Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Менеджмент arrow Діагностика в системі управління
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Методичні підходи до аналізу і оцінки виробничого потенціалу

Зважаючи на широку розгалуженість виробничого потенціалу, методів його діагностики виділяють доволі багато. Який із них доцільно застосовувати при проведені діагностики в системі управління залежить від:

  • – цілей і задач, що стоять перед керівництвом підприємства (або іншими користувачами результатів діагностики), на вирішення яких спрямоване вивчення виробничого потенціалу підприємства;
  • – виразності проблем щодо ефективного формування й раціонального використання виробничого потенціалу господарюючого суб'єкта з огляду на стан внутрішнього і зовнішнього середовища;
  • – методичної підготовки аналітика й інших аспектів.

В даному навчальному посібнику висвітлено декілька підходів щодо застосування комплексу методів оцінювання виробничого потенціалу підприємства.

Доволі повно такі методи діагностики проаналізовані й систематизовані І. В. Кривов'язюком [27].

Так, виділено [27] п'ять основних методів оцінки виробничого потенціалу підприємства: груповий метод, оцінка виробничого потенціалу за підходом Козаченка, оцінювання виробничого потенціалу на підставі аналізу рівня ефективного використання структурних робочих місць (СРМ), вимірювання величини виробничого потенціалу на базі поелементного підходу, оцінювання ефективності використання основних елементів виробничого потенціалу.

Груповий метод передбачає визначення і оцінювання таких показників, як коефіцієнти зносу, придатності, оновлення, вибуття, приросту основних засобів, а також фондовіддачі, фондомісткості, фондоозброєності, коефіцієнту реальної вартості основних засобів у майні підприємства, рентабельності основних засобів. Перевагою групового методу є те, що при його застосуванні виробничий потенціал розглядається як сукупність виробничих ресурсів цільового призначення, завдяки чому стає очевидною методика оцінки його величини як суми фізичних значень складових елементів. Проте, методу притаманні й окремі недоліки. Так, він не достатньо повно характеризує виробничий потенціал, адже не враховує такі його складові як технологію та інформованість. Крім того, метод не дає уявлення про розміри окремих його елементів і тим самим позбавляє можливостей підвищити ефективність формування й використання виробничого потенціалу за рахунок маневрування його структурою.

Оцінка виробничого потениіалу за підходом Козаченка здійснюється на підставі визначення коефіцієнтів: фізичного зносу за терміном експлуатації, фізичного зносу за показниками якості продукції, задоволення потреби в ресурсах, задоволення потреби в трудових ресурсах, відповідності кваліфікації управлінського персоналу, однодумності, згуртованості, а також шляхом оцінювання морального зносу устаткування, виявлення питомої ваги устаткування, що перебуває у відмінному стані. Цей метод дає комплексну характеристику рівню виробничого потенціалу підприємства, проте, вирізняється складністю розрахунків, громіздкістю формул і великою кількістю даних. Крім того, агрегування різних якісних характеристик стає можливим лише в тому випадку, якщо вдається знайти який-небудь загальний принцип оцінки, вимірювання, що дозволяє одночасно виразити різні якості.

Оцінювання виробничого потенціалу підприємства на підставі аналізу рівня ефективного використання структурних робочих місць (СРМ) включає визначення коефіцієнту резервування виробничого потенціалу даного СРМ, середнього значення нормативних коефіцієнтів ефективного використання робочого місця, потенціалу дільниць, а також незадіяного в основному виробництві виробничого потенціалу. Беззаперечно, такий метод дає змогу порівняти виробничі потенціали дільниць, цехів, підрозділів, що є його значною перевагою. Водночас у процесі його застосування виникає необхідність розрахунку потенціалів дільниць і структурних робочих місць, що ускладнює процес оцінки виробничого потенціалу. Також недоліком означеного методу є громіздкість розрахунків.

Вимірювання величини виробничого потенціалу підприємства на базі поелементного підходу здійснюється на основі визначення потенціалу основних фондів, потенціалу промислово-виробничого персоналу, вартості енергетичних ресурсів, вартості технології тощо. У цьому методі визначення величини потенціалу ґрунтується на оцінюванні вартості його елементів, що є найбільш уніфікованим і універсальним методом. Він вирізняється простотою розрахунків, показує виробничий потенціал кожного елементу, уможливлює більш об'єктивне визначення напрямків оптимізації структури потенціалу й шляхи його подальшого нарощування. Водночас метод недостатньо повно характеризує виробничий потенціал, адже не враховує матеріальну складову. Також унеможливлює оцінювання за допомогою одного кількісного показника склад і якість кожного елемента. При використанні методу вимірювання величини виробничого потенціалу на базі по-елементного підходу виникає велика можливість похибки в оцінці значень елементів, зумовлена наявністю взаємозв'язків між ними (ефекту автокореляції).

Оцінювання ефективності використання основних елементів виробничого потенціалу підприємства передбачає визначення показників фондовіддачі, коефіцієнтів змінності машинного парку, змінності роботи, віддачі застосованих основних засобів, змінності робочої сили, віддачі витрат на модернізацію основних засобів, а також продуктивності праці, віддачі повної заробітної плати, енерговіддачі, ефективності технології виробництва, технологічної оснащеності виробництва, віддачі інформаційних ресурсів, ефективності інформаційних ресурсів. В межах використання цього методу передбачено визначення інтегрального показника віддачі виробничого потенціалу. Основною перевагою застосування означеного методу є простота розрахунків. Також він уможливлює більш об'єктивне визначення напрямків оптимізації структури потенціалу й шляхів його подальшого нарощування. Проте, метод на основі використання основних елементів виробничого потенціалу не достатньо повно характеризує виробничий потенціал, адже не враховує матеріальну складову. Крім того, використання обумовлює необхідність поділу обладнання на групи, а обчислення натуральних показників доволі ускладнене при оцінюванні таких складних елементів виробничого потенціалу, як трудові ресурси, технологія, інформація [27].

Н. В. Касьянова з колективом співавторів [23] запропонувала методику визначення рівня виробничого потенціалу підприємства, що може включати як експрес-оцінку, так і деталізовану оцінку, проведені за різними напрямами дослідження. При експрес-оцінці рівня виробничого потенціалу підприємства достатньо розглянути три-п'ять ключових узагальнюючих показників оцінки кожної складової потенціалу. Водночас при деталізованій оцінці кількість аналізованих показників має бути значно ширшою.

Методика оцінки виробничого потенціалу передбачає діагностику в два етапи: підготовчого та розрахункового.

Підготовчий етап діагностики здійснюється у такій послідовності:

Крок 1. Визначення рівнів виробничого потенціалу підприємства та їхня характеристика (наприклад: високий, середній, низький, критичний рівень виробничого потенціалу).

Крок 2. Розробка узагальнюючих і приватних показників оцінки ефективності використання виробничого потенціалу підприємства за видами (основні й оборотні фонди, трудові ресурси).

Крок 3. Визначення граничних значень раніше визначених показників (крок 2) з урахуванням рівнів виробничого потенціалу підприємства (крок 1).

Крок 4. Присвоєння кожному значенню показника, що потрапили до інтервалу, визначеного у кроці 3, бальної характеристики. Найбільший бал повинен відповідати найсприятливішому інтервалові, найменший бал – найкритичнішому інтервалові (наприклад, отримане при оцінці значення, що потрапило в інтервал 1-10 балів; в інтервал 2-8 балів; в інтервал 3-6 балів; в інтервал 4-4 бала).

Крок 5. Визначення мінімального і максимального значення бальної шкали в межах використовуваної групи показників (наприклад, якщо оцінка трудових ресурсів підприємства проводиться за трьома показниками, то мінімальне значення в бальній шкалі буде дорівнювати: 3 (кількість показників) χ 4 (кількість балів самого критичного інтервалу) = 12 балів. Максимальне значення в бальній шкалі буде дорівнює: 3 (кількість показників) × 10 (кількість балів найсприятливішого інтервалу) = 30 балів).

Крок 6. Присвоєння інтервалам, визначеним у кроці 3, бальних значень (наприклад, інтервал 1 – 25-30 балів; інтервал 2 – 20-24 бали; інтервал 3 – 15-19

балів; інтервал 4 – 12-14 балів. Рекомендується проводити дану розбивку, використовуючи метод експертної оцінки).

Крок 7. Визначення експертним шляхом вагових коефіцієнтів по кожній груш, що входить у структуру виробничого потенціалу підприємства (основний і оборотний капітал, трудові ресурси). Значення коефіцієнта, що перевищує 1, свідчить про потенційні можливості в найближчому часі з даної категорії (наприклад, ваговий коефіцієнт, рівний 1,2 у групі "трудові ресурси", може свідчити про те, що в наступному році планується перепідготовка кадрів підприємства, що включає освоєння нових комп'ютерних розробок, запроваджених на підприємстві).

Розрахунковий етап здійснюється шляхом реалізації таких кроків:

Крок 1. На основі вихідних даних на кожному підприємстві визначають і оцінюють коефіцієнти у кожній структурній групі, надалі кожному показникові кожної групи присвоюють відповідну кількість балів.

Крок 2. Підсумовують бали у кожній структурній групі.

Крок 3. Визначають середній бал виробничого потенціалу підприємства з урахуванням вагових коефіцієнтів.

Крок 4. Присвоюють виробничому потенціалу підприємства визначену характеристику залежно від отриманого балу.

Градація рівнів виробничого потенціалу підприємства має такий вигляд:

  • – високий рівень виробничого потенціалу підприємства – позначення А – характеризується тим, що вироблена продукція успішно продається; частка ринку стабільна; фізичний обсяг виробництва збережений; підприємство володіє значним ринковим потенціалом, його стан на ринку стійкий; техніка і технологія, використовувані у виробництві продукції знаходяться в доброму стані; техніко-економічні показники виробництва не нижче середньогалузевих;
  • – середній рівень виробничого потенціалу підприємства – позначення В – характеризується тим, що підприємство успішно функціонує в бізнесі, а наявні труднощі ефективно переборюються завдяки працюючим механізмам адаптації: вироблена продукція продається; частка ринку не стабільна, але в середньому

за період спостереження підтримується на визначеному рівні; фізичний обсяг виробництва продукції збережений (хоча можливе його відносне зменшення в окремі періоди); технічна і технологічна база в задовільному стані; ефективність використання техніки і технології відповідає середньогалузевим показникам;

– низький рівень виробничого потенціалу підприємства – позначення С – характеризується наявністю хронічних порушень більшості параметрів усіх функціональних складових: проблемами із забезпеченням підприємства основними виробничими фондами, сировиною, матеріалами, трудовими ресурсами, неефективне їхнє використання; наявні втрати на ринках виробленої продукції (зниження частки ринку або ж загрозливо тривожне зниження фізичного обсягу виробництва); значні втрати ринкового потенціалу (несприятливі зміни в складі конкурентів, клієнтури, асортименту продукції); наявні проблеми з технічного і технологічного забезпечення виробничої діяльності; ефективність використання основних виробничих фондів, трудових і матеріальних ресурсів нижчі від середньогалузевого рівня [23].

Натомість Р. О. Толпежніков [43] виділяє п'ять основних методів оцінювання виробничого потенціалу підприємства: еквівалентний, функціональний, кореляційний, вартісний та комбінований. їхня сутність полягає у наступному.

  • 1. Еквівалентний метод – оцінка виробничого потенціалу здійснюється за величиною будь-якого з його елементів, в який за допомогою спеціальних коефіцієнтів переводяться інші його елементи. Він ґрунтується на взаємозамінності елементів. Цей метод дозволяє виразити величину виробничого потенціалу у вигляді величини одного з його елементів, але має такі недоліки:
    • – весь виробничий потенціал визначається в одиницях виміру того ресурсу, в який переводяться інші види ресурсів;
    • – існує певна проблема у достовірності визначення коефіцієнтів заміщення і оцінки складу та якості ресурсів;
    • – при використанні цього методу такі елементи, як технологія і інформація, або не враховуються взагалі, або враховуються частково.
  • 2. Функціональний методпередбачає, що величина виробничого потенціалу дорівнює обсягу вироблюваної продукції, а величини окремих його елементів визначаються через питомі ваги продукції, у виробництві якої ці елементи мають вирішальне значення. Метод є найпростішим, але і найменш точним, оскільки:
    • – величини окремих елементів виробничого потенціалу можуть упродовж ряду років не змінюватися, а обсяги виробництва у цей період можуть значно збільшуватися або знижуватися;
    • – складно виділити частку участі того або іншого елемента у виробництві окремих видів продукції, а, отже, важко достовірно визначити величину кожного з елементів потенціалу;
    • – метод вступає в протиріччя з визначенням виробничого потенціалу, який характеризується не обсягом виробленої продукції, а сукупністю виробничих ресурсів.
  • 3. Кореляційний метод – передбачає використання різних кореляційно- реіресійних моделей при визначенні величини виробничого потенціалу. Метод в цілому може використовуватися для визначення потенціалу національної економіки та її галузей по виробництву певних видів продукції. Але його використання на рівні підприємств ускладнено тим, що він не враховує особливості діяльності підприємств різних галузей.
  • 4. Вартісний метод – передбачає визначення вартості кожного з елементів потенціалу, а потім і загальної вартості виробничого потенціалу як суми вартостей основних виробничих фондів, персоналу (кадрів), технології та інформації. Використовується:
    • – для визначення загальної вартості виробничих ресурсів, які має в розпорядженні підприємство;
    • – для оцінки загальної ефективності використання виробничих ресурсів підприємства;
    • – для узагальнюючої оцінки ефективності діяльності підприємства в цілому;
    • – для визначення вартості підприємства і вирішення питань про необхідність продажу його об'єктів або додаткової емісії цінних паперів.
  • 5. Комбінований метод – передбачає поєднання різних методів при визначенні величини виробничого потенціалу. Напрями його використання такі ж самі, як і для вартісного методу [43].

Вагоме значення для оцінювання виробничого потенціалу підприємства має виявлення і аналіз чинників його формування і використання.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші