Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Бухгалтерський облік

Облік необоротних активів

Поняття про необоротні активи та їх види

Необоротні активи – це матеріальні, нематеріальні та фінансові ресурси, призначені для реалізації чи використання протягом терміну, що більший за дванадцять місяців з дати балансу чи операційний цикл.

Операційний цикл – проміжок часу між придбанням запасів для провадження діяльності та отриманням грошових коштів та їх еквівалентів від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг.

Критеріями визнання необоротних, як і всіх інших, активів є:

  • 1) існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з використанням об'єкта: у виробництві товарів чи наданні послуг, призначених для реалізації підприємством; для обміну на інші активи; для погашення заборгованості; для розподілу між власниками підприємства;
  • 2) його вартість може бути достовірно визначена.

Необоротні активи за їх видами можна поділити на:

  • 1) матеріальні;
  • 2) нематеріальні;
  • 3) фінансові.

Матеріальні необоротні активи – це активи, які мають матеріальну форму – основні засоби, інші необоротні матеріальні активи, незавершені капітальні інвестиції, довгострокові біологічні активи.

Нематеріальні активи – це немонетарні активи, які не мають матеріальної форми, сутність яких полягає у володінні правами на об'єкти інтелектуальної власності, а також інші аналогічні права, визнані в порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності особи, можуть бути ідентифіковані (ототожнені) й утримуються підприємством з метою використання протягом періоду, який більший за рік (або один операційний цикл, якщо він більший за рік) для виробництва, торгівлі та в адміністративних цілях або надання в оренду іншим особам.

До монетарних активів відносять грошові кошти та їх еквіваленти, інші активи, які мають бути отримані у фіксованій або визначеній сумі грошей – дебіторська заборгованість. Всі інші активи є немонетарними.

Фінансові необоротні активи – це довгострокові фінансові інвестиції, відстрочені податкові активи, довгострокова дебіторська заборгованість.

Основні засоби відповідно до П(С)БО 7 "Основні засоби" – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисної експлуатації яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). Строк корисного використання (експлуатації) – очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватися підприємством або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг).

Класифікація необоротних активів

Рис. 6.1. Класифікація необоротних активів

При визначенні терміну корисної експлуатації до уваги беруть такі фактори:

  • а) очікуване використання активу;
  • б) очікуваний фізичний знос;
  • в) моральний знос, що виникає в результаті вдосконалення виробництва;
  • г) правові або інші обмеження для використання активу (наприклад, закінчення строку оренди приміщення, в якому експлуатується придбаний актив).

При цьому враховують інформацію, наведену в паспорті об'єкта або довідкові дані. За базовий строк корисного використання можна взяти допустимі строки використання для груп основних засобів, які передбачені Податковим Кодексом України(ПКУ). На підприємстві може бути створена експертна комісія, яка своїм рішенням визначає можливий термін експлуатації конкретного виду необоротних активів.

Перелік груп основних засобів та інших необоротних матеріальних активів встановлений П(С)БО 7 "Основні засоби" та визначає субрахунки до рахунків 10 "Основні засоби" та 11 "Інші необоротні матеріальні активи".

Рахунок 10 "Основні засоби" відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків № 291 має такі субрахунки:

  • • 10.0 "Інвестиційна нерухомість";
  • • 10.1 "Земельні ділянки";
  • • 10.2 "Капітальні витрати на поліпшення земель";
  • • 10.3 "Будинки та споруди";
  • • 10.4 "Машини та обладнання";
  • • 10.5 "Транспортні засоби";
  • • 10.6 "Інструменти, прилади та інвентар";
  • • 10.7 "Тварини";
  • • 10.8 "Багаторічні насадження";
  • • 10.9 "Інші основні засоби".

Аналітичний облік основних засобів та інших необоротних матеріальних активів ведуть за їх групами та окремими об'єктами.

Інші необоротні матеріальні активи – це матеріальні активи, термін корисної експлуатації яких більший за рік, але які не ввійшли до складу основних засобів. Доцільним є встановлення на підприємстві вартісної межі для поділу матеріальних активів на основні засоби та інші необоротні матеріальні активи. Вартісний критерій віднесення активів до основних засобів або до інших необоротних активів підприємство визначає самостійно. Обов'язково вказує його в Обліковій політиці. Для такого поділу може бути застосована межа, встановлена податковим законодавством. Податковим кодексом визначено, що до основних засобів включають активи вартістю більше – 6000 грн.

Для їх обліку призначений активний рахунок 11 "Інші необоротні матеріальні активи", до якого, відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків № 291, передбачені такі субрахунки:

  • • 11.1 "Бібліотечні фонди";
  • • 11.2 "Малоцінні необоротні матеріальні активи";
  • • 11.3 "Тимчасові (нетитульні) споруди";
  • • 11.4 "Природні ресурси";
  • • 11.5 "Інвентарна тара";
  • • 11.6 "Предмети прокату";
  • • 11.7 "Інші необоротні матеріальні активи".

Нематеріальні активи відповідно до П(С)БО 8 "Нематеріальні активи" – це немонетарні активи, які не мають матеріальної форми та можуть бути ідентифіковані.

Для синтетичного обліку нематеріальних активів використовують рахунок 12 "Нематеріальні активи" , який призначений для узагальнення інформації про їх наявність і рух. Він має відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків № 291 такі субрахунки:

  • • 12.1 "Права користування природними ресурсами";
  • • 12.2 "Права користування майном";
  • • 12.3 "Права на знаки для товарів і послуг";
  • • 12.4 "Права на об'єкти промислової власності";
  • • 12.5 "Авторські і суміжні з ними права";
  • • 12.7 "Інші нематеріальні активи".

Аналітичний облік ведуть за видами окремих об'єктів нематеріальних активів.

Нематеріальними активами вважаються тільки ті з них, які можна ідентифікувати. Ідентифіковані нематеріальні активні можна придбати чи продати окремо від інших активів підприємства. До ідентифікованих нематеріальних активів відносять патенти, торгові марки, авторські права, ліцензії. До неідентифікованих нематеріальних активів належить гудвіл, і саме тому П(С)БО 8 не поширюється на гудвіл та операції з нематеріальними активами, особливості обліку яких визначає П(С)БО 19 "Об'єднання підприємств".

Щоб ідентифікувати нематеріальні активи повинні бути документи, які підтверджують існування самого об'єкта та права підприємства на його використання в тій чи іншій формі. Право користування землею стає об'єктом обліку на підставі оформленої, відповідно до встановленого законодавством порядку, документації, що підтверджує право підприємства на земельну ділянку. Право на винахід, корисні моделі, промислові зразки підтверджується відповідними патентами та ліцензійними договорами. Що ж стосується ноу-хау, то підприємство повинне мати повний вербальний або винахідний опис. Підтвердженням права на товарний знак є свідоцтво або договір про передачу права на знак для товарів і послуг, зареєстрований належним чином. Геологічна та інша інформація про надра подається у вигляді геологічних звітів, карт та інших матеріалів.

Окремою групою в складі нематеріальних активів виділяють гудвіл. Згідно із стандартом 19 "Об'єднання підприємств" гудвіл – це перевищення вартості придбання над часткою покупця у справедливій вартості ідентифікованих активів та зобов'язань на дату придбання.

Гудвіл виникає лише в результаті придбання цілісного майнового комплексу (підприємства) іншим підприємством (чи декількома підприємствами) та в результаті здійснених витрат. Підставою для відображення гудвілу в бухгалтерському обліку є угода про передачу такого комплексу.

Окрім того, існує визначення від'ємного (негативного) гудвілу – перевищення вартості частки покупця у справедливій вартості придбаних ідентифікованих активів і зобов'язань над вартістю придбання на дату придбання. Іншими словами, від'ємний гудвіл – це перевищення балансової вартості активів над розміром оплати за них.

Рахунок 19 "Гудвіл" має відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків № 291 такі субрахунки:

  • • 19.1 "Гудвіл при придбанні"
  • • 19.3 "Гудвіл при приватизації (корпоратизації)"

Окрім основної, підприємство може займатися інвестиційною та фінансовою діяльністю. Інвестиції – це грошові, майнові, інтелектуальні цінності, які вкладають в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. За об'єктами вкладень інвестиції поділяють на: фінансові, капітальні та реінвестиції.

Витрати підприємства на придбання чи створення основних засобів, інших необоротних матеріальних активів і нематеріальних активів, а також витрати на реконструкцію, розширення і технічне переозброєння діючих підприємств називають капітальними інвестиціями. Для їх обліку призначений рахунок 15 "Капітальні інвестиції", до якого, відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків № 291, передбачені такі субрахунки:

  • • 15.1 "Капітальне будівництво";
  • • 15.2 "Придбання (виготовлення) основних засобів";
  • • 15.3 "Придбання (виготовлення) інших необоротних матеріальних активів";
  • • 15.4 "Придбання (створення) нематеріальних активів";
  • • 15.5 "Придбання (вирощування) довгострокових біологічних активів".

Фінансові інвестиції – це активи, які утримує підприємство з метою збільшення прибутку за рахунок відсотків, дивідендів тощо, зростання вартості капіталу або отримання інших вигод для інвестора.

За видами фінансові інвестиції поділяють на:

  • – вкладення до статутного капіталу інших підприємств;
  • – придбання цінних паперів інших емітентів;
  • – надання позик іншим юридичним і фізичним особам;
  • – переведення грошових коштів на депозити в банки.

За терміновістю фінансові вкладення поділяються на довгострокові вкладення – інвестиції з строком більше одного року, та короткострокові – на термін менше одного року.

Довгострокові фінансові інвестиції – це витрати підприємства на придбання цінних паперів, вкладення коштів в дочірні та інші підприємства, а також в довгострокову дебіторську заборгованість. До таких інвестицій належать довгострокові фінансові вкладення в боргові цінні папери, акції та інші корпоративні права.

Інвестування вільних коштів у цінні папери передбачає різні цілі. Основні з них – одержання у перспективі прибутку від інвестицій; перетворення вільних заощаджень у високоліквідні цінні папери, встановлення офіційних відносин чи контролю над підприємством-емітентом. При придбанні пайових цінних паперів з метою здійснення контролю над підприємством-емітентом, залежно від частки інвестора в капіталі підприємства, що інвестується, вплив інвестора можна кваліфікувати як контрольний або істотний.

Істотний вплив (відповідно до П(С)БО 12 "Фінансові інвестиції") – це повноваження брати участь у прийнятті рішень з фінансової, господарської та комерційної політики об'єкта інвестування без здійснення контролю цієї ПОЛІТИКИ.

Відповідно до ступеня впливу підприємства-інвестора на підприємства – об'єкти інвестування, ці об'єкти відносно інвестора ідентифікують як:

  • – дочірні підприємства;
  • – асоційовані підприємства.

Асоційоване підприємство – підприємство, в якому інвестору належить блокувальний (понад 25%) пакет акцій (голосів) і яке не є дочірним або спільним підприємством інвестора.

Дочірнє підприємство – це підприємство, що знаходиться під контролем материнського (холдингового) підприємства, яке володіє понад 50% акцій.

Під спільним підприємством слід розуміти спільну діяльність з утворенням юридичної особи. За всіма критеріями спільне підприємство підходить під визначення як дочірнього, так і асоційованого підприємств. Відмінність між цими підприємствами полягає у виборі форми документів, якими власність спільного підприємства закріплена за власниками цих часток у капіталі. Якщо підтвердженням інвестування є договір, заключений з об'єктом вкладення коштів, то це підприємство є спільним. У цьому випадку контрольний або істотний вплив також визначають розміри часток, які є вкладеннями в спільне підприємство (не менше 50% або не менше 25%)

Отже, материнське підприємство (контрольний учасник) повинен володіти контрольним пакетом акцій об'єкта інвестування. Інвестор з істотним впливом повинен володіти істотним (блокувальним) пакетом акцій такого об'єкта.

Разом з тим відносини "материнське підприємство – дочірнє підприємство" і "підприємство з істотним впливом – асоційоване підприємство" кваліфікують як відносини між пов'язаними сторонами. Пов'язані сторони – це особи, відносини між якими обумовлюють можливість однієї сторони контролювати іншу або мати істотний вплив на прийняття фінансових і оперативних рішень іншою стороною.

Для узагальнення інформації про наявність та рух довгострокових інвестицій (вкладень) у цінні папери інших підприємств, облігації державних та місцевих позик, статутний капітал інших підприємств, створених на території країни та за кордоном призначений рахунок 14 "Довгострокові фінансові інвестиції", який має, відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків № 291,такі субрахунки:

  • • 14.1 "Інвестиції пов'язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі";
  • • 14.2 "Інші інвестиції пов'язаним сторонам";
  • • 14.3 "Інвестиції непов'язаним сторонам".

На субрахунках 14.1 та 14.2 ведуть облік довгострокових фінансових інвестицій, які дають право участі в капіталі. Метод участі в капіталі – це метод обліку інвестицій, згідно з яким балансову вартість інвестицій відповідно збільшують або зменшують на суму збільшення або зменшення частки інвестора у власному капіталі об'єкта інвестування.

На субрахунку 14.3 – які не дають права участі в капіталі – боргові цінні папери (облігації, векселі, ощадні сертифікати).

Аналітичний облік довгострокових фінансових інвестицій ведуть за видами довгострокових фінансових вкладень та об'єктами інвестування.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни