Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Менеджмент arrow Діагностика в системі управління
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Діагностика власного капіталу

Інформаційної основою діагностики власного капіталу підприємства слугують дані І розділу пасиву "Балансу" (форми №1), а також форма №4 "Звіт про власний капітал" та примітки до річної фінансової звітності.

До складу власного капіталу входять зареєстрований (пайовий) капітал, капітал у дооцінках, додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток (непокритий збиток). Також у складі власного капіталу відображають неоплачений та вилучений капітал.

У статті балансу "Зареєстрований <пайовий) капітал" узагальнюється інформація про стан статутного й іншого зареєстрованого капіталу, пайового капіталу підприємства відповідно до законодавства і установчих документів, а також внесків до оголошеного, але ще не зареєстрованого статутного капіталу. Статтю "Капітал у дооцінках" призначено для обліку і узагальнення інформації про дооцінки (уцінки) необоротних активів та фінансових інструментів, які відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку відображаються у складі власного капіталу і розкриваються у звіті про фінансові результати (звіті про сукупний дохід. Статтю "Податковий капітал" призначено для узагальнення інформації про суми, на які вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість, а також вартість необоротних активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших осіб, та інші види додаткового капіталу. У статті "Резервний капітал" наводиться сума резервів, створених, відповідно до чинного законодавства або установчих документів, за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства. "Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)" складається або з суми нерозподіленого прибутку, або з суми непокритого збитку. Сума непокритого збитку наводиться в дужках та вираховується при визначенні підсумку власного капіталу. У статті "Неоплачений капітал" відображається сума заборгованості власників (учасників) за внесками до статутного капіталу. Ця сума наводиться в дужках і вираховується при визначенні підсумку власного капіталу. У вигляді "Вилученого капіталу" господарські товариства відображають фактичну собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених товариством у його учасників. Сума вилученого капіталу наводиться в дужках і підлягає вирахуванню при визначенні підсумку власного капіталу.

Для забезпечення порівняльного аналізу інформації підприємства повинні додавати до річного звіту „Звіт про власний капітал” за попередній рік. Також усі підприємства розкривають у примітках до фінансових звітів призначення та умови використання кожного елемента власного капіталу (крім зареєстрованого капіталу). Так, акціонерні товариства наводять у примітках до фінансових звітів інформацію про: загальну кількість та номінальну вартість акцій, на які передбачається здійснити передплату; загальну кількість та номінальну вартість акцій, на які здійснена передплата, у порівнянні із передбаченими величинами; загальну суму коштів, одержаних в ході передплати на акції; акції у складі статутного капіталу за окремими типами і категоріями; накопичену суму дивідендів, не сплачених за привілейованими акціями; суму, включену (або не включену) до складу зобов'язань, коли дивіденди були передбачені, але формально не затверджені.

Всі інші підприємства наводять у примітках до фінансових звітів інформацію про розподіл часток статутного капіталу між власниками; права, привілеї або обмеження щодо цих часток, зміни у складі часток власників у статутному капіталі.

Основними етапами діагностики власного капіталу підприємства є:

  • 1) аналіз наявності, структури і динаміки власного капіталу;
  • 2) оцінювання вартості власного капіталу;
  • 3) визначення потреби у додатковому залученні власного капіталу;
  • 4) аналіз ефективності самофінансування підприємства.

Аналіз наявності, структури і динаміки власного капіталу здійснюється шляхом його вертикального і горизонтального аналізу за інформацією балансу і форми № 4. За результатами такого аналізу визначається ступінь оптимальності структури власного капіталу, з'ясовуються причини і наслідки зміни його окремих складових елементів.

Оцінювання вартості власного капіталу здійснюється за допомогою ряду спеціальних моделей. Так, при випуску привілейованих акцій вартість капіталу обчислюється за формулою:

(6.2)

де Кр – вартість капіталу від випуску привілейованих акцій;

Р – привілейований дивіденд;

Pp -вартість привілейованих акцій;

V – витрати на випуск привілейованих акцій.

При випуску простих акцій обрахунок здійснюється за формулою:

(6.3)

де Ks – вартість капіталу від випуску простих акцій;

Р – дивіденди;

Ps – вартість простих акцій;

V – витрати на випуск простих акцій;

G – постійний темп приросту дивідендів.

Крім того, вартість простих акцій можна підраховувати по моделі капітальних активів за наступною формулою:

(6.4)

де Ks – вартість капіталу від випуску простих акцій;

і – показник прибутковості для безризикових вкладень капіталу;

Rm – середній по ринку рівень прибутковості;

βs – фактор ризику активів.

Модель вартості капіталу, сформованого за рахунок нерозподілених прибутків, виходить із того, що нерозподілений прибуток за своєю природою являє собою дохід власників простих акцій, не виплачений у вигляді дивідендів, а спрямований на капіталізацію. Тому вартість капіталу в такому випадку обчислюють за формулою:

(6.5)

де Ks – вартість капіталу за рахунок нерозподілених прибутків;

Р – дивіденди на просту акцію;

Ps – ринкова вартість простих акцій;

G – постійний темп приросту дивідендів.

Як видно з формули, перерозподілений прибуток є найдешевшим джерелом фінансування, адже при його використанні не виникає витрат на залучення капіталу (реєстраційних зборів, інших емісійних витрат тощо).

Визначення потреби у додатковому залученні власного капіталу здійснюється шляхом оцінювання сукупної потреби у фінансуванні діяльності підприємства у перспективі і порівнювання її з наявними ресурсами підприємства. Різниця між потребою у фінансуванні та наявними ресурсами дозволяє визначити доцільність додаткового фінансування.

Аналіз ефективності самофінансування підприємства здійснюється через оцінювання чистого прибутку, який залишається у розпорядженні підприємства, та виявлення його впливу на економічне зростання підприємства. Рівень самофінансування оцінюється за рядом показників, основні з яких наведено у табл. 6.1.

Таблиця 6.1

Показники аналізу ефективності самофінансування підприємства

Найменування

показника

Формула

обчислення

Порядок обчислення за статтями фінансової звітності до 2013 року

Порядок обчислення за статтями фінансової звітності після 2013 року

1. Коефіцієнт

самофінансуван

ня

ТП/ЧП

(форма №1 р.350 к.4 – форма №1 р.350 к.3) / форма №2

р.220

(форма №1 р.1420 к.4- форма№1 р.1420 к.3) / форма №2 р.2350

2. Стійкості

економічного

зростання

ТП / ВКсер

(форма №1 р.350 к.4 – форма №1 р.350 к.3)/ ((форма №1 р.380 к.3 + форма №1 р.380 к.4)/2)

(форма №1 р.1420 к.4- форма№1 р.1420 к.3) / ((форма№1 р.1495 к.3 + форма №1 р.1495 к.4)/2)

Умовні позначення:

ТП – тезаврований (нерозподілений) прибуток. Обчислюється за даними форми № 4. За відсутності такої інформації може розраховуватися непрямим методом як приріст нерозподіленого прибутку у балансі підприємства. Тут наведено алгоритм розрахунку непрямим методом;

ЧП – чистий прибуток підприємства;

ВКсев середня за період вартість власного капіталу.

Показники обчислюються за даними форми Же 1 „Баланс” та форми Ж"2”3віт про фінансові результати”, р. – рядок, к. – колонка

Коефіцієнт самофінансування показує частку чистого прибутку, яка спрямовується на виробничий розвиток підприємства. Його величина значною мірою залежить від дивідендної політики підприємства. Високий рівень та зростання у динаміці даного показника свідчить про здатність підприємства розвиватися, самостійно фінансуючи власну діяльність.

Коефіцієнт стійкості економічного зростання – відображає зростання власного капіталу за рахунок нерозподіленого прибутку. Високий рівень стійкості економічного зростання та його підвищення у динаміці свідчить про зміцнення фінансового стану підприємства за рахунок тезаврації прибутку.

У табл. 6.2. наведено приклад обчислення показників ефективності самофінансування підприємства „Київ”, здійснений на підставі інформації додатків Б і Д (або А і В). Як зазначено у додатку Д, для цілей навчального посібника прийнято умову поквартальної виплати дивідендів. Довідково зазначимо, що на підприємствах України дивіденди зазвичай сплачуються щорічно.

Таблиця 6.2

Оцінка ефективності самофінансування підприємства „Київ”

Найменування

показника

1

квар

тал

2

квар

тал

3

квар

тал

4 квартал

За рік

Відхилення 4 кварталу від 1 кварталу, +,-

Коефіцієнт

самофінансування

0.041

0.043

0.754

0.519

0.235

0.478

Стійкості економічного зростання

0.006

0.005

0.054

0.015

0.081

0,009

Як видно з даних табл. 6.2 у середньому за рік 23,5% прибутку підприємства спрямовується на самофінансування (коефіцієнт самофінансування становить 0,235). При цьому його значення нерівномірне упродовж року, спостерігається значне зростання у III – VI кварталах порівняно з І і II кварталами. Таку тенденцію, враховуючи попередньо виявлене погіршення структури джерел фінансування підприємства, можна розцінити цілком позитивно. Водночас, стійкість економічного зростання за рахунок нерозподіленого прибутку незадовільна. Адже у такий спосіб за рік забезпечується зростання власного капіталу лише на 8,1% (коефіцієнт стійкості економічного зростання становить 0,081). Тому підприємству доцільно підвищити рівень самофінансування.

Зауважимо, що у практичній діяльності підприємства доцільно збільшувати самофінансування, як і фінансування за рахунок інших джерел, лише у тому випадку, коли існує реальна потреба у збільшенні його активів і розширені діяльності. Саме виходячи із такої потреби найбільш виправдано оцінювати ефективність самофінансування підприємства.

Власний капітал підприємства використовується у першу чергу на фінансування необоротних активів (як найменш ліквідних та більш стабільних), а також на формування частини оборотних коштів. Аналіз фінансування оборотних активів є найважливішою складовою оцінювання джерел формування капіталу підприємства.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші