Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Менеджмент arrow Діагностика в системі управління
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Аналіз результатів діяльності

Сутність і види прибутку підприємства

Аналіз прибутковості підприємства є одним із найважливіших та, водночас, найскладніших напрямів діагностики в системі управління підприємством. Його важливість обумовлюється тією роллю, яку прибуток відіграє у функціонуванні і розвитку підприємства. Як зазначає І.О. Бланк [15] прибуток є:

по-перше, основною метою підприємницької діяльності та основним джерелом зростання добробуту власників підприємства;

по-друге, прибуток господарюючих суб'єктів створює базу економічного розвитку держави в цілому. Механізм перерозподілу прибутку підприємства через податкову систему дозволяє поповнювати дохідну частину Державного і місцевих бюджетів, що сприяє виконанню відповідними органами влади своїх функцій та соціально-економічних програм. Окрім цього, реалізація відомого принципу – “багатство держави характеризується рівнем багатства своїх громадян” – також пов'язана із зростанням прибутковості підприємств;

по-третє, прибуток підприємства є критерієм ефективності конкретної виробничої (операційної) діяльності. Індивідуальний рівень прибутку підприємства у порівнянні із галузевим часто характеризує ступінь вміння (підготовки, досвіду, ініціативності) менеджерів успішно здійснювати господарську діяльність в умовах ринкової економіки. Середньогалузева прибутковість компаній характеризує ринкові та інші зовнішні фактори, що визначають ефективність виробничої діяльності та є "регулятором переливу капіталу" у більш дохідні галузі. При цьому капітал, як правило, пересувається у ті сегменти ринку, які мають великий обсяг незадоволеного попиту, що може призводити до більш повного задоволення суспільних та особистих потреб;

по-четверте, прибуток є основним внутрішнім джерелом формування фінансових ресурсів підприємства, що забезпечує його розвиток. У системі внутрішніх джерел формування фінансових ресурсів прибутку належить провідне місце. Чим вище ступінь генерування прибутковості підприємства у процесі його господарської діяльності, тим меншою повинна бути його потреба у залученні позикових і загалом зовнішніх засобів. А це збільшує фінансову стійкість, конкурентоспроможність та сприяє розвитку господарюючого суб'єкта. При цьому, на відміну від деяких інших внутрішніх фінансових джерел ресурсів, прибуток, за умови успішного господарювання, здатен постійно відтворюватись на розширеній основі;

по-п'яте, прибуток є головним джерелом зростання ринкової вартості підприємства. Можливість збільшення вартості капіталу забезпечується шляхом капіталізації частини отриманого компанією прибутку, тобто його спрямуванням на приріст активів господарюючого суб'єкта. Ринкову вартість визначають під час продажу підприємства, злитті компанії, поглинанні та в інших випадках;

по-шосте, прибуток компанії є важливим джерелом задоволення потреб суспільства. Соціальна роль прибутку полягає перш за все у тому, що спрямовані у різні бюджети кошти є джерелом фінансування різноманітних загальнодержавних та місцевих програм, які забезпечують "виживання" соціально незахищених прошарків населення. Також, ця роль виявляється у задоволенні за рахунок отриманого прибутку частини соціальних потреб персоналу підприємства (соціальні програми є невід'ємною частиною колективних та індивідуальних трудових угод). Нарешті, певна соціальна роль прибутку полягає у тому, що він є джерелом зовнішньої благодійницької діяльності компанії, яка спрямована на фінансування неприбуткових установ, закладів соціальної сфери, надання матеріальної допомоги окремим категоріям громадян;

по-сьоме, прибуток є основним захисним механізмом, що певного мірою попереджує загрозу банкрутства. Хоча така загроза може виникнути й в умовах прибуткового господарювання (при використанні невиправдано високої частки позикового капіталу або недостатньо ефективному управлінні активами), але, за високого генерування прибутку, підприємство значно краще може вийти із кризового стану. За рахунок капіталізації отриманого прибутку може бути швидко підвищена частина високоліквідних активів, відновлена платоспроможність, збільшена фінансова стійкість, сформовані відповідні резервні фонди [15].

Складність оцінювання прибутку полягає переш за все у тому, що прибуток підприємства характеризується багатогранністю форм, у яких він виступає. Загалом під терміном прибуток розуміють чистий фінансовий результат діяльності підприємства, який являє собою частину доходу підприємства, що залишається у його розпорядженні після вирахування усіх витрат, пов'язаних із провадженням діяльності. Проте, під загальним поняттям "прибуток підприємства" розуміють найрізноманітніші його види, які на сьогодні характеризуються декількома десятками термінів.

Найкраща, на нашу думку, класифікація форм і видів прибутку була запропонована І.О. Бланком [15].

Так, за характером відображення у обліку виділяють бухгалтерський і економічний прибуток підприємства. Бухгалтерський прибуток являє собою різницю між доходами підприємства та його зовнішніми поточними витратами, що відображаються у бухгалтерському обліку. Економічний прибуток являє собою різницю між сумою доходів підприємства, з одного боку, та сумою як зовнішніх, так і внутрішніх його поточних витрат, з іншого. При цьому внутрішні поточні витрати підприємства, що не відображаються у бухгалтерському обліку, оцінюються за їх альтернативною вартістю. Економічний прибуток є завжди меншим бухгалтерського на розмір внутрішніх поточних витрат.

За основними видами господарських операцій підприємства розрізняють прибуток від реалізації продукції та прибуток від позареалізаційних операцій. Прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) є основним видом прибутку на підприємстві, що пов'язаний із галузевою специфікою його діяльності. Аналогом даного терміну виступає термін "прибуток від основної діяльності". В обох випадках під цим прибутком розуміється результат господарювання у основній виробничо-збутовій діяльності підприємства. До складу доходів, що формують прибуток від позареалізаційних операцій, включаються доходи від пайової участі даного підприємства у діяльності інших спільних підприємств із вітчизняними та зарубіжними партнерами (у вигляді розподіленого прибутку на суму його паїв у спільних підприємствах), доходи від облігацій, акцій та інших цінних паперів (у вигляді сум відсотків і дивідендів), які були емітовані іншими компаніями та належать підприємству, доходи від депозитних вкладів підприємства у банки, отримані штрафи, пені, неустойки та деякі інші.

За основними видами діяльності підприємства виділяють прибуток отриманий від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. Прибуток від операційної діяльності являє собою загальний обсяг прибутку від реалізації продукції та прибуток від інших операцій, що не відносяться до інвестиційної та фінансової діяльності. Прибуток від інвестиційної діяльності характеризує підсумковий фінансовий результат від операцій з придбання (будівництва, виготовлення) та продажу майна, що підлягає амортизації – основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових фінансових інвестицій, інших необоротних активів, а також короткострокових фінансових інвестицій, які не є еквівалентами грошових засобів. Прибуток від фінансової діяльності характеризує фінансовий результат операцій, які призводять до змін розміру і складу власного і позикового капіталу підприємства (залучення додаткового акціонерного або пайового капіталу, емісії облігацій та інших боргових цінних паперів, отримання кредиту у різних його формах, погашення зобов'язань за основною сумою боргу тощо).

За складом елементів, що формують прибуток, розрізняють маржинальний, валовий та чистий прибуток підприємства. Під цими термінами розуміють різний ступінь "очищення" отриманих підприємством чистих доходів від понесених ним у процесі господарювання витрат. Так, маржинальний прибуток характеризує суму чистого доходу від операційної діяльності (валового доходу підприємства, що зменшений на обсяг відповідних податкових платежів) за вирахуванням суми змінних витрат. Валовий прибуток характеризує розмір чистого доходу від операційної діяльності за вирахуванням усіх операційних витрат, як постійних, так і змінних. Чистий прибуток характеризує суму балансового (або валового) прибутку, що зменшена на суму відповідних податкових платежів.

За характером оподаткування виділяють прибуток, що підлягає оподаткуванню та його частини, яка не оподатковується. Такий поділ прибутку відіграє важливу роль у формуванні податкової політики підприємства, адже дозволяє оцінювати альтернативні господарські операції з позиції їх кінцевого ефекту. Склад прибутку, що не підлягає кінцевому оподаткуванню регулюється відповідним законодавством [15].

За характером інфляційного “очищення” прибутку розрізняють номінальний та реальний його види. Реальний прибуток характеризує розмір номінально отриманої його суми, що відкоригована на темп інфляції у відповідному періоді. Аналітики, здійснюючи діагностику суб'єкта підприємництва, у період високих темпів інфляції одержують завищені значення коефіцієнтів прибутковості підприємства, що не дає змогу об'єктивно оцінити фінансово-економічний стан компанії. Викривлення фінансових коефіцієнтів виникає внаслідок спотворення бухгалтерської звітності підприємства відповідно до рівня цін в економіці. Отже, при проведенні фінансового аналізу підприємства в умовах високих темпів інфляції (не менше 10%) необхідно проводити коригування бухгалтерської звітності суб'єкта підприємництва відповідно до рівня цін за період часу, що досліджується, використовуючи об'єктивні індекси цін.

За достатністю щодо рівня формування виділяють низький, нормальний і високий прибуток підприємства (критерієм такого поділу виступає рівень нормального прибутку). Нормальний прибуток характеризує такий рівень його формування, коли після покриття зовнішніх і внутрішніх поточних витрат, залишається доход, що дорівнює мінімальній ставці депозитного відсотка (по відношенню до суми власного капіталу, який використовується). Низький і високий прибуток характеризують такий рівень його формування, який відповідно нижче або вище рівня нормального прибутку.

За аналізованим періодом формування виділяють прибуток попереднього періоду (тобто періоду, що передував звітному), прибуток звітного періоду та прибуток планового періоду (запланований прибуток). Такий поділ використовується для цілей аналізу і планування, для виявлення відповідних трендів динаміки прибутковості та здійснення відповідних розрахунків тощо.

За характером використання у складі прибутку, що залишається після сплати податків та інших обов'язкових платежів (чистого прибутку), виділяють капіталізовану та спожиту його частини. Капіталізований прибуток характеризує ту частину загального прибутку, яка спрямована на фінансування приросту активів підприємства, а спожитий прибуток – ту частину, яка витрачена на виплати власникам (акціонерам), персоналу або на соціальні програми, що реалізуються підприємством.

За ступенем використати розрізняють нерозподілений та розподілений прибуток підприємства. Нерозподілений прибуток характеризує частину сформованого прибутку підприємства, яка ще не розподілена (а відповідно і не використана) на конкретні господарські потреби. Розподілений прибуток характеризує частину сформованого прибутку, яка на певну дату вже розподілена, але не використана у процесі господарської діяльності.

За значенням підсумкового результату господарювання виділяють позитивний прибуток (або власне прибуток) та від'ємний прибуток (збиток).

За характером діяльності підприємства розділяють прибуток від звичайної діяльності та прибуток від надзвичайної діяльності Прибуток від звичайної діяльності характеризує фінансовий результат від усіх традиційних для даного підприємства видів діяльності та господарських операцій, що формуються на регулярній основі. Прибуток від надзвичайної діяльності характеризує незвичайне або дуже рідкісне джерело його формування

На основі величини прибутку визначають ефективність функціонування підприємства та використання його капіталу. Ефективність – це здатність приносити ефект, результативність процесу, проекту тощо, які визначаються як відношення результату до витрат, що забезпечили цей результат. Отже, з економічної точки зору, ефективність формування прибутку являє собою результативність процесу формування позитивного фінансового результату, яка визначається як відношення суми прибутку (ефекту) до витрат, що були здійснені для його одержання, капіталу, який використовувався тощо.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси