Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Бухоблік та Аудит arrow Бухгалтерський облік
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Нарахування виплат працівникам за середнім заробітком

Окрім розрахунків з працівниками за відпрацьований час або виконаний обсяг робіт, підприємства проводять виплати найманим працівникам і за невідпрацьований час на основі розрахунку середнього заробітку.

Оплату праці за середнім заробітком проводять відповідно до Порядку нарахування середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 № 100. Зазначений Порядок застосовують у таких випадках:

  • • надання працівникам щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або виплати їм компенсації за невикористані відпустки;
  • • надання працівникам творчої відпустки;
  • • виконання працівниками державних і громадських обов'язків у робочий час;
  • • переведення працівників на іншу, легшу, нижчеоплачувану роботу за станом здоров'я;
  • • переведення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, на іншу легшу роботу;
  • • надання жінкам додаткових перерв для годування дитини;
  • • виплата вихідної допомоги;
  • • оплата за час службових відрядженнях;
  • • оплата за час вимушеного прогулу;
  • • направлення працівників на обстеження до медичних закладів;
  • • звільнення працівників-донорів від роботи;
  • • залучення працівників до виконання військових обов'язків;
  • • тимчасове переведення працівника у разі виробничої потреби на іншу нижчеоплачувану роботу;
  • • інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати проводять, виходячи із середньої заробітної плати.

Для обчислення середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження до розрахунку включають: основну заробітну плату; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-погодинниками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагороду за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включають у заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачують за квартал і триваліший проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включають в заробіток в частині, що відповідає кількості днів у розрахунковому періоді. Якщо робочі дні у розрахунковому періоді відпрацьовані не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховують пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Одноразову винагороду за підсумками роботи за рік і за вислугу років включають до середнього заробітку шляхом додавання до заробітку кожного місяця розрахункового періоду 1/12 винагороди, нарахованої в поточному році за попередній календарний рік.

При обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством не враховують: виплати за виконання окремих доручень (разового характеру), що не входять в обов'язки працівника, одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо), соціальні та компенсаційні виплати, доходи (дивіденди, проценти), нараховані за акціями трудового колективу і вкладами членів трудового колективу в майно підприємства, інші виплати, передбачені Порядком №100.

Розрахунок заробітної плати за час відпустки. Надання відпусток регулює Закон України "Про відпустки", згідно з яким право на відпустки мають громадяни України, що перебувають у трудових відносинах з підприємствами, а також працюють за трудовою угодою у фізичної особи, іноземні громадяни та особи без громадянства, які працюють в Україні.

Основна відпустка гарантована працівнику незалежно від того, де він працює і яку роботу виконує. Додаткову відпустку надають у випадку особливих умов і характеру роботи. Відповідно до Кодексу законів про працю, щорічну оплачувану відпустку надають працівникам тривалістю не менше 24 календарних днів. При цьому не має значення, є робота основною чи роботою за сумісництвом, зайнятий працівник повний робочий день чи ні. Для деяких категорій працівників Закон про відпустки встановлює більшу тривалість щорічних основних відпусток, а також надає право на щорічні додаткові відпустки певної тривалості. Загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірських роботах, – 69 календарних днів.

Підставою для надання відпустки є заява працівника. На основі затвердженого графіку відпусток чи заяви працівника на підприємстві видають наказ про надання відпустки.

Виходячи із затвердженого Порядку розрахунку середньої заробітної плати, при нарахуванні оплати за час чергової та додаткової відпусток у календарних днях, за час відпустки в зв'язку з навчанням без відриву від виробництва, наданих у календарних днях, виходять із сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців (чи менший фактично відпрацьований період).

За загальним правилом у перший рік роботи щорічну відпустку надають після закінчення шести місяців безперервної роботи. Якщо працівник відпрацював в організації менше року, середню заробітну плату обчислюють, виходячи з виплат за фактично відпрацьований час (з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, у якому надають відпустку або виплачують компенсацію).

У разі надання працівникові щорічної відпустки до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи її тривалість визначають пропорційно до відпрацьованого часу.

За бажанням працівника частину щорічної відпустки можуть замінити грошовою компенсацією. При цьому тривалість щорічної та додаткової відпусток, які надають працівникові, не повинна бути меншою 24 календарних днів.

Виплату працівнику за час відпустки визначають шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців (чи менший фактично відпрацьований період) на відповідну кількість календарних днів року (чи менший відпрацьований період), за винятком святкових і неробочих днів, установлених законодавством, і множенням на кількість календарних днів відпустки (10.8):

(10.8)

де В – сума відпускних;

- сумарний заробіток працівника за останні 12 місяців;

Вн – виплати, які не включають в підрахунок середнього заробітку;

365 – кількість днів у році;

– число святкових і неробочих днів, передбачених законодавством;

– тривалість відпустки в календарних днях

При обчисленні середньої заробітної плати, крім виплат, зазначених у Порядку № 100, до фактичного заробітку включають виплати за час, впродовж якого за працівником зберігався середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов'язків, службового відрядження тощо), та допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

Необхідно врахувати, що святкові та неробочі дні, які припадають на час відпустки, до розрахунку тривалості відпустки не включають і не оплачують {наприклад, тривалість відпустки 28 календарних днів, але на цей період припадає 1 святковий день. У результаті число календарних днів відпустки становитиме 29 днів, а оплата відпускних буде проведена за 28 днів).

В Україні у 2015 році встановлені 11 святкових і неробочих днів (1 січня – Новий рік; 7 січня – Різдво Христове; 8 березня – Міжнародний жіночий день; 1 і 2 травня – День міжнародної солідарності трудящих; 9 травня – День перемоги; 28 червня – День Конституції України; 24 серпня – День незалежності України; один день (неділя) – Великдень; один день (неділя) – Трійця; 4 жовтня 2015 – День захисника України.

Приклад. Необхідно нарахувати відпускні працівнику адміністративного персоналу Мироніву М.Д, що прийнятий на роботу 12.09.2007 р. і йде у відпустку з 14 червня по 8 липня 2015 р. (24 к.д.) на основі таких даних:

  • основна зарплата за попередні 12 місяців – 36000 грн.
  • доплата за понаднормову роботу – 2000 грн.
  • виробничі премії – 860 грн.
  • премія за результатами роботи за 2014 рік – 595 грн.
  • одноразова матеріальна допомога – 750 грн.
  • виплата до ювілейної дати – 1500 грн.

У червні 2014 р. Мироніву М.Д. була надана відпустка без збереження заробітної плати на 10 календарних днів.

Щоб нарахувати суму відпускних Мироніву М.Д., необхідно врахувати, що час, впродовж якого працівники згідно із законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігалася заробітна плата, виключають із розрахункового періоду. Тобто відпустки без збереження заробітної плати, надані згідно із законодавством, виключають із розрахункового періоду.

Звідси, кількість календарних днів у розрахунковому періоді: 365 к. дн. – 10 с. н. дн. – 10 к. дн. відпустки без збереження заробітної плати – 345 к. дн.

Матеріальну допомогу та виплату до ювілейної дати при підрахунку середнього заробітку до уваги не беруть.

Виходячи з цих даних, середньоденна зарплата Мироніва М.Д. складе:

(36000+2000+860+595):345 = 114,36 грн.

Звідси, сума відпускних: 114,36 грн. х 24 к. д. = 2744,64 грн.

Отже, у підприємства постійно виникають зобов'язання перед працівниками щодо збереження їм заробітної плати на період відпустки. Забезпечення такого зобов'язання називають резервом на виплату відпусток.

Відповідно до П(С)БО 26 "Виплати працівникам" щорічну відпустку відносять до поточних виплат за невідпрацьований час, що підлягають накопиченню та визнаються зобов'язанням через створення забезпечення у звітному періоді.

Порядок створення забезпечення визначає П(С)БО 11 "Зобов'язання". Створення резерву відпусток є обов'язковим для підприємств усіх форм власності. Формування забезпечення на виплату відпусток проводять у тому звітному періоді, в якому в підприємства виникло, внаслідок минулих подій, зобов'язання, оцінка якого може бути розрахунково визначена. Забезпечення створюють щомісяця. Розмір його визначають за формулою (10.9):

(10.9)

де РВ – резерв (забезпечення) на оплату відпусток;

– фонд оплати праці за поточний місяць:

– коефіцієнт резервування;

– коефіцієнт нарахування єдиного внеску.

У цій формулі добуток фактично нарахованої заробітної плати працівникам за місяць і відсотка резервування () складуть місячну суму забезпечення на виплату

відпускних. Коефіцієнт резервування обчислюють як відношення річної планової суми на оплату відпусток () до загального планового фонду оплати праці ():

(10.10)

Річну планову суму на оплату відпусток можна розрахувати як добуток показників загальної тривалості відпусток співробітників за графіком відпусток на наступний рік і планової середньоденної зарплати працівників. При цьому планову середньоденну зарплату працівників обчислюють шляхом ділення планового фонду оплати праці () на кількість календарних днів у календарному році за вирахуванням святкових і неробочих днів, передбачених законодавством.

Таким чином, коефіцієнт (відсоток) резервування визначають раз на рік на підставі планових показників. Резерв відпусток розраховують щомісяця. При цьому належить урахувати й суму єдиного внеску, який нараховують на фонд оплати праці.

Коефіцієнт нарахування єдиного внеску, що збільшує резерв відпусток на суму єдиного внеску, розраховують так:

(10.11)

де – ставка єдиного внеску згідно з класом професійного ризику підприємства- роботодавця.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати, передбачених Порядком № 100, крім розрахунку відпускних, середньомісячну заробітну плату обчислюють, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи.

Працівникам, які пропрацювали на підприємстві менше двох календарних місяців, середню заробітну плату обчислюють, виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Нарахування виплат, які обчислюють на основі середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводять так:

(10.12)

(10.13)

де – середня місячна заробітна плата;

– середньоденна заробітна плата;

– середньогодинна заробітна плата;

Др – число робочих днів у розрахунковому періоді;

– число робочих годин у розрахунковому періоді;

– фактична заробітна плата за останніх два місяці;

– фактично відпрацьована кількість робочих днів протягом двох останніх місяців;

– фактично відпрацьована кількість робочих годин протягом двох останніх місяців.

При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім виплат, які не включають в підрахунок відповідно до Порядку № 100, також не враховують виплати за час, протягом якого зберігався середній заробіток (за час виконання державних і громадських обов'язків, відпустки, відрядження тощо) та допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

Приклад. Працівник був у відрядженні з 13.04 по 16.04. 2015 року, з них 3 дня – робочих. Оклад працівника 2400 грн. У лютому – березні 2015 року він відпрацював всі робочі дні – 42 робочих дня.

  • 1. Середньоденна заробітна плата працівника становить:
    • (2400+2400)/42 роб. дн. =114,3 грн.
  • 2. Оскільки на час відрядження припадає 3 робочих дня, то сума зарплати за час відрядження: 114,3 грн. х 3 роб. дн. = 342,9 грн.

Соціальні виплати працівникам підприємства визначають на основі Порядку обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням (затв. Постановою КМУ від 26.09. 2001 р. № 1266).

До соціальних виплат включають, зокрема, допомогу з тимчасової непрацездатності. Підставою для нарахування допомоги у разі тимчасової непрацездатності є листок непрацездатності, який видає лікувальний заклад. У листку вказують вид непрацездатності та час звільнення від роботи. На зворотному боці лікарняного листка відділ кадрів зазначає безперервний стаж роботи працівника на підприємстві згідно з трудовою книжкою. Бухгалтерія підприємства формує довідку про заробітну плату.

Перші п'ять днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, оплачує власник або уповноважений ним орган за рахунок коштів підприємства. Починаючи із шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності допомогу оплачує Фонд соціального страхування.

Розрахунковим періодом для застрахованих осіб (включаючи осіб, які працюють неповний робочий день (робочий тиждень), робота яких пов'язана із сезонним характером виробництва, та добровільно застрахованих осіб) з 4.07.2015 р. є 12 повних календарних місяців, що передують місяцю, в якому настав страховий випадок.

Якщо застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувалися страхові внески менш як 12 календарних місяців, середню заробітну плату (дохід) обчислюють за фактично відпрацьовані повні календарні місяці (з 1-го до 1-го числа), за які сплачено страхові внески.

Суму оплати праці у разі збереження середньої заробітної плати (у період простою, виконання державних і громадських обов'язків, оплата відпусток), з якої сплачено страхові внески за періоди, коли застрахована особа не працювала, не включають до розрахунку страхових виплат.

До середньої заробітної плати (доходу) включають заробітну плату (дохід) у межах максимальної величини (граничної суми) заробітної плати (доходу) та оподатковуваного доходу (прибутку), з яких сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Розрахунок суми допомоги з тимчасової непрацездатності можна подати у вигляді формули (10.14):

(10.14)

де Д– допомога у разі тимчасової непрацездатності;

– сума заробітної плати за останні 12 календарних місяців;

– кількість календарних днів зайнятості за останні 12 місяців;

С – відсоток, який залежить від трудового стажу;

– кількість календарних днів тимчасової непрацездатності.

Розмір допомоги залежить від загального страхового стажу працівника і надається у таких розмірах:

  • • 50% середньої заробітної плати (доходу) – особам зі страховим стажем до З років;
  • • 60% середньої заробітної плати (доходу) – особам зі страховим стажем від З до 5 років;
  • • 70% середньої заробітної плати (доходу) – особам зі страховим стажем від 5 до 8 років;
  • • 100% середньої заробітної плати (доходу) – особам зі страховим стажем понад 8 років, а також:
  • – застрахованим особам, віднесеним до 1-4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;
  • – одному з батьків або особі, що їх замінює та доглядає хвору дитину віком до 14 років, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи;
  • – ветеранам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
  • – особам, віднесеним до жертв нацистських переслідувань відповідно до Закону України "Про жертви нацистських переслідувань";
  • – донорам, які мають право на пільгу, передбачену статтею 10 Закону України "Про донорство крові та її компонентів".

Страховий стаж – це період роботи, коли за працівника сплачувався страховий внесок у розмірі, що не менший ніж мінімальна заробітна плата.

Приклад. Розрахувати суму допомоги з тимчасової непрацездатності, якщо працівниця підприємства Сич С.І. має страховий стаж 7 років 4 місяці. Вона подала до бухгалтерії листок непрацездатності з 7 по 15 вересня 2015 року.

За період із 01 вересня 2014 р. по 31 серпня 2015 р. Сич С.І. нараховані такі виплати:

  • заробітна тата за окладом – 52934 грн.:
  • премія за 3-й квартал 2014р,– 1800 грн.:
  • одноразова матеріальна допомога (нецільова благодійна допомога) -1510 грн.;
  • оплата за дні відпустки з 06.04.2015 р. по 30.04.2015 р. (24 календарній дня)5322 грн.;
  • лікарняні1400 грн. за дні хвороби з 09.03.2015 р. по 18.03.2015 р. включно (10 календарних днів).
  • отримані аліменти – 3600 грн.;

Для розрахунку лікарняних необхідно визначити середньоденну заробітну плату, виходячи з виплат працівникові за останні 12 місяців. Серед наведених виплат оплата одноразової матеріальної допомоги, отримані аліменти та лікарняні у розрахунку участі не беруть.

Звідси, середньоденна заробітна плата працівника, яку використовують для нарахування лікарняних, становить:

(52934 + 1800 + 5322)/(365-10) = 169,17 грн.

З урахуванням страхового стажу працівника лікарняні виплачуватимуть йому у розмірі 70% середньоденного заробітку. Отже, сума денної виплати лікарняних: 169,17 х 70% = 118,42 грн. Відповідно, загальна сума лікарняних за час хвороби становитиме: 118,42 х 9 = 1065,78 грн., з них:

  • – оплата перших пяти днів хвороби за рахунок роботодавця: 118,42 х 5 = 592,1 грн.;
  • – оплата наступних 4 днів – за рахунок коштів фонду соціального

страхування: 118,42 х 4 = 473,68 грн.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші