Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Менеджмент arrow Діагностика в системі управління
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Методологічні основи проведення діагностики

У процесі діагностики вивчаються причинно-наслідкові зв'язки між явищами господарсько-економічного характеру. Зв'язок економічних явищ – це спільна зміна двох або більшої кількості явищ.

При вивченні зв'язків між явищами у процесі діагностики вирішують такі задачі:

  • 1) встановлюють факт наявності чи відсутності зв'язку між аналізованими показниками;
  • 2) вимірюють тісноту такого зв'язку;
  • 3) встановлюють не випадковість характеру виявлених зв'язків;
  • 4) кількісно оцінюють вплив зміни факторів на зміну результативного показника;
  • 5) виділяють найбільш значимі фактори, що справляють визначальний вплив на зміну досліджуваного явища.

Вивчення і кількісний вимір зв'язку між взаємозалежними явищами здійснюється за допомогою ознак (показників). Такі ознаки поділяються на дві категорії: причинні і результативні. При цьому ознаки, що характеризують причину. називаються факторними (незалежними, екзогенними). Під терміном „фактор” („чинник”) розуміють рушійну силу будь-якого процесу. Ознаки, що характеризують наслідок, називаються результативними (залежними, ендогенними). Сукупність факторних і результативних ознак, пов'язаних одним причинно-наслідковим зв'язком, формує факторну систему.

Наприклад, зміна розміру заробітної плати працюючих та їхньої чисельності обумовлює зміну витрат підприємства на оплату праці. Якщо на підприємстві працює 10 осіб, середня заробітна плата кожного з них становить 3500 грн. на місяць, то сукупний фонд оплати праці підприємства становитиме 35 тис. грн. (10 X 3500 = 35000 грн.). У випадку зростання середньої заробітної плати на 1000 грн. сукупний фонд оплати праці зросте на 10 тис. грн. (10 x 4500 = 45000 грн., що на 10000 грн. більше). У випадку звільнення 2 працівників сукупний фонд оплати праці знизиться на 7 тис. ірн. (8 × 3500 = 28000 грн., що на 7000 грн. менше). Отже чисельність працюючих, середня заробітна плата та сукупний фонд оплати праці є взаємопов'язаними явищами, які формують єдину факторну систему. При цьому фонд оплати праці є результативною ознакою, значення якої залежить від інших складових даної факторної системи. Звідси і назва „залежна ознака”. Крім того, залежність фонду оплати праці формується всередині даної факторної системи – звідси назва „ендогенна” (внутрішня) ознака”. У свою чергу чисельність працюючих і середня заробітна плата є факторними ознаками, оскільки їх вплив обумовлює зміну результату. Вони не залежать від інших ознак даної факторної системи, тому і носять назву „незалежних”. Водночас, середня заробітна плата на підприємстві може залежати від середньої оплати праці на ринку, результативності діяльності підприємства, кваліфікації персоналу і багатьох інших чинників. В свою чергу чисельність працюючих залежить від технологічних потреб підприємства, графіку роботи, кадрової політики тощо. Проте, вказані чинники, що впливають на середню заробітну плату і чисельність працюючих, знаходяться поза межами факторної системи „чисельність працюючих – середня заробітна плата – фонд оплати праці”. Така „зовнішня” залежність факторів обумовила назву „екзогенні (зовнішні) ознаки”.

Як факторні, так і результативні ознаки поділяються на кількісні або первинні та якісні або вторинні. Ознака, яка безпосередньо відноситься до досліджуваного явища і характеризує його кількісну сторону, називається первинною чи кількісною. Основними характерними особливостями кількісних ознак є те, що:

  • 1) вони є абсолютними (об'ємними);
  • 2) їх можна підсумовувати в просторі та часі.

У якості прикладів типових кількісних ознак можна навести чисельність працюючих, обсяг реалізації продукції, вартість капіталу підприємства тощо.

Ознаки, що відносяться до досліджуваного явища не безпосередньо, а через один чи кілька інших ознак і характеризують якісну сторону досліджуваного явища, називаються вторинними чи якісними. Основними характеристиками кількісних ознак є те, що:

  • 1) такі ознаки зазвичай є відносними;
  • 2) їх не можна підсумовувати в просторі й часі.

До якісних ознак належать продуктивність праці, фондоозброєність, рентабельність капіталу й діяльності, оборотність активів тощо. В діагностиці виділяють вторинні фактори 1-го порядку, 2-го, 3-го і т.д. Фактори кожного наступного порядку визначають шляхом послідовної деталізації факторів попереднього порядку. Чим більше порядків факторів досліджено у процесі діагностики, тим ціннішими будуть її результати.

Будь-яку факторну систему можна виразити математичною формулою. Наприклад, факторна система „чисельність працюючих – середня заробітна плата – фонд оплати праці” може бути виражена таким чином:

(1.1)

де ФОП – фонд оплати праці;

ЧП – чисельність працюючих;

– середня заробітна плата 1 працюючого.

Математичну формулу, що виражає реальні зв'язки між аналізованими явищами, називають моделлю факторної системи. У найбільш загальному вигляді вона може бути представлена таким чином:

(1.2)

де у – результативна ознака;

– факторні ознаки.

Процес побудови аналітичного вираження залежності між причинами і наслідками називається процесом моделювання досліджуваного явища.

Виділяють три основних види зв'язків між явищами:

  • 1) зв'язок, при якому один наслідок має одну причину. Наприклад, зниження ціни реалізації товару сприяє зростанню обсягів продажу;
  • 2) зв'язок, при якому декілька наслідків мають спільну причину. Наприклад, підвищення заробітної плати призводить до збільшення витрат підприємств та одночасно обумовлює підвищення платоспроможного попиту населення;
  • 3) ефект похибкової кореляції, коли явища змінюються спільно, проте зв'язку між такими змінами немає. Наприклад, одночасно зі зміною зовнішнього вигляду товару аналізованого підприємства та його окремих споживчих якостей відбулося банкрутство основного конкурента підприємства. Через певний час зросли обсяги продажу продукції аналізованого підприємства. На перший погляд таке зростання можна розцінити як результат зміни споживчих якостей і зовнішнього вигляду товару. Проте, реальні причини зростання продажів полягають в ефекті заміщення продукцією аналізованого підприємства вивільненої частки ринку конкурента.

Вивченню і аналізу підлягають лише два перших із наведених видів зв'язків.

За напрямами зміни зв'язки між явищами можуть бути прямими і зворотними. У першому випадку зростання (або зниження) факторної ознаки спричинює зростання (або зниження) результативної ознаки. Наприклад, зростання рівня рентабельності призводить до підвищення обсягів отримуваного прибутку підприємства. В другому випадку зростання (або зниження) факторної ознаки спричинює зниження (або зростання) результативної ознаки. Наприклад, зростання цін реалізації товарів може призводити до зниження попиту на них, а зниження собівартості продукції при стабільній ціні реалізації обумовить зростання обсягів отримуваного прибутку.

Поряд з виокремленням видів вирізняють два типи взаємозв'язків між явищами: 1) функціональні або жорсткодетерміновані та 2) стохастичні або ймовірнісні.

Зв'язок називається функціональним або жоосткодетермінованим. якщо кожному значенню факторної ознаки відповідає цілком визначене невипадкове значення результативної ознаки. Інакше кажучи, зв'язок у факторній системі буде функціональним, якщо при заданих початкових умовах вона переходить у єдиний, визначений стан.

Наприклад, при зростанні середньої доходності населення на 15% в еквівалентному розмірі зросте платоспроможній попит. Якщо у місті мешкає 25 тис. осіб і середній розмір одержуваного ними доходу з розрахунку на душу населення становить 3000 грн., то сукупний платоспроможній попит по місту сягає 75 млн. грн. У випадку зростання доходу на 15% середня доходність становитиме 3450 грн. з розрахунку на душу населення, а сукупний платоспроможній попит 86,25 млн. грн. (або на 15% більше, ніж попередньо).

Зв'язок називається стохастичним або ймовірнісним, якщо кожному значенню факторної ознаки відповідає безліч значень результативної ознаки, тобто визначений статистичний розподіл. Іншими словами факторна система називається ймовірнісною, якщо при тих самих початкових умовах вона може переходити в різні стани, що мають різні ймовірності.

Наприклад, усереднене зростання платоспроможного попиту на 15% може спричинити зростання обсягів придбання мешканцями міста товарів і послуг на будь-який відсоток від 0 до 15% (8; 10; 12% і т.д.). Адже серед означеного населення могли бути особи з початковим рівнем доходів 1800 грн., які швидше за усе витратять увесь обсяг додаткових доходів (270 грн.). Водночас, особи з високим початковим рівнем доходності (наприклад 20 тис. грн.) зможуть повністю або частково заощаджувати додаткові доходи.

Функціональні та стохастичні зв'язки принципово різняться. Тому їх вивчення здійснюється у різній послідовності та різними методами.

При вивченні функціональних і стохастичних зв'язків два перші етапи співпадають.

Перший етап: відбір показників для оцінювання.

Другий етап: визначення типу зв'язку.

У подальшому аналіз функціональних зв'язків відбувається по таких етапах:

Третій етап: побудова факторної моделі.

Четвертий етап: обрання методу аналізу.

П'ятий етап: здійснення розрахунків.

Шостий етап, формулювання висновків.

Натомість послідовність аналізу стохастичних зв'язків містить:

Третій етап: обрання методу аналізу.

Четвертий етап: збір та обробка інформації.

П'ятий етап: побудова факторної моделі (зокрема по наступних кроках: якісний аналіз; попередній аналіз модельованої сукупності; побудова стохастичної (регресійної) моделі; оцінка адекватності моделі).

Шостий етап: економічна інтерпретація і практичне використання моделі.

Основними особливостями аналізу функціональних зв'язків (детермінованого аналізу) є:

  • 1) за такого типу зв'язку факторна модель цілком замикається на ту систему факторів, які піддаються об'єднанню у модель. Межею складання моделі є довжина безупинного ланцюга прямих зв'язків;
  • 2) не можливо виокремити результати впливу одночасно діючих факторів, які не піддаються поєднанню в одній моделі. З цих причин аналітику доводиться умовно абстрагуватися від дії інших чинників, а всі зміни результативної ознаки вважати результатом впливу факторів, включених у модель;
  • 3) аналіз може виконуватися для одиничного об'єкта спостережень.

Виділяють чотири типових задачі, які вирішуються у процесі детермінованого аналізу.

  • 1. Оцінювання впливу абсолютної зміни фактора на абсолютну зміну результативного показника.
  • 2. Оцінювання впливу відносної зміни фактору на відносну зміну результативного показника.
  • 3. Визначення відношення величини зміни результативного показника, викликаної зміною певного фактора, до його базової величини.
  • 4. Визначення частки абсолютної зміни результативного показника, викликаної зміною фактора, у загальній зміні результативного показника.

При здійснені детермінованого аналізу використовують чотири види моделей факторних систем: адитивні, мультиплікативну кратні і змішані.

Адитивними називають моделі, до яких факторні ознаки входять у вигляді алгебраїчної суми або різниці. Наприклад:

(1.3)

де – загальна виручка від реалізації;

– виручка від реалізації продукції я;

– виручка від реалізації продукції б;

– виручка від реалізації продукції в.

Або:

(1.4)

де П – прибуток від реалізації продукції;

– виручка від реалізації;

– витрати виробництва та обігу.

У мультиплікативній моделі результативна ознака визначається як добуток факторів. Наприклад:

(1.5)

де – виручка від реалізації продукції;

– кількість реалізованої продукції;

– ціна реалізації одиниці продукції.

В кратних моделях результативна ознака являє собою частку від ділення факторів:

(1.6)

де – рентабельність активів;

– чистий прибуток;

– середня вартість активів за період.

Змішані моделі місять елементи двох або трьох попередніх моделей. Наприклад, модель рентабельності активів містить елементи адитивної і кратної моделей:

(1.7)

де – рентабельність активів;

Д – сукупні доходи підприємства;

В – сукупні витрати підприємства;

– середня вартість активів за період.

За кількістю факторів жорсткодетерміновані факторні моделі поділяються на двофакторні (у які входить два фактори) і багатофакторні (у які входить більше двох факторів). За видами результативних ознак – на повні (у який результативна ознака є кількісною) і неповні (в яких результативна ознака якісна). Фактори, які входять у факторну модель, як зазначалося, також можуть бути кількісними й якісними. За правилами, прийнятими у статистиці, при проведені аналізу першими у моделі завжди замінюються кількісні фактори, а другими – якісні.

Основними особливостями аналізу стохастичних зв'язків є те, що такий аналіз застосовується лише у випадках, коли:

  • 1) не можна побудувати жорстко детерміновану факторну модель;
  • 2) необхідно вивчити вплив факторів, що не піддаються об'єднанню в одній жорстко детермінованій моделі;
  • 3) необхідно вивчити вплив складних факторів, що не можуть бути виражені одним кількісним показником.

Основними передумовами здійснення стохастичного аналізу на відміну від жорсткодетермінованого є необхідність сукупності спостережень, її достатній обсяг, випадковість, незалежність і однорідність спостережень, а також наявність розподілу ознак, близького до нормального.

Основними методами аналізу жорсткодетермінованих зв'язків є метод ланцюгових підстановок, абсолютних і відносних різниць, інтегральний, логарифмічний індексний і інші. Для вивчення стохастичних зв'язків використовують кореляційно-регресійний і коваріаційний аналіз, метод головних компонентів тощо.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші