що планується затратити на інспекцію;
  • – пора року, найбільш сприятлива для інспекції;
  • – можливі умови роботи інспекторів на підприємстві, ступінь оснащеності технікою, наявність сучасних засобів зв'язку з центральним офісом.

Після попередньої оцінки завдань, які треба буде вирішити в процесі інспекції, й обліку різних особливих факторів слід скласти програму відвідування підприємства. Навіть невелике виробництво часто займає кілька майданчиків чи будинків, кожний з яких може бути джерелом ризику. Якщо ж мова йде, наприклад, про велику торгову структуру, то вона, як правило, має у своєму складі численні магазини, складські приміщення, відділення в різних районах міста чи області, що суттєво ускладнює завдання проведення інспекції. Необхідно вибудувати деяку логічну схему виявлення ризиків таким чином, щоб звести до мінімуму можливість упустити що-небудь суттєву.

Один зі способів вирішення цього завдання – підготовка для кожного з об'єктів спеціальних карт, що містять перелік питань і зведень, які необхідно уточнити. У процесі інспекції такі карти повинні бути заповнені для кожного з об'єктів. Вони визначають зміст і структуру інспектування, зменшують час перебування на об'єкті і, що більш важливо, знижують небезпеку упустити що- небудь важливе. Якщо це не перше відвідування об'єкта, необхідно переглянути попередній звіт і звірити, чи залишилися які-небудь невирішені питання і чи потрібно повертатися до них знову.

Існує практика несподіваних інспекцій об'єктів і завчасного повідомлення його співробітників про інспекцію. У першому випадку поява інспекторів на підприємстві дозволяє зафіксувати такі сторони організації підприємницької діяльності, які були б приховані, якби керівництво було повідомлено заздалегідь. Наприклад, при несподіваній інспекції можна відзначити реальні відхилення від планового плину технологічного процесу чи наявні порушення правил безпеки.

Завчасне повідомлення керівництва і співробітників підприємства про майбутню інспекції доцільно використовувати за необхідності отримати матеріали і дані, для перебування яких потрібен час. У цьому випадку на підприємство за кілька днів до початку відвідування факсом чи електронною поштою надсилається запит чи форми для заповнення, і до моменту початку інспекції співробітники підприємства вже мають на руках необхідні матеріали, що істотно скорочує затрати часу.

Наведемо зразковий перелік питань, які можуть бути вирішені або уточнені в процесі інспекції: розташування об'єкта і ступінь близькості до населених пунктів, інших промислових об'єктів; опис і оцінка системи керування (загальний і фінансовий менеджмент, маркетинг, бухгалтерський облік); наявність і стан основних і оборотних фондів; загальна характеристика і стан особливо небезпечних агрегатів; подробиці недавніх подій чи заявлених претензій, якщо устаткування було застраховано.

Після того як інспекція була проведена, необхідно всі результати оформити у вигляді звіту, де для кожного запланованого завдання потрібно вказати: мету обстеження; дату і місце його проведення; короткий зміст проведених бесід зі співробітниками; отримані дані і матеріали; результати обстеження; резюме.

За підсумками інспекції в загальну базу даних підприємства необхідно внести відповідні уточнення, що стосуються списку устаткування, виявлених ризиків, а також виробити рекомендації з перегляду існуючого рівня ризику і методів його регулювання. Якщо ризики були застраховані, то ризик- менеджери зобов'язані негайно повідомити страховиків про всі знайдені у ході інспекції зміни, суттєві для договору страхування.

Аналіз фінансової й управлінської звітності Оцінка ризику на основі аналізу фінансового становища підприємства є складовою частиною аналізу фінансової та управлінської звітності. Це один із найдоступніших методів оцінки ризику різних угод як для підприємця – власника підприємства, так і для його партнерів.

Робота з фінансовою й управлінською документацією підприємства має важливе значення для виявлення ризиків по тій простій причині, що в документах фіксуються всі інциденти, які відбулися і призвели до збитків, а також події, що мають відношення до збільшення чи зменшення ризику.

Збитки підприємства, що виникають унаслідок настання непередбачених подій, спочатку фіксуються в актах, а потім знаходять своє відображення в бухгалтерській звітності.

До фінансових документів підприємства відносяться:

  • – бухгалтерський баланс;
  • – звіт про фінансові результати (прибутки і збитки);
  • – дані про облік основних засобів;
  • – дані інших форм бухгалтерської звітності.

Основними фінансовими документами, що підсумовують діяльність підприємства за визначений період, є баланс і звіт про фінансові результати.

Аналіз структури балансу дає можливість оцінити основні фінансові показники підприємства – активи, пасиви, вільні (чи чисті) активи, власний капітал, дебіторську і кредиторську заборгованість та ін. Аналіз структури балансу здійснюється шляхом зіставлення окремих його статей, визначених на початок і кінець звітного періоду, з валютою балансу. Такий підхід до оцінки змін показників балансу дозволяє порівнювати отримані результати з даними різних підприємств, а також порівнювати фінансову звітність за різні періоди часу

У процесі аналізу звіту про фінансові результати виробляється розрахунок наступних показників діяльності підприємства: собівартість; операційний і чистий прибуток; реінвестований прибуток; виплати відсотків і податків.

Баланс і звіт про прибутки і збитки підприємства являють собою "моментальний" знімок стану підприємства в кінці кожного звітного періоду (кварталу чи року). З метою управління ризиком першорядне значення мають наявні в цих документах зведення про величину і структуру активів, розмір яких може зменшуватися через настання збитків. Значення має також розмір зобов'язань підприємства, що може збільшуватися внаслідок інцидентів, що відбулися, як заявлені претензії чи накладені штрафи, а також зобов'язання, за якими вже здійснюються виплати.

З метою оцінки підприємницького ризику важливі також зведення про основні засоби підприємства, що заносяться в картку обліку основних засобів, а саме: первісна і поточна вартість основних засобів, нормативи амортизації. На підставі цих даних можна обчислити відбудовну вартість конкретного основного засобу, тобто вартість його заміни чи відновлення у випадку загибелі чи ушкодження. Треба відзначити, що існує значна кількість методів оцінки відбудовної вартості об'єктів. Тому дану частину роботи доцільно доручити спеціалізованому підприємству.

Аналіз фінансової документації має першорядне значення при оцінці фінансових ризиків.

З документів управлінської звітності найбільш важливими є різноманітні договори, укладені підприємством зі своїми партнерами й акціонерами. Ризик- менеджер повинен приділити увагу наступним документам:

  • – установчий договір;
  • – договори на поставку продукції;
  • – договори з постачальниками сировини і виробничого обладнання;
  • – імпортно-експортні контракти. Крім того, особливий інтерес представляють дані про претензії і виплачені підприємством за рішенням судових чи інших органів штрафи і компенсації споживачам, державним податковим та іншим органам, громадським організаціям.

Для оцінки фінансових і комерційних ризиків суттєву значення мають умови договорів на постачання продукції, устаткування і матеріалів, укладені підприємством з контрагентами, у тому числі наступні зведення:

  • – умови оплати – передоплата, по факту, валюта оплати;
  • – ціна продукції, що поставляється, устаткування і матеріалів;
  • – вид транспорту, за допомогою якого здійснюється постачання – водний, автомобільний, повітряний і т.д.;
  • – штрафні санкції, передбачені за невиконання умов контракту.

З метою оцінки ефективності страхування та використання інших методів управління ризиком важливе значення мають також показники прибутковості (рентабельності) роботи підприємства. Хоча отримання цих даних не має прямого відношення до методів виявлення ризику, така інформація все ж таки необхідна при прийнятті рішень з управління ризиком.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші