Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Релігієзнавство arrow Економіка та релігія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Ревізія податного обкладання у Російській державі (1720 р.)

Вивчення доходів духовного стану (як складової частини національного доходу) здійснювалося в Російській державі, де 1720 р. відбулася ревізія податного обкладання. У задачу ревізії не входило виділяти і розраховувати долю духовенства в національному доході, однак за зібраними даними можна судити про цю частку. За орієнтовними обчисленнями Синоду та Сенату, на 10 млн. тодішнього православного населення припадало біля 150 тис. сімейного духовенства за наявності 17-18 тис. церков. Якщо розподілити цю кількість за церквами (причтами), то вийде по 20 осіб на причт, враховуючи жінок. А саме: на чотири церковнослужителя (1 священик, 1 диякон, 1 дячок, 1 паламар) припадає у різних комбінаціях по 8 жінок (дружина, дочка, теща, свекров) і 8 дітей чоловічої статі (по 2 на кожну сім'ю). На 18 тис. церков це дає мінімальну цифру 360 тис. людей [1]. Отже, "біле духовенство" займало 3,6% від загальної кількості населення. Наведені цифри кореспондуються за кількістю священиків з розрахунками Г. Кінга.

Економічна таблиця Ф. Кене

У контексті вивчення участі церковних установ у господарському житті представляє інтерес відома економічна таблиця засновника фізіократії Франсуа Кене, складена 1758 р. Аналізуючи товарно-грошові потоки національного доходу у Франції, він відзначив у них економічне місце церкви та її дохід. Ф. Кене розрахував, що продукт обсягом у 5 млрд. ліврів, створюваний "продуктивним класом", виробляється зі щорічними витратами "продуктивного класу" у сумі 2 млрд. ліврів, з яких 1 млрд. представляє витрати на власне споживання і 1 млрд. — витрати на сировину і матеріали. Із 3 млрд., що залишилися, 1 млрд. — це сільськогосподарський продукт, що продається "безплідному класу", а 2 млрд. представляють собою дохід власників.

До власників у своїй економічній таблиці Ф. Кене відніс землевласників, церкву та державу, причому з двохмільярдної суми доходу 2/7 йде на оплату державних податків, 4/7 йде землевласникам і 1/7 — церкві

[2]. Отже, у Франції церква була одним з важливих елементів, що впливав на процес споживання і розподілу 5 млрд. ліврів відтворюваного річного продукту.

За класифікацією Ф. Кене, церква належала до "класу власників" і брала участь у процесі обігу національного продукту нарівні з "продуктивним класом" та "безплідним класом".

Розвиваючи ідеї меркантилістів, фізіократів, послідовників концепцій матеріального виробництва, дослідники здійснювали подальші розрахунки в інших країнах, крім Англії та Франції, враховуючи частку церкви у створенні національного доходу. Про це свідчать дані, наведені у "Словнику статистики" М. Мелхолла, опублікованому 1884 р., у якому здійснені розрахунки національного доходу по 18 країнах.

У підсумку, економічна думка, класифікуючи галузі, що беруть участь у створенні національного доходу, віднесла церкву до організацій некомерційного характеру, і Статистичне бюро Організації Об'єднаних Націй у всіх своїх щорічних публікаціях з 1950 р. враховує у національному доході частку церкви.

У теорії взаємодії економіки та релігії важливе місце займає розкриття сутності економічної ролі релігії як способу впливу на господарську діяльність, насамперед, вивчення відносної самостійності релігії у сфері економіки, зокрема, її ніші у державній системі як надбудови.

Існування такої форми взаємовідносин, коли релігія (церква) визнається частиною офіційної організації держави, що дає можливість в різних країнах у різних історичних умовах державі фінансувати церкву, державним чиновникам — здійснювати управління справами церкви, призначати священиків, затверджувати акти, що регулюють внутрішню діяльність церкви, визнавати за церквою право здійснювати недержавні функції, керівництву державної релігії — брати участь у державних справах.

У різних країнах "орелігійнення" економіки набуває форм, за яких при підтримці держави створюється церковна власність, здійснюються участь у церковному фінансуванні капіталовкладень, у кредитуванні різних секторів економіки, у встановленні цін на різні види продукції. Крім того, церкві надається можливість брати участь у виробництві сільськогосподарської продукції, у регулюванні умов праці. Також економічні важелі церкви використовуються в зовнішньоекономічних відносинах держав.

У теоретичному плані важливим є аналіз різних історичних періодів, у які проявлявся прямий та зворотній вплив релігії на економічне життя. Вивчення взаємовпливу економіки та релігії надає можливість визначити економічні питання у Священних книгах та історії релігійної економічної думки.

Особливе місце у дослідженні займає пошук відповідності економічних законів виробництва релігійному стану суспільства та формулювання основних напрямів релігійної економічної політики, визначення рівня співвідношення економічної ролі релігії та господарського життя за стадіями розвитку національних економік. Характерні риси економічної ролі релігії проявляються у ключові моменти формаційного та цивілізаційного розвитку, зрощування на певних етапах релігії та економіки. Теоретичному аналізу підлягає визначення рушійних сил, що сприяють зменшенню чи збільшенню економічної ролі релігії.

Предметом теоретичного дослідження є з'ясування економічних можливостей існуючих релігій. Тому мова йде про показники, які б описували економічну складову тієї чи іншої релігії у певний історичний період і надавали змогу оцінювати її сучасний стан та прогнозувати економічну потенцію. За цими показниками, що історично виникали, складалися, закріплювалися за господарською діяльністю церкви, можна проводити досить достовірний економічний аналіз. Крім того, вони відповідають загальноприйнятим показникам в економічній науці, мають вигляд статистичної інформації і дозволяють розглядати господарську діяльність церкви як економічне явище.

Аналіз можна починати з моменту утворення приватної власності й держави і, відповідно, появи економіки в її сутнісному виді або з появи священних писань, їх вивчення і тлумачення. Вихідною основою також може бути перетворення релігії на державну. В цілому, враховуючи нерівномірність економічного розвитку і ступеню релігійності суспільства, встановити загальні часові точки для початку такого аналізу доволі складно.

При встановленні логіки дослідження ключовим питанням методології є визначення місця релігії та економіки в умовах змін і співвідношень цивілізаційних процесів і суспільно-інформаційних перетворень.

Якщо вважати, що поняття феодалізму, капіталізму і соціалізму являють собою ряд концептуальних схем, то вони побудовані вздовж осі, за яку взято відносини власності. Загальноцивілізаційні трансформації реалізуються вздовж осі, за яку взято комунікації, виробництво знань та інформації. Наявність системи кореляції між цивілізаційними і формаційними циклами засвідчує, що на підвалинах аграрної цивілізації розбудували свої структури і форми рабовласницький і феодальні суспільства, капіталістичні формаційні відносини дістали простір на базі індустріальної системи.

  • [1] Карташев А. В. Очерки по истории Русской церкви. В 2-х т. — Т. 2 — Минск: Белорусский Экзархат, 2007. — С. 548.
  • [2] Студенский П. Доход нации (теория, измерение и агнализ: прошлое и настоя

    щее) / Пер. с англ. В. М. Кудрова. — М.: Издательство "Статистика", 1968. — С. 130.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси