Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Психологія arrow Економічна психологія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Умови формування та розвитку трудового потенціалу: економіко-психологічні аспекти

  • 1. Сутність і структура трудового потенціалу
  • 2. Характеристика трудового потенціалу
  • 3. Умови формування та розвитку трудового потенціалу
  • 4. Фактори соціально-психологічного впливу на кадровий потенціал

Сутність і структура трудового потенціалу

У результаті тривалого процесу розвитку уявлень про людину як суб'єкта економічного життя сформулювалися такі поняття, як: "робоча сила", "трудові ресурси", "людський фактор", "людський капітал", "трудовий потенціал". Усі вони використовуються в науці і практиці управління, доповнюючи один одного.

Трудовий потенціал – це сукупна чисельність громадян працездатного віку, які за певних ознак (стан здоров'я, психофізіологічні особливості, освітній, фаховий та інтелектуальний рівні, соціально-етнічний менталітет) здатні та мають намір провадити трудову діяльність. Метою розвитку трудового потенціалу є створення правових, економічних, соціальних і організаційних засад щодо його збереження, відтворення та розвитку.

Трудовий потенціал – це складна соціально-економічна категорія, яка розглядається більш широко, ніж категорії "робоча сила" і "трудові ресурси", тому що включає сукупність якостей, які визначають працездатність людей, у тому числі їх фізичний, психологічний і моральний потенціал, обсяг загальних і спеціальних знань і навичок.

Чисельність працездатного населення і його якісні характеристики (стать, вік, освіта, професійна підготовка, кваліфікація і т. ін.) обумовлюють реальне значення трудового потенціалу. Поліпшення якісних характеристик практично збільшує трудовий потенціал у межах тієї самої чисельності працездатного населення.

Існують різні підходи вчених-економістів до структуризації трудового потенціалу.

Розрізняють:

  • - сукупний трудовий потенціал як загальну міру всіх можливостей, необхідних для трудової діяльності і закладених у працездатному населенні;
  • продуктивний трудовий потенціал, що дає найбільшу віддачу в створенні будь-яких цінностей;
  • приватний трудовий потенціал. що визначає можливості для діяльності конкретної сукупності населення, територій, конкретного трудового колективу, окремої особи.

З метою реалізації принципів системності і комплексності трудовий потенціал класифікують за:

  • – ознаками територіальності;
  • – потенціалом працездатного населення;
  • – відношенням до трудової діяльності;
  • – галузевою належністю;
  • – формою власності;
  • – об'єктом оцінювання.

Виходячи із особливостей державного та територіального устрою доцільно виділяти трудові потенціали країни, регіонів, адміністративно-територіальних одиниць на субрегіональному рівні. Залежно від контингенту населення, здатного до трудової діяльності, можна виділити потенціал: працездатного населення в працездатному віці; економічно активного населення.

Залежно від відношення до трудової діяльності розрізняють потенціал осіб, зайнятих і не зайнятих у суспільному виробництві, включаючи тих, хто навчається з відривом від виробництва; зайнятих у домашньому господарстві; безробітних.

Досліджуючи розподіл зайнятої частини трудового потенціалу за сферами і секторами економіки, можна виділити трудовий потенціал зайнятих у державному й приватному секторах окремих сфер економічної діяльності.

Економічна сутність трудового потенціалу країни полягає в тому, що він, виступаючи у формі діючої робочої сили, створює матеріальні й духовні цінності, а як потенційна робоча сила – здатний їх виробляти. Звідси важливий висновок – суспільство зацікавлено в максимальній питомій вазі трудового потенціалу, задіяного в суспільно корисній праці, адже це збільшує валовий внутрішній продукт (ВВП) і національний дохід (НД), що зрештою дає можливість підвищити якість життя населення.

Соціальна сутність трудового потенціалу полягає в тому, що він дає можливості як окремим особам, так і різним соціальним групам населення визначити своє місце в суспільно корисній праці, через яку самоствердитися у суспільстві та забезпечити собі і суспільству законне джерело доходів.

Аналізуючи роль людини в соціально-економічних процесах, наука використовує категорію "трудовий потенціал" суспільства, підприємства, окремого працівника. Це поняття є більш об'ємним, різнобічним, його основою є термін "потенціал" – джерело можливостей, засобів, запасу.

Трудовий потенціал працівника являє собою сукупну здатність фізичних і інтелектуальних властивостей працівника досягати в заданих умовах визначених результатів його виробничої діяльності і самовдосконалення у процесі трудової діяльності, вирішуючи нові завдання, що виникають у результаті змін у виробництві.

Трудовий потенціал підприємства складає сукупність працездатних працівників, що можуть працювати на підприємстві за наявності необхідних організаційно-технічних умов. Якщо сукупність фізичних і духовних здібностей людини є основою трудового потенціалу особистості, то соціальна продуктивна сила, що виникає завдяки спільній діяльності індивідів, становить основу трудового потенціалу колективу і підприємства.

Структура трудового потенціалу підприємства являє собою співвідношення різних демографічних, соціальних, освітніх, професійних і інших характеристик груп працівників і стосунків між ними.

Основними компонентами трудового потенціалу є здоров'я, моральність, творчий потенціал, освіта, професіоналізм, рівень соціальної зрілості, свідомості, відповідальності, а також ціннісні орієнтири працівників, що в значній мірі визначають рівень їх трудового потенціалу і можливості його розвитку.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші