Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Релігієзнавство arrow Економіка та релігія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Ставлення до багатства у національних і світових релігіях

Регулюючи процес праці, релігійні норми мали регулювати також її результати, які у суспільстві характеризувалися поняттями "багатство", "прибуток", "злиденність", "збитки", а також визначати відносини між людьми у системі цих результатів праці. Отже, результат праці набував релігійного усвідомлення і релігійного обґрунтування, перш ніж стати законодавчою нормою суспільства.

Розглянемо ставлення до багатства як узагальнюючої категорії соціально-економічних відносин у різних релігіях.

Так, у національних релігіях — даосизмі, конфуціанстві, сикхіз- мі, іудаїзмі — склалося своє традиційне ставлення до цього питання.

У даосизмі базовим є наступний вислів Лао Цзи, який прямо виражає його ставлення до гонитвою за прибутками: "Немає більшого нещастя, ніж незнання меж своєї пристрасті, і немає більшої небезпеки, ніж прагнення до придбання багатств".

У висловлюваннях Конфуція "Тай Бо" ("Головний первісток") сказано "... Стережися бути багатим і знатним, коли у самій країні управління невірне і уникай бідності й незнатності, коли країна управляється правильно".

Отже, розумне і справедливе управління державою є запорукою нагромадження її мешканцями багатства і досягнення високого становища, тобто можливість збагачення внаслідок господарської діяльності Конфуцій знову-таки розглядав через призму інтересів держави в цілому.

Досягнення високого рівня добробуту розглядалося вчителем Куном як справа другорядна, більше турбувала його проблема виховання "благородної людини". Це підтверджують слова Конфуція: "Благородний муж мало думає про їжу, більше думає про доброчесний шлях. Працюючи хліборобом, можеш голодувати, але можеш і жити в добробуті, коли зайнятий пізнанням (вченням). Благородний муж думає про доброчесний шлях і не турбується про те, що він бідний".

У сикхізмі цінується чеснота задоволеності тим, що маєш. Це дозволяє людині звільнитися від честолюбних устремлінь, заздрощів, зажерливості. Корисно згадувати про тих, кому гірше, ніж тобі, і про тих, хто нічого не має.

Успішна людина схильна забувати про Бога, тому процвітання не є благотворним для духовного розвитку. Гуру Нанак казав: "Задоволення й радість від золота, від срібла, ... від гарних коней, від м'якого ложа і палаців, задоволення від смачної їжі ... — як може Істинне Ім'я знайти собі місце перебування у серці, зайнятому ними?".

За вченням сикхізму, жадібність, любов до грошей і прагнення до придбання й накопичення є гріхом. У земному існуванні багатства не допоможуть купити життя, здоров'я, або звільнити від страждань. Бажань у людини багато, а можливостей задовольнити їх не вистачає, тому слід розвивати почуття втіхи тим, що маєш.

В іудаїзмі засуджується гонитва за матеріальними благами як життєва мета, але для служіння Богу належним чином необхідними вважаються матеріальні засоби. Вислів з Талмуду "Де немає борошна, там немає й Тори" підтверджується, наприклад, необхідністю мати на столі у релігійні свята певний набір страв (золотаві смажені млинці на Хануку, мед і яблука на Новий рік, вино, мацу, гіркі трави ... на Песах).

Вдале ведення справ вважається виявом Божої милості: "Також кожна людина, що Бог дав їй багатство і маєтки, і владу їй дав споживати із того, та брати свою частину та тішитися своїм трудом,— то це Божий дарунок!" [Кн. Еклезіястова, 5: 18]. Злом є лише те багатство, яке нажите нечесним шляхом.

Людина може використати своє багатство тільки у земному житті, отже, його призначення — забезпечити власнику пристойне існування на цьому світі, оскільки, як говорить Мішна, "Коли людина покидає світ, ані срібло, ані золото, ані коштовне каміння не супроводжують її, лише Тора, яку вона вчила, і добрі справи, які вона зробила".

Слова з того ж Екклезіяста "... як поглянув я на все, що мої руки зробили й скільки завдав я собі клопоту, працюючи,— бачу, що все воно марне, тільки мучить дух, ніякої з того користі під сонцем. ... І зненавидів я працю мою. бо маю все те зіставити другому, хто постане по мені. Не у власті людській і се добро, щоб їсти та пити й насолоджувати душу свою тим, що працею здобув" [Кн. Еклезіястова, 2: 11-24], у яких чутно настрої буддійського світозречення, С. Булгаков пояснює як наслідок особистого розчарування у житті.

Отже, людина не повинна зосереджуватися тільки на отриманні матеріальних благ і водночас не зневажати добробут: ". убозтва й багатства мені не давай! Годуй мене хлібом, для мене призначеним, щоб я не переситився та й не відрікся, і не сказав: "Хто Господь?" і щоб я не збіднів і не крав, і не зневажив мого Бога" [Приповісті, 30: 8-9].

Таким чином, як пересичення багатством, так і зубожіння ведуть до зневажання Бога, про що йдеться також у Повторенні Закону: "... щоб коли ти будеш їсти і наситишся і добрі доми будуватимеш ., а худоба твоя велика та худоба твоя мала розмножиться, і срібло та золото розмножаться тобі, і все, що твоє, розмножиться, то щоб не загордилося серце твоє, і щоб не забув ти Господа, Бога твого." [Повторення Закону, 8: 12-14].

Розглядаючи Бога як подателя благ, у священних книгах зазначалося наступне. Щоб нагодувати єврейський народ у пустелі, Бог подав йому манну — "хліб з неба". На кожну людину призначалося близько 4 літрів на добу; у шостий день (перед суботою) ця міра збільшувалася до 8 літрів. За Божим велінням, Мойсей неодноразово добував воду зі скелі. Під час перебування єврейського народу у пустелі, сорок років Бог давав їм манну небесну, їх ноги не розпухали, одяг не зношувався [Повторення Закону, 8: 2-5].

У Книзі Левіт, при проголошенні законів Сьомого та Ювілейного років, сказано: "І зошлю Я благословення Своє на вас шостого року,— і зродить врожай на три роки" [25: 21]. Там же зазначено: "Якщо будете ходити згідно з постановами Моїми, а заповідей Моїх будете додержувати, . то дам ваші дощі в їхнім часі, і земля дасть свій урожай, а польове дерево дасть плід свій. . і ви будете їсти хліб свій досита, і будете сидіти безпечно в вашому Краї" [26: 3-5], а також: "Я дам її вам на спадщину її, землю, що плине молоком та медом" [Левіт, 20: 24].

У світових релігіях ставлення до багатства дещо відрізняється.

Так, у проповідях Будди демонструється марність намагань досягти хоч би якого матеріального добробуту. За його виразом, як прив'язаний до міцного стовбура собака, переміщується дурень неспокутуваний біля світового буття. Мучачи, обманюючи, дратуючи, гублячи, перетворюючи очікуване задоволення на страждання і смерть, панує невблаганна необхідність. Той, хто хоче придбати майно — купець, землевласник, пастух, солдат, чиновник,— повинен піддати себе стражданням, спеці, холоду, укусу змій, спразі та голоду. Якщо не придбає він бажаного, то скаржиться і тужить: даремно було те, що я потерпів, даремна вся моя праця. А як досягне він своєї мети, тоді зі страхом і труднощами охороняє придбане, щоб царі не викрали у нього або ж розбійники, щоб вогонь не спалив, вода не унесла, щоб не потрапило воно до рук ворожих управителів.

Не схвалюється пристрасне бажання збагатитися і в сучасному буддизмі. Духовний лідер Тибету Далай-лама XIV зазначив: "У безумстві нинішнього життя ми втратили розуміння справжньої цінності людини. Люди перетворилися на просту сукупність того, що вони виробляють. Вони діють як машини, функція їх — робити гроші. Це абсолютно невірно. Метою заробляння грошей є щасті людства, а не навпаки. Не люди для грошей, а гроші — для людей. Щоб жити, нам потрібно багато чого, отже, без грошей не обійтися, але ми повинні розуміти й те, що, коли багатства жадати надто сильно, гроші взагалі не приноситимуть користі. Як вчать нас святі Індії й Тибету, чим ви багатші, тим більші страждання відчуваєте".

За вченням про карму, жадібність, зажерливість, жорстокість ведуть до переродження у світ голодних духів (претів), які не можуть насититися, бо черево у них величезне, а рот — завбільшки з вушко голки. Водночас сам матеріальний добробут вважається свідченням гарної карми, а народження у багатій сім'ї — сприятливим переродженням.

У християнстві людина не повинна турбуватися про забезпечення себе земними благами, оскільки Бог подає їй все необхідне для життя: "... Не журіться про життя своє — що будете пити, ні про тіло своє,— у що зодягнетеся. ... Погляньте на птахів небесних, що не сіють, не жнуть, не збирають у клуні, та проте ваш Небесний Отець їх годує. Чи ж ви не багато вартіші за них?" [Мт, 6:25-26].

У традиційному уявленні багатством є нагромаджені матеріальні блага. Сучасна економічна думка розглядає багатство як все, що люди цінують, і таке визначення дозволяє включити у нього матеріальні та нематеріальні цінності.

Проте у релігійних судженнях справжнім багатством вважаються високі релігійно-моральні якості — любов до Бога, до ближнього, милосердя, смиренність, правдолюбство, чистота думок та вчинків тощо. Про це йдеться у повчаннях як Старого, так і Нового Завітів. У Приповістях Соломонових знаходимо, наприклад, слова: "Дім праведного — скарб великий, а в плоді безбожного — безлад" [15: 6]; "Ліпше добре ім'я за багатство велике, і ліпша милість за срібло та золото" [22: 1]. У Новому Завіті такі мотиви посилюються. "Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить?" — промовляє Ісус до учнів [Мт, 16: 25]. В іншій притчі Він радить багатому юнаку: "Коли хочеш бути досконалим,— піди, продай добра свої та й убогим роздай,— і матимеш скарб ти на небі" [Мт, 19: 21]. При цьому роздавати майно слід було з любов'ю до ближнього: "І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та Любові не маю,— то пожитку не матиму жодного!" [І Кор., 13: 3]. За свою щедрість християнин мав отримати винагороду: "Нехай кожен дає, як серце йому призволяє,— не в смутку й не з примусу, бо Бог любить того, хто з радістю дає! А Бог має силу всякою благодаттю вас збагатити, щоб ви, мавши завжди в усьому всілякий достаток, збагачувалися всяким добрим учинком!" [ІІ Кор., 9: 7-8].

У Нагірній проповіді Ісус називає тих, на кого очікує Царство Небесне: на вбогих духом, засмучених, лагідних, милостивих, чистих серцем, миротворців, гнаних за правду.

В ісламі всі багатства і блага, які дав Аллах, повинні обов'язково споживатися людьми, щоб вони отримували від них користь: "Аллах підкорив вам усе, що є на небесах і все, що є на землі, і щедро обдарував вас благами Своїми, як зовнішніми, так і внутрішніми" [Коран, 31:20].

У Корані знаходимо багато положень щодо природних багатств, які є результатом милості Аллаха. Він наповнив світ всіма благами, які можна відшукати у будь-якому місці. У Корані сказано: "Хіба не бачиш ти, що Аллах посилає воду з неба, і Ми виробляємо цим плоди різного кольору; і в горах є білі та червоні смуги, різних кольорів, а деякі з них чорні, як ворон. І подібно цьому люди, і звірі, і худоба різних кольорів..." [35:27-28]. Отже, щоб збагатитися, необхідно лише прагнення використати їх та людська праця.

При цьому багатство може бути отримане без порушень законів ісламу. Пророк Мухаммед роз'яснював: "Якщо хтось зібрав багатства недозволеним шляхом, а потім витратив їх на благодійність, це не зараховується йому, а лише ляже тяжким гнітом на нього". Також він казав: "Якщо людина наживає своє багатство, майно недозволеними шляхами, а потім робить благодійність, це не буде прийнято (Аллахом). Вона не отримає благословення, куди б їх не витратила. Її багатство не залишиться (після її смерті), а буде з нею в пеклі. Воістину, Аллах не спокутує один поганий вчинок іншим поганим вчинком .".

Неможливим для мусульманина є пишання своїм багатством і зарозумілість через нього — у такому випадку заробіток вважається недозволеним, навіть якщо він отриманий законним шляхом.

В ісламі багатство засуджується тільки якщо воно веде до беззаконня, до скоєння гріхів, непослуху, розпутства і невіри у блага Аллаха. Майно Аллах дає людям як засіб для того, щоб прогодуватися [Коран, 4:5]. Той, хто помер, захищаючи своє майно, той вважається мучеником.

Іслам забороняє марнотратство, але водночас засуджує жадібнсть і скупість. Водночас власність людини є недоторканною. У Корані записано: "У відплату за те, що вони скоїли, відсікайте руки злодію та злодійці як покарання від Аллаха, адже Аллах — Великий, Мудрий" [Коран, 5:38].

В ісламських законах ретельно розглядаються питання матеріального забезпечення родини. Серед чотирьох критеріїв, за якими слід обирати дружину, Пророк Мухаммед називав першим матеріальну забезпеченість, хоча головним фактором, певна річ, має бути релігійність обраниці. З цього приводу він застерігав: "Не одружуйтесь на дівчині [лише] через її красу, бо це може погубити її; і не одружуйтесь [лише] через її багатство, бо це зробить її непокірною. Одружуйтесь на дівчині через її релігійність!".

При укладанні шлюбу чоловік має виплатити дружині махр — цінний весільний подарунок, який являється виключно власністю дружини і зберігається за нею у випадку розлучення по ініціативі чоловіка або у випадку його смерті. Махр може становити будь-яка цінність або рухоме чи нерухоме майно, що мають певну вартість. Мінімальний розмір махра — 10 дирхамів (тобто 30 грамів срібла або їх вартість), максимальний не обмежений, але бажано, щоб він становив не більше 500 дирхамів (1500 грамів срібла або їх грошовий еквівалент). Він визначається обома сторонами і фіксується у свідоцтві про шлюб, яке видається реєструючою особою — імамом, каді, муфтієм.

У Корані закріплене також канонічне право спадкування [4:12]. Якщо спадщину отримує чоловік, то вона становить половину майна дружини, якщо у них немає дитини; якщо дитина є — чоловікам належить чверть спадщини після виплат по заповіту і боргам. У випадку смерті чоловіка дружина отримує чверть майна, якщо він не мав дитини, за наявності дитини — 1/8 доля спадщини. Розмір заповіту не повинен перевищувати третину від всієї спадщини.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси