Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Релігієзнавство arrow Економіка та релігія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Землеволодіння в іудаїзмі

Звернемося до питання землеволодіння, через яке релігійні вчення засвідчують економічні відносини у суспільстві.

В іудаїзмі порядок землеволодіння був освячений непорушним завітом між Богом та народом Ізраїлю, якому Він обіцяв землю Ханаанську. Вся ця земля була розподілена між дванадцятьма колінами Ізраїльськими, їх племенами і сім'ями. Продаж землі дорівнювала довгостроковій оренді без права викупу, оскільки у ювілейний рік продана таким чином земля поверталася сім'ї, якій належала до цього. Ювілейний рік наставав через кожні сім суботніх років, тобто кожен 50-й рік. Він складався з двох років спокою, коли земля не засівалася, що полегшувало її передачу власникам і дозволяло уникати суперечок з приводу привласнення врожаю.

Фактична заборона продажу землі і заміна продажу лізингом на 49 років пояснювалася тим, що власником її вважався Бог, який дозволив євреям оселитися на ній. Як зазначено у Книзі Левіт: "А земля не буде продаватися назавжди, бо Моя та земля, бо ви приходьки та осілі в Мене. А ви в усій землі вашої посілості дозволяйте викуп землі" [25: 23-24].

Земельні наділи не були надто великими і розташовувалися навколо міст. Більшість городян переселялася навесні та влітку на оброблювані поля, ставлячи посеред них курені й намети. Такі поселення називалися "банот" — дочірні поселення міста.

Поступово спадкові земельні володіння збільшувалися за рахунок приєднання до спадкових земель: наділів дрібних землевласників, що розорилися; земель, пожалуваних царем із завойованих; насильницьки відібраних наділів. Засуджуючи цей процес, пророк Ісайя казав: "Горе тим, що долучують дома до дому, а поле до поля приточують, аж місця бракує для інших, так ніби самі сидите серед краю!" [Ісаї, 5: 8].

Деякою мірою у Священній Книзі подані приписи про регламентацію актів купівлі-продажу землі. Тора містить неодноразові згадки про продаж землі та ціну купівлі, але відомості ці уривчасті, почасти неузгоджені. Зокрема, у Торі розглядаються наступні події.

Близько 2000 р. до н.е. Ханаан був густо населений, і ціна на землю була доволі високою. У Книзі Буття йдеться про покупку Авраамом у Єфрона землі (поля, печери Махпела на ньому і всіх дерев, що на полі) за 400 шеклів (сіклей) срібла [23: 16]. Шекль важив майже 11,5 г., отже, Авраам віддав за землю 4,6 кг. срібла.

Таким чином, купівля печери Махпела є першим прикладом отримання єврейським народом законного права власності у Хана- ані. Як відзначив Рабин Юдан бар Симон, "Печера Махпела — це одне з трьох місць, де народи світу не можуть насміхатися над Ізраїлем, говорячи "це вкрадені землі". Два інші — це Храмова гора, куплена Давидом, і Шехем — місце погребіння Йосефа".

У Другій книзі Царів є відомості про покупку Давидом в Орни току, волів та упряжу за 50 шеклів срібла [24: 24]. У Першій книзі хронік (Параліпоменон) називається набагато вища ціна угоди — 600 шеклів золота [21:25]. Давид купував цю землю для спорудження жертовника (пізніше на його місці Соломон спорудив Храм), волів — для цілеспалення, а упряж — у якості дров для вогнища, тому, можливо, у Книзі хронік ціну перебільшено, щоб підкреслити шанобливість Давида до Бога.

У Книзі пророка Єремії записано, що Єремія купив поле у Ганамеїла в Анафорі за 10 і 7 шеклів срібла. Час Єремії — УІІ-УІ ст. до н.е. — це важкий період, на який припадають набіги скіфів і облога Єрусалима вавілонянами, тож зрозуміло, чому ціна на землю так знизилася.

У Першій книзі Царів є відомості про покупку ізраїльським царем Омрі (ІХ ст. до н.е.) гори Шомерон за два таланти срібла для спорудження міста [16: 24].

Отже, у Священній Книзі неодноразово наводяться приклади тогочасних актів купівлі-продажу.

Значне місце у Торі займає регулювання різних аспектів виробничої діяльності на землі. Так, землероби мали дотримуватися законів і приписів, встановлених книгою Левіт: "Поля свого не будеш обсівати двоїсто (двомародами насіння). ... А коли ви ввійдете до Краю цього, і понасаджуєте всяке їстівне дерево, то плід його вважатимете за необрізаний,— три роки буде воно для вас необрізане, не буде їжджене. А року четвертого ввесь плід його присвятиться для Господа. А року п'ятого будете їсти плід його, щоб помножився для вас урожай його" [19: 19; 19: 23-25].

Або у Повторенні Закону сказано: "Ніхто не візьме в заставу долішнього каменя жорен або горішнього каменя жорен, бо він душу взяв би в заставу" [24:6].

У Мішні згадуються "чотири Нові роки", один з яких названий Новим роком дерев. Мішна мала визначити у сільськогосподарському календарі дату, яка б відокремлювала врожай плодоносних дерев одного року від урожаю другого року.

Іудейське свято Ту-Бішват — Новий Рік дерев,— має подвійне значення: свято саджання дерев і закінчення "податкового року" — від всіх плодів, що вистигли до 15 швата, відділялася десятина. У цей день євреї саджають рослини. Святкова трапеза складається зі злаків і фруктів, якими багата Земля обітована — пшениці, жита, інжиру, маслин, фініків, винограду, гранатів.

Так звані закони Сьомого року дають рекомендації раціонального землекористування: "Шість літ будеш засівати своє поле, і шість літ обтинатимеш свого винограднику, і збиратимеш урожай його, а сьомого року — субота повного відпочинку буде для землі, . поля свого не будеш обсіювати, а винограднику свого не будеш обтинати" [Левіт, 25: 3-4]. Книга Виходу: "І шість літ будеш сіяти землю свою, і будеш збирати її врожай, а сьомого — опустиш її та полишиш її, і будуть їсти вбогі народу твого. . Так само зробиш для виноградника твого, і для оливки твоєї" [23: 10].

Отже, кожний сьомий день вважався суботнім роком, тобто роком відпочинку для землі. Все, що зростало у цей рік, йшло на прогодування бідноті, мандрівникам, польовій худобі.

У Книзі Ісаї деталізується процес улаштування виноградника: "І обкопав Він його, й від каміння очистив його, і виноградом добірним його засадив, і башту поставив посеред його, і витесав у ньому чавило ." [5: 2].

Таким чином, можна зазначити, що нормативні суспільні установки є домінантною частиною релігійних постулатів.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси