Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Банківська справа arrow Фінансова діяльність і корпоративна стратегія комерційних банків Т2
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Передмова

У матеріалі науковій монографії розглянуто питання, що пов'язані із функціонуванням комерційного банку як корпоративного підприємства на основі системного підходу до оцінювання конкурентоспроможності комерційного банку і за допомогою комплексного підходу щодо управління капіталом банку.

Структура монографії містить десять розділів, матеріал котрих у логічній послідовності розкриває шляхи формування корпоративної стратегії банку та покращення його фінансової діяльності. Друга частина монографії охоплює четвертий та п'ятий розділи.

Матеріал четвертого розділу „КОРПОРАТИВНА ОЦІНКА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ БАНКУ” (авт. Г.В. Астапова, О.В. Ареф'єва, B. В. Матвеев, С.О. Ареф'єв, А.В. Гавриленко, Т.О. Гаврилко, О.М. Горбачова, НМ. Кравчук, Н.Ю. Кривицька, О.П. Овсак, З.М. Грушак, ТВ. Гужавіна, H. В. Соловей, С.Л. Омельяненко, В.О. Ареф'єв, О.П. Пристайко, НМ. Задерака, ГМ. Сабірова, О.В. Матвеев) розкриває зміст, напрями, особливості методичного забезпечення оцінювання кредитоспроможності комерційного банку. Обгрунтовано напрями удосконалення процедури корпоративного оцінювання конкурентоспроможності комерційного банку через використання зарубіжного досвіду аналізу фінансового стану банківської установи та впровадження публічної системи комплексної оцінки конкурентоспроможності та діяльності банку.

У п'ятому розділі „КОРПОРАТИВНЕ УПРАВШННЯ ВЛАСНИМ КАПІТАЛОМ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ ” (авт. Г.В. Астапова, С.Т. Пілецька, I. М. М'яких, О.М. Гайдаржийська, О.Ю. Жам, О.В. Костюнік, О.А. Михальченко, З.В. Мокринська, Н.І. Новікова, О.П. Попович, О.М. Рибак, Т.Г. ТЦепіна, C. Л. Омельяненко, О.М. Крапко, О.К. Костенко, О.Г. Гринь, Л.Л. Турова, В.М. Ковтуненко, О.А. Абазіна, О.В. Матвеев, ТВ. Дербіна) обгрунтовано корпоративні засади економічного стимулювання нарощування власного капіталу комерційного банку, розрахунку економічного капіталу банку, розробки стратегії управління власним капіталом комерційного банку.

Корпоративна оцінка конкурентоспроможності банку

Поняття конкурентоздатності комерційного банку та методика його оцінки

Під конкурентоздатністю комерційного банку, як правило, розуміють його надійність в якості кредитної установи та об'єкту депозитних вкладень. Конкурентоздатність оцінюється за допомогою рейтингових систем та відповідних методик.

Якнайповнішою і універсальною серед рейтингових систем є методика В.С. Кромонова, де як критерії надійності використовують 6 коефіцієнтів.

1. Генеральний коефіцієнт надійності (кі) – відношення капіталу банку до працюючих активів. Показує ступінь забезпеченості ризикованих вкладень банку його власним капіталом, за рахунок якого погашатимуться можливі збитки у разі неповернення того або іншого працюючого активу. Цей коефіцієнт, який представляє особливий інтерес для кредиторів і вкладників банку, розраховують за формулою (4.1):

кі = К/АР (4.1)

де К – розмір власного капіталу банку: сумарна величина усіх фондів + нерозподілений прибуток + резерви під можливі втрати по позиках + резерви під забезпечення цінних паперів – витрати майбутніх періодів – інші дебітори – акції, викуплені у засновників;

АР – розмір працюючих (ризикових) активів: сумарний об'єм позикової заборгованості, включаючи прострочений кредити і відсотки по них + вкладення в цінні папери + засоби на кореспондентських рахівницях в банках + засоби для участі в господарській діяльності інших організацій + лізингові операції + розрахунки по факторингових операціях.

2. Коефіцієнт миттєвої ліквідності (к2) – відношення ліквідних активів банку до його зобов'язань "до запитання", показує, чи використовує банк гроші клієнтів як власні кредитні ресурси і якою мірою клієнти можуть претендувати на отримання відсотків по залишках на поточних рахівницях, а також якою мірою їх платіжні доручення забезпечені можливістю банку швидко скоювати платежі. Цей коефіцієнт, що представляє найбільший інтерес для клієнтів, що полягають в банку на розрахунковому і касовому обслуговування, розраховують за формулою (4.2):

к2 = ЛА/ОВ (4.2)

де: ЛА – ліквідні активи, що включають гривневі і валютні засоби на кореспондентських рахівницях банку + готівка в касі і в дорозі (гривні і валюта) + операції з валютою на біржі + резерви в НБУ + вкладення в державні цінні папери;

ОВ – зобов'язання "до запитання", що включають величину залишків на поточних рахівницях клієнтів + інші пасиви + зобов'язання перед емітентами, цінні папери яких поширює банк + внески громадян на строк до одного місяця + засоби в розрахунках + несквитовані суми по виписуваннях НБУ.

3. Крос-коефіцієнт (к3) – відношення всіх зобов'язань банку до працюючих активів (4.3):

К3 = СО/АР (4.3)

де 3 – сумарні зобов'язання, що включають зобов'язання "до запитання" + депозити + внески громадян і депозити на термін більше одного місяця + отримані міжбанківські кредити.

4. Генеральний коефіцієнт ліквідності (к4) – відношення ліквідних активів і захищеного капіталу до сумарних зобов'язань банку, яке показує забезпеченість засобів ліквідними активами, нерухомістю і цінностями, довірених банку клієнтами. Іншими словами, цей коефіцієнт характеризує здатність банку задовольнити вимоги кредиторів в мінімальний термін при неповерненні виданих позик і розраховується за формулою (4.4):

(4.4)

де: ЗК – захищений капітал, що включає основні засоби + активні залишки і групи рахунків капітальних вкладень + дорогоцінні метали.

5. Коефіцієнт захищеності капіталу (к5) – відношення захищеного капіталу до всього власного капіталу, що показує, наскільки банк враховує інфляційні процеси і яку частку своїх активів розміщує в нерухомість, цінності і устаткування. Цей коефіцієнт можна використовувати також як непрямий показник грунтовності банку (банки, розраховані на короткочасний термін діяльності, звичайно не вкладають засоби в розвиток). Його розраховують за формулою (4.5):

(4.5)

6. Коефіцієнт фондової капіталізації прибутку (кб) – відношення власних ресурсів банку до грошей, які внесли засновники. Разом з ефективністю роботи банку він характеризує його незалежність від окремих засновників (4.6):

(4.6)

де УФ – статутний фонд + дооцінка валютних внесків засновників.

Для всіх банків повинен бути розрахований також коефіцієнт, що отримав назву "фільтр Кромонова", який рівний відношенню загального розміру капіталу банку до його позитивної частини. Банки з коефіцієнтом менше 0,1 (або що "проїли" за рахунок збитків капітал більш ніж на 90%) повинні бути виключені з рейтингу.

Для складання загальної формули надійності було введено поняття оптимального банку, що задовольняє основним критеріям надійності і має наступні коефіцієнти (4.7):

(4.7)

Оптимальним з погляду надійності вважається банк, у якого:

  • – об'єм виданих кредитів не перевищує власного капіталу;
  • – засоби на розрахункових рахівницях його клієнтів повністю забезпечені ліквідними активами;
  • – ризику піддається не більш третини всіх довірених йому засобів;
  • – сукупні зобов'язання покриваються ліквідними активами, нерухомістю і цінностями;
  • – капітал був інвестований в нерухомість і цінності;
  • – сума, направлена на розвиток, втричі перевищує внески засновників.

Для того, щоб привести всі коефіцієнти до сумірних величин, коефіцієнти кЗ і кб розділили на 3, інші – на 1. Потім була розрахована питома вага кожного з вже приведених до сумірної величини коефіцієнтів. Зокрема, найбільший інтерес для вкладників, що має, коефіцієнт кі має максимальна питома вага – 45. Другим по значущості є коефіцієнт к2, рівний 20, потім відповідно к3 – 10, к4 – 15, к5 і к6 – по 5. Отже, загальна "формула надійності" (4.8):

(4.8)

Використовуючи цю модель, можна проаналізувати надійність конкретного комерційного банку. Інформаційно-аналітичним центром Асоціації Українських банків на основі методики Кромонова був розроблений програмний комплекс, що дозволяє оцінювати надійність і рейтинг комерційних банків України.

Національний банк України використовує рейтингову оцінку при інспектуванні вітчизняних банківських установ. Постановою Правління НБУ від 25 червня 1998р. №246 затверджено Положення „Про порядок визначення та застосування комплексної оцінки комерційних банків за системою CAMEL”, яке у травні 2002р. було трансформовано в Положення „Про порядок визначення рейтингових оцінок за рейтинговою системою CAMEL”. Акронім CAMEL складається з перших букв англійських назв критеріїв оцінки діяльності банків, покладених в основу цієї методики:

"С" (Capital abequacy) – адекватність капіталу; оцінка капіталу банку з погляду його достатності для захисту інтересів вкладників;

"A" (Assent quality) – якість активів; можливість забезпечення повернення активів, а також дія проблемних кредитів на загальне фінансове положення банку;

"М" (Management) – менеджмент; оцінка методів управління банківської установи з урахуванням ефективності його діяльності, сталого порядку роботи, методів контролю і виконання встановлених законів і правил;

"Е" (Earnings) – надходження або рентабельність; оцінка рентабельності банку з погляду достатності його доходів для перспектив розширення банківської діяльності;

"L" (Liquidity) – ліквідність; система визначає рівень ліквідності банку з погляду її достатності для виконання як звичайних, так і непередбачених зобов'язань. Інформаційна модель здіснення рейтингової оцінки за системою CAMEL надана на рис. 4.1

Інформаційна модель здійснення рейтингової оцінки за системою CAMEL

Рисунок 4.1. Інформаційна модель здійснення рейтингової оцінки за системою CAMEL

Деякі компоненти системи CAMEL можна оцінити за даними звітності, що надається в НБУ, а деякі вимагають проведення перевірок на місцях для більш точної оцінки. Таким чином, оцінка банку по даній системі є безперервним процесом.

Основні риси системи CAMEL такі:

  • – це стандартизована рейтингова система, яка використовується банками та органами банківського нагляду США;
  • – для аналізу кожного компонента використовується група коефіцієнтів і показників, що характеризують фінансову стабільність банку;
  • – система передбачає аналіз найважливіших компонентів стабільності комерційних банків (капіталу, активів, менеджменту, ліквідності, прибутковості);
  • – діяльність банку оцінюється за кожним із зазначених вище напрямів, потім виводиться узагальнена оцінка.

Фахівці розглядають капітал як головний засіб захисту засобів вкладників. Банк з міцним капіталом може витримати значні втрати, не побоюючись втратити гроші своїх вкладників. Для оцінки адекватності капіталу органи нагляду використовують головним чином коефіцієнтний аналіз.

Перш, ніж розрахувати коефіцієнт, необхідно визначити, що входить в поняття "капітал", тобто які види рахунків можна розглядати як капітал:

  • – сплачена частина акціонерного капіталу, нерозподілений прибуток, а також загальні або передбачений законом резерви широко признаються як капітал і іноді іменуються основним капіталом;
  • – інші види капіталу, які також можуть бути використані при розрахунку коефіцієнта, іноді називають допоміжним капіталом; до них відносяться резерви переоцінки вартості основних засобів, загальні резервні відрахування на покриття можливих в майбутньому збитків по кредитах, а також різного роду боргові інструменти, що мають субординований по відношенню до інтересів вкладників статус.

Один з головних напрямів банківського нагляду – визначення якості активів, що передбачає виявлення активів, які не можуть бути стягнуті або справжня вартість яких нижче вказаній в банківській звітності. Для цього здійснюється ряд заходів:

  • – інспекторська перевірка на місці;
  • – класифікація проблемних кредитів, заснована на аналізі можливості їхнього повернення (проводиться інспекторами, які мають достатню кваліфікацію для здійснення оцінки кредитів і інших видів кредитних інструментів);
  • – встановлення кількісного (об'єктивного) рейтингу загальної якості активів банку відповідно до системи CAMEL, оцінка достатності резервних відрахувань банку на покриття збитків по кредитах;
  • – перевірка банківської установи на місці інспекторами, спеціально підготовленими в області кредитного аналізу (оцінка кредитів), з метою здійснення істинної і докладної оцінки діяльності банку.

Третім компонентом системи рейтингу CAMEL є управління. Як правило, управління оцінюють в останню чергу, оскільки при цьому узагальнюють решту важливих компонентів аналізу. Зрозуміло, методи управління необхідно оцінювати суб'єктивно, і для цього не можна використовувати коефіцієнтні показники (як по решті компонентів системи CAMEL). Оцінювати управління починають з огляду ефективності роботи банку. Банки з хорошим управлінням мають адекватний розмір капіталу, хорошу якість активів, достатні надходження і належний рівень ліквідності.

Не менше важливо при оцінці методів правління проаналізувати банківську політику і різні є в банку системи, включаючи систему контролю. Політика банку визначає курс по основних напрямах банківської діяльності (наприклад, надання кредитів, участь у валютно-фінансових операціях, а також управління ліквідністю) і, таким чином, є керівництвом до дій для керівників банку. Системи і методи контролю забезпечують ефективне дотримання основних напрямів політики банку. Керівництво банку також підлягає оцінці з погляду дотримання банком встановлених законів і правил, включаючи своєчасне надання достовірних звітів в НБУ.

Четвертим компонентом системи рейтингу CAMEL є оцінка надходжень банку; іншими словами, який прибуток приносить банк. Банкам необхідно бути прибутковими для того, щоб збільшувати свій капітал. Не дивлячись на те, що новий капітал банку може поступати із зовнішніх джерел, наприклад, в результаті випуску нових акцій або грошової ін'єкції з боку його власників (утримувачів акцій), значна частина нового капіталу поступає за рахунок доходів. Надходженнями банку є цінність тільки тоді, коли вони не розтрачуються, оскільки банк, який виплачує велику частину свого прибутку як дивідендів, не забезпечує збільшення свого капіталу.

Надходження, як і капітал, можна розрахувати кількісно, тобто визначаючи коефіцієнти. Найбільш широко використовують коефіцієнтний показник рентабельності банку – повернення (віддача) на середню вартість активів. Його розраховують як відношення прибутку після сплати податків до вартості активів, по яких вона була отримана. Важливо також проаналізувати якість надходжень, тобто виявити, якими вони є: справжніми (використовуючи при цьому нормативи бухгалтерського обліку) або періодичними (результатом крупних одноразових операцій).

Завершальним компонентом оцінки системи рейтингу CAMEL є оцінка ліквідності, яка указує на здатність банку оперативно виконувати своїм обов'язки. Важливо пам'ятати, що для належного управління ліквідністю банк повинен виконувати свої зобов'язання, не несучи при цьому втрат. Банки повинні мати в розпорядженні ліквідні активи, які легко можуть бути конвертовані в наявні грошові кошти, або вони повинні уміти оперативно привертати засоби на першу вимогу для того, щоб виконати свої зобов'язання.

Управління ліквідністю включає управління обома сторонами банку, тобто можливість швидко привернути ліквідні засоби за рахунок наявних ресурсів.

Після оцінки всіх п'яти компонентів системи рейтингу CAMEL виставляють сукупний рейтинг банку.

При аналізі капіталу необхідно упевниться в тому, що банк має достатній (адекватний) капітал для збереження засобів своїх вкладників. Банк повинен мати рівень капіталу, необхідний для отримання відповідних ліцензій на проведення банківських операцій. Основна задача аналізу капіталу – своєчасно визначити і збільшити до необхідного рівня капіталу банку.

Виділяють два рівні капіталу: основний і додатковий. При визначенні адекватності капіталу активи банку повинні бути зважені з урахуванням коефіцієнтів ризику.

Рейтингова оцінка встановлюється на підставі наступних критеріїв.

Рейтинг 1 (сильний) – банки, у яких:

  • – нормативи платоспроможності і достатності капіталу набагато перевищують відповідно 8 і 5%;
  • – показники капітал краще, ніж у інших;
  • – за наслідками інспекторських перевірок якість активів відмінна.

Рейтинг 2 (задовільний) – банки, у яких:

  • – нормативи платоспроможності і достатності капіталу перевищують відповідно 8 і 5%;
  • – показники капітал одні з кращих;
  • – за наслідками інспекторських перевірок якість активів задовільна або середня.

Рейтинг 3 (посередній) – банки, у яких:

  • – показники основного і сукупного капіталу відповідають нормативам;
  • – середнє положення серед інших банків по показниках капіталу;
  • – середня якість активів, визначена в ході перевірок.

Рейтинг 4 (граничний) – банки:

  • – виконуючі одне з двох встановлених нормативів;
  • – що знаходяться в кінці своєї групи по показниках капіталу;
  • – що демонструють явну нездатність або проблеми з якістю активів по результатах, що мають, інспекції.

Рейтинг 5 (незадовільний) – банки:

  • – що порушують встановлені нормативи або негативні показники капіталу, що мають (дефіцит капіталу);
  • – показники капіталу у яких гірші серед інших банків групи;
  • – мають граничну або незадовільну якість активів за наслідками інспекторських перевірок.

Окремо згаданими називаються активи, які не є стандартними, проте, поки не є серйозною проблемою; субстандартними – активи, явні проблеми, що мають, і по яких остаточне погашення не гарантовано; сумнівні – активи, по яких передбачаються збитки, але їх розмір поки не вдається встановити; збитковими – активи, які не будуть погашені.

Якість активів (АК) визначають за формулою (4.9):

(4.9)

де – СсрвКлА – середньозважена вартість класифікованих активів;

К – капітал банку.

Рейтингова оцінка:

Якщо АК менше 5% – 1 (сильний)

  • 5-15% – 2 (задовільний)
  • 15-30% – 3 (посередній)
  • 30-50% – 4 (граничний)

більше 50% – 5 (незадовільний).

Рівень надходжень (УП) розраховують за формулою (4.10):

(4.10)

де ЧП – чистий прибуток після сплати податків і до виплати дивідендів;

СсрА – середня вартість всіх активів.

Надходження аналізують на підставі квартальних і річних даних з урахуванням податкових виплат. Загальну рейтингову оцінку надходжень встановлюють залежно від коефіцієнта прибутковості.

Коефіцієнт прибутковості:

більше 1% – 1 (сильний)

  • 0,75-1% – 2 (задовільний)
  • 0,50-0,75% – 3 (посередній)
  • 0,25-0,50% – 4 (граничний)

менше 0,25% або чисті збитки – 5 (незадовільний).

Ліквідність аналізують з метою з'ясування здатності банку відповідати за своїми зобов'язаннями в строк і без втрат. Етапи аналізу ліквідності:

  • – перевірка виконання встановлених показників і нормативів ліквідності;
  • – експертна оцінка по приведених критеріях.

Рейтинг 1 (сильний) високий рівень ліквідності активів. Значення показників постійно підтримуються понад встановлені нормативи. Високий рівень привернутий засобів у формі депозитів. Здатність швидко привертати засоби за помірну платню. Коефіцієнт ліквідності краще, ніж у інших банків.

Рейтинг 2 (задовільний). Достатній рівень ліквідних активів. Постійно виконуються нормативи ліквідності активів. Рівень привернутих засобів у формі депозитів вище середнього. Є можливість привертати засоби у разі першої необхідності. Коефіцієнт ліквідності вище середнього в порівнянні з іншими банками.

Рейтинг 3 (посередній). Достатній рівень ліквідних активів на даний момент. Як правило, виконуються нормативні вимоги по ліквідності активів. Допустимий рівень депозитів. Була обмежена можливість швидкого залучення засобів. Показники ліквідності середні в порівнянні з іншими банками.

Рейтинг 4 (граничний), недостатній рівень ліквідності засобів. В окремі періоди часу нормативи ліквідності не виконуються. Є залежність від привернутих засобів або непостійних джерел фінансування. Явна нездатність швидко привернути засоби, за винятком залучення їх через НБУ. Показники ліквідності постійно нижче середніх в порівнянні з іншими банками.

Рейтинг 5 (незадовільний). Значна недостатність ліквідних активів. Постійно не витримуються нормативи їх ліквідності. Значна залежність від недепозитарних засобів. Відсутня можливість привертати засоби, за винятком залучення їх через НБУ. Низькі показники ліквідності в порівнянні з іншими банками.

Загальна рейтингова оцінка ліквідності банку враховує, що порушення встановлених нормативів ліквідності (одного або декількох одночасно) спричиняє за собою віднесення стану ліквідності банку до незадовільної категорії. Експертна оцінка управління банком проводиться по наступних критеріях.

Рейтинг 1 (сильний). Вся решта компонентів має сильний йди задовільний рейтинг. Безумовна відповідність законам і нормативним актам. Є адекватні внутрішні правила роботи банку, які повністю виконуються. Очевидні цілісність, компетентність і здатність керувати банком.

Рейтинг 2 (задовільний). Більшість компонентів задовільна. Загальне дотримання законів і правил. Правила роботи в основному адекватні і виконуються. Відсутні явні недоліки в методах керівництва банком.

Рейтинг 3 (посередній). Багато компонентів системи посередні або задовільні. Частково не дотримуються закони і нормативні акти. Необхідно поліпшити розроблені правила роботи банку або більш ретельно їх дотримувати. Виникають деяка стурбованість методами керівництва і сумніву в компетентності банку.

Рейтинг 4 (граничний). Багато компонентів системи посередні і незадовільні. Спостерігаються серйозні порушення законодавства і встановлених нормативних актів. Відсутній встановлений порядок роботи або він не витримується. Очевидні

факти незадовільного керівництва.

Рейтинг 5 (незадовільний). Рейтинг інших компонентів системи є граничним або незадовільним. Спостерігаються серйозні порушення законодавства і нормативів. Правила роботи відсутні або не витримуються, неякісне керівництво або некомпетентність керівного складу.

Сукупний рейтинг є загальною оцінкою і розрахувати його досить просто. Бали по кожному з п'яти компонентів підсумовуються і діляться на 5. Результат до цілого числа:

  • 1,0-1,4 - до 1 – рейтинг сильний;
  • 1.6-2,4 - до 2 – задовільний;
  • 2.6-3,4 - до 3 – посередній;
  • 3.6-4,4 - до 4 – граничний;
  • 4,6-5,0 – до 5 – незадовільний.

Банки, що отримали рейтинг 1, або сильний, мають наступні характеристики:

  • – фінансове положення надійне по всіх аспектах;
  • – знайдені проблеми можна вирішити в процесі звичайної роботи;
  • – фінансовий стан стійко до змін і проблем, що відбуваються в економіці або банківському секторі;
  • – фінансовий стан не викликає у органів нагляду приводу для турботи.

Банки, що отримали рейтинг 2, або задовільний, мають наступні характеристики:

  • – в основному по всіх аспектах фінансовий стан надійний;
  • – були знайдені проблеми, які може вирішити керівництво банку;
  • – фінансове положення загалом стабільне отже, банк в змозі пристосуватися до умов економічної кон'юнктури і роботи банківського сектора, що змінюються;
  • – заклопотаність органів нагляду обмежується фіксацією виявлених в ході перевірки або аналізу звітності проблем, які може вирішити керівництво банку.

Банки, що отримали рейтинг 3, або посередній, мають наступні характеристики:

  • – банк був ослаблений у фінансовому і операційному відношенні, а також допущені порушення законів і нормативних актів;
  • – фінансовий стан має тенденцію до погіршення, якщо умови в економіці або банківському секторі розвиватимуться несприятливо; фінансовий стан, ймовірно, погіршиться, якщо не будуть вжиті негайних заходів по виправленню ситуації або вони не будуть достатньо ефективними;
  • – фінансовий стан викликає особливу турботу у органів нагляду.

Банки, що отримали рейтинг 4, або граничний, мають наступні характеристики:

  • – була виявлена безліч недоліків у фінансовій діяльності;
  • – ознаки нестабільного положення, які не усуваються належним чином;
  • – якщо не будуть вжиті заходів по виправленню ситуації, стан банку може погіршитися до такого ступеня, що поставить під сумнів можливість його існування;
  • – є ознаки, що свідчать про небезпеку потенційного банкрутства;
  • – банк потребує пильного спостереження і контролю з боку органів нагляду, а також потрібен докладний план дій за рішенням наявних проблем і усуненню недоліків.

Банки, що отримали рейтинг 5, або незадовільний, мають наступні характеристики:

  • – існує високий ступінь вірогідності банкрутства в найближчому майбутньому; є ряд серйозних недоліків;
  • – положення настільки критичне, що потрібна негайна фінансова допомога власників банку або інших фінансових джерел;
  • – якщо не вжити оперативних заходів по виправленню ситуації або наданню фінансової підтримки, ймовірно, буде потрібно здійснити злиття банку в іншим банківським установам, його придбання або почати процедуру його ліквідації.

Таким чином, за допомогою системи рейтингу CAMEL можна судити про фінансовий стан кредитної установи, його положенні серед інших банків.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші