Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Релігієзнавство arrow Економіка та релігія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Релігійне нормування позики

Особливе місце в священих книгах і релігійних вченнях займає питання релігійного нормування процесу надання позики.

В іудаїзмі, за одним з основних законів Тори, якщо єврей, незалежно від свого матеріального стану, потребує позики і просить про неї, слід позичати йому без стягнення відсотків. Навіть якщо позичальник добровільно пропонує повернути гроші з відсотком, кредитору заборонено погоджуватися на це.

Заборона стягувати відсотки розповсюджується не тільки на грошові, але й на речові позики, і поширюється на позики, взяті на будь-який термін (навіть на дуже короткий). Проблема боргу не виникає, якщо єврей не пам'ятає точний розмір свого боргу і повернув більшу суму.

Закон про безвідсоткову позику займає особливе місце у системі моральних правил і демонструє високу етику законів Тори, оскільки допомагає людині досягти високого рівня співчуття і причетності до потреб і почуттів оточуючих людей.

Дослідник П. Джонсон звертаючи увагу на релігійне норми щодо позики, посилається на працю Ф. М. Гейхелхейма "An Ancient Economic History" і відзначає, що суспільства Близького Сходу — єгиптяни, хети, вавілоняни, фінікійці, — розглядали неживу природу яку живу, таку, що може відтворюватися. Тому, коли позичали чи "харчові гроші" (оливки, фініки, насіння, тварин), чи монети, то цілком законним вважалося вимагати їх росту.

У Торі на лихварство покладалися обмеження: під відсоток заборонялося позичати євреям і дозволялося чужинцям. "Якщо позичиш гроші народові Моєму, бідному, що з тобою, то не будь йому як суворий позичальник,— не покладеш на нього лихви" [Вихід, 22: 24]; "Не візьмеш від нього (брата) лихви та прибутку .... Срібла свого не даси йому на лихву, і на прибуток не даси їжі своєї" [Левіт, 25: 35-36]; "Не будеш позичати братові своєму на відсоток срібла, на відсоток їжі та всякої речі, що позичається на відсоток. Чужому позичиш на відсоток, а братові своєму не позичиш на відсоток, щоб поблагословив тебе Господь ..." [Повт. Закону, 23: 20-21].

У Книзі Левіт зазначалося, що кожного сьомого року борги між євреями анулювалися. Борги анулювалися також у 50-й (ювілейний) рік.

На думку дослідників, такі правила позики допомагали нечисленній іудейській громаді вижити і триматися спільно, хоча настанови Тори порушувалися, про що свідчать нарікання на лихварів у Книзі Неемії, Першій Книзі Самуїловій, Другій Книзі Царів, Книзі пророка Ісайі, Книзі пророка Єзекіїля тощо.

Щоб добитися дотримання Закону, Талмуд оголосив грішниками всіх причетних до лихварства (наприклад, писар та свідки) і назвав провиною прихований відсоток, такий, як надання позичальником приміщення без оренди, подарунки, корисна інформація та інше. Таке суворе дотримання закону відповідало потребам небагатих селян і ремісників-євреїв, а також невеликих єврейських общин, які могли отримувати прибутки, віддаючи гроші під відсотки не євреям.

Згідно Тори, Бог наказує не брати лихви з народу Його, тобто народу, який уклав завіт із Богом. Найголовнішою відмінністю євреїв на час написання Тори було сповіданні ними єдинобожжя. Єврейський коментатор Біблії і відомий вчений Х ст. Леві Бен Гершом (акронім — Ралбаг; також відомий під іменами Маестре Лео де-Баньоль, Герсонід тощо) зазначав, що не єврея слід обкладати відсотком, оскільки не можна допомагати ідолопоклоннику.

Тут можна згадаті думку грецького філософа Філона Олександрійського, який вважав що заборона на лихварство поширювалася на будь-кого з свого народу і зі своєї держави, незалежно від релігії.

У християнстві економічні відносини, які виникають у процесі позики, також набули свого релігійного тлумачення й змісту.

Так, у Євангеліє від Матвія, у Нагірній проповіді Ісуса сказано: "Хто просить у тебе — то дай, а хто хоче позичити в тебе — не відвертайсь від нього". [5:42]. Перед цим у проповіді йдеться про неспротив злому: тому, хто хоче забрати сорочку, слід віддати ще й плаща, а тому, хто примушує відбути подорожню повинність — відбути її вдвічі більше.

Та ж ідея звучить у Євангелії від Луки: "А коли позичаєте тим, що й від них сподіваєтесь взяти,— яка вам за те ласка? Позичають бо й грішники грішникам, щоб одержати стільки ж. Тож любіть своїх ворогів, робіть добро, позичайте, не ждучи нічого назад,— і ваша за це нагорода великою буде, і синами Всевишнього станете ви,— добрий бо Він до невдячних і злих!" [6:34-35].

До речі, починаючи з IV ст., ряд соборних постанов (Нікейського, Гіппонського четвертого, Карфагенського соборів), спираючись на біблійні закони, заборонив взяття відсотків на капітал. З 1179 р. лихварі відлучалися від Церкви. Заборона лихварства тривала фактично до XV-XVI ст.

Відносини, що виникають в процесі позики, являються важливою складовою в ісламі.

Всі основні ісламські школи (мазхаби) підтримують ідею виключення з економічних відносин стягнення лихварського відсотка, що вважається недозволеною дією. Як зазначено у Корані, "Аллах дозволив прибуток в торгівлі, а лихву заборонив, той, до кого прийде це повчання, і він буде стриманим, тому буде за це поблажливість ..." [2: 276,277].

Уникати лихварства складно — адже Пророк Мухаммед казав, що воно має 73 форми. Так, "якщо людина вступилася за брата свого та прийняла подарунок, який той підніс йому на знак подяки, то вона ввійшла в одну з найбільших дверей лихварства".

Подібне ставлення до кредитування пояснюється намаганням уникнути експлуатації в будь-якій її формі та отримання нетрудових доходів, що у кінцевому підсумку може привести до несправедливого розподілу багатства і класового протистояння. Таким чином, заперечення кредитування як гріховної дії, має на меті збереження єдності ісламського суспільства.

До того ж, позичені кошти можуть бути вкладені у недозволену ісламом діяльність (торгівлю спиртними напоями, азартні ігри тощо) і сприяти, таким чином, її розвитку і поширенню гріха.

Кредитування є гріховним для всіх її учасників — позичальника, кредитора, свідків і того, хто записує угоду. В одному з хадисів Абу Дуда наводяться слова Пророка Мухаммеда: "Хай буде проклятий той, хто потурає лихварству, і той, хто сплачує лихву, і той, хто засвідчує це, і той, хто записує це".

Якщо надання грошей під відсотки заборонено беззаперечно, то отримання кредиту фізичною особою допускається, але у крайній ситуації, коли життю й здоров'ю людини загрожує небезпека. У такому випадку позичання є гріховним діянням тільки для кредитора. Дозвіл на отримання кредиту дає доктор богослов'я Юсуф Карадаві, який виніс фетву: крайньою ситуацією є відсутність харчування, одягу, коштів на лікування; позичати можна тільки необхідну суму; людина, що опинилася у скруті, та її близькі, родичі, одновірці повинні докласти всіх зусиль, щоб уникнути позичання; отримуючи позику, людина повинна усвідомлювати небажаність цього діяння, відчувати до нього відразу.

Лихварство в ісламі пов'язано з терміном "ріба" ("надлишок"), тобто відсотки. Ріба означає будь-який неправедне прирощування капіталу при торговій угоді або позиці.

Історично ріба визначається під час здійсненні купівлі-продажу вагових товарів одного роду — золота, срібла, міді, пшениці, ячменю, фініків, солі, ізюму тощо. При обміні цих товарів їх кількість має відповідати одна одній, інакше виникає ріба — збільшення проценту.

Ремісничі вироби із золота і срібла або карбовані з цих металів монети при їх обміні також повинні у вазі дорівнювати один одному.

Щоб уникнути ріби, товари дозволено заміняти один на другий. Наприклад, десять грамів золота можуть обмінюватися на сто грамів срібла (або на певну кількість і золота, і срібла), або десять кілограмів пшениці — на п'ятнадцять кілограмів ячменю (або і пшениці, і ячменю).

Ісламські богослови виділяють два види ріби: законна (ріба альфадль) і незаконна (ріба аннасія). Незаконною вважається обмін вагових і вимірювальних товарів, коли ця операція розірвана у часі (здійснюється у кредит), навіть якщо кількості товарів рівні. Так, наприклад, не можна позичити кілограм пшениці з тим, щоб повернути його з нового врожаю, оскільки якість і сорт пшениці можуть відрізнятися.

Забороненим також вважається гарар — умисний ризик, який виходить за межі невідворотної випадковості. Під поняття "гарар" підпадає будь-яка спекулятивна операція.

Коран містить детальні настанови щодо порядку складання боргової розписки, вибору свідків позики, випадку, коли розписка не складається, а також вказівки щодо позики під заставу.

Позики можливо давати ваговими товарами (золото, срібло), вимірюваними товарами (пшениця, ячмінь), рахованими речами (яйця, горіхи). Позика тваринами і тканинами не дається. Речі, що були взяті у позику, повертаються подібними речами і у тому ж розмірі. Так, позичена золота монета віддається золотою монетою, або деяка кількість пшениці, але оплата здійснюється без відсотків (якщо взяті у позику гроші вийшли з обігу, борг повертається останньою вартістю цих грошей).

Отримання вигоди при наданні позики вважається недозволеним, але обидві сторони можуть дати за власним бажанням деякий надлишок, що виступає у якості подарунку.

Недопустимим є надання грошей у кредит із щомісячною виплатою їх у певній кількості — зайві гроші стають рібою.

Але якщо гроші позичили для придбання товарів для торгівлі, то до грошей при поверненні додається 1/3 або % з отриманого прибутку.

З релігійної точки зору заборона отримання відсотків пояснюється наступними причинами. По-перше, лихварство суперечить дотриманню принципів соціальної допомоги у мусульманському суспільстві. По-друге, отримання грошей у такий спосіб дозволяє людині менше працювати і, таким чином, сприяє лінощам.

Мусульманам пропонується не брати у борг без потреби. Якщо гроші взяті у позику, то на обидві сторони покладається певна відповідальність. Той, хто дає гроші у борг, повинен надавати допомогу нужденним, давати позику в ім'я Аллаха і від Аллаха очікувати винагороду. Той, хто бере у борг, має повернути його при першій же нагоді.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси