Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Менеджмент arrow Діагностика в системі управління
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Діагностика конкурентоспроможності

Сутність та види конкурентоспроможності

В ринкових умовах основним індикатором життєдіяльності будь-якої економічної системи є її конкурентоспроможність. В загальному розумінні конкурентоспроможність являє собою здатність певного об'єкта або суб'єкта перевершити конкурентів у заданих умовах. В економічному просторі вирізняють багато видів конкурентоспроможності: конкурентоспроможність економіки держави, галузі, регіону, підприємства, товару тощо. Проте, з точки зору діагностики в системі управління підприємством основними и видами є конкурентоспроможність підприємства і товару.

Конкурентоспроможність підприємства означає його здатність до ефективної господарської діяльності та забезпечення прибутковості за умов конкурентного ринку. Інакше кажучи, конкурентоспроможність підприємства – це його здатність забезпечувати випуск і реалізацію конкурентоспроможної продукції.

Основні характеристики діяльності підприємства щодо яких воно конкурує з іншими господарюючими суб'єктами стосуються:

а) технологій виробництва продукції (товарів, робіт, послуг);

б) типу та рівня маркетингової політики, технологій просування товарів на ринок;

в) експортно-імпортних можливостей, спроможності виходити на нові ринки збуту та завойовувати їх;

г) рівня технічної оснащеності та потенційних можливостей обладнання, що створюють можливість отримання конкурентних переваг у зниженні собівартості і ціни;

д) рівня кваліфікації персоналу, володіння ним унікальними знаннями і навичками, що уможливлює поглиблення диференціації продукції та набуття інших конкурентних переваг товарами;

є) ефективності системи управління;

е) рівня впровадження інновацій;

ж) ефективності інформаційної системи підприємства, стану і розвитку його внутрішніх і зовнішніх комунікацій.

Основними ознаками конкурентоспроможності підприємства є:

1. Рентабельність виробництва;

2. Ринкова позиція, що виражається певною часткою ринку або його відповідного сегменту;

3. Цінова еластичність попиту споживачів на диференційований товар [50].

В економічній літературі пропонують [38] розрізняти чотири основні рівні конкурентоспроможності підприємства:

перший рівень – менеджери дбають лише про випуск продукції, на споживача не зважають;

другий рівень – менеджери прагнуть, щоб продукція підприємства повністю відповідала стандартам, встановленим конкурентами;

третій рівень – менеджери уже не зважають на стандарти конкурентів, а самі поступово стають "законодавцями моди" у галузі;

четвертий рівень – коли успіх у конкурентній боротьбі забезпечує в першу чергу не виробництво, а управління і підприємство повністю стає "законодавцем моди" на даному ринку.

Поряд з тим виділяють три рівні конкурентоспроможності підприємства:

– високий – за якого частка ринку підприємства перевищує частку ринку його найбільш пріоритетного конкурента;

– середній – при якому частка ринку підприємства дорівнює частці ринку пріоритетного конкурента або незначно відрізняється від неї;

– низький – коли частка ринку підприємства значно нижча, ніж частка ринку пріоритетного конкурента.

Доцільно виділяти і діагностувати такі основні чинники конкурентоспроможності підприємства:

1. Науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи: якість наукових досліджень, що проводяться; можливість інновацій у виробничому процесі; можливість розробки нових товарів; міра оволодіння існуючими технологіями.

2. Виробництво: низька собівартість продукції (досягнення економії на масштабах виробництва тощо); якість продукції (зниження кількості дефектів, зменшення потреб в ремонті); висока міра використання виробничих потужностей; вигідне розташування підприємства; доступ до кваліфікованої робочої сили; висока продуктивність праці; можливість виготовлення великої кількості моделей продукції різних розмірів; можливість виконання замовлень споживачів.

3. Маркетинг: широка мережа оптових дистриб'юторів; широкий доступ (присутність в точках роздрібної торгівлі); наявність точок роздрібної торгівлі, що належать компанії; низькі витрати по реалізації; швидка доставка висока кваліфікація співробітників відділу реалізації; доступна для клієнтів система технічної допомоги при купівлі і використанні продукції; акуратне виконання замовлень покупців (невелика кількість помилок і повернень); різноманітність моделей (видів продукції); мистецтво продажу; привабливий дизайн (упаковка); гарантія для покупців.

4. Персонал: особливий талант; ноу-хау в області контролю за якістю; компетентність в області дизайну; міра оволодіння (знання) певною технологією; здатність (уміння) створювати ефективну рекламу; здатність швидко переводити нові товари зі стадії розробки в промислове виробництво.

5. Організація: рівень інформаційних систем; здатність швидко реагувати на ринкову ситуацію, що змінюється; великий досвід і ноу-хау в області менеджменту.

6. Інше: сприятливий імідж; загальні низькі витрати; вигідне розташування; приємні в спілкуванні, доброзичливі службовці; доступ на фінансові ринки; наявність патентів [50].

Проте в основі формування високого рівня конкурентоспроможності підприємства лежить конкурентоспроможність продукції.

Під конкурентоспроможністю продукції зазвичай розуміють сукупність її властивостей, що відображає міру задоволення конкретної потреби проти репрезентованої на ринку аналогічної продукції. Вона визначає здатність витримувати конкуренцію на ринку, тобто мати якісь вагомі переваги над виробами інших товаровиробників.

Конкурентоспроможність продукції (товару) тісно пов'язують з утворенням конкурентних переваг. Конкурентна перевага – це характеристики, властивості товару або марки, які створюють для організації певні переваги над прямими конкурентами. При цьому внутрішня конкурентна перевага – це перевага організації у витратах виробництва, яка створює "цінність для виробника" внаслідок вищої його продуктивності. Внутрішня перевага забезпечує організації більшу стійкість до зниження ціни продажу, яка нав'язана ринком або конкурентами, та вишу рентабельність.

Для конкурентоспроможності продукції (товарів) характерний ринковий успіх на конкретному ринку в умовах конкурентної боротьби за певний період часу [32]. Це означає, що за своїми характеристиками такі товари здатні витримувати конкуренцію аналогів:

– функціональну (найбільш прийнятним способом задовольняти потребу користувачів і формувати у них нові потреби);

– предметну (бути кращими серед хороших, виділятися важливими характеристиками споживчих властивостей);

– видову (мати кращий дизайн).

Основними параметрами конкурентоспроможності товару є технічні, економічні, соціально-організаційні. їх сутність полягає у такому:

1. Технічні параметри найбільш жорсткі. За ними судять про призначення товару, його приналежності до певного виду (класу) продукції. Це також характеристики, що відображають техніко-конструкторські рішення. Сюди відносяться стандарти, норми, правила, законодавчі акти, що визначають межі виміру технічних параметрів. Це також і ергономічні показники, які відображають, наскільки товар відповідає властивостям людського організму, його потребам і його психіці.

2. Економічні параметри представлені величиною витрат на виробництво товару: його ціною, витратами на транспортування, установку, ремонт, експлуатацію та технічне обслуговування, навчання персоналу. Всі разом ці параметри утворюють ціну споживання, яка, як правило, вище ціни продажу. Найбільш конкурентоспроможний не той товар, за який просять мінімальну ціну на ринку, а той, у якого мінімальна ціна споживання за весь термін його служби у покупця.

3. Соціально-організаційні параметри – це врахування соціальної структури споживачів, національних особливостей в організації збуту, виробництва, реклами товару.

У найзагальнішому вигляді конкурентоспроможність товару може бути представлена в такому вигляді:

– технічний рівень товару;

– рівень маркетингу та рекламно-інформаційного забезпечення;

– відповідність вимогам споживача, технічним умовам і стандартам;

– організація сервісу, авторського нагляду, гарантійного забезпечення, навчання персоналу;

– термін поставки (розробки, створення, продажу), строки гарантій;

– ціна, умови платежів;

– актуальність (своєчасність) появи даного товару на конкретному ринку.

Конкурентоспроможність продукції (товару) може проявитися лише за умови формування конкурентного середовища, тобто ринку, на якому незалежні фірми-продавці вільно змагаються за право продавати свій товар незалежному покупцеві.

Визначення конкурентоспроможності товару є дослідницькою роботою, яка проводиться з використанням різних методів аналізу [32].

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси