Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна
< Попередня   ЗМІСТ

Добові виділення екскрементів від однієї тварини на свинарських підприємствах при багатокомпонентній годівлі вологими мішанками

Групи тварин

Вихід екскрементів та їх склад

Всього, кг

У тому числі

кал, кг

сеча, кг

Кнури

15

9

6

Свиноматки:

а) холості і супоросні

17

9

8

б) підсисні з приплодом

22

12

10

Ремонтний молодняк

7,5

5

2,5

Відлучені поросята

3,3

2,5

0,8

Свині на відгодівлі:

а) відгодівельний молодняк

7,5

5

2,5

б) дорослі свині

17

9

8

Екскременти великої рогатої худоби, які складаються в основному із калових мас та сечі, містять в середньому 0,38 % азоту, 0,25 % кальцію, 0,22 % калію і 0,12 % фосфору, тоді як вміст азоту, кальцію і калію в екскрементах свиней вищий, а фосфору дещо нижчий ніж у великої рогатої худоби.

При стійлово-пасовищному утриманні тварин з використанням вигульно-кормових загонів річний вихід екскрементів нижче на 30 %.

Склад свіжого гною тварин відрізняється від суміші калових мас і сечі, навіть після нетривалого його зберігання. Так, вологість свіжовидаленого підстилкового гною різних видів сільськогосподарських тварин коливається в межах 71,3-77,3%. Причому найвищий цей показник має гній великої рогатої худоби, а найменший – гній овець (табл. 8.4).

Склад свіжого гною на солом'яній підстилці, (%)

Вид тварин

Вода

Органічна речовина

Азот,

N

Фосфор,

р2о

Калій,

к2о

Кальцій,

СаО

Велика рогата худоба

77,3

20,3

0,50

0,23

0,59

0,40

Коні

71,3

25,4

0,77

0,28

0,63

0,21

Вівці, кози

64,6

31,8

0,83

0,23

0,67

0,33

Свині

72,4

25,0

0,65

0,19

0,60

0,18

Найбільше органічної речовини містить гній овець, свиней та коней, вміст якої становить відповідно 31,8, 25,4 і 25 %, а найменше гній великої рогатої худоби. Гній овець також містить найбільше загального азоту, калію і сірки та майже однакову кількість фосфору порівняно з відходами інших видів тварин.

В цілому ж рівень загального азоту у свіжовидаленому підстилковому гної становить в середньому 0,45 – 0,83 %, білкового азоту – 0,28 – 0,35 %, амонійного азоту 0,14 – 0,20 %, неорганічного фосфору – 0,19-0,28%, калію – 0,50-0,63 %, кальцію – 0,18- 0,40 %, магнію – 0,09 – 0,15 %, сірки – 0,06 – 0,10 – %, – хлору – 0,04 – 0,17 %, кремнію – 0,85-1,77 %.

Вміст біогенних елементів у посліді в середньому становить: азоту – 1,69 %, фосфору – 0,62 %, калію – 0,64 %.

Свіжий пташиний послід містить сирого протеїну – 30,3 – 35,6 %, сирої клітковини – 12,3 – 14,3 %, БЕР – 30,0 – 37,6 %, жиру – 3,4 – 5,0 % і золи 11,5 – 16,6 % від маси сухої речовини.

В стічних водах свинокомплексів виявлено також значну кількість продуктів розщеплення органічних речовин корму, а саме: ізовалеріанову, масляну, пропіонову, гексаєнову, гептанову, бензойну, 9-октадеканову кислоти, амонієву сіль бензойної кислоти,фенілоцтову та фенілпропіонову кислоти, п-крезол, фенол, 2-ацетил-анілін, 4-метиліндол, 7-метиліндол-3-бутил-гідроксіанізол, 3,4-дигідрокарбостерил.

Екскременти у суміші з підстилкою, особливо за різного вмісту останньої, змінюють свої властивості завдяки збільшенню вмісту органічної речовини, основної складової підстилкових матеріалів. Поглинаючи вологу і шкідливі гази, які виділяють тварини, підстилкові матеріали не тільки поліпшують умови утримання тварин, але і покращують фізико-механічні і біологічні властивості гною. За такого складу змінюється не тільки структура гною, але і створюються умови для активного протікання біотермічних процесів, що забезпечує знезараження відходів.

В якості підстилки для тварин використовують солому, торф, мох, листя дерев, тирсу. Вологопоглинаюча здатність соломи – 170-175; січки соломи – 265-270; листя – 200-300; торфу мохового – 300 – 400; моху торф'яного – 300 – 425; тирси – до 425. Практикою доведено, що найефективнішим підстилковим матеріалом для тварин є солома. В ній міститься біля 14 % води і 86 % сухої речовини, 0,48 % загального азоту, 0,22 % різних неорганічних сполук фосфору, 0,93 % калію і 0,28 % кальцію. Дещо вищу вологість має тирса, яка становить близько 25 – 26 %. Цей матеріал містить в основному дрібні частинки деревини, в якій порівняно з соломою значно нижчий вміст загального азоту та вищий рівень кальцію. Вологість торфу ще вища і становить близько 40%. Вміст загального азоту в ньому не перевищує 1,2 %, неорганічних сполук фосфору – 0,2 %, калію – 0,34 % і кальцію – 0,36 %.

При використанні в якості підстилки соломи гній містить у середньому близько 0,5 % азоту, до 0,1 % фосфору і до 0,5 % калію. Фосфор, що міститься в гної, засвоюється рослинами значно легше, ніж азот. В легкозасвоюваній формі у гної знаходиться і значна частина калію.

Застосування цілорічної безвигульної системи утримання тварин передбачає утворення безпідстилкового гною. Безпідстилковий гній – це суміш твердих екскрементів (калу), і сечі, включаючи незначну кількість частинок корму та значної кількості води.

У безпідстилковому гної, який одержують на комплексах промислового типу і крупних фермах при використанні а годівлі тварин значної кількості концентрованих кормів, підвищений вміст органічної речовини. Основні складові органічної речовини безпідстилкового гною – це сирий протеїн, жиру та БЕР. Так, безпідстилковий гній комплексу з відгодівлі 10 тис. голів молодняка великої рогатої худоби містить близько 14,5 % сухої речовини, 0,77 % загального азоту, 0,44 % фосфору, 0,76 % калію, а комплексу на 2000 корів тільки 10 % сухої речовини, 0,43 % загального азоту, 0,28 % фосфору і 0,50 % калію. В той же час послід курок-несучок птахофабрик характеризується значно вищим вмістом сухої речовини (36 %), загального азоту (4,54 %), фосфору (3,65 %) та калію (1,74 %). Дещо нижчий вміст поживних речовин і мінеральних сполук має гній, який одержують на крупних підприємствах з виробництва баранини. На тваринницьких підприємствах, особливо з виробництва свинини, основним способом видалення відходів є самоплив. Застосування даної системи видалення гною з приміщень, яка передбачає використання значної кількості води (близько 5 – 10 % від об'єму екскрементів), приводить до значного розбавлення відходів і створює значні проблеми при їх подальшій переробці. Ефективнішою в цьому плані є система видалення гною безперервної дії або самоплив. Принцип її роботи заснований на використанні фізичних властивостей рідкого гною і його здатності утворювати колоїдну масу. Однак спрощення системи видалення рідкого гною з приміщення вимагає великих затрат при його підготовці до використання. З цією метою передбачають відділення від маси гною механічних домішок, їх подрібнення, розділення його на тверду і рідку фракції, гомогенізацію, обробку, зберігання та використання.

Розділення безпідстилкового гною з вологістю понад 90 % на фракції здійснюють в бетонних сховищах і відстійниках. Розшаровування рідкого гною на фракції розпочинається через 1 – 2 міс. після надходження його у сховище. При цьому утворюється осад, легка фракція, спливаюча на поверхню, і проміжний шар (рідка фракція). При пропусканні гною, що розшарувався, через фільтри, рідка фракція надходить у канал для збору рідини і далі в систему ставків: ставки-відстійники, ставки-накопичувачі і ставки-змішувачі.

У ставку-відстійнику залишки твердої фракції і шкідливі домішки випадають в осад, а на його поверхні утворюється тверда кірка.

Освітлена рідка фракція із ставка-відстійника надходить в ставки-накопичувачі, де її витримують від 3 до 6 міс. Ставки-накопичувачі розраховані на піврічний об'єм сумарного стоку комплексу або ферми, включаючи гноївку, відходи молочного і побутових приміщень, зливовий стік води з прилеглої території тощо. В ставках-змішувачах рідка фракція безпідстилкового гною змішується з поливною водою.

На хімічний склад і властивості твердої і рідкої фракцій безпідстилкового гною істотно впливають способи його розділення. Розподіл речовин між осадом і рідкою фракцією змінює в них співвідношення азоту, фосфору і калію, а також відношення вмісту вуглецю до загального і амонійному азоту.

Безпідстилковий гній при зберіганні втрачає в середньому 10 % азоту. Процес перемішування гною веде до збільшення його втрат. Однак вони не менші, ніж при зберіганні підстилкового гною.

Рідкий гній, внесений на поля після обробки, забезпечує значне зростання врожаїв сільськогосподарських культур. Це значно зменшує потребу у гноєсховищах на великих товарних підприємствах з виробництва продукції тваринництва, де практикують цілорічне внесення гною на поля, а не лише в терміни проведення весняно-польових робіт.

Відходи тваринницьких підприємств і в першу чергу гній здійснює значний вплив на мікроклімат приміщень. Екскременти тварин є основним джерелом аміаку, сірководню, амінів, мікроорганізмів, пилу та інших шкідливих компонентів повітря тваринницьких підприємств. На мікроклімат приміщень також впливають температура, вологість, швидкість руху повітря, природна освітленість, пилове, мікробне забруднення та ряд інших факторів. Порушення технологічних параметрів мікроклімату у тваринницьких приміщень при збільшенні вмісту шкідливих газів у повітрі.

Збільшенню вмісту вуглекислого газу в повітрі сприяє не тільки видихуване повітря, а й підстилка та підстилкові матеріали. Так, з 1 м2 змінної підстилки із кукурудзяних качанів або соломи шаром 20 см виділяється 8 мг вуглекислого газу за 1 годину.

Джерелом аміаку у повітрі тваринницьких приміщень є азотовмісні органічні сполуки сечі, калу та підстилки, що розкладаються під дією мікроорганізмів. Найвищу концентрацію аміаку у повітрі приміщень відмічають у зимово-стійловий період утримання тварин, а влітку його концентрація в повітрі мінімальна.

При застосуванні різних способів утримання птиці, а саме: кліткового і на глибокій підстилці одержують сирий послід або його суміш з підстилкою. При використанні глибокої підстилки шар підстилкового матеріалу складає 30 – 40 см. По мірі забруднення підстилки послідом її верхній шар перемішують з нижнім незабрудненим. В деяких випадках при утриманні птиці підстилку укладають шарами. Спочатку її товщина становить 5 – 10 см, а потім по мірі забруднення послідом її покривають новим шаром завтовшки 5-6 см до досягнення загальної товщини 40 – 60 см. Пташник очищають від посліду після завершення циклу вирощування птиці.

При клітковому утриманні птиці утворений послід накопичується на стрічці транспортера, а потім видаляється з пташника і компостується на спеціальних площадках.

Застосування в годівлі птиці концентрованих кормів сприяє підвищенню вмісту у пташиному посліді поживних речовин. Встановлено, що послід курей містить 30 – 44 % сухої речовини, а його вологість становить в середньому 56 -10%. У посліді качок наведені показники майже не змінюються, в гусей вміст вологи зростає до 77 – 82 %, а рівень сухої речовини знижується до 18 – 23 %. Подібні показники характерні і для посліду індиків. Послід курок-несучок містить 1,7-1,9% загального азоту, 1,5-2,0% неорганічного фосфору і 0,8 -1,0 % калію. У качок наведені показники мають дещо нижчі значення, однак вони вищі, ніж у сирому посліді гусей та індиків. У останніх вміст загального азоту в посліді коливається в межах 0,5 – 0,6 %, рівень неорганічного фосфору становить 0,5 %, а калію – біля 1,0 %.

Свіжий пташиний послід не містить летких речовин, але при зберіганні в купах він, як і гній, розігрівається. За таких умов з сечової кислоти утворюється аміак, який виділяється в атмосферу. Втрати азоту послідом залежно від тривалості його зберігання можуть сягати 30 – 60 %, що істотно знижує вміст загального та амонійного азоту в суміші. Для зменшення втрат азоту при зберіганні до пташиного посліду додають 25 – 50 % торфу або 15 – 20 % ґрунту.

Для запобігання втрат амонійного азоту свіжий пташиний послід піддають висушуванню при температурі 600 – 700 °С. З цією метою використовують барабанні сушильні установки. Однак при цьому послід також втрачає до 18 – 50 % загального азоту, до 4 12% неорганічного фосфору і до 6-18% калію. Втрати цих речовин значно зменшуються при додаванні до сирого посліду перед висушуванням суперфосфату або фосфоритного борошна в кількості 5 – 7 % від його маси. На вміст мікроелементів висушування посліду не впливає.

Висушений пташиний послід має природну вологість, добре зберігається і може безпосередньо використовуватися як органічне добриво. Рідкий послід вологістю 80 – 90 %, що одержують при утриманні птиці в клітках шляхом розбавлення сирого посліду водою, використовують для приготування компостів з інтими органічними матеріалами. Пташиний послід після його переробки і збагачення поживними речовинами може бути використаний і як добавка до комбікорму для птиці та жуйних тварин. Проте широкого застосування цей спосіб не знайшов.

Вносять у ґрунт пташиний послід залежно від вмісту в ньому основних поживних елементів для рослин і з урахуванням їх потреб та забезпеченості ґрунту засвоюваними формами азоту, фосфору та калію. Під картоплю і овочі рекомендується вносити 4-5 т/га сухого посліду, а під зернові культури – 2-2,5 т/га. Норми внесення посліду природної вологості (60-15%) складають 8 – 10 т/га під просапні і 5 – 6 т/га під зернові культури. Підвищити ефективність використання органічних добрив значною мірою вдається шляхом приготування компостів.

Компостування твердої фракції гною з торфом або соломою є основним способом отримання високоякісних органічних добрив. У гної при компостуванні прискорюються процеси перетворення органічної речовини у прості сполуки, які у комплексі з торфом поповнюють ресурси органічної речовини ґрунту.

Компостування гною дає змогу зв'язати аміак та знизити втрати азоту при зберіганні. Додавання до гною при компостуванні торфу знижує його кислотність, створює сприятливі умови для активної діяльності мікроорганізмів, що переробляють органічний азот торфу в нітратні і амонійні сполуки, тобто форми азоту, доступні для рослин.

Високоякісні компости характеризуються ступенем розкладання органічної речовини не менше 20 % і зольністю не більше 25 %. Цим вимогам відповідають торфогнойові компости, які одержують перемішуванням торфу з твердою фракцією рідких відходів або безпідстилковим гноєм.

Високоякісні компоста одержують також з пташиного посліду і торфу. Сумарна вологість таких компостів повинна бути не вище 75 % в літній період і 71 % в зимовий. Добавка мінеральних добрив сприяє збагаченню компостів елементами живлення рослин, зменшує втрати азоту, прискорює розкладання органічної речовини і запобігає її промерзанню. Для покращення якості торфопослідного компосту на 1 т його маси вносять 10-20 кг фосфоритного борошна і 5-10 кг хлориду калію. Однак, крім позитивної оцінки гною як джерела живлення рослин, за значної скупченості тварин у ньому виявляють яйця та личинки гельмінтів. Тобто гній стає джерелом інвазійних захворювань тварин і людей. Через ураженість тварин гельмінтами щорічно недоотримують понад 10 % продукції тваринництва і, в першу чергу, молока, м'яса і риби. Знизити ступінь ураження тварин гельмінтами і хвороботворними бактеріями можна лише при впровадженні в практику заходів з профілактики інвазійних хвороб тварин.

Основним методом дегельмінтизації твердого підстилкового гною є біотермічний спосіб, заснований на підвищенні температури гнойової маси до 40 °С, а потім до 60 °С за якої личинки гельмінтів гинуть миттєво. Такої температури біомаса досягає в результаті самозігрівання за аеробних умов. На основі цього був запропонований спосіб біотермічної дегельмінтизації гною тваринницьких підприємств.

В останні роки, у зв'язку з впровадженням інтенсивних технологій у виробництво продукції тваринництва різко зросла кількість рідкого гною, що поставило питання його дегельмінтизації ще гостріше.

Розведення гною водою при гідравлічному способі його видалення з приміщень під час зберігання збільшує період виживання патогенних бактерій більш ніж у 3 рази. Збільшення періоду виживання мікрофлори в рідкому гної, зараженому збудниками хвороб тварин, вказує на те, що навіть після тривалого його зберігання небезпека виникнення інфекційних хвороб не зникає. Це впливає на стан здоров'я поголів'я та ефективність протиепізоотичних заходів. В той же час надзвичайно важливо, щоб застосовувані способи знезараження гною не знижували якості одержаних органічних добрив і негативно не впливали на родючість і біологічні процеси в ґрунті.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші