Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Менеджмент arrow Діагностика в системі управління
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Аналіз ліквідності балансу

Найбільш простим методом оцінювання ліквідності і платоспроможності є аналіз ліквідності балансу, який ґрунтується на порівнюванні окремих груп активів підприємства різного рівня ліквідності із окремими групами джерел формування його капіталу різних термінів сплати боргів.

Для здійснення аналізу ліквідності балансу формують один із видів аналітичного (агрегованого) балансу. При цьому аналіз здійснюють по наступних етапах.

Перший етап. Активи підприємства ранжують у порядку зниження їх ліквідності – від абсолютно ліквідних грошових коштів до неліквідних видів необоротних чи піших активів.

Другий етап. Для спрощення процесу аналізу активи поділяють на чотири групи: група А1 – абсолютно ліквідні активи; група А2 – швидко ліквідні активи; група А3 – активи із середнім рівнем ліквідності; група А4 – важко ліквідні і неліквідні активи.

Третій етап. Джерела формування капіталу підприємства ранжують у порядку віддаленості строку виплати боргів від найбільш термінових до безтермінових.

Четвертий етап. Усі пасиви поділяють на чотири групи: група П1 – найбільш термінові борги; група П2 – відносно термінові борги; група П3 – середньотермінові борги; група П4 – довгострокові і безстрокові пасиви.

П'ятий етап. Порівнюють окремі групи активів і пасивів між собою й визначають ступінь ліквідності балансу.

Аналізуючи ліквідність активів підприємства важливо пам'ятати, що їх відносять до тієї чи іншої групи не лише виходячи з їхньої здатності трансформуватися у грошові кошти, а й залежно від доцільності такого перетворення з одночасним забезпеченням стабільної господарської діяльності підприємства.

Наприклад, якщо у підприємства є чотири основних види активів:

1) будівля у гарному стані, розташована у бізнес-центрі міста. У підприємства є декілька потенційних покупців, спроможних сплати реальну ринкову вартість даної будівлі;

2) запаси сировини і матеріалів, попит на які на ринку значний;

3) готова продукція, яка у даний момент внаслідок сезонності не користується достатнім попитом на ринку;

4) дебіторська заборгованість недостатньо платоспроможних покупців, за якою є небезпека невчасного розрахунку дебіторів.

На перший погляд найбільш ліквідною є будівля. Адже її продаж може відбутися швидко за реальними ринковими цінами. Проте, у разі такого продажу підприємство позбавиться можливості ведення власної господарської діяльності на власній території і втратить свій майновий потенціал. Тому з точки зору забезпечення функціонування підприємства у перспективі будівля має відноситися до найменш ліквідних активів (четверта позиція серед наведених у прикладі активів) – тобто таких, продаж яких недоцільний.

Реалізація виробничих запасів, незважаючи не те, що вони користуються попитом на ринку, по-перше, облишить підприємство засобів діяльності, по- друге, може відбуватися за зниженими цінами і у такий спосіб погіршить фінансовий стан підприємства. Отже, виробничі запаси також не доцільно відносити до високоліквідних активів, а вважати їх відносно ліквідними (третя позиція із чотирьох наведених у прикладі).

Продаж готової продукції, хоча вона і не користується достатнім попитом на ринку в аналізований період часу і може реалізовуватися за зниженими цінами, тим не менше вплине на діяльність підприємства цілком позитивно – знизить завантаженість складів, пожвавить збутову діяльність. Отже, у наведеному прикладі це буде друга позиція за ліквідністю активів.

Дебіторська заборгованість, яка виникла внаслідок реалізації готової продукції, хоча і є "сумнівною", має визнаватися найбільш ліквідною. Адже з точки зору забезпечення нормального функціонування підприємства її

перетворення у грошові кошти навіть через судові процедури є найбільш виправданим. Подібна логіка застосовується для диференціації усіх видів активів на групи з різним рівнем ліквідності.

Відносно того, які активи і пасиви мають бути віднесеними до конкретних аналітичних груп, у науковій літературі та практиці немає єдиної думки. Адже за різних умов функціонування, у різних господарюючих суб'єктів така приналежність активів і пасивів може істотно різнитися. Нижче наведено найбільш загальний підхід до диференціації активів, а також оптимальні варіанти поділу пасивів при здійсненні внутрішньої і зовнішньої фінансової діагностики.

При аналізі активи доцільно поділяти на групи таким чином.

Група А1 – абсолютно ліквідні активи (активи, які на дату складання балансу можна використати у якості платіжних засобів): грошові кошти у національній та іноземній валюті й поточні фінансові інвестиції. Порядок обчислення за даними балансу матиме такий вигляд: р.220 + р.230 + р.240 (за звітністю до 2013 р.) або р. 1160 + р. 1165 (за звітністю після 2013 р.).

Група А2 – швидколіквідні активи (активи, які можуть бути трансформовані у грошові кошти у найближчій перспективі): готова продукція, товари, векселі одержані, дебіторська заборгованість за товари роботи і послуги, дебіторська заборгованість за розрахунками, інша поточна дебіторська заборгованість. Порядок обчислення за даними балансу матиме такий вигляд: р. 130 + р.140 + р.150 + р.160 + р.170 + р.180 + р.190 + р.200 + р.210. (за звітністю до 2013 р.) або р. 1103 + р. 1104 + р. 1125 + р.1130 + р. 1135 + р. 1140 + р. 1145 + р. 1155 (за звітністю після 2013 р.). При внутрішньому аналізі суму дебіторської заборгованості доцільно зменшувати на ту її величину, відшкодування якої для підприємства ускладнене, а вартість готової продукції і товарів – на їх частку, яка з об'єктивних причин не може бути швидко реалізованою. У такому разі згадану вартість дебіторської заборгованості, готової продукції і товарів відносять до групи А3.

Група А3 – активи із середнім рівнем ліквідності (активи, перетворення яких у грошові кошти потребує більш тривалого часу): виробничі запаси, тварини на вирощуванні і відгодівлі, незавершене виробництво, інші оборотні активи, витрати майбутніх періодів, довгострокові фінансові інвестиції, як ті, що обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств, так і інші фінансові інвестиції. Порядок обчислення за даними балансу такий: р. 100 + р.110 +р.120 +р.250 + р.270 +р.040 +р.045 (за звітністю до 2013 р.) або р. 1101 + р.1110 + р. 1170 +р.1190 +р.1030 + р. 1035 (за звітністю після 2013 р.).

Група А4 – важколіквідні і неліквідні активи (активи, реалізація яких ускладнена, а також ті, які взагалі не можуть бути проданими за грошові кошти, наприклад, окремі види ліцензій, патентів, відстрочені податкові активи тощо). По суті до цієї групи відносять усі інші види активів підприємства, що не внесені до перших трьох груп, а саме: нематеріальні активи, незавершене будівництво, основні засоби, довгострокова дебіторська заборгованість, відстрочені податкові активи, інші необоротні активи. Порядок обчислення за даними балансу такий: р.010 + р.020 + р.030 + р. 035 + р.050 + р. 055 + р.060 + р. 065 + р.070 + р. 275 (за звітністю до 2013 р.) або р.1000 + р.1005 + р. 1010 + р. 1015 +р.1020 +р.1040 + р.1045 +р.1090 +р.1200 (за звітністю після 2013 р.).

Таким чином, сума усіх груп активів буде завжди тотожною валюті балансу підприємства.

При здійснені зовнішнього фінансового аналізу пасиви підприємства доцільно диференціювати на групи у такий спосіб:

Група П1 – найбільш термінові борги до яких належать зобов'язання, що мають бути погашені у найкоротший термін. Зазвичай невчасна сплата таких зобов'язань може призводити до стягнення штрафних і фінансових санкцій з підприємства. До пасивів цієї групи належать: поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями, поточні зобов'язання за розрахунками з бюджетом, з позабюджетних платежів, зі страхування, з оплати праці. Порядок обчислення за даними балансу матиме такий вигляд: р.510 + р.550 + р.560 + р.570 +р.580 (за звітністю до 2013 р.) або р. 1610 +р.1620 + р. 1625 +р.1630 (за звітністю після 2013 р.).

Група П2 – відносно термінові борги, тобто та частина короткострокових зобов'язань, які мають бути сплаченими у найближчій перспективі: векселі видані, кредиторська заборгованість за товари, роботи і послуги, поточні зобов'язання з одержаних авансів, з учасниками, із внутрішніх розрахунків, інші поточні зобов'язання. До цієї ж групи пасивів іноді відносять короткострокові кредити банків, проте за запропонованою у даному навчальному посібнику схемою такий вид позикових засобів віднесено до третьої групи пасивів. Порядок обчислення за даними балансу матиме такий вигляд: р.520 +р.530 + р.540 + р.590 + р.600 + р. 605 + р.610 (за звітністю до 2013 р.) або р.1605 + р. 1615 + р. 1635 + р. 1640 + р. 1645 + р.1690 (за звітністю після 2013 р.).

Група П3 – середньотермінові борги включають ті боргові зобов'язання, які мають бути погашеними у більш віддаленій перспективі: короткострокові кредити банків, забезпечення наступних витрат і платежів, доходи майбутніх періодів. Порядок обчислення за даними балансу такий: р.500 +р.430 + р.630 (за звітністю до 2013 р.) або р.1600 +р.1660 +р.1665 (за звітністю після 2013 р.).

Група П4 – довготермінові борги і безстрокові пасиви містять ті види джерел фінансування підприємства, які залучені на довгострокову перспективу або без встановленого терміну, а саме: довгострокові зобов'язання та власний капітал. Порядок обчислення за даними балансу такий: р.380 + р.480 (за звітністю до 2013 р.) або р. 1495 +р.1595 +р.1700 (за звітністю після 2013 р.).

Сума усіх чотирьох груп пасивів має дорівнювати сукупній вартості валюти балансу підприємства. При здійсненні зовнішнього фінансового аналізу можуть використовуватися й інші підходи до диференціації пасивів.

У внутрішньому фінансовому аналізі пасиви доцільно поділяти на групи залежно від конкретних термінів сплати боргових зобов'язань згідно з укладеними угодами між підприємством і кредиторами. Оскільки інформація щодо укладених угод є здебільшого конфіденційною, доступною лише внутрішнім користувачам, то здійснити аналіз за поданою нижче схемою можуть лише керівники і працівники фінансової служби підприємства. Проте, такий підхід є найбільш виваженим і реалістичним з точки зору оцінювання ліквідності балансу підприємства. Диференціацію пасивів при внутрішньому аналізі доцільно здійснювати у такий спосіб:

Група ПІнайбільш термінові борги, до яких належать простроченні зобов'язання, а також ті, що повинні бути погашеними упродовж 2 наступних тижнів.

Група П2 – відносно термінові борги, до яких належать зобов'язання, що повинні бути погашеними у термін від 2 тижнів до З місяців.

Група П3 – середньотермінові борги, що повинні бути погашеними у термін від 3 місяців до 1 року.

Група П4 – довготермінові борги і безстрокові пасиви, термін сплати яких перевищує 1 рік, а також безстрокові пасиви.

Алгоритми обчислення вартісного вираження груп пасивів при внутрішньому аналізі за даними балансу не наведено, оскільки їх розмір визначається за інформацією обліку підприємства. У будь-якому випадку сума усіх чотирьох груп пасивів має дорівнювати валюті балансу підприємства.

Групи активів і пасивів як у внутрішній, так і у зовнішній діагностиці при оцінюванні ліквідності балансу порівнюють між собою. Баланс визнається абсолютно ліквідним у випадках, якщо виконуються усі нерівності, наведені у табл. 8.3.

Таблиця 8.3

Співвідношення груп активів і пасивів підприємства за умови абсолютної ліквідності балансу

Групи активів

Співвідношення між групами активів і пасивів

Групи пасивів

А1

>

П1

А2

>

П2

А3

>

П3

А4

<

П4

Тобто, задля забезпечення абсолютної ліквідності балансу, вартість абсолютно ліквідних активів має перевищувати суму найбільш термінових боргів підприємства. У такому випадку підприємство зможе погасити термінову заборгованість на дату складання балансу. Швидколіквідні активи мають за вартістю перевищувати суму відносно термінових боргів. У такому випадку у найближчій перспективі підприємство залишиться платоспроможним. Вартість середньоліквідних активів повинна перевищувати суму середньотермінових боргів, що забезпечить платоспроможність підприємства у середньостроковій перспективі. Водночас, вартість важко ліквідних і неліквідних активів повинна бути меншою від вартості довгострокових зобов'язань і власного капіталу, що забезпечить стійкість підприємства у віддаленій перспективі.

Баланс підприємства визнається відносно ліквідним у випадках, якщо виконуються нерівності наведені у табл. 8.4.

Таблиця 8.4

Співвідношення груп активів і пасивів підприємства за умови відносної ліквідності балансу

Групи активів

Співвідношення між відповідними групами активів і пасивів

Групи пасивів

1 варіант

А1

>

П1

А2

<

П2

А1 + А2

>

ПІ +П2

А3

>

П3

А4

<

П4

2 варіант

А1

>

П1

А2

>

П2

А3

<

П3

А1 + А2 + А3

>

П1 + П2 + П3

А4

<

П4

3 варіант

А1

>

ПІ

А2

<

П2

А1 + А2

>

ПІ + П2

А3

<

ПЗ

А1 + А2 + А3

>

ПІ + П2 + ПЗ

А4

<

П4

Крім того, за співвідношеннями сум окремих груп активів і пасивів можуть визначатися й інші рівні ліквідності балансу підприємства та обраховуватися ряд спеціальних коефіцієнтів покриття.

У табл. 8.5 наведено приклад диференціації активів і пасивів аналізованого підприємства "Київ" за інформацією додатку Б (додатку А) та оцінювання ліквідності його балансу, що здійснене на принципах зовнішньої фінансової діагностики.

Як видно з даних табл. 8.5 баланс підприємства є неліквідним упродовж усього аналізованого року. Якщо на початок року на покриття найбільш термінових зобов'язань у підприємства не вистачало 61 тис. грн. абсолютно ліквідних активів, то на кінець року розмір такої нестачі зріс до 289 тис. грн.

Таблиця 8.5

Аналіз ліквідності балансу підприємства "Київ"

Групи активів і пасивів

На

01.01.

На

01.04.

На

01.07.

На

01.10.

На

31.12.

Активи

А1 абсолютно ліквідні активи

35

35

30

29

18

А2 швидколіквідні активи

697

702

769

910

985

А3 – активи із середнім рівнем ліквідності

406

418

466

531

536

А4 – важколіквідні і неліквідні активи

606

575

557

543

528

Пасиви

П1 найбільш термінові борги

96

199

213

247

307

П2 відносно термінові борги

385

314

431

602

642

П3 середньотермінові борги

207

152

109

96

76

П4 – довготермінові борги і безстрокові пасиви

1056

1065

1069

1068

1042

Порівняння груп активів і пасивів

А1 і П1

<

<

<

<

<

А2 і П2

>

>

>

>

>

АЗ і П3

>

>

>

>

>

А4 і П4

<

<

<

<

<

Незважаючи на те, що спостерігається достатність другої і третьої груп активів на покриття відносно й середньо термінових боргів, а вартість важколіквідних і неліквідних активів значно менша від суми довгострокової

заборгованості й власного капіталу, умови відносної ліквідності балансу також не виконуються. Тому підприємству доцільно у найближчій перспективі здійснити заходи, спрямовані на накопичення необхідного розміру грошових коштів і їх еквівалентів або реструкту ризу вати найбільш термінові борги

Аналіз ліквідності балансу є найбільш простим способом оцінювання ліквідності і платоспроможності Проте, його реалізація займає відносно багато часу і не завжди зручна при проведенні зовнішньої діагностики. Адже потрібно оцінювати не окремі показники чи коефіцієнти фінансового стану, а цілі моделі співвідношення активів і пасивів. З цих причин у методиках зовнішньої діагностики зазвичай наводять інші підходи до оцінювання ліквідності і платоспроможності. їх здійснення має багато спільного із аналізом ліквідності балансу підприємства, адже вони також грунтуються на вирізненні різних за ступенем ліквідності активів і порівнянням їх з короткостроковою заборгованістю підприємства.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси