Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Бухоблік та Аудит arrow Бухгалтерський облік
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Облік запасів

Запаси підприємства, їх класифікація та оцінка в обліку

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси та розкриття її у фінансовій звітності регламентує Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси". Методику бухгалтерського обліку запасів визначають Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів.

Відповідно до П(С)БО 9, запаси – це активи, які:

  • • утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;
  • • перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;
  • • утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Основою побудови синтетичного та аналітичного обліку запасів є їх класифікація.

У бухгалтерському обліку запаси поділяють на:

  • • сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;
  • • незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, які виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг) щодо яких підприємством ще не визнано доходу;
  • • готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим договірним актом;
  • • товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;
  • • малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року;
  • • поточні біологічні активи, сільськогосподарська продукція і продукції лісового господарства, якщо вони оцінюються за цим стандартом.

Для організації облікового процесу запаси класифікують за такими ознаками (табл. 7.1).

Таблиця 7.1. Класифікація запасів для організації облікового процесу

№ з/п

Ознака

Вид запасів

Характеристика

1

2

3

1

За призначенням і причинами утворення

Постійні

Частіша виробничих і товарних запасів, які забезпечують безперервність виробничого процесу між двома черговими поставками

Сезонні

Запаси, які виникають при сезонному виробництві продукції чи при сезонному транспортуванні

Складські

Запаси, які знаходяться на складах підприємства

2

За місцем знаходження

У виробництві

Запаси, які знаходяться в процесі обробки

В дорозі

Продукція, що відвантажена споживачу, і ще ним не отримана, знаходиться в дорозі

3

За рівнем наявності на підприємстві

Нормативні

Запаси, які відповідають запланованим обсягам запасів, необхідним для забезпечення безперебійної роботи підприємства

Понаднормові

Запаси, які перевищують їх нормативну кількість

4

За наявністю на початок і кінець звітного періоду

Початкові

Величина запасів на початок звітного періоду

Кінцеві

Величина запасів на кінець звітного періоду

5

Відносно до балансу

Балансові

Запаси, які є власністю підприємства і відображаються в балансі

Позабалансові

Запаси, які не належать підприємству, і знаходяться у нього через певні обставини

6

За ступенем ліквідності

Ліквідні

Виробничі та товарні запаси, які легко перетворюються на грошові кошти у короткий термін і без значних втрат первісної вартості таких запасів

Неліквідні

Виробничі та товарні запаси, які неможливо легко перетворити на грошові кошти у короткий термін і без значних втрат первісної вартості таких запасів

Запаси визнають активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

Оцінку запасів у бухгалтерському обліку, виходячи з вимог П(С)БО 9 "Запаси", здійснюють на трьох етапах:

  • – первісна оцінка (при надходженні запасів);
  • – при вибутті запасів;
  • – на дату складання балансу.

Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс за первісною вартістю (табл. 7.2)

Таблиця 7.2. Оцінка запасів залежно від джерела їх надходження чи способу отримання

Джерело надходження

Склад первісної вартості

1

2

Придбання за плату

Усі витрати, пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до

стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях:

  • – суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків;
  • – суми ввізного мита;
  • – суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;
  • – транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплату тарифів (фрахту) за вантажно- розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи страхування ризиків транспортування запасів);
  • – інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.

Виготовлення власними силами

Собівартість їх виробництва, яка визначається П(С)БО 16 "Витрати"

Внесення до статутного капіталу

Погоджена засновниками (учасниками) справедлива вартість

Безоплатне отримання

Справедлива вартість

Придбання в обмін на подібні запаси

Балансова вартість переданих запасів. Якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то первісною вартістю отриманих запасів є їх справедлива вартість. Різниця між балансовою і справедливою вартістю включається до витрат періоду.

Придбання в обмін на неподібні запаси

Справедлива вартість переданих запасів

Не включають до первісної вартості запасів, а належать до витрат того періоду, в якому вони були здійснені (встановлені):

  • – понаднормові втрати і нестачі запасів;
  • – фінансові витрати (за винятком фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до П(С)БО 31 "Фінансові витрати");
  • – виграти на збут;
  • – загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов'язані з придбанням і доставкою запасів та приведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Окремим видом витрат, які включають безпосередньо у собівартість придбання запасів є транспортно-заготівельні витрати. Вони можуть обліковуватися одним із двох методів:

  • 1. Прямого включення до собівартості запасів.
  • 2. Шляхом відображення на окремому субрахунку рахунків, призначених для, обліку запасів і щомісячно розподілятись між залишками невикористаних та використаних за місяць запасів (метод середнього відсотка).

Метод прямого включення до собівартості запасів доцільно використовувати за можливості точного визначення розміру витрат, пов'язаних з транспортуванням тих чи інших одиниць запасів, у вартісному чи натуральному виразі, зокрема, при перевезенні одним транспортним засобом запасів однієї номенклатури. У цьому випадку обчислюють витрати на транспортування цих запасів, поділивши всю суму транспортних витрат на кількість продукції, яку перевозять.

Приклад. Підприємство придбало 2,5 тони сталевої труби d 57 мм загальною вартістю 6900 грн. (у т.ч. ПДВ – 1150 грн.). Витрати на перевезення матеріалів на склад транспортною організацією склали 960 грн. (у т.ч. ПДВ -160 грн.). Необхідно визначити собівартість 1 тони сталевої труби d 57 мм.

Вартість сталевої труби d 57 мм5750 грн.

Вартість транспортних послуг – 800 грн.

Собівартість 2,5 тон сталевої труби d 57 мм – 6550 грн. (5750+800).

Собівартість 1 тони сталевої труби d 57 мм – 6550 : 2,5 = 2620 грн.

Використання наведеного методу є досить обмеженим, що можна пояснити його трудомісткістю, тому його застосовують на підприємствах з невеликим обсягом обороту запасів.

Метод середнього відсотка базується на використанні співвідношення між сумою залишку транспортно-заготівельних витрат (ТЗВ) на початок місяця і ТЗВ, які пов'язані з доставкою й зберіганням запасів впродовж звітного періоду, та сумою залишку запасів на початок звітного періоду і придбаними у тому ж періоді запасами (7.1):

(7.1)

де % ТЗВ – середній відсоток ТЗВ;

– сума ТЗВ на початок звітного періоду;

– сума ТЗВ за звітний період;

– сума залишків запасів на початок звітного періоду;

– вартість запасів, що надійшли за звітний період.

Списання ТЗВ, які припадають на вартість запасів, які вибули, здійснюють у кінці звітного періоду, шляхом множення вартості використаних запасів на середній % ТЗВ.

(7.2)

де – сума ТЗВ, яка припадає на вартість запасів, що вибули;

– вартість, використаних запасів.

Таким чином проводять розподіл ТЗВ між запасами, які вибули та запасами, що залишились на підприємстві.

Приклад Розподіл витрат, пов'язаних з придбанням запасів, на підприємствах, які використовують окремий субрахунок для обліку ТЗВ.

Таблиця 7.3. Розподіл транспортно-заготівельних витрат на підприємствах, що застосовують окремий субрахунок обліку транспортно-заготівельних витрат

№ з/п

Зміст

Вартість запасів, грн. (рахунки 20, 22, 28)

Транспортно-заготівельні витрати, грн. (окремий субрахунок)

1

2

3

1

Залишок на початок місяця

22500

3500

2

Надійшло за місяць

45000

7500

3

Вибуло за місяць (витрачено, реалізовано та інше – природний убуток, нестачі, псування, уцінка, безоплатна передача тощо)

60000

9778

4

Залишок на кінець місяця (ряд.1 + ряд.2 – ряд.З)

7500

1222

Сума ТЗВ, яка за розподілом припадає на запаси, які вибули у звітному місяці становить: (3500 + 7500) / (22500 + 45000) х 60000 = 9778

При відпуску у виробництво, з виробництва, продажу та іншому вибутті оцінку запасів здійснюють за одним з таких методів:

  • • ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;
  • • середньозваженої собівартості;
  • • собівартості перших за часом надходжень запасів (ФІФО);
  • • нормативних затрат;
  • • ціни продажу.

Причому, для всіх видів запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовують тільки один з наведених методів.

Вибір методу оцінки є елементом облікової політики підприємства і не підлягає змінам без вагомих підстав. При виборі методів оцінки вибуття запасів, підприємство враховує інтереси користувачів. Обрані методи оцінки розкривають у примітках до фінансової звітності.

Метод ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів підприємство може застосувати у випадку, якщо запаси не замінюють один одного або відпускаються для виконання спеціальних замовлень і проектів, а також за незначної номенклатури цінностей (автомобілі, дорогоцінні метали, дорогоцінне каміння тощо).

При застосування цього методу рух вартості запасів співпадає з фактичним рухом, тому вартість відпущених запасів та залишкову вартість їх залишку обліковують за фактичною собівартістю. Впровадження методу можливе при використанні комп'ютерних технологій в обліку запасів, пристроїв зчитування штрих-кодів, коли кожна одиниця запасів має специфічні, властиві тільки їй характеристики, тобто запаси не є однорідними за своїми споживчими якостями. Проте можливість застосування цього методу на практиці обмежена з причин різноманітності номенклатури та великої кількості однакових видів запасів, що надходять у різні періоди відрізних постачальників.

При використанні методу ідентифікованої собівартості вартість відпущених запасів та їх залишків обліковують за фактичною собівартістю. Але в результаті використання цього методу однакові запаси обліковують за різною вартістю, що не завжди зручно. Залежно від того, який саме з однакових запасів використає підприємство, змінюватиметься величина прибутку відповідно до первісної вартості кожного запасу.

Метод середньозваженої собівартості застосовують окремо для кожної сукупності відображуваних в обліку запасів, однакових за призначенням і споживчими характеристиками.

Середньозважену собівартість одиниці, що вибуває визначають за формулою (7.3):

(7.3)

де і – відповідно вартість запасів на початок місяця і отриманих за місяць;

і – відповідно кількість отриманих видів запасів на початок місяця і отриманих за місяць.

Метод оцінки за середньозваженою собівартістю передбачає, що вибуття запасів можна оцінювати такими способами:

  • а) оцінку за щомісячною середньозваженою собівартістю проводять щодо кожної одиниці запасів (беруть до уваги дані за період, що передував даті останнього вибуття запасів);
  • б) оцінка за періодичною середньозваженою собівартістю (беруть до уваги всі дані про надходження запасів за звітний період) (табл. 7.4).
  • 1. Розрахунок середньозваженої вартості одиниці запасів на кінець лютого:

2. Розрахунок середньозваженої вартості одиниці запасів на кінець квітня:

3. Розрахунок середньозваженої вартості одиниці запасів на дату операції 16.04

4. Розрахунок середньозваженої вартості одиниці запасів на дату операції 30.04

Цей метод можна застосовувати для списання взаємозамінних запасів, коли для списання запасів не потрібно проводити їх ідентифікацію. Недоліком вказаного методу є складність визначення середньої ціни в умовах, коли виробничі запаси витрачаються щоденно або надходять досить часто.

Метод ФІФО (першими відпускають запаси, які надійшли раніше). Базується на припущенні, що одиниці запасів, які були придбані першими, використовують у виробництві чи продають першими, що запобігає їх псуванню. Одиниці, які залишають в запасах на кінець періоду, оцінюють за цінами останніх надходжень запасів (табл. 7.5).

Перевага методу ФІФО полягає у його простоті, систематичності та об'єктивності. Його використання не дозволяє маніпулювати даними з метою штучного завищення або заниження вартості запасів, тобто сприяє запобіганню маніпулювати прибутком, забезпечує відображення в балансі суми запасів за майже поточною ринковою вартістю. Метод ФІФО виправдовує себе у мовах незначної інфляції. Застосування в умовах високої інфляції призведе до завищення вартості матеріальних залишків, зниження собівартості готової продукції та, як наслідок, завищення результатів від реалізації.

Метод нормативних затрат використовують на промислових підприємствах зі складним технологічним процесом. Запасами, для яких застосовують цей метод є незавершене виробництво та готова продукція.

Для максимального наближення нормативних затрат до фактичних норм витрат необхідно регулярно перевіряти і переглядати ціни. У практичній діяльності такий метод застосовують рідко через складний механізм включення матеріальних витрат до собівартості продукції:

Таблиця 7.4. Приклад розрахунку вартості вибуття запасів за методом середньозваженої собівартості

з/п

Показник

(група/ввд

запасів)

Залишок на початок періоду

Надходження

Вибуття

Залишок на кінець періоду

кіль

кість

вартість

одиниці

сума,

грн.

дата

кіль

кість

вартість

одиниці

сума,

грн.

дата

кіль

кість

вартість

одиниці

сума,

грн.

кіль

кість

вартість

одиниці

сума,

грн.

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

1

Запаси Д

11.01

10

30

300

10

30

300

2

Усього за січень

10

30

300

10

30

300

3

Запаси Д

10

зо

300

09.02

15

33

495

4

Запаси Д

25.02

10

32

320

5

Усього за лютий

10

зо

300

25

815

35

31,86

1115

6

Запаси Д

35

31,86

1115

10.03

9

31,86

286,74

7

Усього за березень

35

31,86

1115

9

31,86

286,74

26

31,86

828,26

8

Запаси Д

26

31,86

828,26

05.04

20

34,98

699,6

9

Запаси Д

14.04

20

39

780

10

Запаси Д

16.04

10

34,98

349,8

11

Запаси Д

20.04

45

35

1575

12

Запаси Д

30.04

15

34,98

524,7

13

Усього за квітень

26

31,86

828,26

65

2355

45

34,98

1574,1

46

34,98

1609,16

У разі, якщо оцінка кожної операції з вибуття запасів оцінюється за середньозваженою собівартістю на дату операції

14

Запаси Д

26

31,86

828,26

05.04

20

31,86

637,2

15

Запаси Д

14.04

20

39

780

16

Запаси Д

16.04

10

37,34

373,4

17

Запаси Д

20.04

45

35

1575

15

Запаси Д

30.04

15

35,62

534,3

19

Усього за квітень

26

31,86

828,26

65

_

2355

45

_

1544,9

46

35,62

1638,,36

Таблиця 7.5. Приклад розрахунку вартості вибуття запасів за методом ФІФО

з/п

Показник

(група/вид

запасів)

Залишок на початок періоду

Надходження

Вибуття

Залишок на кінець періоду

кіль

кість

вартість

одиниці

сума,

грн.

дата

кіль

кість

вартість

одиниці

сума,

грн.

дата

кіль

кість

вартість

одиниці

сума,

грн.

кіль

кість

вартість

одиниці

сума,

грн.

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

1

Партія 1

11.01

10

30

300

10

30

300

2

Усього за січень

10

300

10

300

3

Партія 1

10

зо

300

10

30

300

4

Партія 2

09..02

15

33

495

15

33

495

5

Усього за лютий

10

300

15

495

25

795

6

Партія 1

10

зо

300

10.03

9

зо

270

1

30

30

7

Партія 2

15

33

495

15

33

495

8

Усього за березень

25

795

9

270

16

525

9

Партія 1

1

зо

30

1

зо

30

10

Партія 2

15

33

495

15

33

495

11

Партія 3

14.04

20

39

780

20

39

780

12

Усього за квітень

16

525

20

780

36

1305

  • - встановлення норм витрат запасів на кожен вид продукції чи робіт;
  • – відповідно до встановлених норм і цін матеріалів встановлюють кошторисні ставки на одиницю продукції, які періодично переглядають відповідно до змін норм витрат матеріалів або цін.

Метод оцінки за цінами продажу використовують підприємства роздрібної торгівлі з використанням середнього відсотка торгової націнки на товари. Собівартість реалізованих товарів визначають як різницю між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торгової націнки на ці товари. Середній відсоток торгової націнки визначають діленням суми залишку торгових націнок на початок звітного місяця і торгових націнок у продажній вартості товарів, одержаних у звітному місяці, на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на кінець звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості проданих у звітному місяці товарів.

Оцінка запасів на дату балансу. У практичній діяльності можливі випадки, коли реальна вартість запасів, наприклад внаслідок старіння, пошкодження або в результаті зниження ціни стає меншою за їх первісну вартість. Згідно з нормами П(С)БО 9 такі запаси в певній мірі втратили первісно очікувану економічну вигоду.

Так як активи (у тому числі і запаси) повинні відображати за вартістю, яка не перевищує суму, очікувану від їх продажу або використання, то у випадку пошкодження, старіння, зниження ціни реалізації запаси оцінюють і відображають у звітності за чистою вартістю реалізації.

Під чистою вартістю реалізації розуміють очікувану ціну реалізації запасів в умовах звичайної діяльності. Її визначають за кожною одиницею запасів шляхом вирахування з очікуваної ціни продажу очікуваних витрат на завершення виробництва і збут.

Чисту вартість реалізації обчислюють за такою формулою (7.4):

ЧВР = Ц – Р, (7.4)

де ЧВР – чиста вартість реалізації запасів;

Ц – очікувана ціна продажу запасів;

Р – очікувані витрати на виробництво і збут запасів.

Цей показник відображає вартість, за якою запаси можуть бути реалізовані в даний момент.

Сума, на яку первісна запасів перевищує чисту вартість їх реалізації, та вартість повністю втрачених (зіпсованих або тих, що не вистачає) запасів списують на витрати звітного періоду (за дебетом субрахунку 94.6 "Втрати від знецінення запасів"),

Суми нестач і втрат від псування цінностей до прийняття рішення про конкретних винуватців відображають на позабалансових рахунках (за дебетом субрахунку 072 "Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей"). Після встановлення осіб, які мають відшкодовувати витрати, належна до відшкодування суму зараховується до складу дебіторської заборгованості (субрахунок 37.5 "Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків") (або інших активів) і доходу звітного періоду (субрахунок 71.6 "Відшкодування раніше списаних активів").

Якщо чиста вартість реалізації цих запасів, що раніше були уцінені та є активами на дату балансу надалі збільшується, то на суму збільшення чистої вартості реалізації, але не більше суми попереднього зменшення, визнають інший операцій дохід (за кредитом субрахунку 71.9 "Інший операційний дохід") із збільшенням вартості цих запасів.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші