Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Природознавство arrow Прогнозування сейсмостійкості споруд під час вибухів циліндричних зарядів
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Розвиток методик оцінки сейсмостійкості об'єктів, що охороняються

Основними параметрами СВХ є: амплітуда зміщення, швидкості або прискорення коливань, період коливань та їх тривалість.

На практиці досліджень для характеристики сейсмічної небезпеки коливань у вибуховій хвилі були спроби використовувати різні параметри – щільність потоку сейсмічної енергії, відносну деформацію та напруження в породах у районі об'єкту, що охороняється, тривалість коливань, спектральний склад коливань, амплітуди швидкості та прискорення зміщення частинок ґрунту. Як показав аналіз досліджень, по щільності потоку сейсмічної енергії та спектрального складу коливань статичного матеріалу накопичено мало, а визначати їх можна тільки інструментальним шляхом у конкретному випадку. Проте на практиці виникає необхідність саме в методах попереднього розрахунку можливих при вибухах коливань. Для визначення величин деформацій або напруження необхідно попередньо знати швидкість коливань.

Швидкість коливань ґрунту є енергетичною характеристикою інтенсивності хвилі, так як кінетична енергія пропорційна квадрату швидкості коливань [96, 97].

У зв'язку з цим швидкість коливання лінійно пов'язана з деформаціями матеріалу в конструкціях споруджень. Враховуючи останнє, більшість спеціалістів розглядають швидкість зміщення ґрунту в якості основного критерію оцінки сейсмічної дії вибуху, а на території СНД ця характеристика СВХ в даній якості використовується як нормативний параметр. В Україні цей нормативний параметр закріплений державним стандартом ДСТУ 4704:2009 "Проведення промислових вибухів. Норми сейсмічної безпеки" [98], хоча для нормування сейсмостійкості споруд, які розміщені в ґрунті, нормативним критерієм є допустима відносна пружна деформація гірських порід, в яких містяться об'єкти, що охороняються. У роботі [84] вказано на можливість оцінки сейсмічної інтенсивності за фактором масової швидкості частинок і граничних деформацій.

У промислово-розвинутих країнах Європи та Америки за критерій сейсмічної небезпеки при ВР також прийнята швидкість зміщення ґрунту, наприклад, у США, у Великобританії, у Франції, в Німеччині, в Канаді, в Швейцарії, у Швеції, в Чехії [99-107]. Гірничим бюро США робилися також спроби оцінки сейсмічного впливу за параметром прискорення, що розраховувалося через амплітуду і частоту коливань [84].

Іншими дослідниками [108] запропоновано проводити оцінку сейсмічної дії за відносними величинами пропорційними середньому значенню потужності коливань "вібрер".

У роботі [109] наведені результати аналізу експериментальних вибухів, що були проведені для оцінки сейсмічного впливу на підземні комунікації, які знаходяться поблизу місця ведення вибухових робіт. Метою досліджень було визначення енергетичного параметра (залежність затухання енергії вибуху, Дж) та градієнта зміщення грунтів у районі комунікацій для прогнозування їх сейсмостійкості.

Сейсмічну безпеку будівель та споруд під час технологічних вибухів оцінюють також за результатами порівняння очікуваних параметрів СВХ з допустимими для об'єкту, що охороняється.

Загальним критерієм сейсмічної безпеки будівель і споруд, що охороняються, є допустима швидкість коливань – така швидкість, при якій повністю гарантовано збереження будівель і споруд, а можливі локальні їх деформації не перевищують прогнозованих [110]. Допустима швидкість залежить від конструктивних особливостей, будівельних матеріалів, призначення, фізичного стану і термінів служби будівель і споруд. Вводиться поняття критичної швидкості коливань – це така гранично допустима швидкість, при реалізації якої в масиві порід збереження будівлі може бути гарантоване з імовірністю не вище 0,5. Гранично допустиму швидкість пропонується приймати в двічі більше допустимої. Ведення вибухових робіт можливе лише при допустимій швидкості коливань і тільки в окремих випадках, при аварійних ситуаціях, можна допустити однократне проведення вибухових робіт при граничній швидкості коливань. При цьому, в кожному випадку ситуація повинна оцінюватись з урахуванням економічних факторів відновлення будівель та споруд.

Допустима швидкість зміщення визначається різними способами. Найбільш точний спосіб – експериментальний з застосуванням сейсмовимірювальної апаратури, коли безпосередньо визначають появу тих або інших пошкоджень споруди при певних значеннях швидкості зміщення у вибуховій хвилі [109-115]. Інтерпретація експериментальних досліджень у математичному вигляді в більшості випадків здійснюється за допомогою формули, запропонованою розробником наукових основ сейсмічної дії промислових вибухів М.А. Садовським у вигляді залежності швидкості коливань ґрунту від маси заряду та відстані до нього (або так званої приведеної відстані/приведеної маси) [114]:

(1.1)

де U – швидкість коливань частинок ґрунту, см/с;

К – коефіцієнт, що враховує властивості гірського масиву в профілі "епіцентр вибуху – пункт спостереження";

r – відстань між пунктом спостереження та місцем вибуху, м;

Q – маса вибухового заряду, кг;

п – показник степені затухання сейсмічних коливань.

Задавши для U величину швидкості коливань, прийняту за допустиму Udon, по емпіричній залежності (1.1) визначають сейсмічно безпечні відстані або сейсмічно безпечну масу заряду Q, що підривається.

Практично всі дослідження вітчизняних та зарубіжних вчених в інженерній сейсмометрії, в основному, зводяться до встановлення динамічних параметрів СВХ, і з їх допомогою визначається сейсмічно безпечний рівень ведення ВР. Оцінки показника ступеня затухання сейсмічних коливань п, проводяться у різних роботах, хоча в новому нормативі, що регламентує норми сейсмічної безпеки під час промислових вибухів, він прийнятий рівним 1,5 [98].

Оскільки коефіцієнти К та п, які визначаються з експериментальних даних, є оптимальними тільки для конкретних гірничо-геологічних умов вибухів, а шлях визначення допустимих параметрів сейсмічної безпеки вибухових робіт таким чином є дуже ресурсномістким та затратним, були спроби встановити залежності, які б враховували більше факторів досліджуваного процесу. Так у [110] зниження сейсмічної дії вибуху під час зміни параметрів його проведення оцінюється введенням у розрахункові формули для визначення кінцевої величини сейсмічно безпечного заряду ВР ряду коефіцієнтів, що враховують: глибину закладання заряду, зміну діаметру заряду, сейсмічну активність заряду ВР, яка використовується відносно еталонної ВР (амоніт 6ЖВ), повторюваність вибухів, місце розміщення об'єкту, що охороняється, по відношенню до блоку, що підривається і напрямку детонації в блоці, екранування сейсмічних хвиль, уповільнення підривання та попереднє щілиноутворення.

У нормативі "Єдиних правил безпеки при підривних роботах" (ЄПБПР), що тривалий час були єдиним офіційним керівництвом для визначення сейсмічної безпеки будівель та споруд під час вибухових робіт, у формулу визначення безпечної відстані вводяться коефіцієнти, які характеризують властивості ґрунту в основі об'єкту, що охороняється, тип споруди і характер забудови та умови вибуху [72].

У новому державному стандарті України ДСТУ 4704:2009 "Проведення промислових вибухів. Норми сейсмічної безпеки" [98], в якому також використовується формула (1.1) і методика оберненого розрахунку сейсмічно безпечних параметрів ведення вибухових робіт від допустимої швидкості, інтегральний коефіцієнт К є результатом добутку коефіцієнтів, які враховують:

– особливості ґрунту, що підлягає висаджуванню (у залежності від міцності);

– особливості ґрунту під фундаментом будівлі (через об'ємну масу ґрунту, який підлягає висаджуванню та швидкість поширення коливань у ньому);

– сезонність робіт за порами року.

Ці особливості стосуються розрахунку швидкості коливань грунту від вибуху одноразового зосередженого заряду.

Під час визначення швидкості коливань грунту за неодночасного висаджування груп розосереджених зарядів ВР коефіцієнт К враховує:

– орієнтацію об'єкта відносно блоку, що підривається;

– коефіцієнт ступеня свободи масиву;

– діаметр заряду;

– вплив кількості груп зарядів.

Зрозуміло, що коефіцієнт К є інтегральною величиною, що враховує багато факторів – властивості середовища та ВР, спосіб підривання і т.д., тому він справедливий лише для умов, в яких проводились експерименти. Введення нових коефіцієнтів для врахування різних факторів не може охопити усі імовірні умови ведення вибухових робіт і отже, вносить свої неточності в розрахунки. Таким чином своєчасними є спроби отримання узагальнюючих залежностей, за допомогою яких можна замінити емпіричний коефіцієнт К параметром, що визначається на основі паспортних фізико-механічних констант (щільність, міцність, коефіцієнт Пуассона, модуль пружності и т.д.) і динамічних характеристиках (швидкість повздовжньої і поперечної хвилі, акустична жорсткість) та має хоча б напівемпіричну структуру. Такі дослідження здійснені в роботах [84, 117].

Відповідно до згаданого ДСТУ 4704:2009 допустима швидкість сейсмічних коливань грунту встановлюється залежно від конструктивних особливостей, типу будівельних матеріалів, призначення, фізичного стану і термінів служби будівель та споруд. Будівлі і споруди, які можуть зазнати впливу СВХ, поділяються на п'ять класів. Тому допустиму швидкість коливань грунту під час багаторазових вибухів біля фундаментів будівель і споруд визначають з урахуванням їх класу.

Однак, допустима швидкість коливань частинок ґрунту в основі об'єкту, що охороняється, не є єдиним критерієм сейсмостійкості, визнаним науковою громадськістю. Іншим важливим параметром СВХ є спектральний склад коливань, або іншими словами, період сейсмічних коливань, що характерний для максимального сейсмічного навантаження. У контексті сейсмостійкості поверхневих об'єктів, що охороняються, важливим є не просто амплітудно-частотна характеристика сейсмічних коливань, а співвідношення періодів коливань ґрунту в основі об'єкту та власних коливань об'єкту, що охороняється.

Важливими дослідженнями по сейсмостійкості будівель та споруд є роботи вчених-сейсмологів присвячені вивченню переходу хвильового процесу з ґрунту в споруду. Одним із перших це питання досліджував Д. Хаузнер [118, 119].

У науковому середовищі розроблялись шляхи оцінки впливу СВХ на об'єкти, що охороняються також і через енергетичні критерії впливу. Так, у роботі [120] вводиться загальний для всіх видів хвиль критерій небезпеки – ефективна питома енергія, що протікає за певний час через одиницю площі поверхні на межі об'єкту, що охороняється. У результаті дослідниками пропонується визначення масової швидкості и в повздовжній хвилі, при якій буде досягнута критична пружна деформація стін за формулою:

(1.2)

де – швидкість зміщення, см/с;

– границя міцності матеріалу стіни сколювання, Па;

– коефіцієнт переломлення енергії, де,

* – шар з акустичною жорсткістю еквівалентною споруді,

– акустична жорсткість ґрунту;

G – модуль зсуву матеріалу стіни, Па;

Q – маса заряду;

– сумарна площа поперечних стін у плані, м2;

– сумарна площа фундаменту споруди, м2; h – висота споруди.

У роботі [121] розглянутий взаємозв'язок щільності потоку енергії вибуху з частотою, амплітудою, швидкістю і прискоренням зміщення частинок ґрунту. Запропонована наступна формула максимальної швидкості коливань середовища:

(1.3)

де В – всі коефіцієнти пропорційності (коефіцієнт переходу частини енергії вибуху в енергію сейсмічних коливань; коефіцієнт поглинання енергії через наявність тріщин, неоднорідностей та інших характеристик породи);

Q – маса заряду ВР;

– функція поглинання; t – час;

Т – період коливань;

– довжина блоку, що підривається;

– відстані від зарядів до точок спостережень;

– радіус розміщення точок спостережень відносно видовженого заряду.

Велике значення мають роботи по дослідженню спектральних

характеристик коливань ґрунту та споруди, по зміні інтенсивності сейсмічного впливу на будівлю в залежності від кута підходу хвилі до його фундаменту та від співвідношення швидкостей поширення повздовжніх хвиль у ґрунті та фундаменті будівлі [42].

Так, значна частина авторів [16, 18, 49, 109, 120, 121] звертають увагу на те, що інтенсивність впливу СВХ на споруду окрім інших факторів, залежить і від співвідношення (Т – період коливання ґрунту, – період власних коливань будівлі). Якщо величина співвідношення мала, то амплітуда швидкості зміщення конструкцій споруди буде менше амплітуди основи. При значеннях Т близьких до амплітуда швидкості зміщення споруди може перевищувати амплітуду коливання ґрунту в декілька разів, тобто викликати явище резонансу. Цей факт вимагає особливої уваги, оскільки власні коливання поверхневих об'єктів мають відносно низькочастотний спектр коливань (у літературі зустрічаються величини 0,2-7 Гц [76], 1-7 Гц [85]) і, як згадувалось раніше, незважаючи на те, що техногенні вибухи є джерелом більш високочастотних коливань ніж землетруси, однак високочастотні коливання, що несуть максимум енергії, затухають у ближній зоні вибуху, а низькочастотні поширюються на дальні відстані. У роботі [122] під час розробки технічних рішень по сейсмічно безпечному веденню вибухових робіт, для чого проводилась експериментальна оцінка ефекту екранування СВХ у приконтурних зонах кар'єру з використанням різних конструкцій екранів заоткоски та дослідження параметрів СВХ напружень під час вибуху свердловинних зарядів різних типів ВР, було встановлено, що найбільші амплітуди швидкостей зміщення зафіксовані в діапазоні частот Гц. Домінуючими частотами для більшості сейсмограм були коливання Гц, що відповідає періодаммс. У висновках роботи

Чалої О. М. [123] стверджується, що максимальні швидкості зміщення грунту в ближній зоні (до 100 м) припадають на високочастотні коливання, які являють собою об'ємні поперечні хвилі з частотою від 25 Гц. Вони переважають низькочастотні коливання (менше 10 Гц) у поверхневих типах хвиль, отриманих у дальній зоні (більше 500 м). Однак через згадану вище причину – можливість резонансу, ці хвилі є найбільш небезпечними для об'єктів, що охороняються.

Хвилею з максимальним значенням швидкості коливань частинок Грунту є об'ємна поперечна хвиля з домінантними частотами від 25 Гц до 40 Гц на відміну від псевдорелеївської та поверхневої хвиль, які виникають у зонах розкривних уступів.

Тому, в новому стандарті ДСТУ 7116:2009 "Метод визначення фактичної сейсмічної стійкості будинків і споруд" [124] знайшли відображення положення, які раніше відзначались у багатьох літературних джерелах. Згідно стандарту, загальними критеріями безпеки об'єктів під час вибухів визначаються допустима швидкість сейсмічних коливань грунту біля їх фундаменту та величина співвідношення періоду коливань грунту і власного періоду коливань будівлі (0,5-1 с є найнебезпечнішим – резонансний діапазон) та тривалість сейсмічних коливань грунту. За основний критерій безпеки під час визначення допустимих значень параметрів коливань грунту беруть допустиму швидкість сейсмічних коливань, за якої повністю гарантовано збереження об'єктів, а їх вірогідні локальні деформації не перевищать прогнозовані.

Суть методу полягає у визначенні допустимої швидкості зміщення Грунту біля фундаментів об'єктів, що охороняються (), залежно від амплітудно-частотної характеристики системи "ґрунт-будівля" та спектру дії СВХ на конструкції будівлі через показники стандартного маятника за наступною формулою:

(1.4)

де – допустима швидкість зміщення ґрунту біля фундаменту будівлі без урахування частотних характеристик системи "ґрунт-будівля" відповідно до ДСТУ 4704:2009 "Проведення промислових вибухів. Норми сейсмічної безпеки", см/с;

– період власних коливань будівлі, с;

– період власних коливань стандартного маятника, дорівнює 0,25 с;

– декремент затухання стандартного маятника, дорівнює 0,5;

– амплітудно-частотна характеристика системи "грунт-будівля", величина якої залежить від відношення періодів коливань грунту та власних коливань будівлі, яка визначається за формулою:

(1.5)

де T – період коливань ґрунту, с;

– логарифмічний декремент затухання будівлі.

Практичне застосування при розробці нових нормативів знайшла робота Хлевнюк Т.В. присвячена удосконаленню методики прогнозування сейсмічної безпеки будівель різного технічного стану для розрахунку сейсмічно безпечних параметрів підривних робіт [125]. Оскільки попередніми нормативами ЄПБПР розрахунки сейсмічно безпечних параметрів проводилися тільки для будівель, які знаходяться в задовільному технічному стані. У роботі був встановлений коефіцієнт послаблення міцності для оцінки послаблених тріщинами будівель у залежності від об'ємної тріщинуватої порушеності капітальних стін.

У роботі Мітюк Л.О. [126] розглядається моделювання процесу поширення пружних хвиль, зокрема, викладено спосіб встановлення характерних особливостей поширення, відбиття та заломлення пружних хвиль при вибухах у шаруватих гірських породах. На основі одержаних результатів розроблена ефективна методика оцінки сейсмічного ефекту вибуху, яка комплексно враховує параметри заряду, середовища та отримані закономірності. З використанням стереомеханічної теорії удару, отримані формули для розрахунку параметрів відбитих і заломлених хвиль від плоскої межі відокремлення порід і ґрунтів. Виконана кількісна оцінка ефекту екранування хвиль пружними шарами з різними механічними властивостями та розглянуто дію плоскої ударної хвилі на нескінченно довге жорстке включення прямокутного перерізу.

У роботі [127] Івановським О.О. пропонується визначати стійкість будівель та споруд до дії СВХ не лише за допустимою швидкістю зміщення частинок, але і розвитком осередків руйнування в будівлях та спорудах. Розроблений метод розрахунку осередків руйнування, що являє собою збільшення в розмірах тріщин у будівлях та спорудах під дією концентрації напружень в окремих вузлах будівель та споруд. Проте при розгляді впливу СВХ на фундамент будівлі та переломленні в матеріал фундаменту хвилі напружень, напруження в ґрунті, що створювались СВХ під основою споруди, знаходились за допомогою формули, в якій швидкість коливань ґрунту в основі споруди визначалась за раніше згаданою формулою (1.1).

З розглянутого вище, можемо зробити висновок, що існуючі на даний час методики оцінки сейсмічної безпеки ведення вибухових робіт мають ряд недоліків. Так, зокрема, точні експериментальні методики є затратними й ефективні лише для конкретних заданих умов. Наявні на даний час розрахункові методики базуються на уточненні формули (1.1) різними коефіцієнтами або прив'язкою їх до паспортних фізико-механічних констант. Іще одним суттєвим недоліком розрахункових методик є те, що згадана формула (1.1), яка базується на принципі геометричної та енергетичної подібності, справедлива для вибуху одиничного заряду. Сучасні розрахункові методики для масових вибухів також ґрунтуються на формулі (1.1) і тому також володіють вказаними вище недоліками.

Таким чином, така постановка методики розрахунку, не може вирішити завдання оптимального прогнозування сейсмічного ефекту промислових вибухів, так як всі ці дослідження базуються на вивченні вибуху зосередженого заряду, що призводить до невідповідності між розрахунком та фактичними даними.

Основною причиною такого положення до теперішнього часу була відсутність експериментального матеріалу при вибухах циліндричного та розосередженого зарядів, а теоретичні вирішення цієї проблеми позитивного результату не дали. Утворений пробіл у даній галузі знань заповнений роботами Бойко В.В., Ремез Н.С. та ін. [93, 129]. Результаты досліджень цих робіт необхідно враховувати при визначенні форм та розмірів сейсмічно безпечних зон.

Теоретичні дослідження механізму руйнування гірських порід при вибухах групових та одиночних зарядів у більшості випадків проведені для зарядів сферичної симетрії [130-132]. При цьому використовуються спрощенні представлення про розвиток хвильових процесів у масиві: породний масив приймається ідеально пружним, ударні хвилі відсутні. Теоретичні рішення отримані в потенціальному наближенні [133].

Дослідження вибуху групи циліндричних зарядів, які найбільш часто використовуються в практиці ведення вибухових робіт, часто базуються на заміні подовженого заряду ланцюгом елементарних зосереджених зарядів [36, 37, 134], або закономірності, що отримані при вирішенні одномірних задач, узагальнюються для просторових залежностей [135].

У роботах [136, 137] поставлені і вирішені просторові задачі про вибухи одного або кількох циліндричних зарядів у ґрунтовому просторі, однак результати цих рішень не в повній мірі розкривають механізм суперпозиції хвиль під час групових вибухів.

У статті [138] Бойко В. В., Кузьменко А.А., Хлевнюк Т.В. вивчають залежність протікання сейсмічних хвиль від фізико-механічних властивостей порід масиву та від довжини хвилі й характерних розмірів блоку, враховується також лінійна суперпозиція хвиль, але не враховується нелінійна взаємодія між хвилями стиснення від одиничних зарядів, вважається, що в точку заміру приходять хвилі однакової форми, але з різними амплітудами та періодами. Не враховується також форма заряду.

Слід відмітити, що є цілий ряд робіт, в яких автори широко використовують методи математичного моделювання для дослідження напружено-деформованого стану в ґрунтовому масиві, а також дослідження на основі такого підходу хвильових процесів під час вибуху зарядів ВР. Так робота [139] присвячена задачі про динамічне навантаження масиву гірської породи вибухом свердловинного заряду і груп таких зарядів. При цьому використовується модифікований метод кінцевих елементів трикутної форми, а для опису середовища використовується модель пружно-ідеально- пластичного пористого тіла. Результатами проведених розрахунків хвильової картини для випадку плоскої геометрії в породному масиві при різних способах розміщення та ініціювання свердловинних зарядів у масиві є поля напружень у досліджуваній області. У роботі [140], що присвячена вирішенню задачі про поширення ударних хвиль у грунтовому масиві під час вибухів циліндричних зарядів нових сумішевих ВР, виконується чисельне моделювання вибуху циліндричного заряду з використанням методу скінчених різниць. Ґрунт моделюється твердим пористим багатокомпонентним середовищем зі змінним коефіцієнтом об'ємної в'язкості. Результатами розрахунків є залежності середнього гідростатичного тиску та об'ємної деформації від часу та приведених відстаней. Ряд робіт Фролова О. О. [141, 142] присвячені розрахунку об'єму руйнування гірських порід під час вибуху одного і системи подовжених зарядів. При цьому, для визначення напруженого стану масиву гірських порід використовується чисельний метод сіток.

На підставі вшцевикладеного аналізу можна зробити висновок, що поряд з існуючими дослідженнями хвильової взаємодії СВХ, дослідження дії сейсмічного ефекту на поверхневі споруди під час вибухів системи зарядів циліндричної симетрії, а також теоретичні дослідження хвильової взаємодії між зарядами ВР та об'єктом, що охороняється, ще в повній мірі не вивчені.

На основі аналізу сучасного стану досліджень з проблем прогнозування сейсмостійкості поверхневих об'єктів під час вибухів можна зробити такі висновки:

1) існує велика кількість досліджень присвячена сейсмостійкості об'єктів під час дії землетрусів і порівняно мало досліджень сейсмічного впливу промислових вибухів на об'єкти, що охороняються. Відмінність сейсмічного впливу під час дії землетрусу та техногенного вибуху не дозволяє використовувати існуючі методики розрахунку сейсмостійкості поверхневих будівель під час дії землетрусу для аналогічних розрахунків у випадку техногенного вибуху як джерела впливу;

2) методики розрахунку сейсмічно безпечних параметрів проведення вибухових робіт базуються на модифікованих формулах М.А. Садовського, в яких властивості ґрунту, властивості ВР, умови вибуху враховуються з різними емпіричними коефіцієнтами і з застосуванням так званого "радіусу випромінювання". Це призводить до необхідності визначати такі коефіцієнти експериментально для кожних конкретних умов підривання, що є трудомісткім та вартісним. Тому для врахування властивостей ґрунтового масиву, детонаційних характеристик ВР, умов вибуху при оцінці його сейсмічного ефекту вибуху доцільно застосовувати математичне моделювання;

3) іншим недоліком існуючих методик розрахунку сейсмічного ефекту вибуху є те, що вони справедливі для одиничних зосереджених зарядів. На практиці це призводить до розходження теоретичних та експериментальних результатів. Існуючі роботи по моделюванню вибуху циліндричних зарядів у повній мірі не висвітлюють хвильової взаємодії між зарядами для вирішення задач щодо сейсмостійкості об'єктів, що охороняються, під час вибуху;

4) існуюча нормативна методика розрахунку допустимої швидкості зміщення ґрунту біля фундаментів будівель враховує лише частотні характеристики системи "ґрунт – споруда", не враховує геометричні параметри та інерційні характеристики об'єкту;

5) оскільки зміна параметрів вибухових робіт призводить до зміни як сейсмічної дії вибуху, так і впливає на результат корисної дії вибуху, тому з точки зору практики доцільно вирішувати ці задачі у взаємозв'язаній постановці.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси