Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Бухоблік та Аудит arrow Бухгалтерський облік
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Калькуляція та їі види, методи калькулювання

Калькуляція – це розрахунок у грошовому вимірнику результату будь-якого господарського процесу.

У вужчому значенні калькуляція – це визначення собівартості одиниці продукції в цілому та в розрізі окремих статей витрат.

Основним призначенням калькуляції є отримання інформації про собівартість для організації та управління процесом виробництва і контролю за рівнем витрат.

Калькулювання – це система прийомів визначення собівартості всієї продукції та її окремих видів, визначення ефективності технології виробництва, роботи структурних підрозділів підприємства і апарату управління.

Залежно від технології, характеру продукції об'єктами калькулювання можуть бути:

  • – один продукт (комплекс продуктів) у цілому за виробництвом;
  • – один продукт (комплекс продуктів) за окремими процесами, стадіями, переділами, фазами виробництва;
  • – виріб (група виробів) за підприємством;
  • – виріб (група виробів) в розрізі цехів, дільниць, бригад;
  • – вид робіт, послуг за структурними підрозділами підприємства;
  • – напівфабрикат;
  • – деталі, вузли.

У економічній літературі об'єкти калькулювання виділяють, як правило, виходячи з продуктової концепції, при якій в бухгалтерському обліку витрати на виробництво узагальнюють за номенклатурою продукції, яку випускає підприємство, тобто визначають собівартість виробів.

Такий підхід обмежує можливість системи калькулювання отримувати цінну інформацію про собівартість. Так, для управлінських рішень необхідно мати дані про виграти за окремими операціями праці, технології обробки, щоб розрахувати вплив окремих факторів на собівартість продукції (ефективність постачання та збуту, системи управління). У ринкових умовах суттєвий вплив на собівартість продукції мають маркетингові дослідження (упаковка, методи стимулювання збуту), але в собівартості їх не виділяють в окрему статтю, що ускладнює аналіз, тому слід розширювати об'єкти калькулювання, а не обмежуватись лише виробничими витратами на освоєні види продукції.

Із об'єктами калькулювання тісно пов'язані калькуляційні одиниці, які є вимірниками об'єктів калькулювання. Калькуляційна одиниця дає можливість розрахувати витрати на виробництво за кожною статтею окремо і в цілому на одиницю випущеної продукції. Економічне призначення калькуляційних одиниць полягає в забезпеченні адекватного відображення споживчих якостей товару та їх кількісної характеристики. При виборі калькуляційної одиниці враховують умови виробництва і споживання продукту, якісні та кількісні параметри.

Калькуляційні одиниці можна об'єднати у такі основні групи:

  • – натуральні – один виріб (штука, метр погонний, метр квадратний, метр кубічний, кг, л, т, квт/год).
  • – умовно-натуральні ( 1 умовна банка, 1 ткм, 1 умовна т, 100 пар взуття певного артикула):
  • – приведені одиниці (маса продукту в перерахунку на вміст корисних речовин, 100 умовних банок консервів, умовний ящик скла);
  • – експлуатаційні (одиниця потужності машин, двигунів, корисна площа будинку, параметри приладів);
  • – одиниці часу (нормо-години, машино-години).

Калькуляційні одиниці використовують на стадії складання калькуляції, коли визначають витрати в розрахунку на одиницю продукції, робіт і послуг. При калькулюванні роблять розрахунок (калькуляцію) собівартості одиниці продукції шляхом ділення загальної суми витрат, виявлених в аналітичному обліку, за об'єктом калькулювання на кількість одиниць даного об'єкта.

Для правильного відображення інформації про собівартість продукції необхідно знати методи калькулювання. Методом калькулювання є система науково обгрунтованих прийомів розрахунку собівартості продукції, робіт і послуг з метою визначення ефективності організації й технології виробництва, роботи окремих ділянок виробничого процесу (бригад, дільниць, цехів, служб).

У економічній літературі описано багато різних методів калькулювання, але найчастіше зустрічаються чотири методи: позамовний, попереділений, попроцесний (простий) і нормативний.

Позамовний метод характерний для індивідуальних і дрібносерійних виробництв у суднобудуванні, літакобудуванні, галузях важкого машинобудування і металообробки, в ремонтних цехах, на підприємствах побутового обслуговування.

Об'єктом калькулювання при позамовному методі є замовлення. Аналітичний облік ведуть в картках, які відкривають на кожне замовлення. Якщо замовлення виконують більше місяця, то витрати показують наростаючим підсумком до моменту завершення робіт. Витрати за місяць у такому випадку вважають незавершеним виробництвом.

Собівартість робіт визначається методом сумування всіх витрат з дня відкриття замовлення до його закінчення. Калькуляцію складають після того, коли буде виконане замовлення.

Попередільний метод застосовують у тих виробництвах, в яких технологічний процес можна чітко поділити на окремі переділи (фази). Попередільний метод калькулювання ведуть на підприємствах чорної та кольорової металургії, в хімічній, легкій і харчовій промисловості, інших галузях.

Суть попередільного методу полягає в тому, що собівартість продукції калькулюють на кожному переділі окремо. Витрати узагальнюють за встановленою номенклатурою статей за фазами, стадіями, переділами. Аналітичний облік витрат на виробництво організовують за виробами, при цьому прямі витрати (матеріали, зарплата робітників) відносять на конкретні види виробів за кодом, який проставляють в первинних документах, а накладні витрати збирають впродовж місяця окремо і розподіляють між виробами пропорційно вибраній базі в кінці місяця.

Попроцесний (простий) метод калькулювання використовують в тих виробництвах, де технологічний процес не складний. Наприклад, в підсобних і допоміжних виробництвах, в добувних галузях, на електростанціях, а також в галузях масового випуску продукції.

Особливістю цього методу є те, що витрати на виробництво узагальнюють в регістрах бухгалтерського обліку в цілому за процесом і ділять на кількість продукції, наданих послуг або виконаних робіт.

Попроцесний (простий, повиробний, подетальний, попродуктовий) метод характерний для масового виробництва із стійкою номенклатурою виробів, що випускають протягом тривалого часу. Виробництво продукції проходить в одній або небагатьох технологічних стадіях, в яких не утворюють напівфабрикати і часто відсутнє незавершене виробництво.

Попроцесний метод калькулювання поділяють на два варіанти: однопроцесний та багатопроцесний. При однопроцесному варіанті калькулювання всі виробничі виграти звітного періоду повністю відносять на випущену продукцію, внаслідок відсутності незавершеного виробництва і випуску обмеженої номенклатури виробів у одному технологічному процесі. Багатопроцесний варіант калькулювання передбачає розподіл витрат між видами продукції й визначення собівартості продукції та ефективності роботи окремих виробничих дільниць.

Повиробний метод можна використовувати для визначення середньої собівартості калькуляційної одиниці за певний звітний період. Масовий або серійний характер випуску продукції передбачає наявність незавершеного виробництва, що впливає на величину собівартості виробу. Повиробний метод полягає в тому, що витрати на виробництво групують в бухгалтерському обліку за виробами або групами однорідних виробів, а собівартість калькуляційної одиниці визначають діленням витрат за звітний період з урахуванням зміни залишків незавершеного виробництва на кількість випущених з виробництва виробів.

Подетальний метод калькулювання є різновидом повиробного, який забезпечує деталізацію собівартості виробу в розрізі окремих деталей. Цей метод має два варіанти: подетально-партіонний і подетально-поопераційний. Перший варіант полягає в тому, що прямі витрати відносять в цілому на партію деталей, а непрямі витрати розподіляють між деталями пропорційно обраній базі. Другий варіант відрізняється від першого тим, що собівартість деталей в частині заробітної плати визначають за кожною операцією або групою однорідних операцій. У бухгалтерському обліку на кожну деталь відкривають окремий аналітичний рахунок. Отже, подетальний метод калькулювання досить трудомісткий і може бути використаний при автоматизації обліку.

Нормативний метод калькулювання займає особливе місце в класифікації. За спрямуванням цей метод є попродуктним (повиробним), який відрізняється технікою калькуляційних розрахунків. При нормативному методі складають нормативну калькуляцію за діючими виробничими нормами. При цьому враховують технологію виробництва, проходження деталей за окремими операціями обробки, карти входження деталей у вузли і готовий виріб.

Причиною широкого використання систем калькуляції собівартості за нормативними затратам є те, що вони дають інформацію, придатну для досягнення багатьох цілей, наприклад, для складання кошторисів, для спрощення оцінки запасів матеріально-виробничих запасів, для прогнозування витрат майбутніх періодів, для прийняття рішень, а також для контролю затрат і оцінки функціонування компаній.

У сучасних умовах аналіз відхилень може спростити завдання оцінки матеріально-виробничих запасів і підготовки щорічних і щомісячних звітів про прибутки та збитки, а також вчасно подати сигнал про необхідність перегляду нормативів для цілей планування і прийняття рішень.

Нормативний облік затрат і калькулювання собівартості продукції передбачає управління господарськими процесами через відхилення, які фіксують механізмом зворотного зв'язку. Тому особливий інтерес для керівника має інформація про відхилення, оскільки вона сигналізує про недоліки в керованій системі, про необхідність термінового втручання в роботу цієї системи з метою відшукати причини і винуватців відхилень і усунути ці відхилення.

Система калькулювання собівартості за нормативними витратам доцільна для використання лише в разі, якщо технологічний процес складається із великої кількості постійно повторюваних операцій.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші