Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Релігієзнавство arrow Економіка та релігія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Іудаїзм: сумлінна праця — обов'язок людини

Релігійне вчення іудаїзму, яке також сформувалося в Азії — у її Південно-Західному регіоні,— відрізнялося від спокійно-споглядальних даосизму та буддизму певним прагматизмом, хоча питання необхідності праці також не було чітко визначеним.

Книга Буття розповідає про прокляття, накладене Богом на Адама за непослух: "... проклята через тебе земля! Ти в скорботі будеш їсти від неї всі дні свойого життя. Тернину і осот вона буде родити тобі, і ти будеш їсти траву польову. У поті свойого лиця ти їстимеш хліб, аж поки не вернешся в землю ..." [Буття, 3: 17-19] [1].

Дослідники іудейської міфології Р. Грейвс та Р. Патай відзначають, що цей сюжет, у якому сільськогосподарська праця представлена як прокляття, накладене на людину, відображає погляд середземноморського населення на фізичну працю (символом якої є орання) як на тяжку і неминучу повинність. Адже ще до формування Біблії давньогрецький письменник Гесіод вважав сільську працю злом, на яке безжальні боги прирекли людство. [2] Коли в іудаїзмі подається опис Царства Божого, то праця у ньому, звісно, відсутня.

Відомий вислів ребе Рава, наведений у Талмуді: "У Прийдешньому світі ми не будемо ні їсти, ані пити, ані народжувати дітей, ані займатися справами" [3]. Хоча проти того, що праця є покаранням, свідчить те, що серед пекельних мук покарання працею відсутнє.

Надалі у Торі про працю пишеться не як про покарання чи прокляття, а як про обов'язок людини. Ми знаходимо численні заклики до сумлінної праці. У Книзі Приповістей Соломонових ми зустрічаємо з цього приводу чималу кількість висловлювань: "Аж доки, лінюху, ти будеш вилежуватись, коли ти зо сну свого встанеш? Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложити, щоб полежати — і прийде, немов волоцюга, твоя незаможність, і злидні твої, як озброєний муж!" [6: 9-11].

Або далі по тексту: "Хто обробляє землю свою, той хлібом насичується, хто ж за марницею гониться, той позбавлений розуму"; "... зароблене руками чоловіка до нього впаде"; "Роботяща рука пануватиме, а лінива даниною стане" [12: 11, 14, 24].

У Священній книзі зазначено: "П'яниця й жерун збідніють, а сонливий одягне лахміття" [23: 21]. Доріканню лінивим присвячені вірші Книги Приповістей Соломонових 13:4; 16:26; 19:15; 19:24; 20:4,13].

Перегукується з ними Книга Еклезіястова: "Від лінощів валиться стеля, а з опущених рук тече дах" [10: 18] [1].

У Талмуді зазначено: навіть якщо матеріальне становище дозволяє не працювати, треба займатися корисною працею, бо неробство веде до отупіння. [5] Неробство веде також до розпусти і до похмурого стану духу. Отже, праця дає можливість не тільки заробити необхідні кошти на матеріальне забезпечення себе і своєї родини, але також служить засобом розвитку особистості.

Зауважимо, що згадувані в Талмуді мудреці теж мали своє професійне заняття — землеробство, ковальство, шевство, будівництво, ткацтво, торгівля тощо.

Види праці вважалися в іудаїзмі нерівноцінними — законовчителі поділяли ремесла на чисті (наприклад, виробництво ароматичних речовин) і низькі (пастушество, візництво, дрібна торгівля, ремесло різника).

Релігійні обмеження приписували чоловікам займатися ремеслом, яке б дозволяло уникнути тісного контакту з жінками. До таких належать, наприклад, парикмахерська справа, робота в бані, прання.

У Священній книзі підкреслюється, що праця не обов'язково має приносити добробут, оскільки подателем блага є Бог і, відповідно, успіх у праці засвідчує Божу милість. Найпочеснішим і найважливішим заняттям в іудаїзмі вважалося вивчення Тори. Віруючий повинен обов'язково виділяти час для цього: Так, вказано: "Якщо людина повинна орати, коли настане час орання, сіяння, коли настає час посіву, жати під час жнив, молотити у молотьбу і віяти, що ж буде з Торою?" [6]

Розуміючи необхідність праці, законовчителі, щоправда, відзначали потребу поєднання вивчення священних текстів зі світською працею. Про це знаходимо в Талмуді слова рабина Гамліеля, сина ребе Іуди а Насі: "Добре вивчення Тори [коли воно сполучається] зі світськими справами, бо така подвійна праця відволікає від гріха..." [7].

Але ці заняття все ж не визнавалися рівноцінними: "Попередні покоління піклувалися насамперед про вивчення Тори і лише потім — про роботу, і досягали успіху і в тому, і в іншому; наступні покоління чинили навпаки і не досягли успіху ані в тому, ані в іншому" [6].

Також праця розглядається як релігійна чеснота. У наведених вище словах ребе Гамліеля можна відзначити ще один аспект необхідності праці — вона є засобом відволікання людини від гріховних думок і вчинків.

Отже, сумлінна праця схвалювалася як чеснота, і навіть релігійна Про це, зокрема, свідчать такі слова: "Піклується праведний життям худоби своєї, а серце безбожних жорстоке" [Кн. Приповістей Соломонових, 12: 10].

В іудаїзмі, на відміну від християнства, відсутня практика відлюдництва, оскільки служіння Богу передбачає серед іншого, трудову діяльність і прояв Божої волі у всіх сферах дозволеної діяльності. Отже, в іудаїзмі відсутній прямий релігійний вплив на примушення (відчуження) від продуктивної праці.

Звернемо увагу на нормування робочого часу в іудаїзмі. Так, це питання детально розписане у Книзі Левіт, де визначені робочі й святкові дні, а також дні відпочинку:

У Книзі вказано, що: "Шість днів буде робитись робота, а дня сьомого — субота повного відпочинку, святі збори, жодної роботи не будете робити. . Оце свята Господні, святі збори, що скличете їх у їхнім означенім часі: У місяці першім, чотирнадцятого дня місяця під вечір — Пасха для Господа. А п'ятнадцятого дня того місяця — свято Опрісноків для Господа, сім днів будете їсти опрісноки. Першого дня будуть святі збори для вас,— жодного робочого зайняття не будете робити. . Сьомого місяця, першого дня місяця буде вам повний спочинок,— пам'ять сурмлення. ... А десятого дня того самого місяця — день Очищення ... А кожна душа, що буде робити яке заняття того самого дня,— то Я вигублю ту душу з-посеред народу її. ... П'ятнадцятого дня того сьомого місяця,— свято Кучок, сім день для Господа. Першого дня святі збори, жодного робочого зайняття не будете робити. А п'ятнадцятого дня сьомого місяця, коли ви збираєте врожай землі, будете святкувати свято Господнє сім день; першого дня повний спочинок, і восьмого повний спочинок" [23:3—7; 23:23—39].

Причому Бог, аби надати можливість суботнього відпочинку під час перебування єврейського народу в пустелі, подаючи манну небесну, посилав її на шостий день удвічі більше, ніж у всі інші, щоб вистачило на день суботній.

Сувора заборона суботньої праці охоплює різні види діяльності. Саме слово "шабат" пов'язане зі словом "припинення", має глибокий сенс не як звичайний відпочинок від роботи, а як певна перерва, зупинка часу, оскільки у суботу змінюється темп життя, його організація. Шабат є святом на честь завершення створення світу Богом; однією з Десяти заповідей, які дав Бог іудеям, була заповідь пам'ятати день суботній, щоб святити його.

Рабини-талмудисти виділяють дві головні сторони заповіді: перша — ставитися до суботи як до свята (святкування "онег шабат" — "веселощі суботи"); друга полягає у забороні роботи. Щодо останнього положення, то Тора містить наступні прямі заборони і обмеження: "Сидіть кожен у себе,— нехай сьомого дня не виходить ніхто з свого місця!" [Вихід, 16;29]. "Шість день буде робитися праця, а дня сьомого буде вам свято,— субота спочинку від праці для Господа. Кожен, хто робитиме працю в нім, буде забитий! Не розпалите огню за суботнього дня по всіх ваших осадах" [Вихід, 35: 2-3]. У книзі Неємії засуджуються ті, хто чавлять виноград, носять снопи, нав'ючують на ослів всілякий тягар, щоб везти до Єрусалиму, продають тварин, рибу, провозять тягарі через єрусалимські брами [Неємії, 13:15-22].

Рабини доповнили ці положення детальними правилами. Ними були виділені сім основних категорій заборонених робіт, які у свою чергу були поділені на 39 заборон: вирощування і приготування їжі (11 заборон); виготовлення одягу (13 заборон); шкіряні роботи і письмо (9 заборон); будівництво і руйнування житла (2 заборони); розпалювання і гасіння вогню (2 заборони); завершення роботи (1 заборона); перенесення речей з одного володіння до іншого (1 заборона). Також була заборонена будь-яка діяльність, пов'язана з названими видами робіт [9]. Крім того, законовчителі встановили цілий ряд заборон, мета яких — не дати іудею зробити дію, пов'язану з порушенням заборон [10].

Особливе місце в іудаїзмі займає регламентація відносин між роботодавцями і працівниками. Вони базуються на положенні про ставлення до угоди між робітниками і роботодавцями як до закону, порушення якого вважається гріхом. Головними обов'язками роботодавця є вчасна виплата заробітної плати (затримання її вважається пограбуванням) і заборона примушувати робітника працювати понад часу, обумовленого угодою. Дані приписи стосувалися не тільки євреїв, але й чужинців.

У Біблії зазначено з цього приводу: "Не будеш утискати наймита, убогого й незаможного з братів твоїх та з приходька свого... Того ж дня даси йому зарплату, і не зайде над нею не заплаченою сонце." [Повторення Закону, 24: 14].

Або у тексті зазначено: "Горе тому, ... хто каже своєму ближньому працювати даремно, і платні його йому не дає." [Єремії, 22: 13].

Також обов'язком роботодавця є повага до місцевих звичаїв і дотримання їх (наприклад, годування робітників обідом).

Обов'язком робітників є використання робочого часу виключно для виконання роботи. Якщо робітник використовує його для сторонніх занять, в іудаїзмі це також зглядається як пограбування роботодавця. З метою дотримання цього правила релігійний закон навіть дозволяє робітникам здійснювати моління, залишаючись на будівельних лісах або дереві, а також здійснювати коротку молитву після їжі, щоб не витрачати робочого часу.

Вченими-талмудистами були доповнені положення Біблії постановою про переважні права робітника у разі виникнення суперечностей між ним і роботодавцем. Найманий робітник має право за власним бажанням припинити роботу на роботодавця, оскільки є вільною людиною.

Поряд з суворо дотримуваною ритуальною частиною іудаїзму, особливе місце у ньому займають етичні проблеми, які також не оминають економічних відносин. Так, сутність слів "Я ходитиму перед обличчям Господнім на землях живих!" [Псалом 116: 9]. Рабин Ієгуда у Вавілонському Талмуді тлумачить як визначення щирої релігійності людини не по тому, як вона поводить себе у синагозі, а за її поведінкою на торговій площі, оскільки вислів "земля живих" позначає місце для проведення ринкових торгів. А вчений і підприємець ХУІІ-ХУШ ст., Рабин Цві Хірш Койдоновер писав: "Тільки той, на кого можна покластися у справах, вважається благочестивою людиною" [11]. Дослідник Пол Джонсон у книзі "Історія євреїв" зазначає, що іудаїзм завжди давав сильну мотивацію до завзятої праці, і ця мотивація у процесі розвитку іудаїзму зміцнювалася й підсилювалися. На його думку, коли у ІІ ст. утвердився рабинський іудаїзм і зникла паразитична за своєю сутністю каста клерикалів (храмові священики, саддукеї тощо), зріс вплив релігії на економіку. Рабинський іудаїзм вимагав найповнішого використання євреями наданих Богом здібностей. Рабини закликали опановувати не лише теоретичні але й практичні знання, і самі були часто успішними комерсантами. За допомогою рабинського іудаїзму ці закони адаптувалися до умов сучасності через процес раціоналізації. "Євреї стали першими великими раціоналізаторами в світовій історії", і першим наслідком цього було перетворення євреїв на підприємців. Значна частина єврейського правознавства періоду Середньовіччя присвячувалася тому, як зробити ділові операції чесними та ефективними [12].

  • [1] Біблія або Книга Святого Письма Старого й Нового Заповіту. — М.: Вид. Московського патріархату, 1988 р.
  • [2] Грейвс Р., Патай Р. Иудейские мифы. Книга Бытия. Пер. с англ. Л. Володарской. — М.: Б.С.Г. -ПРЕСС, 2002. — С. 115.
  • [3] Каплан А. Если бы вы были Б-гом. /Пер. с англ. Пинхас Гиль. — Иерусалим, “Шамир”, 1995. — С. 58.
  • [4] Біблія або Книга Святого Письма Старого й Нового Заповіту. — М.: Вид. Московського патріархату, 1988 р.
  • [5] Сидур тфила. — Иерусалим: “Геулим”, 1991. — С. 247.
  • [6] Большая электронная еврейская энциклопедия. Статья "Труд".
  • [7] Сидур тфила. — Иерусалим: “Геулим”, 1991. — С. 252/
  • [8] Большая электронная еврейская энциклопедия. Статья "Труд".
  • [9] Пилкингтон С. М. Иудаизм Пер. с англ. — М.: ФАИР-ПРЕСС, 2001. — С. 251.
  • [10] Так, не слід витирати ноги об землю, тому що при цьому порушується заборона роботу категорії "орання". Заборонено розкривати парасольку, щоб не порушити заборону будівництва.
  • [11] Абрамович М. Л. Бизнес по-еврейски: 67 золотых правил. — Ростов-на-Дону: Феникс, 2007. — С. 13-14.
  • [12] Джонсон П. Історія євреїв. — К.: Видавничій дім “Альтернативи”, 2000. — С. 202.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси