Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Релігієзнавство arrow Економіка та релігія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Буддизм: перевага споглядання над практичною діяльністю

Моральна основа філософсько-споглядального осмислення буття, закладена в ученні Будди, у практичній діяльності реалізується як заперечення останньої, але в буддизмі немає прямих вказівок на необхідність здійснювати послідовникам вчення таку діяльність у повсякденні.

Відомими є пояснення постулату не-діяння, яке дав сам Будда. Одного разу він підійшов до багатого землевласника, що орав своє поле, і попросив подаяння. Землевласник — багатий брамін,— сказав Будді: "Якщо б ти орав і сіяв, як я, тобі не довелося б жебракувати". — "Я також брамін,— відповів Будда,— сію, орю й пожинаю". — "Тільки ніхто не бачить, як ти ореш" — зауважив брамін. "Віра є моїм насінням,— відповів Будда; — боротьба із самим собою є благодатним дощем; мудрість є моїм ралом, яким управляє скромність. Наполегливість тягне моє рало, і я спрямовую його своєю думкою, закон є тим полем, яке я обробляю, а ужинок, що я збираю — це безсмертний нектар нірвани. Хто збирає цей ужинок, той нищить всі плевели смутку" [1].

Таким чином, примат споглядання і міркувань над практичною діяльністю є основою релігійного вчення Будди.

У відомій Бенареській проповіді сутність позаматеріальної діяльності людини ґрунтується на розумінні наступних положень. Будда вчив, що все тілесне є матеріальним і, відповідно, тимчасовим, оскільки воно саме в собі носить зачатки розпаду. Доки людина зв'язана з матеріальним світом своїм тілесним існуванням, доти вона підлягає смутку, руйнуванню і смерті. Поки в душі людини панують погані бажання, вона буде відчувати незадоволення, марну втому і турботи. Даремно прагнути очистити себе поневоленням власної плоті. Моральна зіпсованість у душі людини пов'язує її з усім матеріальним світом. Викорінення всього поганого звільнить від страждань. Розуміння страждання і спасіння пов'язане з чотирма "благородними істинами", в основі яких лежать поняття страждання, походження страждання, знищення страждання, шляху, який веде до знищення страждання. Будда вчив, що чотирма істинами є: 1) нещастя завжди супроводжують життя (все, що існує, підлягає стражданню); 2) джерело всього буття лежить у пристрастях або хтивості (причина страждань — людські пристрасті); 3) звільнитися від буття можна тільки знищивши хтивість (звільнення від пристрастей звільняє від страждань); 4) цього можна досягти, піднімаючись чотирма сходами у нірвану. Чотири благородні істини у проповіді Будди засвідчують присутність страждання у світі, пояснюють його причину, стверджують, що воно може бути знищене, пояснюють, яким чином.

Крім того, у Бенареській проповіді розкривався шлях, що веде до знищення страждань (восьмиступеневий шлях) — правильна віра, правильна рішучість, правильне слово, правильне життя, правильна самостаранність, правильні думки, правильне самозаглиблення. Причому шлях ченця і шлях мирянина відрізняється. Мирянин бере на себе п'ять заповідей ("Панча шила"), які є обов'язковими для всіх послідовників Будди: не вбивати, не красти, не чинити перелюбу, не брехати, не пити напоїв, що викликають сп'яніння. Виконуючи заповіді, мирянин підкорює свої пристрасті, врятує себе.

Основна ідея вчення — досягнення духовної свободи, зречення мирських інтересів,— як не парадоксально звучить у нашому дослідженні, тільки заперечує діяльність, проте не заважає їй, оскільки знаходиться насамперед у площині особистої віри і пошуку особистого шляху до спасіння.

Тут ми спостерігаємо відчутну схожість буддійського вчення з даоським. Досконалість у даосизмі полягає у досягненні кінцевої мети — Спокою, а умовою досягнення Дао є самозаглиблення і духовне очищення. Недарма, мабуть, у період суперництва з буддизмом (У-УІ ст.) з'явилася легенда, що Лао Цзи, від'їхавши на захід, прибув до Індії і дивним чином запліднив сплячу мати принца Гаутами, ставши таким чином батьком Будди. [2]

Виконання приписів і норм учення з самого початку спричинило створення правил поведінки віруючих. Це стосується чернечих общин, рангів ченців, способів спілкування, збору подаянь тощо, так зване зведення законів "Пратімокша".

Відзначимо також, що розвиток буддизму — це становлення буддійської церкви, для якої правила закону, правила дисципліни перетворювалися на нормативно-поведінкову базу. Існуючі тексти Віная-пітаки і Сутта-пітаки засвідчують встановлення канонів буддизму, що у підсумку сприяло перетворенню його на державну релігію.

Таким чином, проповідуване в ученні Будди не-діяння не стало природною перепоною участі буддизму в соціально-економічному житті країн, де він був розповсюдженим.

Досягнення нірвани Будда обіцяв лише ченцям-бхікшу, які, серед іншого, не повинні приймати золота, срібла, певних видів їжі, а також власності у вигляді рабів, худоби чи землі, діяти у якості посередників, брати участі у покупках і продажах, а також у пов'язаних з цим шахрайствах. Вони мали ухилятися від азартних ігор, а також зберігання їжі та різних речей [3]. Будда забороняв ченцям займатися більшістю видів діяльності — торгівлею, ремеслом, землеробством. Єдиною їх працею були споглядання, духовні вправи і проповідь [4].

Нестача чоловіків-мирян у Тибеті привело до того, що головною робочою силою там стали жінки, які замінили чоловіків у всіх сферах виробництва. Російський східнознавець Г. Ц. Цибіков на початку ХХ ст. зазначав, що жінки ведуть власне господарство і виконують громадські повинності. Вони займаються торгівлею, самостійно керують доволі великими підприємствами, працюють чорноробами

Оскільки все населення не могло стати ченцями (хоча після проповідей Будди індійські села обезлюднювали — чоловіки йшли за ним, покидаючи сім'ї та господарство), необхідно було розробити шлях спасіння й для мирян. Для цього вони мали дотримуватися етичного кодексу "Панча шила", вірності Будді, його вченню, і тоді вважатиметься, що вони ступили "на шлях Будди" і будуть "звільнені від лих" (недаремно А. Дж. Тойнбі при розгляді політичного, культурного, економічного розвитку народів для позначення буддизму використовував поняття "махаяна", тобто "велика колісниця", "широкий шлях спасіння" — можливість спасіння не лише для ченців, а й для мирян). Але питання із спасінням мирян остаточно вирішене не було. Слід зауважити, що медитативна практика буддизму, яка сприяла особистому спасінню, займала багато часу, якого, відповідно, за таких умов не вистачало на господарську діяльність [5].

У сучасному світі буддизм також певним чином скеровує господарську діяльність. Світська людина має відмовитися від гонитви за придбанням все нового і нового майна, спрямувавши енергію, що вивільнилася, на медитацію, тобто духовне самовдосконалення. Головною потребою для людини і всього людства вважається досягнення внутрішнього спокою.

Як зазначав С. Булгаков, "... очевидно, що та ажитація, яка вимагається нинішнім економічним життям — біржова спекуляція,.. телефон, комерційні зв'язки всього світу, що характерні для сучасного економічного життя з його економічною істерикою,— виявляться психологічно абсолютно несумісними з тими стремліннями до спокою і пригніченню життя, які пропонує буддизм. Тому серед інших причин, яких, певна річ, багато, і буддизм виступає не останньою в економічному застої Сходу і у поневоленні його білою расою західної Європи" [6].

на полях і будівництві, ткалями, підмайстрами у типографиях, кузнях, слюсарних і токарних майстернях, на шкіряних заводах, носять воду, чистять нечистоти у містах і селищах, охороняють і прибирають урядові й громадські установи тощо

  • [1] Цит за Религии мира. Энциклопедический словарь Ф. А. Брокгауза и И.А. Єфрон / Редактор-сост. И. Е. Арясов. — М.: "Вече", 2006. — С. 80.
  • [2] Мифы народов мира. Энциклопедия. (В 2-х томах). — М.: “Советская Энциклопедия”, 1988. — Т. 2. — С. 38.
  • [3] Томас Э. Будда. Истории и легенды / Пер. с англ. — М.: ЗАО Центрполиграф, 2003. — С. 257-258.
  • [4] У Шрі-Ланці нараховується майже 60 тис. бхікшу у 6 тис. монастирях і храмах; у Монголії до революції 1921 р. майже 2/5 чоловічого населення були ченцями.
  • [5] До речі, можна згадати маніхейство, яке виникло у ІІІ ст.. в Персії (засновник — перський мислитель Мані), поширилося в Європі й Азії, а в VШ-ІХ ст. стало державною релігією уйгурів. Заборони у маніхействі були подібні до буддійських, зокрема, тому, хто хотів врятуватися, суворо заборонялося займатися звичайною фізичною роботою.
  • [6] Булгаков С. Н. История экономических и социальных учений. — М.: Астрель, 2007. — С. 36-37. Ахметшин Н. Х. Путешествия по Китаю: Заоблачный Тибет. Чай в Шангриле — М.: АСТ: Восток-Запад, 2007).
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси