Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Облаштування території страусиної ферми

Перш ніж заводити страусів, необхідно вибрати підходящу ділянку для будівництва зимового приміщення й загону. Місцевість повинна задовольняти біологічні особливості птиці, а також технологічний і санітарний стан. Будь-яка птахоферма – це виробнича ділянка

(незалежно від її розмірів, що випускає продукції й передбачувану продуктивність), її успіх залежить головним чином від матеріально- технічного забезпечення. Для нормального функціонування ферми в першу чергу необхідні близькість лінії електропередач, водопостачання (централізоване чи децентралізоване). Вирощену на фермі продукцію можна вивозити на автотранспорті. Для цього ділянку найкраще вибирати за межами населеного пункту, але недалеко від проїзних шляхів. Однак розташовувати страусину ферму безпосередньо біля шосе не можна.

Загін (вигульний майданчик) повинен добре освітлюватися сонцем, у зв'язку з чим дерева і кущі на ньому небажані (допускаються окремі невеликі дерева, що не створюють сильної тіні) (рис. 6.47). Ділянка, що добре опромінюється сонячними променями сприяє зменшенню інфекційних захворювань.

Відпочинок у тіні

Рис. 6.47. Відпочинок у тіні

У разі необхідності, загін можна захистити від панівних північних вітрів насадженнями із кущів (лісосмугою).

Вимоги до приміщень для утримання страусів

Всі споруди ферми по розведенню страусів можна розділити на основні й підсобні. До основних (виробничих) приміщень відносяться: стаціонарний пташник, загін і інкубатор. До підсобних – склади для інкубаційних і товарних яєць, мийна, кормокухня й т.д. В інкубаторі великої ферми необхідні наступні кімнати: для приймання і сортування інкубаційних яєць, а також кімнату для зберігання харчових яєць. На території дрібних ферм яйця страусів можна закладати в інкубатори безпосередньо в стаціонарних пташниках, коли в літню пору птиця утримується в загонах. З цією метою в приміщеннях установлюють інкубатори й обігрівачі для добових страусенят. Недопустиме потрапляння сонячних променів на інкубатори під час роботи.

Склад для зберігання й накопичення інкубаційних яєць до наступного закладання в інкубатор може бути розміщений в іншій кімнаті з доброю вентиляцією, можливістю підтримання температури на рівні +8-12 0С і відносної вологості повітря біля 60 %. Склад обладнують етажерками з рухливими навколо осі полками для зберігання й повороту яєць. Харчові яйця можна зберігати в коморі при звичайній температурі.

Бажано також на невеликій фермі мати камеру газації, для дезінфекції яєць перед закладкою в інкубатор. Ця камера повинна бути герметичною, що не допускає проникнення газів і парів дезінфектантів у приміщення, яке необхідно обладнати вентиляцією для швидкого видалення газів після відкриття камери.

Стаціонарний пташник – утеплене приміщення на фундаменті, що може бути побудоване із цегли, тесу або інших матеріалів. Краще місце для нього ділянка з піщаним ґрунтом.

Приміщення найкраще поставити на фундамент, тому що це допомагає підтримувати сухість у приміщенні і його нормальний санітарний стан. Крім того, у пташнику, установленому на фундаменті, рідше поселяються гризуни. У пташнику повинна бути добра вентиляція, що здійснюється в теплий період року через відкриті вікна, закриті москітною сіткою, у холодний – через спеціальні витяжні отвори в стелі або верхній частині стіни, у яких для регулювання надходження свіжого повітря зміцнюють засувки. Верхня частина короба, що виходить назовні, затягується дрібного сіткою, щоб у приміщення не проникнули гризуни. Приміщення стаціонарного пташника повинне провітрюватися не тільки в зимовий період, коли в ньому перебуває птиця, але й улітку, коли страуси в загоні.

Внутрішні поверхні стін і стелю у приміщенні потрібно оштукатурити або оббити гладкими струганими дошками, придатними для миття, побілки й дезінфекції. Зі східної й західної сторін влаштовують вікна, закриті дрібною сіткою, щоб страуси ударом дзьоба не розбили скло.

Підлогу роблять дерев'яною або глинобитною. На неї настилається товстий шар підстилки із соломи. Цегляні та асфальтовані підлоги є надто твердими і непридатними для страусів, тому що вони дуже холодні й навіть товстий шар підстилки не вирішує проблеми переохолодження. Підлога повинна відповідати наступним вимогам: не поглинати рідину, гноївку, бути досить теплою і міцною, з рівною гладкою поверхнею й добре піддаватися очищенню і дезінфекції від бруду.

Дерев'яний пташник будується із брусів розміром 10 χ 10 см і дощок товщиною 20 – 25 см. Для ізоляції між дошками й брусами використовують скловату або інший ізоляційний матеріал. Після обшивання всіх зовнішніх стін внутрішні стіни обкладають ізоляційним матеріалом. Дерев'яні підлоги мають ряд недоліків: щілини, у яких збираються паразити, а крім того, дерево легко просочується гноївкою, тому навіть при ретельному прибиранні важко підтримувати нормальний санітарний стан.

Стіни повинні бути досить міцними з низькою теплопровідністю. Найкращим матеріалом щодо цього є дерево. У північних районах зазвичай роблять стіни з дерев'яних колод товщиною не менш 22 см, товщина каркасно-обшивних стін може бути 27 см, саманних – 51 см, глинобитних і цегельних – 55 см. У лісистій місцевості стіни можна робити з колод або каркасні із зовнішнім і внутрішнім обшиванням дошками, між якими насипають тирсу, сухий торф або інший теплоізоляційний матеріал.

Ширина насипного простору між дошками не менш 15 см. У південних степових районах добрим матеріалом для стін є саманна цегла; можна будувати глинобитно-солом'яні стіни. Для утеплення приміщення стіни можна штукатурити.

Для того щоб у тріщинах стін і підлог не заводилися паразити, до вапняного розчину перед побілкою стін підмішують товчену буру, а також періодично миють стіни пташника дезінфікуючими розчинами.

Дах пташника повинен захищати приміщення від переохолодження, перегрівання й проникнення атмосферних опадів. Найпростіший і найдешевший тип даху – односхилий. Двосхилий дах з рівними й нерівними скатами особливо зручний для широких пташників.

Для покрівлі можна використовувати очерет, солому, тес, толь, черепицю, хвилястий шифер.

Вікна розташовують на висоті 1 м, щоб пташник був добре освітлений. Оптимальні розміри вікон 80 χ 80 см. Двері роблять суцільними й підвішують їх на металевих петлях. Висота одностулкових дверей – 1,8 – 2 м, ширина – 90 см.

Санітарно-гігієнічні вимоги до станків. У приміщенні обладнуються індивідуальні та групові станки, які повинні захищати молодняк віком до 4 – 6 місяців від негоди. Температура повітря усередині приміщення повинна підтримуватись на рівні 18 – 24 °С при відносній вологості від 40 до 60 %. Станки для карантинного утримання повинні бути ізольовані від станків для здорової птиці. їхня зміна й тимчасовий відпочинок призводить до переривання інкубаційного циклу розвитку деяких паразитів. Результати розведення значно поліпшуються, якщо племінна птиця утримується окремо від іншого поголів'я. При проектуванні станків необхідно враховувати відстань між ними, що буде сприяти зменшенню ризику передачі різних інфекційних захворювань.

Схема пересування обслуговуючого персоналу повинна бути наступною: від молодняку до дорослої й від здорової до тієї, що знаходиться в карантині й хворої. Дтя того щоб приручити страусів необхідний частий контакт із птицею. Якщо обслуговуючий персонал зневажає цим, найбільш імовірно, що молодняк птиці стане недовірливим й агресивним.

Площа станка для племінної птиці розраховується виходячи із загальної кількості птиці й повинна становити 8 – 10 м2 на 1 голову. Площа станка для товарного молодняку варіюється залежно від його віку й становить від 0,2 до 5 – 6 м2 на 1 голову.

Санітарно-гігієнічні вимоги до вигульних майданчиків. Забезпечення страусів вигульними майданчиками (загонами) позитивно впливає на загальний розвиток, зменшує потенційні стресові ситуації, а також допомагає уникнути деформації кінцівок, що може призвести до різноманітних захворювань та негативних наслідків.

Вигульні майданчики повинні безпосередньо прилягати до стійл. Кожен станок повинен мати окремий вихід у загін. Необхідно пам'ятати про мінімальну площу майданчику на одну голову або мінімальну площу майданчику для групи страусів при груповому утриманні. Норми площ вигульних майданчиків на 1 голову становлять від 10 до 250 м2 залежно від віку птиці.

Пасовища для страусів найбільш придатні з перемежованими трав'янистими й кам'янистими ділянками, бажано постійне водопостачання, тому що влітку страуси купаються (рис. 6.48). Висота огорожі повинна бути не нижче 2 – 2,5 м, інакше страуси можуть її перестрибнути. При влаштуванні огорожі вигульних майданчиків необхідно враховувати два взаємовиключних фактори: довжина прогону й вартість їхнього будівництва.

Вигульні майданчики повинні бути, по можливості, прямокутної форми й мати співвідношення сторін 1:5- 1 : 10. Квадратна форма загону вимагає меншої кількості огородження, тому є дешевшою, однак, не задовольняє вищевказану вимогу співвідношення сторін.

У наших умовах, коли навесні й восени випадає багато опадів, рекомендується будувати на території вигулів навіси, де також зручно розташовувати годівниці. Навіси будують або уздовж огорожі, або між деревами. Під навісами влаштовують годівниці, які можуть бути різної ємності, конструкції й форми. Широко використовуються підвісні годівниці. їх можна підвісити у будь- якому зручному місці (дерево, стовпи огородження). Висота підвішування годівниць залежить від віку страусів. Для дорослої птиці вона становить 1-2 метри.

Не рекомендується робити бетоновані годівниці або використовувати інші годівниці, розміщені на землі. Під час годівлі не виключена тиснява, коли стривожена птиця може налетіти на таку годівницю й пошкодити собі кінцівки та інші частини тіла.

Страуси погано переносять стресові ситуації, тому перед початком сезону розведення необхідно дати можливість самцям і самкам адаптуватися до умов нового утримання на вигульних майданчиках (як мінімум – 30 днів до початку сезону) і не переміщати їх.

Протипоказано переміщати страусів під час сезону розмноження (спарювання і яйцекладки) – це може порушити яйцекладку й навіть призупинити її на тривалий час.

Випасання страусів

Рис. 6.48. Випасання страусів

Обслуговуючий персонал на фермі повинен бути постійним. Часта його зміна призводить до стресів у птиці, причому навіть одяг для догляду за страусами бажано різко не міняти – страус може не впізнати постійного доглядача й прийняти його за чужого.

З огляду на відмінний зір і силу ніг страусів, персонал що їх обслуговує повинен пересуватися повільно й спокійно. Дорослий самець, особливо при насиджуванні яєць, досить агресивний, не підпускає до себе сторонніх людей і досить небезпечний – ударом ноги може вбити людину.

Завжди варто враховувати, що страуси реагують інстинктивно, перебуваючи в стаді.

Особливо важливо стежити за наявністю в місцях утримання страусів води для напування, яка повинна бути завжди свіжою. Якщо води немає або вона несвіжа, страус може в пошуках води зайти на чужу територію, що сприятиме виникненню бійки.

Необхідно стежити за чистотою на вигульних майданчиках, а особливо – за відсутністю різних сторонніх дрібних предметів на майданчиках. Відомі випадки, коли страуси заковтували із землі дріт, цвяхи й навіть підкову, що призводило до їх травматизму.

Молодняк страусів віком до двох місяців можна переносити, підтримуючи однією рукою грудну клітку, а другою тримають за спину. Таке захоплення залишає ноги пташеняти вільно звисати. Молодняк від 4 до 8 місяців одна людина може переводити, тримаючи однією рукою за хвіст, а іншою за крила. Зручніше переводити молодняк страусів удвох: одна людина направляє птицю, надавлюючи їй ззаду на крижі, а іншою веде його, тримаючи за дзьоб і потилицю. Піднімати страусів за крила неприпустимо. Заспокоїти птицю, особливо дорослу, можна, надягши їй на голову каптур.

При безвигульній системі утримання страусів прибудовують до пташника загін (вигульний майданчик) (рис. 6.49), висотою від 2,5 м і вище, відгородивши його металевою сіткою з вічками не більше 3 × 3 см. Сітку з більшими вічками ставити не слід, тому що в страусів є звичка всувати голову у вічко, звідки птиця не може її вийняти. Для випуску страусів у загін улаштовують двостулкові двері висотою 2,5 м і шириною не менше 1,5 м на кожні двері.

Батьківське стадо й молодняк все літо утримують у загонах, які являють собою ділянку, з огорожею зі стовпів з натягнутої на них металевою сіткою. Перед установкою стовпів по периметру необхідно зробити фундамент із заритих у землю колод або суміші цементного розчину з битою цеглою.

Такий фундамент глибиною до 70 см збереже від проникнення в загін бродячих собак, гризунів.

Страуси під час моціону в загоні опромінюються сонцем, багато рухаються, знаходять безхребетних і гризунів, поїдають траву й ковтають дрібні камінчики для поліпшення травлення.

Висота огорожі, як і в загонах біля пташника – 2,5 м. У загоні під навісом встановлюють годівниці та напувалки. Все це сприятливо діє на здоров'я страусів, вони додають у масі, мають добру яйценосність і виводять міцних, здорових страусенят (рис. 6.50). Устаткування приміщень і загонів. Перш ніж заселяти

Загін для утримання страусів

Рис. 6.49. Загін для утримання страусів

Страусенята на вигулі

Рис. 6.50. Страусенята на вигулі

страусами приміщення, їх варто відповідно обладнати годівницями, напувалками, електрообігрівачами, установити інкубатори й інший інвентар.

Годівниці. У приміщенні повинно бути досить годівниць, тому що їхня нестача призводить до загибелі птиці, особливо молодняку, через тисняву й бійки під час годівлі. Щоб уникнути зайвих втрат, фронт годівлі повинен бути достатнім і становити не менш 50 см для молодняку у віці 2 місяці і не менше 1,5 м для дорослої птиці. Зайві годівниці не потрібні, тому що вони захаращують проходи в приміщенні, крім того, частина кормів у них залишається й псується.

Кормовий інвентар повинен бути зручним для обслуговування, виключати втрату кормів, не забруднюватися калом і не піддаватися впливу вологи. Годівницю ставлять на підвищенні, що дозволяє страусу зручно брати корм. Виготовляють годівниці із сухих дощок без сучків, товщиною близько 10 мм. Годівниці завантажують кормом на 2/3 їхньої ємності. Більше половини всіх витрат на утримання птиці становить вартість кормів, тому значну увагу надають особливому значенню раціональної конструкції кормового інвентарю, правильному заповненню ємностей годівниці, що не дозволяє птиці розсипати корм. У недосконалих годівницях втрати його можуть досягати 15- 30 %. Використання годівниць на підставках дозволяє збільшити корисну площу приміщення й заощаджувати корм.

Для згодовування страусам зелених кормів (люцерни, листя моркви, кропиви й ін.) і сіна можна застосовувати ясла виготовлені із залізних прутів, які підвішуються до металевої сітки загону або закріплюються іншим способом на висоті 50 – 70 см.

Напувалки. Для напування страусів можна використовувати скляний, керамічний посуд, а також автоматичні напувалки.

Догляд за африканськими чорними страусами, нанду й Ему включає цілий ряд робіт, у результаті яких забезпечується необхідний режим утримання й годівлі, збір яєць, нормальний здоровий виводок і вирощування страусенят, належний санітарно- гігієнічний стан приміщення, устаткування й інвентарю. Внутрішній розпорядок може розрізнятися залежно від режиму роботи птахівника, виду страусів і приміщення, у якому вони утримуються. Якщо, наприклад, страусів тримають у зимовому приміщенні, то щодня потрібно чистити й міняти підстилку, стежити за температурою й вологістю повітря; у загоні догляд за страусами спрощується, тому що прибирання доводиться робити рідше. Догляд організовують таким чином, щоб птиця була завжди ситою й утримувалися в нормальних умовах.

Дотримання режиму утримання й годівлі має велике значення для нормальної життєдіяльності й розмноження страусів. Всі показники мікроклімату при вирощуванні страусенят (температура, вологість, наявність корму й ін.) перевіряють вранці і, якщо є зміни показників від установлених норм, відразу ж вживають необхідних заходів для усунення недоліків.

При вирощуванні страусенят у загоні змінити мікроклімат не можна, тому їх вирощують при тій погоді, що встановилася в дні їхнього випуску. Молодняк страусів дуже витривалий й допомога людини їм потрібна тільки в перші дні життя. При дуже дощовій і холодній погоді в загоні можна встановлювати обігрівач. Для цього каркас обтягують зверху поліетиленовою плівкою, а під нею ставлять електрообігрівач. Плівка повинна бути товщиною не менше 150-200 мк. Плівкове покриття захищає молодняк від дощу, холодного вітру й зберігає тепло. Мікроклімат підтримується за рахунок електрообігрівання.

Сонячне світло й майже рівною мірою штучне освітлення поряд з іншими умовами утримання впливають на ріст, фізіологічний розвиток, життєздатність і розмноження страусів. Справа в тому, що африканські страуси й Ему живуть у південних районах Африки й Австралії, де тривалість дня не так різко міняється протягом року, як у наших широтах, а освітленість на одиницю площі значно вища. У зимовий час, коли день буває особливо коротким і страуси не встигають з'їсти добову норму корму, штучно продовжують світловий день до 14 – 16 годин за рахунок електричного освітлення. Потужність його повинна становити не менш 5 Вт на 1 м . Установлено, що світло звичайних ламп розжарювання, а також газосвітних (більш економічних) по впливу на птицю повністю (за винятком ефекту ультрафіолетового опромінення) замінює природне сонячне світло. Початок і закінчення додаткового освітлення визначається сезонною зміною тривалості світлового дня, а також станом погоди. У похмуру погоду освітлення доводиться включати раніше, при безхмарній погоді – пізніше. Вмикання й вимкнення освітлення бажано робити поступово, за допомогою реостатів. Додаткове освітлення рекомендується робити з жовтня до кінця квітня.

Велика щільність страусів не тільки погіршує мікроклімат й ускладнює доступ до води й корму, але й позбавляє їх спокою й відпочинку, викликає стреси. При розміщенні птиці у загонах і тим більше в стаціонарних пташниках звертають увагу на те, щоб на кожного дорослого страуса припадало не менше 10-15 м, а на страусеня – 5 м2. Спільне перебування навіть у великому загоні більше однієї родини помітно відбивається на поведінці й ефективності розмноження птиці. Позначається не недолік простору, якого на кожного страуса може бути цілком достатньо, а складні взаємини усередині стада в період розмноження.

Поведінка птиці у зв'язку з віком і сезонами року змінюється, тому що вони переживають певні біологічні цикли: парування, будівля гнізда, яйцекладка, висиджування й т.д. У процесі еволюції для кожного такого періоду виробився й передається по спадковості певний характер поводження.

Боротьба за територію, залучення самок, будівля гнізда, висиджування – всі ці дії обумовлені психічними реакціями, властивими тільки певному виду й стійко передаються з покоління в покоління.

Навіть скупчення в стада до відомого ступеня носять характер інстинктів, знати які особливо важливо при заселенні зимового приміщення або загону новими особинами страусів (рис. 6.51). Африканського чорного страуса, а частково й нанду, людина вже фактично одомашнила й розводить у значних кількостях на фермах або в напіввільних умовах, тим самим у більшому або меншому ступені порушивши їхні біологічні цикли.

У цих видів сильно скоротилася пауза спокою за рахунок збільшення періоду розмноження, вони не збираються після гніздування в зграї, як дикі предки, звикли до штучної їжі, деякі втратили інстинкт до висиджування яєць і т.д.

Роздільне утримання родин

Рис. 6.51. Роздільне утримання родин

Танці після парування

Рис. 6.52. Танці після парування

Із всіх циклів в африканського страуса залишився лише той, що пов'язаний із паруванням і зміною пера (линяння) (рис. 6.52). При утриманні страуси добре відрізняють членів своєї родини від чужої птиці, і поява в загоні нової особини завжди веде до сварок і нападу місцевої птиці на прибульця. Потрібен певний час, щоб птиця обжилися й нова особина зайняла своє місце в стаді. Тому при випуску в загін нової особини потрібно уважно спостерігати за відношенням до неї інших членів родини й вчасно вживати необхідних заходів, щоб уникнути неприємних наслідків.

Реакція стресової напруги може, наприклад, виникнути, коли в приміщенні мало годівниць і напувалок. При цьому частина ослаблених птахів недоїдають і ще більше слабшають, стають непридатними у якості плідників. Дня попередження стресу необхідно встановити додаткові годівниці й напувалки, причому розставити їх по можливості далі одну від одної.

Завдяки таким заходам страуси не будуть скупчуватися в одному місці й слабкі особини завжди знайдуть місце біля годівниці.

Стрес може виникнути й від неправильної годівлі птиці, особливо страусенят. Вони звикають до певного складу корму, його смаку й кольору. Тому міняти раціон потрібно поступово, а стару годівницю при заміні нової варто не відразу забирати із приміщення, а лише через декілька днів, коли страусенята звикнуть до нової. Годувати страусів потрібно в один і той же час, давати різноманітний корм й у необхідній кількості. Стрес у страусів може бути викликаний і змінами в навколишньому середовищі. Так, вони звикають до людини, що їх доглядає, порядку роботи й розташуванню устаткування.

До несприятливих параметрів мікроклімату, що викликають стрес у дорослих страусів й особливо в страусенят, відноситься низька або висока температура, підвищена вологість повітря, високі концентрації аміаку, вуглекислоти и інших шкідливих газів, низький вміст кисню в атмосфері.

Температура повітря – один з найважливіших факторів мікроклімату. Вона впливає на яйценосність, масу яєць й їх якість, споживання корму, масу тіла. Оптимальною температурою для самок страуса, що утримуються в пташнику вважається 16-20 °С. Однак постійна підтримка температури на рівні 21 °С дозволяє одержувати від страуса достатню кількість яєць, і у той же час заощаджувати щорічно на кожній особині понад 14 кг корму. При такому режимі утримання самки страусів можуть не знижувати яйценосність й можна буде значно заощадити корми. В умовах високих температур підвищення рівня протеїну й жиру в раціоні самок страуса перешкоджає зменшенню споживання ними кормів, сприяє збільшенню маси яєць.

При підвищенні температури повітря споживання води страусами зростає, але вони можуть переносити спрагу довгий час, не втрачаючи при цьому живу масу. Вологість повітря в поєднанні з температурою впливає на життєдіяльність і продуктивність страусів, а також на санітарний стан приміщень. Ці птахи живуть у сухих місцевостях, тому для них оптимальний рівень відносної вологості повітря в пташнику не повинен перевищувати 60 %. Добра вентиляція приміщення є одним з найважливіших факторів при утриманні й вирощуванні страусенят. У період линьки (сезонна зміна пера) вентиляцію в пташнику роблять максимальною, особливо в теплу пору року.

Не слід утримувати і вирощувати молодняк в одному приміщенні з дорослим поголів'ям. Утримання різних вікових груп повинне бути роздільним. Звичайна мікрофлора, що накопичується на тілі дорослої птиці, може бути згубною для молодняку.

Продукція страусівництва

Страусівничі ферми вважаються одними з найбільш прибуткових тваринницьких господарств, завдяки розмаїтості й специфічності продуктів, що виробляються з одержаних від страусівництва матеріалів. Ціна на страусятину у Франції в цей час становить $ 28 за 1 кг. Вартість одного інкубаційного яйця може досягти $ 400. До коштовних продуктів страусівництва відносяться шкіра, що використовується для виробництва сумок, взуття й одягу, високо дієтичне м'ясо й перо страусів. Широко використовуються й інші продукти.

Так, наприклад, сухожилля страусів використовуються для заміни людських сухожиль. Останні дослідження в офтальмології показали можливість використання очей страуса для трансплантації рогівки людині. Зі страусового мозку одержують речовину, що вивчається для лікування хвороби Альцгеймера.

Забійний вихід чистого м'яса страуса становить 50 % від його забійної маси, що значно вище, ніж в інших сільськогосподарських тварин: великої рогатої худоби, овець і навіть сільськогосподарської птиці. І такий рівень продуктивності самка страуса може витримувати протягом 30 – 40 років. Повна ж продуктивність однієї самки протягом її життя може досягати 72 тонни м'яса.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші