Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Релігієзнавство arrow Економіка та релігія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Даосизм: бездіяльна дія

Ця філософська ідея про джерело всього сущого, передпочаток буття і небуття, знаходиться у площині проникнення у поняття Дао, причому Дао, як система розуміння всього сущого, розглядається у доступних для людини образах. За визначенням О. Меня, Дао розкривало правила і порядок, смисл і закон, найвищу духовну Сутність і життя, пронизане цією Сутністю [1].

Істина вчення лежить у розумінні того, що Дао є початком-джерелом неба і землі, матір'ю всіх речей. Дао — найглибша брама народження. Воно існує вічно, його дія невичерпна як нескінченна нитка. Досягнення Дао — це стремління до спокою і гармонії. Пошук справжнього шляху в ученні вимагає глибоких роздумів і споглядання, і через це вся людська діяльність представляється в ученні як безплідна суєта. У великій книзі "Дао децзин" є пряма вказівка: "Краще нічого не робити, аніж прагнути до того, щоби що-небудь наповнити" [2] Пасивне існування в даосизмі визначалося терміном "ву вей" або "бездіяльна дія".

Учення про Дао в окремі історичні періоди охоплювало певні верстви населення і коливалося у межах від замкнених сект до численних общин. Ідея тлумачення Дао була домінуючою в ученні цих об'єднань, але принцип споглядання і відходу від практичної діяльності залишався основним.

Ключові принципи даосизму, сформульовані Лао Цзи, сприйняті не тільки на Сході, але й у європейській частині світу, постійно звертаються до поняття не-діяння. Як відомо, Лао Цзи обґрунтував тезу про гармонійне сполучення Янь та Інь — закон Дао. Спокій і гармонія, злиття з Дао — ось до чого має прагнути людина і відповідно до чого діяти (а точніше — не діяти) у своєму земному житті. Оскільки Велике Дао перебуває у божественному спокої, то й людина не повинна метушитися. "Найслабкіші перемагають найсильніших. Небуття проникає всюди. Ось чому я знаю користь від не-діяння. У світі нема нічого, що можна було б порівняти з вченням безмовності і корисністю не-діяння" [3].

Лао Цзи відкидав усі знання, освіту, звичаї, соціальні норми. Відповідно ставився він і до господарської активності людини: "Хто діє — зазнає невдачі. Хто чимось володіє — втратить... Ті, хто, роблячи справи, поспішають досягти успіху, зазнають невдачі. Отже, досконало розумний не має пристрасті, не цінує ті речі, що важко здобути, навчається у тих, хто не має знань, і йде тим шляхом, яким йшли інші. Він додержується природності речей і не насмілюється діяти самовільно" [4]. Цікаво, що Лао Цзи заперечував як зусилля окремого індивіда, так і суспільства в цілому, оскільки вони ведуть до дисгармонії зі світом.

З розвитком даоського вчення і формуванням неодаосизму (сю- ань сюе) з'явилося кілька тенденцій у трактуванні Дао як "найглибшого незбагненного". За першою, яку представляли Ван Бі та Хе Янь (ІІІ ст.), абсолютна байдужість і недіяння дозволяють людині бути у гармонії з Дао, яке є особливою нематеріальною сутністю, що протистоїть усьому сущому.

Друга тенденція, представлена працями філософів Пей Вей, Го Сян і Сян Сю, характерна розглядом недіяння не як абсолютної бездіяльності, а як вияву природного ставлення до речей і до світу в цілому. Кожна людина має діяти, але природно, сама по собі, без зовнішнього впливу й примусу. Тобто даоси не закликали до руйнівної пасивності, а лише пропонували уникати зайвих дій.

Відповідно до третього трактування недіяння, людина повинна жити як "хвиля води, яку гонить вітер", зосереджуючись на миттєвих рухах й інстинктах, без рефлексії, не зв'язуючи себе суспільними нормами. [5] Оскільки світ перебуває у постійному русі й змінах, розвивається, живе і діє спонтанно, без будь-яких причин, то цією тезою можна пояснити і принципи недіяння.

Наведені вище положення стосуються даосизму як філософського вчення (дао цзя). Крім цього, розвивався також даосизм релігійний (дао цзяо) і даосизм безсмертних (сянь). Але у сукупності всі положення даосизму постійно навіюють думку про марноту земного багатства та прагнення його придбати — адже воно все одно згине. Таким чином, активна господарська діяльність (як і будь-яка інша) є безглуздою.

У контексті нашого дослідження даоське вірування виступає антиподом релігіям діяльнісним і являється релігійним вченням без господарського змісту, якому протистоять релігії з потужним економічним наповненням.

  • [1] Мень А. У врат молчания. — М.: Фонд имени Александра Меня, 2002. — С. 27.
  • [2] Лао-цзы / Сост. В. В. Юрчук. — 2-е изд. — Мн.: “Соврем. слово”, 2005. — С. 4-6.
  • [3] Мень А. У врат молчания. — М.: Фонд имени Александра Меня, 2002. — С. 31.
  • [4] Лао-цзы /Сост. В. В. Юрчук. — 2-е изд. — Мн.: “Соврем. слово”, 2005. — С. 24.
  • [5] История философии в кратком изложении /Пер. с чеш. — М.: Мысль, 1994. — С. 63.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси