Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Релігієзнавство arrow Економіка та релігія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

"Релігійний економізм"

Особливе місце у теорії взаємовпливу економіки та релігії посідають ідеї групи соціологів — представників так званого "релігійного економізму" (Родні Старк, Роджер Фінке), які, застосовуючи

економічний підхід у дослідженні релігійності населення, пояснюють наявність релігійного плюралізму та значної кількості вірян конкуренцією серед церков і деномінацій, попитом і пропозицією на релігійні послуги.

Теорія зводить релігійні інститути до ринкових агентів, а релігійні традиції стають споживацькими товарами. Таким чином, релігійна діяльність знаходиться під впливом ринкової економіки.

Економіка релігії на практиці розглядається в рамках теорії поведінки споживача. Моделі поведінки церкви розглядаються в умовах однієї конфесії або багатоконфесійності, тобто, аналізується діяльність церкви як монополіста і як такої, що діє у площині релігійної конкуренції. Це дає можливість церковну діяльність розглядати у рамках як монополістичної, так і досконалої конкуренції.

У роботах з економіки релігії для аналізу застосовується інструментарій мікроекономіки. Так, поведінка індивіда у релігійній діяльності описується категоріями винагороди та витрат, церковні послуги — моделлю вибору, церква як монополіст розглядається як організація, що залежить від корисності своїх послуг, економічної ренти.

У теорії досліджуються рівноважна ціна послуг, максимальна кількість споживачів (віруючих); вивчаються гранична корисність релігійної послуги, ціни виробників релігійних послуг, ризики для віруючих (не знайти задоволення своєї релігійної потреби); розглядається економічний вибір церкви у сучасному світі.

Представник теорії "релігійного економізму" професор соціології Вашингтонського університету Р. Старк зауважує: "Основним моментом є те, що найліпшим чином суспільство обслуговуватимуть кілька релігій, які в ньому зосереджені .... Я впевнений, що ми п'ємо більше газованих напоїв, бо існує 20 компаній, які їх випускають, а не одна "Кока-кола". Чому серед релігій так не може бути?" [1]

Для дослідження релігійного плюралізму у другій половині 1980-х рр.. Р. Старк і Р. Фінке застосували таку ж статистичну формулу, яку Федеральна торгова комісії використовує для вимірювання конкуренції на споживчих ринках. Вони почали вживати попит і пропозиція серед вірних. "Нью-Йорк Таймс", 24 березня 2001 р. Переклад Вікторії Король // "Людина і світ". — 2002.- № 3. — С. 24-26. економічну термінологію для описання релігійного середовища і виклали свої погляди у спільній праці "Дія віри: пояснення людського виміру релігії" (2000 р.).

За висновками вчених, багатоманітність релігій і релігійних організацій та конкуренція між ними є позитивним явищем для активізації релігії та збільшення кількості віруючих. Зрештою, конкуренція між церквами і навіть священнослужителями дозволяє людині відшукати церкву, яка найбільше відповідає її духовним устремлінням.

На міжнародному рівні цю теорію розвинув 1991 р. Ларі Яннакконе, професор економіки університету Санта Клари. Він зазначив, що 90% змін релігійності у країнах Європи, США, Нової Зеландії, Австралії можна співвіднести зі змінами у плюралізмі. У статтях інших авторів, де використовувалася дана теза, було зроблено висновок, що справжня різниця між релігійністю в Європі й США полягає в розбіжностях пропозиції.

Подібні методи аналізу застосовує ряд дослідників, вивчаючи діяльність Руської Православної Церкви (Розанова Н. М.) [2], причому взаємодія церкви і населення (потенційної та реальної пастви) розглядається як особливий ринок, де в залежності від цілей і характеристик економічних агентів — продавця і покупця релігійних послуг,— формується та чи інша рівновага. При цьому пріоритет у дослідженні надається монопольній позиції однієї церкви.

Теорія "релігійного економізму" підлягає зауваженням, зокрема, Пітера Бергера, директора Інституту релігії і міжнародних відносин при Бостонському університеті, який переконаний, що погляд на релігію з позиції ринкової економіки випускає з поля зору найважливіше — історію, значення, символізм та ритуал. "Від вкладання релігії в економічні рамки мало користі" — зауважив він [3].

"Релігійний економізм" має філософське підґрунтя. Так, посилаючись на дослідження американського філософа Кена Уілбера, Бернар А. Ліетар говорить про те, що ми не можемо зрозуміти

"внутрішні" реалії, а здатні лише інтерпретувати зовнішні прояви, побачити, чи пов'язані вони між собою і зробити відповідні висновки. Тому "докази" у таких сферах, як психологічна і культурна, не можуть бути простими "об'єктивними" вимірами. Ці докази будуть завжди лімітованими конвергенцією зовнішніх знаків, які виправдовують інтерпретацію відповідних специфічних психологічних і культурних моделей [4]. У цій же площині знаходиться концепція професора Гарвардського університету Джозефа Ная. У 1990-ті рр.. він висунув теорію, згідно якої висока моральна репутація країни допомагає їй розширювати свій вплив і отримувати необхідну підтримку в періоди кризи [5].

У цьому ж дусі висловлюється відомий вчений Поль Джонсон, який відзначав наступний зв'язок: послаблення клерикалізму в різні часи і в різних суспільствах має тенденцію підсилювати економічну динаміку [6].

Наведену на початку нашої глави ідею А. Маршалла про релігію та економіку як рушійні сили можна знайти у висловлюваннях радикально протилежних вчених і політиків.

Так, католицький теолог Б. Хехір зауважує: "все ще розповсюдженою є думка про те, що зовсім не обов'язково пізнати сутність релігії, щоб зрозуміти, що собою уявляє наш світ. Цілком необхідними вважаються знання в галузі економіки, стратегії, законодавства, але аж ніяк не релігії. Ані в підручниках з міжнародних відносин, ані в книгах з принципів організації зовнішньополітичних інститутів не йдеться про необхідність поглибленого вивчення релігії, оскільки вона не розглядається як суспільна сила, що має значний вплив на світ, з яким нам приходиться мати справу" [7].

Цю ж думку продовжує видатний політик США М. Олбрайт, яка писала: "Релігія — потужна рушійна сила, і характер її впливу на світ залежить насамперед від того, які почуття вона навіює та на які дії надихає. Задача лідерів полягає в тому, щоб використовувати на благо весь той потенціал релігії, за допомогою якого людей можна об'єднати, і по можливості не допускати виникнення таких ситуацій, коли релігія стає причиною розбрату. Для цього потрібно як мінімум усвідомлювати, що духовно-релігійні аспекти нашого життя потребують і заслуговують на вивчення" [8].

Про вплив релігії на суспільно-економічний розвиток висловлюється сучасний філософ С. Хантінгтон, який визначав, що західне християнство, спочатку католицизм, а потім католицизм і протестантизм,— це, безсумнівно, найбільш важлива історична особливість західної цивілізації. Протягом значної частини першого тисячоліття те, що зараз відоме як західна цивілізація, називалося західним християнством. Реформація і Контрреформація, а також розділення західного християнства на протестантизм на півночі та католицизм на півдні також здійснили вплив на західну історію, яка абсолютно відрізняється від східного православ'я і вельми далека від латиноамериканського досвіду [9].

Ф. Фукуяма так сформулював це питання. Протестантсько-сектантський тип релігії, привезений до Америки першими європейськими іммігрантами, завжди залишався одним з найбільш важливих джерел схильності жителів країни до колективної взаємодії. Враховуючи, що це врівноважувала також притаманна їм індивідуалістична тенденція, парадокс полягає в тому, що не в останню чергу провісником цієї тенденції був той же самий тип релігії. У вченні протестантських сект був закладений подвійний заряд: ставлячи під сумнів існуючі інститути, воно водночас давало потужний поштовх формуванню нової спільноти [10].

Той же Ф. Фукуяма відмічає регулюючу форму релігії в економіці, що базується на розумінні своєї божественної ролі у житті: "Між існуванням надприродного закону та індивідуалізмом немає прямого зв'язку, оскільки залишається відкритим питання про те, яким закон буде тлумачитися. Наприклад, католицька церква, призначивши себе у посередники між волею Бога і народом Божим, закріпила власне тлумачення цієї волі у якості останньої істини. Перебуваючі тривалі віки у ролі вищого арбітра, вона дала санкцію великій кількості суспільних інститутів, вважаючи їх такими, що узгоджуються або, як мінімум, не розходяться з Божественними установками, причому мова йшла не лише про сім'ю і державу, але й про несчисленну множину священницьких, чиновницьких і дворянських позицій у проміжку між ними. По суті, у католицьких країнах церква сама пособі стала головним зосередженням організацій суспільства: оберігаючи своє становище хранителя брами, що веде до Бога, вона у той же час гарантувала сталість моральних стандартів" [11].

Складовим елементом теорії може бути думка Е. Фромма, який зазначав: "У світлі того, що відчуження сучасної людини несумісне з монотеїзмом, можна було б очікувати, що священики і рабини опиняться у перших лавах критиків сучасного капіталізму. Хоча правильно, що з боку вищих авторитетів католицької церкви і ряду священиків і рабинів різних рангів така критика була, але всі церкви переважно належать до консервативних сил сучасного суспільства і використовують релігію, щоби підтримати людину в робочому стані, стані задоволення глибоко нерелігійною системою" [12].

Відомо, що основні школи, концепції, підходи отримали наступні дисциплінарні вияви: філософія релігії, соціологія релігії, психологія релігії, історія релігії, географія релігії. Кожний напрям розглядає особливості визначення сутності релігії у різних понятійних межах. Так, філософська апологетика та філософська критика релігії досліджують її роль у житті людини і суспільства; взаємодія релігії із суспільством визначає її місце у суспільній системі та її соціальні функції; проблеми релігійної свідомості, релігійної віри розкривають мотивацію поведінки людини в суспільстві.

Крім того, релігія як соціальне явище має свою історію, досліджувану на загальному і на окремому конфесійному рівні. Також розповсюдження цього явища має географічні ознаки. Доповнюють цю сукупність дослідження економічного плану, які стосуються економіки релігії, історії економіки релігії, відносин релігії та економіки, вивчення економічної потенції релігії як самостійного фактору суспільно-економічного розвитку.

У дослідженні взаємовпливу економіки та релігії автор погоджується з теоретичними й методологічними підходами, викладеними у праці "Академічне релігієзнавство" [13]. Це стосується історії релігії та історії економіки релігії, вивчення релігії не в статиці, а в динаміці,.Також це стосується місця взаємовідносин релігії та економіки в релігієзнавстві та економічній теорії як науках.

Праця "Академічне релігієзнавство" надає можливість використовувати понятійно-категоріальний апарат релігієзнавства і застосувати його при дослідженні взаємовідносин економіки та релігії, враховуючи при цьому використання загальних понять і категорій — "релігія", "релігійні відносини"; соціологічного аспекту — "релігійна організація", "релігійна громада", функції релігії тощо, поняття і категорії історичного аспекту — історичні типи релігії, етнічні та національно-державні релігії, світові релігії, нові релігійні течії і напрями.

У методологічному плані в концептуальну схему аналізу взаємодії економіки та релігії вкладається представлена класифікація моделей державно-церковних відносин, а саме:

1. Теократія — ототожнення державної (світської) і духовної влади; форма правління, за якої функціонування держави та її інституцій, регламентація суспільного життя визначаються панівною церквою та її органами.

2. Повна залежність церкви від держави (цезаропапізм).

3. Державна церква — законодавча підтримка стану певної церкви в державі, державне фінансування церковних інституцій, виконання церквою державницьких функцій.

4. Модель відокремлення церкви від держави.

5. Модель державної підтримки окремих церков при наявності державної толерантності до релігійних організацій.

6. Модель церковного сепаратизму [14].

Концептуальною є ідея С. Хантінгтона щодо формування економічної потенції релігійних установ. Аналізуючи розділення світської та духовної влади, він оцінив цей процес наступним чином: протягом всієї західної історії спочатку церква взагалі, а потім різні церкви існували окремо від держави. Бог і кесар, Церква і держава, духовна і світська влади — таким був переважаючий дуалізм західної культури. Лише в індуській цивілізації існував такий же чіткий розподіл на релігію і політику. В ісламі Бог — це кесар, у Китаї та Японії кесар — це Бог, у православ'ї кесар — "молодший партнер" Бога. Це розділення і неодноразові зіткнення між Церквою і державою, типові для західної цивілізації, у жодній іншій цивілізації не мали місця. Це розділення влади дало неоцінимий внесок у розвиток свободи на Заході [15].

Релігія є елементом духовного життя людини, але вона водночас є джерелом інформації про існуючі на різних етапах розвитку людства способів господарювання, а в процесі формування і розвитку здійснює вплив на них: спричиняла певні господарські дії, стимулювала або стримувала економічну активність; релігійні організації самі виступали як господарюючий суб'єкт, вступали в економічні відносини між собою та з іншими суб'єктами, здійснювали вплив на економічний розвиток держави. І, безсумнівно, для кожної епохи, народу, держави, і звісно, релігії, пануючими стають свої норми та оцінки методів господарювання, оскільки, за словами С. Булгакова, людина завжди має певну філософію господарювання, тобто певну систему оцінки норм та ідеалів стосовно господарського життя [16].

  • [1] Кріс Ші. Старі ортодокси мали рацію? Соціологія релігії раціонального вибору:
  • [2] Розанова Н. М. Экономический аналыз института церкви // Экономический вестник Российского государственного университета. — Т.3 — № 3. — С. 24-35. // ecsocman.hse.ru/data/260/801/1219/24-35.pdf
  • [3] Кріс Ші. Соціологія релігії раціонального вибору: попит і пропозиція серед вірних. "Нью-Йорк Таймс", 24 березня 2001 р. Переклад Вікторії Король // "Людина і світ". — 2002.- № 3. — С. 26.
  • [4] Бернар А. Лиетар. Душа денег. — М.: Олимп, 2007. — С. 40.
  • [5] Цит за: Олбрайт М. Религия и мировая политика / Мадлен Олбрайт; Пер. с англ. — М.: Альпина Бизнес Букс, 2007. — С. 72-73.
  • [6] Джонсон П. Історія євреїв. — К.: Видавничій дім “Альтернативи”, 2000. — С. 202.
  • [7] Цит за: Олбрайт М. Религия и мировая политика / Мадлен Олбрайт; Пер. с англ. — М.: Альпина Бизнес Букс, 2007. — С. 88.
  • [8] Олбрайт М. Религия и мировая политика / Мадлен Олбрайт; Пер. с англ. — М.: Альпина Бизнес Букс, 2007. — С. 88.
  • [9] Хантингтон С. Столкновение цивилизаций. Пер. с англ. Т. Велимеева. — М.: АСТ: АСТ МОСКВА, 2006. — С. 95
  • [10] Фукуяма Ф. Доверие: социальные добродетели и путь к процветанию: Пер. с англ. / Ф.Фукуяма. — М.: ООО "Издательство АСТ": ЗАО НПП "Ермак", 2004. — С. 459.
  • [11] Фукуяма Ф. Доверие: социальные добродетели и путь к процветанию: Пер. с англ. / Ф.Фукуяма. — М.: ООО "Издательство АСТ": ЗАО НПП "Ермак", 2004. — С. 464.
  • [12] Фромм Э. Здоровое общество. Догмат о Христе: [пер. с нем.] / Э.Фромм. — М.: АСТ: Транзиткнига, 2005. — С. 208.
  • [13] Академічне релігієзнавство. Підручник. / За наук. ред. професора А.Колодного. — К.: Світ Знань, 2000. — 862 с.
  • [14] Академічне релігієзнавство. Підручник. / За наук. ред. Професора А.Колодного. — К.: Світ Знань, 2000. — С. 599.
  • [15] Хантингтон С. Столкновение цивилизаций. Пер. с англ. Т. Велимеева. — М.: АСТ: АСТ МОСКВА, 2006. — С. 96
  • [16] Булгаков С. Н. История экономических и социальных учений. — М.: Астрель, 2007. — С. 33.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси