Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Санітарно-гігієнічні вимоги до утримання великої рогатої худоби у приватному секторі

Вимоги до приміщень для утримання великої рогатої худоби

Згідно вимог Європейського Союзу при виробництві молока подвір'я і приміщення для тварин повинні бути захищені парканом від проникнення інших видів свійських тварин, мати естетичний вигляд. Пропонується забезпечити наявність зеленої зони і охоронних дерев біля загонів та гноєсховищ. Важливо створити необхідні умови для утримання тварин, що можливо лише у разі дотримання певних зоогігієнічних вимог до приміщень. Приміщення повинні бути теплими і світлими, добре вентильованими, зручними для розміщення в них тварин і догляду за ними. Тваринний двір розміщують з підвітряного боку по відношенню до житлових приміщень, нижче за них по рельєфу місцевості, щоб вона мала невеликий уклін в протилежному напрямі, на відстані не менше 20 м (протипожежний розрив). З південного боку приміщення влаштовують вигульний майданчик, виходячи з таких розмірів на одну тварину (м2): повновіковій великій рогатій худобі – 8-15; молодняку – 10; телятам – 5.

Згідно вимог Європейського Союзу не можна відбирати молоко з дороги, а лише з приймального пункту, тому необхідно обладнати його в господарстві. Якщо немає такої можливості, необхідно створити умови для доставки молока до приймального пункту. Дорога повинна бути укріпленою, чистою і забезпечувати добрий під'їзд протягом усього року. Майданчик, де буде здаватися молоко, повинен бути з твердим покриттям, чистий і доглянутий, а також ізольований від джерел забруднення (гноєсховища, каналізації, смітника, паливного складу, хімічних речовин). Приміщення приймального пункту сирого молока повинно мати: відповідну площу і висоту (до ємності сховища і продукції молока), міцні та гладкі поверхні підлоги (зі схилами і необхідним стоком для забруднень, стічних вод). Стіни і стеля повинні бути пристосовані до миття і дезінфекції, повинна бути відповідна чистота проточної води (гарячої і холодної – відповідної якості), відповідне обладнання для охолодження молока (сервісне сховище, холодильні установки), добре освітлення і відрегульована вентиляція (для ефективного охолодження молока), герметичні і рівні двері та чисті вікна, обладнані сіткою для захисту від комах, птахів, гризунів і свійських тварин.

Приміщення, згідно європейських вимог, повинні мати підлоги, стіни і перекриття, виконані з вогнестійких матеріалів. Будинок повинен відповідати наступним протипожежним вимогам: відстань від найвіддаленішого місця для корів до евакуаційного виходу не повинна перевищувати 50 м (утримання на підстилці) або 75 м (утримання без підстилки); в корівнику без підстилки, де кількість тварин до 25 голів, повинен бути один евакуаційний вихід; ворота і двері повинні відчинятися назовні.

Велику роль у поширенні інфекційних хвороб відіграють люди та транспортні засоби. До таких належать: ветеринарний лікар, технік штучного осіменіння, контролер експлуатації, шофери машин, які відбирають молоко, тварини. Тому, на вимогу Європейського Союзу, ділянка з об'єктом молочної ферми повинна бути поділена на дві частини:

  • • зона "брудна", до якої належать житлові приміщення, силосна яма, склади з сіном, гноєсховище;
  • • зона "чиста" – виробничі приміщення із тваринами.

Повинен бути наказ заборони в'їзду на територію чистої зони зовнішнього транспорту, а також входу сторонніх осіб. Біля входу до будинку повинна висіти вивіска: "СТОРОННІМ ВХІД ЗАБОРОНЕНО".

Корівник, як правило, будують з каменю, цегли, вапнякових блоків. Споруди з каменю міцніші, але значно холодніші, в них тварини часто застуджуються. Для більшої міцності корівники роблять на фундаменті з каменю на цементі. З каменю також роблять частину стіни, суміжної з гноєсховищем.

У кам'яних корівниках стіни не пропускають повітря, сильно охолоджуються в морози, повільно нагріваються в теплий час, тому на внутрішній поверхні стін осідає волога Стіни з цегли, завдяки її поглинаючій здатності, сприяють оптимізації природної вентиляції приміщення, тому вологи в ньому менше, ніж в кам'яному корівнию.

Форма і розміри приміщення можуть бути різними, що залежить від вибору господаря, але повинні відповідати таким нормам: площа підлоги для однієї корови, враховуючи місце для годівниці і проходи, повинна бути не менше 6 м , а для корови і однієї телиці – не менше 10 м2. Така площа може бути забезпечена при довжині корівника 4 м і ширині 2,5 м. Для зручності обслуговування ширину краще збільшити до 3 м, тоді загальна площа підлоги дорівнюватиме 12 м2. Висота від підлоги до стелі може бути 2,2 – 2,5 м.

Якщо на присадибній ділянці міститься тільки велика рогата худоба, то тваринний двір повинен включати три самостійні приміщення: корівник, приміщення для кормів і гноєсховище.

При будівництві корівника звертають увагу на обладнання підлоги, рівень якої повинен бути вищим за рівень землі. Підлога повинна бути теплою, непроникною для сечі і води, мати нахил для стоку рідини на 2-3 см. Дуже великий нахил підлоги не рекомендується, оскільки може викликати захворювання ніг, а також аборти у тільних корів.

Прохід позаду стійла роблять шириною близько 1 м з цементу, щоб не був слизьким. Підлога в корівнику повинна бути з достатньо товстих, добре прилягаючих одна до однієї дощок.

Пази між дошками рекомендується законопатити і зашпаклювати глиною, а зверху насипати шар сухого піску або тирси завтовшки 5 – 10 см. Доцільніше робити глинобитні підлоги з наглухо втрамбованими в глину дошками. Дерев'яні підлоги без глини непрактичні, вимагають частого ремонту, пропускають гнойову рідину, яка, скупчуючись під підлогою, розкладається і забруднює повітря аміаком і іншими шкідливими газами.

У районах з холодними зимами стелю краще робити з подвійним настилом з відстанню між настилами 35 см. На другий настил кладуть шар сухого піску, а на нього – суху тирсу і солому. У корівнику рекомендується прорубувати два-три невеликі вікна, розміром 0,5 × 0,7 м, вище за рівень голови тварини на бічній стіні.

Внутрішнє планування корівника залежить від розміщення стійла, яке повинне бути 2 м у довжину і 1,5-1,8 м завширшки. Якщо воно буде коротшим, задня частина тулуба корови під час лежання звисатиме над гнойовою канавкою, що може призвести до випадіння піхви і матки в період глибокої тільності або пологів. Коротке стійло може спричинити пошкодження копитного рога, бо задні кінцівки постійно зісковзують до гнойового жолоба Травма ця нерідко ускладнюється інфекційним захворюванням некробактеріозом, збудник якого знаходиться завжди в ґрунті і гної.

Перед стійлом обладнують годівницю із дерева або цегли, краще з дубових або соснових добре просушених дощок. Всі поверхні повинні бути абсолютно гладкими, щоб виключити можливість травмування тварини. Годівниця повинна бути зручною для тварини, а також для наповнення кормом, очищення від залишків корму, миття і дезінфекції. Звичайна форма годівниці нагадує ящик-жолоб, який встановлюють на підлозі. Годівниці бувають нерухомими, відкидними або підйомними. Підйом зручніше використовувати при утриманні корів на глибокій незмінній підстилці. У відкидної годівниці піднімаються бічні стінки, що зручно для її очищення. Розміри годівниць можуть бути наступними: довжина – 1,1 м; ширина зверху – 65 – 80 см, знизу – 45 см; висота зовнішнього борту – 60 – 75, внутрішнього – 25 – ЗО см. В середині внутрішнього борту робиться виріз для шиї тварини. При організації годівлі корів на кормово-вигульних майданчиках чи в стійлі в сучасних умовах досить часто використовують кормові столи, не облаштовуючи годівниці. Це забезпечує кращий доступ корів до корму, полегшує процеси очищення зони годівлі, завдяки чому тварини споживають лише свіжий, незіпсований корм. Проте поверхня кормового стола повинна бути гладкою, щоб корова не пошкодила язик, оскільки при споживанні кормів та сторона язика, яку найлегше пошкодити, торкається поверхні кормового стола.

Біля годівниці 0,5 – 0,6 м підлоги залишають глинобитною, щоб корова, встаючи, менше травмувала копитний ріг, а далі – дерев'яний настил. В кінці стійла – гнойовий жолоб. Зліва від стійла загашається вільна площа, де можна розмістити клітку для теляти або друге стійло і баки для води. Гній слід регулярно прибирати, для чого у стіні над виходом гнойового жолоба з корівника прорубують вікно. Вікно повинне закриватися засувкою.

Як вимагають норми прийняті в Європейському Союзі, приміщення для тварин повинно мати необхідну висоту внутрішньої частини і об'єм, а також відповідну кількість місць і боксів, що відповідає кількості тварин. Розміри місць для корів повинні відповідати їх породі та розмірам. Окремі приміщення корівника повинні мати відповідне освітлення (природне та штучне), вентиляцію, каналізацію, воду. Будинок повинен захищати тварин від несприятливих атмосферних умов і створити можливість для відпочинку. Основні вимоги, що стосуються худобомісць для молочних корів:

  • • тварина всіма кінцівками повинна знаходитися на підлозі стійла;
  • • лягати і підводитися тварина повинна без перешкод;
  • • корм і вода на доступній відстані:
  • • підлога ізольована термічно, м'яка, не слизька;
  • • місце повинно мати необхідні перегородки збоку і спереду;
  • • комунікативний коридор і перегони повинні бути достатньо широкими і не слизькими.

Якщо для утримання корів застосовуються бокси, то вони повинні відповідати наступним вимогам:

  • • мати такий розмір, щоб корова могла вільно стояти на чотирьох кінцівках;
  • • бути так спроектовані та побудовані, щоб запобігати можливості скалічення тварин;
  • • застелені чистою і сухою підстилкою (солома, тирса, пісок, можуть бути матраци).

Для телят, яких як правило у домашньому господарстві утримують разом з коровою, розміри стійла чи станка залишаються такими ж. Годівницю обладнують або безпосередньо під стіною, або на невеликій віддалі від неї, якщо вважають, що краще корм роздавати спереду.

Стійла і годівниці для корови і теляти відгороджують одне від одного. З передньої стінки годівниці встановлюють міцні дерев'яні стояки, до яких зверху прибивають товсті рейки на рівні передньої стінки годівниці. До рейки кріплять прив'язь для корови і теляти.

У кінці стійла, впоперек його, обладнують жолоб, по якому сеча і гноївка виводяться назовні в спеціальну яму. Лоток має бути шириною 40, висотою 10-25 см і повинен мати уклін для стікання рідини. Яму влаштовують зовні приміщення на віддалі 1 м від стіни і накривають кришкою. При визначенні об'єму, виходять з того, що одна корова виділяє за добу приблизно 20 л сечі, нетель – 7, молодняк старше 6-місячного віку – 4, теля -2 л. Можна прийняти орієнтовні показники нагромадження гноївки залежно від тривалості стійлового періоду: 240 днів – 2,2 м3; 220 – 2 м'; 200 – 1,8 м3; 180 – 1,5 м3.

Стіни і дно ями викладають цеглою або роблять з бетону. Зверху її добре закривають і огороджують. На зиму на кришку ями кладуть товстий шар гною, щоб гноївка не замерзала.

Якщо корівник розрахований на утримання тварин на незмінній підстилці, то він повинен маги висоту стін від 3 м; підлогу роблять глиняною; годівницю по мірі потреби піднімають на бічних стійках і закріплюють на потрібній висоті.

Вентиляція призначена для видалення з приміщення повітря, де накопичуються водяна пара, шкідливі гази, пил, мікроорганізми. У приміщеннях без вентиляції надої у корів знижуються на 18%; збільшуються захворюваність і загибель телят; погіршується відтворна функція тварин. Частково повітрообмін в приміщеннях відбувається через нещільність конструкцій будівлі, вікон і дверей. Для очищення приміщення від шкідливих газів, які виділяють тварини, обладнують припливно-витяжну вентиляцію. Для цього встановлюють спеціальну трубу (шахту), виготовлену з дощок товщиною приблизно 25 мм. Дошки збивають так, щоб всередині труби протягом всієї її довжини проходили чотири канали з однаковою шириною стінок (15-20 см). Над гребенем даху труба повинна виступати на 50 – 70 см. Зверху її щільно закривають кришкою, нижче якої на віддалі 5 – 6 см роблять отвір до кожного каналу. Внизу труби влаштовують рухомий клапан, за допомогою якого регулюють приплив повітря. Трубу на зиму обов'язково утеплюють.

Площа перетину шахти повинна бути: для корів і нетелів – 250 – 300 см2; телят – 40 – 100 см2; відгодівельного молодняку – 85 см2. Припливні канали роблять перетином 20 × 20 або 20 χ 10 см на рівні верхнього краю вікон. їх забезпечують всередині бічними щитками і клапаном, що закривається, з відбивним щитком, завдяки якому повітря, що надходить, прямує вгору, де змішується з теплим повітрям і підігрівається. Зовні канал прикривають захисним козирком, що перешкоджає надходженню холодного повітря під тиском в приміщення. Загальна площа перетину протяжних каналів повинна складати 70 % від площі витяжних. Мікроклімат у корівнику мусить відповідати таким параметрам: оптимальна температура повітря – +10 – 15 °С, відносна вологість – 70 %.

Надмірна вологість повітря в приміщенні при високій температурі гальмує тепловіддачу, зумовлює перегрівання організму, тепловий удар, а низька температура є причиною зайвого витрачання кормів, зниження росту й продуктивності, простудних та шкірних захворювань. Зменшити вологість повітря можна застосуванням гігроскопічних підстилок (подрібненої озимої соломи або торфу), у недоступному для тварин місці поставити ящик із негашеним хлорним вапном.

Вуглекислий газ не має запаху, виділяється тваринами при диханні і накопичується в приміщеннях при недостатній вентиляції, що призводить до погіршення показників мікроклімату. Висока концентрація вуглекислого газу пригнічує організм, знижує засвоєння кормів, захисні властивості, відтворну функцію. Вміст СО2 в повітрі приміщень для дорослої худоби не повинен перевищувати 0,25 %, молодняку – 0,2 %.

Аміак – газ з різким запахом, сильно подразнює слизові оболонки. Він утворюється при розкладанні калу і сечі. Невчасне видалення гною з теплого приміщення призводить до значного накопичення аміаку. В результаті подразнення слизових оболонок на них утворюються мікротріщини, куди легко проникають мікроорганізми, а потім розвиваються запальні процеси в носовій порожнині (риніти), бронхах (бронхіти), легенях (бронхопневмонії) та ін. Всмоктуючись в кров, аміак викликає зниження вмісту в крові гемоглобіну, кількості еритроцитів, може викликати ураження центральної нервової системи і навіть загибель тварин. Його концентрація в повітрі приміщень для дорослих тварин не повинна перевищувати 20 мг/м3, для молодняку – 10 мг/м3.

Пил в приміщеннях для тварин складається з частинок корму, підстилки, висохлого калу, лусок шкіри, волосся тощо. Осідаючи на поверхню шкіри і слизових оболонок, пил подразнює їх, сприяючи розвитку запалення шкіри (екзема, дерматит), слизових оболонок очей, носа, трахеї, бронхів і легенів. Пил може забруднювати корм і несприятливо діяти на слизові оболонки травного тракту. У прямій залежності від запилення повітря знаходиться його бактеріальне обсіменіння. Цьому сприяють недостатній повітрообмін і освітленість приміщення.

Для зменшення запилення приміщень необхідно підтримувати чистоту усередині і на оточуючій території, вільні ділянки землі засівати багаторічними травами і висаджувати чагарник. Багато видів дерев не тільки затримують пил на своєму листі, але і виділяють фітонциди – специфічні речовини, що згубно діють на мікроорганізми. Не слід проводити в приміщенні чищення тварин, перетрушувати корм і підстилку, а також у присутності тварин проводити сухе прибирання приміщень. Необхідно своєчасно видаляти з приміщень тварин, хворих заразними хворобами, не допускати сторонніх осіб.

Освітлення повинно забезпечити умови, необхідні для догляду і обслуговування тварин. Штучне освітлення від 900 до 1700 години повинно відповідати природному.

Оптимальна природна освітленість СК повинен становити 1:12, тобто площа підлоги у 12 разів більша за площу вікон. При штучному освітленні потужність джерела світла слід обирати з розрахунку 5 – 7 Вт/м2 – його застосовують взимку для профілактики "світлового голодування", яке обумовлює порушення обміну речовин, зниження продуктивності. У нічний час корівник повинен освітлюватися електролампочкою потужністю не більше 25 Вт. Тривалість світлового дня для лактуючих корів – 16 год. Особливо корисний моціон на свіжому повітрі.

Все електричне обладнання, на вимогу світової організації торгівлі, повинно бути недосяжне для тварин, відповідно ізольоване, заземлене і повинно регулярно перевірятися. Тварини не повинні мати доступу до електроприладів і пунктів освітлення (лампи, вимикачі). Особливої уваги вимагає ізоляція приладів для доїння та охолодження молока Під час використання аварійних електричних агрегатів необхідно виконати додаткові необхідні вимоги щодо живлення і використання обладнання.

Постійний догляд за шкірою тварин не тільки очищає її від бруду, масажує, а й підвищує загальний тонус організму. Чистять корову до годівлі поза приміщенням, щоб не забруднювати в ньому повітря. Корову необхідно чистити щіткою, дуже забруднені місця мити теплою водою з милом і витирати насухо. Можна також користуватися пилососом. У літній період тварин корисно купати при температурі води +18-(+20) °С протягом 10-15 хв. У спеку прохолодна вода поліпшує адаптацію організму до змін температури, освіжає, загартовує, підвищує стійкість до простудних захворювань.

При тривалому стійловому утриманні без систематичних прогулянок у корови сильно відростає копитний ріг, який сковує рухи й може стати причиною кульгавості, розтягнення сухожиль та зв'язок. Нерідко копита обламуються, утворюючи глибокі тріщини і запалення. Внаслідок цього тварина більше лежить, через відсутність апетиту швидко худне, знижує продуктивність. Корів, яких утримують прив'язаними, необхідно щодня випускати до загону, з доступом до питної води. Тому для вільного вигулу біля корівника з підвітряного боку огороджують майданчик (15 м2), де корова може перебувати взимку весь погожий день, а в негоду – кілька годин. Для загорожі використовують дріт у три ряди між стовпчиками, дошки-обаполи, жердини, щити із хмизу тощо. Поверхня загонів повинна бути тверда, міцна, чиста, з системою каналізації та дренажу, з метою дотримання необхідних санітарних норм і недопущення забруднення навколишньої території.

Недалеко від приміщення нижче по рельєфу місцевості і з підвітряного боку відносно приміщень для тварин вибирають місце для складування гною. Гній слід регулярно прибирати й складати в купу, де створюються умови для його знезараження та збереження органічних речовин. При неправильному зберіганні цінність гною як добрива втрачається.

Гноєсховище роблять з урахуванням виходу гною за рік, який залежить від складу кормів, кількості і виду підстилки та в середньому складає 10-12 т на корову. Для тваринного двору цілком достатнє гноєсховище розміром 2,5 χ 2,5 м, а влаштовують його поряд із стіною корівника, яку ззовні обкладають каменем. Глибина котловану може складати близько 0,5 м. У місцях з високим рівнем ґрунтових вод гноєсховище влаштовують на поверхні землі. Якщо місце піщане, дно вистилають шаром глини висотою 20-30 см. Стіни котловану обкладають каменем на цементному розчині.

Дно роблять з нахилом у бік колодязя для стоку рідини, що накопичується. Над гноєсховищем влаштовують навіс. Гній укладають штабелями заввишки 1 – 2 м, після чого накривають шаром торфу або дрібної соломи завтовшки 10-15 см і періодично поливають рідиною або водою.

Поряд із гноєсховищем влаштовують колодязь (діаметр 1 м і глибина 1 м). Стіни колодязя і дно обмазують шаром глини. У колодязь із корівника прокладається труба, якою стікає сеча. Під стінкою корівника труба повинна проходити на глибині нижче за промерзання ґрунту. Така ж труба виводиться в колодязь і з гноєсховища Зверху колодязь закривають дерев'яним або металевим щитом. Навколо гноєсховища і колодязя риють канаву для відведення поверхневих вод, які повинні стікати в збірний колодязь.

Згідно вимог Європейського Союзу пристрої для видалення і транспортування гною до гноєсховища поряд із корівником повинні бути у відповідний спосіб експлуатовані та ремонтовані. В глибоких скотарнях, де підлога щільна, гній може зберігатися під тваринами до 0,5 року. Каналізація, що видаляє гній до герметичних резервуарів поза корівником, повинна бути захищена (сифони, стічні грати) від проникнення гризунів і газів.

Для грубих кормів (сіна і соломи) будують сарай з дощок. Він може бути завдовжки 10 м, шириною – 4 м і заввишки – 3 м. У такому сараї поміщається річний запас сіна на корову (2,5 – 3 т) і 1 т озимої соломи на підстилку. Сіно і солому можна зберігати і в копиці під навісом на чотирьох жердинах.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші