Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Бухоблік та Аудит arrow Бухгалтерський облік
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Облік витрат операційної діяльності

Облік прямих витрат

До прямих витрат на виробництво продукції (робіт, послуг) відносять:

  • • прямі матеріальні витрати;
  • • прямі витрати на оплату праці;
  • • інші прямі витрати.

До складу прямих матеріальних витрат включають вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблювальної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкту витрат.

Витрачання у виробництво сировини, матеріалів, основних матеріалів, комплектуючих виробів визначають на підставі належним чином оформлених первинних документів:

  • 1) при систематичному використанні матеріалів і при встановленні лімітів на витрачання матеріальних цінностей – лімітно-забірних карток (форми М- 8, М-9);
  • 2) для скорочення кількості первинних документів, там де це доцільно, можливе оформлення відпуску матеріалів безпосередньо в картках складського обліку (форма № М-12);
  • 3) накладних-вимог на відпуск матеріалів (форма .ММ-11) – для обліку руху матеріальних цінностей всередині підприємства і стороннім організаціям;
  • 4) акту-вимоги на заміну (додатковий відпуск) матеріалів (форма М-10)
  • – для обліку відпуску матеріалів понад встановлений ліміт або при заміні матеріалів.

У всіх цих документах вказують назва цеху, виробу або замовлення. Це дозволяє відносити вартість витрачених матеріалів безпосередньо на відповідні об'єкти витрат. При цьому робиться запис:

Д-т 23 К-т 20.1, 20.2.

Проте в окремих виробництвах, які виготовляють з одного виду вихідної сировини (матеріалів) і в єдиному процесі виробництва декілька видів продукції, матеріальні витрати відносять на випуск продукції шляхом розподілу.

Розподіл матеріальних витрат між різними видами продукції можна здійснювати пропорційно до:

  • • нормативного розходу на фактичний випуск продукції;
  • • умовного розходу, який визначається за допомогою спеціальних коефіцієнтів.

Метод визначення фактичних витрат матеріалів пропорційно нормативним витратам розглянемо на прикладі:

Приклад. На виробництво продукції двох видів витрачено матеріалів на 63000 грн., норма витрачання на одиницю продукції: виріб А – 30 од., виріб Б – 20 од., кількість випущеної продукції: виріб А1000 шт., виріб Б – 2000 шт., тоді розподіл витрат матеріалів здійснюється таким чином:

Види продукції

Норма витрачання, од.

Кількість продукції, шт.

Нормативне витрачання, од.

Коефіцієнт розподілу

Фактичне витрачання, грн.

1

2

3

4

5

6

А

30

1000

30 000

(63000/70000)

27 000

Б

20

2000

40 000

36 000

Всього:

X

3000

70 000

0,9

63 000

При використанні спеціальних коефіцієнтів розподіл здійснюють шляхом присвоєння одному з виробів коефіцієнту рівному одиниці, а іншим – у відповідності з потребами основного матеріалу – вище або нижче одиниці.

Приклад. На виробництво продукції трьох видів витрачено матеріалів на 630000 грн., кількість випущеної продукції: виріб А1000 шт., виріб Б – 2000 шт., виріб В3000 шт., коефіцієнт: виріб А – 1,1, виріб Б – 1,0, виріб В – 0,9, тоді розподіл витрат матеріалів здійснюється таким чином:

Види продукції

Кількість випущеної продукції, шт.

Коефіцієнт

Умовний випуск з врахуванням коефіцієнту, шт.

Витрати на одиницю умовного випуску, грн.

Фактичні витрати матеріалів, грн.

1

2

3

4

5

6

А

1000

1,1

1100

(63000/5800)

11946

Б

2000

1,0

2000

21720

В

3000

0,9

2700

29334

Всього:

X

X

5800

10,86

63 000

Допоміжні матеріали включають до собівартості продукції прямим шляхом або способом розподілу. Такий розподіл здійснюють пропорційно витратам основних матеріалів, нормативним витратам допоміжних матеріалів, вазі переробленої сировини або кількості виготовленої продукції.

Витрати на паливо та енергію (отримані зі сторони або власного виробництва) розподіляють на підставі показників контрольно-вимірювальних приладів. За відсутності останніх, розподіл здійснюють пропорційно кількості часу роботи машин та механізмів, що споживають паливо чи енергію в межах їх потужності, або пропорційно кількості машино-годин, відпрацьованих на виробництво кожного виду продукції.

При використанні палива та енергії власного виробництва, складають запис:

Д-т 23 К-т 20.3.

Якщо покупні (електроенергія, газ, пар, вода, стиснене повітря), тоді:

Д-т 23 К-т 63.

У процесі виробництва одержують відходи матеріалів, які бувають: поворотні (стружка, обрізки, які можна використати) і безповоротні (є втратами і оцінці не підлягають).

Поворотні відходи відображають в обліку і оцінюють:

  • – якщо вони використані у виробничому процесі – за ціною вихідної сировини (матеріалу);
  • – якщо вони не використані у виробничому процесі – за найменшою з оцінок: чистою вартістю реалізації чи за вартістю вихідної сировини.

Розподіл відходів між різними видами продукції можна здійснювати пропорційно до величини витрачених матеріалів або нормативної величини відходів.

Облік відходів ведуть на основі накладних на здачу відходів на склад, на основі яких складають накопичувальна відомість обліку відходів. На вартість поворотних відходів зменшують витрати на сировину і матеріали, що відображають записом:

Д-т 20.9 К-т 23.

Якщо поворотні відходи є повноцінною сировиною для інших виробництв:

Д-т 20.1 К-т 23.

Якщо виключення відходів із складу собівартості окремих видів продукції неможливе, їх оприбуткування відображають з одночасним відображенням доходу:

Д-т 20.9 К-т 71.6.

Для списання витрачених матеріалів на відповідні рахунки синтетичного та аналітичного обліку витрат у бухгалтерії, на підставі первинних документів і відомостей (звітів цехів про розхід матеріалів на виробництво окремих виробів (замовлень), складають розробну таблицю №1 "Відомість розподілу сировини і основних матеріалів за рахунками і статтями витрат".

Матеріали, списані впродовж місяця на витрати виробництва за обліковими цінами (плановими, купівельними), в кінці місяця корегуються до фактичної собівартості їх придбання (шляхом списання відповідної суми відхилення між фактичною їх собівартістю і вартістю за обліковими цінами).

До прямих витрат на оплату праці включають заробітну плата та інші виплати робітникам, зайнятим на виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Основну заробітну плату виробничих робітників-відрядників включають до складу прямих витрат виробництва на підставі первинних документів про виробіток (рапортів, нарядів, актів, маршрутних листів) і безпосередньо відносять на собівартість відповідної продукції або замовлень. Основну заробітну плату робітників-погодинників розподіляють між видами продукції пропорційно до:

  • • відрядної заробітної плати;
  • • попередньо розрахованої кошторисної ставки витрат на оплату праці на одиницю продукції;
  • • ваги або кількості переробленої сировини, матеріалів або напівфабрикатів.

Так само розподіляють різного роду доплати (за роботу в нічний час, за керівництво бригадою), які не пов'язані з виготовленням конкретного виду продукції.

Додаткову заробітну плату виробничих робітників (премії за виконання і перевиконання виробничих завдань, за економію матеріальних ресурсів та ін.) розподіляють між окремими видами продукції пропорційно основній заробітній платі робітників.

В обліку витрат пряму заробітну плату відображають записами:

Д-т 23 К-т 66.1.

Розподіл трудових витрат за відповідними рахунками синтетичного та аналітичного обліку витрат в розрізі видів продукції здійснюють в розробній таблиці №1 "Відомість розподілу трудових витрат".

До складу інших прямих нитрат включають всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема, відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, втрати від браку.

Сума відрахувань на соціальні заходи у вигляді єдиного соціального внеску розподіляють між окремими об'єктами витрат пропорційно нарахованій основній та додатковій заробітній платі робітників.

У бухгалтерському обліку на суму нарахованого єдиного соціального внеску роблять запис:

Д-т 23 К-т 65.

У складі амортизаційних відрахувань відображають суми, які можуть бути віднесені до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом.

Для узагальнення інформації про суми нарахованої амортизації за основними засобами, нематеріальними активами, іншими необоротними матеріальними активами складають записи:

Д-т 23 К-т 13.1, 13.2, 13.3.

Якщо суму нарахованої амортизації виробничого обладнання неможливо віднести до конкретного об'єкта витрат, її розподіляють між окремими видами продукції пропорційно до кошторисних ставок.

До складу інших витрат, а також до складу виробничої собівартості продукції включають втрати від браку в частині:

  • – вартості остаточно забраковано! продукції (виробів, напівфабрикатів) за технологічними причинами (за виключенням вартості остаточно забраковано! продукції за справедливою вартістю);
  • – витрат на виправлення технічно неминучого браку.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші