Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Бухоблік та Аудит arrow Бухгалтерський облік
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Оцінка необоротних активів

До основних моментів, коли необхідним є вартісне вимірювання необоротних активів, належать: їх надходження, використання в ході операційного циклу, вибуття, складання фінансової звітності.

У бухгалтерському обліку необоротні активи відображають за такими видами оцінок: первісна, справедлива, відновлювальна, залишкова, ліквідаційна, теперішня.

Оцінка необоротних активів при надходженні.

При надходженні необоротних активів їх оцінюють відповідно до П(С)БО 7 "Основні засоби" за первісною вартістю. Первісна вартість – це історична (фактична) собівартість – сума сплачених грошових коштів або їх еквівалентів або справедлива вартість компенсації, визначена на момент придбання. За історичною (фактичною) собівартістю необоротні активи зараховують на баланс підприємства. Склад первісної вартості залежить від способу надходження необоротних активів (рис. 6.2).

Склад первісної вартості необоротних активів

Рис. 6.2. Склад первісної вартості необоротних активів

До непрямих податків, які включають (або не включають) до первісної вартості належать податок на додану вартість (Т1ДВ), акцизний податок, мито.

Справедлива вартість об'єкта основних засобів дорівнює сумі, за якою актив може бути обміняний при здійсненні угоди між компетентними, обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами. Справедливою вартістю, в більшості випадків, є ринкова вартість за умови тривалого збереження способу господарського використання відповідних об'єктів, тобто використання для ведення одного і того ж або аналогічного виду діяльності. Справедливу вартість об'єкта основних засобів визначають експертною оцінкою, яку звичайно здійснюють професійні оцінювачі, виходячи зі способу використання цього об'єкта на дату переоцінки. За неможливості отримання інформації про ринкову вартість яких-небудь об'єктів через їх специфічний характер, їх оцінюють за відновлювальною вартістю з врахуванням фактичного зносу. Відновлювальна вартість – це сума грошових коштів (їх еквівалентів), або інших форм компенсації, яку необхідно було б витратити на придбання (або створення) такого ж активу на дату складання звітності.

Оцінка необоротних активів при їх вибутті.

Вибуття основних засобів з підприємства може відбуватися в результаті їх продажу, ліквідації внаслідок фізичного та морального зносу, внеску в статутний капітал або безкоштовної передачі іншим юридичним особам.

Метою реалізації необоротних активів є отримання доходу. Дохід від реалізації необоротних активів, зменшений на суму витрат, пов'язаних з його реалізацією, формує чисту вартість реалізації.

Сукупність доходів, одержаних від ліквідації необоротних активів, зменшених на суму витрат, пов'язаних з його ліквідацією – це чистий дохід від ліквідації (ліквідаційна вартість). Відповідно до П(С)БО 7 підприємство встановлює чистий дохід від ліквідації ще на момент зарахування необоротних активів на баланс експертним шляхом.

При зарахуванні об'єкта основних засобів на баланс його ліквідаційна вартість може бути прирівняна до нуля.

Відповідно до П(С)БО 8 "Нематеріальні активи" ліквідаційна вартість нематеріальних активів прирівнюється до нуля, крім випадків, якщо:

  • 1) існує невідмовне зобов'язання іншої особи щодо придбання цього об'єкта наприкінці строку його корисного використання;
  • 2) ліквідаційну вартість може бути визначено на підставі інформації існуючого активного ринку та очікується, що такий ринок існуватиме наприкінці строку корисного використання цього об'єкта.

Оцінка необоротних активів при їх використанні в ході операційного циклу.

У процесі використання необоротні активи поступово втрачають свої споживчі властивості як в результаті фізичного впливу на засоби праці, так і в результаті науково-технічного прогрессу, тобто зношуються. Знос – це втрата основними засобами фізичних якостей або техніко-економічних властивостей, а внаслідок цього й вартості. Розрізняють знос фізичний та моральний. Фізичний (матеріальний) знос є результатом використання активів, а також дії природних факторів (сонця, вітру). Сутність морального зносу полягає в тому, що суспільство шляхом застосування нових засобів праці аналогічного призначення може отримати більше споживчих вартостей при витратах, що знижуються, в порівнянні з використанням вже діючих засобів. Цей вплив зумовлений розробкою нових засобів праці з вищим ресурсним потенціалом; подальшим удосконаленням вже існуючих засобів праці; розробкою нових виробничих процесів і технологій, які вимагають впровадження нових засобів праці; розробкою нових виробів з необхідними для їх продукування процесами, технологією і засобами праці.

Відповідно до П(С)БО 7 "Основні засоби" знос – це сума амортизації об'єкта необоротних активів з початку його корисного використання. У свою чергу амортизація – це систематичний розподіл вартості необоротних активів, що амортизується, протягом терміну їх корисного використання (експлуатації). Вартість, яка амортизується – це первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Під час розрахунку вартості, яка амортизується, ліквідаційну вартість нематеріальних активів, як правило, прирівнюють до нуля.

Залишкова вартість – це різниця між первісною (переоціненою) вартістю і сумою нарахованого зносу. За залишковою вартістю необоротні матеріальні та нематеріальні активи списують також з балансу підприємства – виводять їх із складу активів та списують на витрати підприємства.

У процесі експлуатації (використання) необоротних матеріальних і нематеріальних активів підприємство може нести витрати, пов'язані з їх поліпшенням (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо). Витрати на поліпшення поділяють на дві групи:

  • 1 група – витрати, у результаті здійснення яких економічні вигоди, первинно очікуванні від використання об'єкта, зростають. Такі витрати збільшують первісну вартість необоротних активів (капіталізуються). Ці витрати підприємства обліковують на рахунку 15 "Капітальні інвестиції" з наступним їх віднесенням на рахунок 10 "Основні засоби", 11 "Інші необоротні матеріальні активи", 12 "Нематеріальні активи";
  • 2 група – витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані та одержання первинно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання. У бухгалтерському обліку ці витрати списують на рахунки витрат (23, 91, 92, 93, 94).

Переоцінка необоротних активів.

Підприємство може проводити переоцінку об'єкта, якщо його залишкова вартість суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу. У разі переоцінки об'єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт. При цьому поріг суттєвості для проведення переоцінки основних засобів визначає керівництво підприємства.

Не піддягають переоцінці малоцінні необоротні матеріальні активи і бібліотечні фонди, якщо амортизацію їх вартості проводять шляхом нарахування у першому місяці використання об'єкта в розмірі 50% його вартості, яка амортизується, та решти 50% – у місяці їх вибуття (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом, або якщо амортизацію нараховують у першому місяці використання у розмірі 100% вартості об'єкта.

Переоцінка основних засобів, інших необоротних матеріальних активів тієї групи, об'єкти якої вже зазнали переоцінки, надалі має проводитися з такою регулярністю, щоб їх залишкова вартість на дату балансу суттєво не відрізнялася від справедливої вартості.

Разом з переоцінкою балансової (залишкової) вартості переоцінюють його первісну вартість та знос. Для цього використовують індекс переоцінки, який визначають діленням справедливої вартості об'єкта, який переоцінюють, на його залишкову вартість (6.1):

(6.1)

де – індекс переоцінки;

– справедлива вартість об'єкта, який переоцінюють;

– залишкова вартість об'єкта, який переоцінюють.

Переоцінена первісна вартість та переоцінена сума зносу дорівнюють добутку відповідно первісної вартості або зносу та індексу переоцінки.

Довгострокові фінансові інвестиції на дату балансу оцінюють за одним із методів:

  • • за справедливою вартістю;
  • • за методом участі в капіталі:
  • • за амортизованою собівартістю.

Оцінка фінансової інвестиції за справедливою вартістю полягає в тому, що вона дорівнює сумі, за якою може бути проведена реалізація інвестиції на активному ринку (реалізація фінансової інвестиції в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами). Сума збільшення або зменшення балансової вартості фінансових інвестицій на дату балансу відображається у складі інших доходів або інших витрат відповідно.

Фінансові інвестиції в асоційовані та дочірні підприємства та в спільну діяльність зі створенням юридичної особи (спільного підприємства) на дату балансу відображають за методом участі в капіталі.

Придбані акції, облігації, інші цінні папери, які підприємство утримує до їх погашення, відображають на дату балансу за амортизованою собівартістю фінансових інвестицій, тобто за собівартістю, яка збільшена на суму накопиченої амортизації дисконту, або зменшена на суму накопиченої амортизації премії. Дисконт – це перевищення вартості погашення боргових цінних паперів над їх собівартістю. Премія – це перевищення собівартості боргових цінних паперів над вартістю їх погашення.

Довгострокову дебіторську заборгованість, на яку нараховують проценти, відображають в балансі за її теперішньою вартістю.

Теперішня вартість – це дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде необхідна для погашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності підприємства. Довгострокову дебіторську заборгованість оцінюють за дисконтовою вартістю майбутніх платежів, які очікуються для погашення, цієї заборгованості. Заборгованість за фінансовою орендою відображають в балансі орендодавця в сумі чистих інвестицій в оренду.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші