Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Релігієзнавство arrow Економіка та релігія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Накладання та збір податків

У священних книгах, релігійних вченнях, тлумаченнях важливе місце займають приписи щодо економічних відносин, які виникають у процесі накладання та збору податків.

Категорія податків як обов'язкових індивідуальних безповоротних платежів на користь держави або релігійної організації для забезпечення їх діяльності, зустрічається в священних книгах іудаїзму, християнства, ісламу.

Система оподаткування в іудаїзмі

В іудаїзмі десятина сплачувалася для утримання Храму та його служителів. Відомості про об'єкти оподаткування, платників та розподіл десятини містять ТаНаХ і Талмуд.

Десятиною (івритом "маасер") називалася десята частина врожаю і худоби, яка підлягала відрахуванню в якості особливої релігійної повинності.

У Книзі Левіт йдеться про три десятини: левитські, святкові та десятина для бідних.

Сільськогосподарські продукти використовувалися для харчування служителів Храму і утримання різних закладів при Храмі, худоба — переважно для жертвоприношень.

У Книзі Неємії зазначено, що народ Іудеї мав збирати з полів, що знаходилися поблизу міст, частину врожаю, визначену законом для утримання різних категорій храмових служителів (священиків, співаків, левітів тощо), щоб вони не покидали Храм заради польових робіт. Для їх утримання іудеї приносили у сховища Храму десятини хліба, вина й олії. Представники храмової влади повинні були збирати і розподіляти десятину серед служителів. [Неємії 13].

Десятину сплачували всі іудеї, у тому числі й храмові служителі. Про збирання податків на Храм йдеться також у Новому Завіті, зокрема, у Євангелії від Матвія (оповідання про розмову зі збирачами дидрахм) [Матвія 17: 24-27].

За іудейським календарем, 16 числа місяця нісана починається рахунок Омера". "Омер" означає "сніп", а також міра, яка вважалася достатньою кількістю зерна, щоб прогодувати людину протягом доби. Омер — це міра ячменю від нового врожаю, зжата у ніч на 16 нісана (другий день свята Песах) і принесена на Храмовий жертовник. На ранок починався підрахунок "днів Омера" — 49 днів від Виходу з Єгипту до Шавуота (отримання Тори). На 50-й день у Храм приносили другий омер нового врожаю.

Після зруйнування Храму і зникнення храмових служителів десятина була замінена на особливий релігійний обряд, який дотримується іудеями до сьогодні.

Здійснювалися також пожертви на спорудження Храму. Священик Єздра, який був одним з керівників відновлення й укріплення Храму (457-432 рр. до н.е.) писав: "І відважив я їм срібло й золото та посуд принесення нашого Божого дому, що принесли цар, і його дорадники, і його зверхники та весь Ізраїль, що знаходився там (у Вавилоні)" [Єздри 8:25]. Мова йде про події 457 р. до н.е., коли під керівництвом Єздри до Єрусалиму з Вавилону було повернено 100 талантів золота й 750 талантів срібла.

Відповідно до священних текстах іудеїв, можна виділити не лише десятину на храмові потреби, але й царську десятину — податок на утримання царського двору.

У Першій Книзі Самуїла поданий опис оподаткування на користь царської скарбниці: "... Оце буде право царя, що царюватиме над вами ... з вашого посіву та з ваших виноградників братиме десятину, і даватиме своїм євнухам та свої слугам. . Він братиме десятину з вашої отари ..." [І Сам. 8: 11-17].

У Першій Книзі Царів описаний обов'язок кожного з намісників дванадцяти округів постачати протягом одного місяця для царського двору все необхідне, тобто своєрідний помісячний податок. Про розміри його також можна судити з Книги Царів: "І була Соломонова пожива на один день: 30 корів пшеничної муки, а 60 корів іншої муки (один кор дорівнював 364 літри). Десятеро з великої ситої худоби, і двадцятеро з худоби великої з пашні та сотня худоби дрібної, окрім оленя, і сарни, і антилопи та ситих гусок" [І Цар. 5:2-3].

У Біблії згадуються як прямі податі — на майно і прибуток (данина, податок), так і непрямі (мито). Про останні згадується, наприклад, у Першій Книзі Царів: "І була вага того золота, що приходило для Соломона в одному році, шість сотень шістдесят і шість талантів золота, окрім того, що приходило від купців та з торгівлі ходячих ..." [І Цар. 10: 14-15]. Отже, мова йде про мито на імпортні товари і транзит товарів купцями "з торгівлі ходячих" через територію царства.

У Біблії зустрічаються згадки про податки у скарбницю перських царів, що сплачували іудеї, перебуваючи у вавілонському полоні. У цей період існували три види податків на користь царя: мідда — основний податок, який можна було виплачувати у грошовій формі; бло — грошова подать; халах — імовірно, податок на землю. Податки були важкими, особливо для малозабезпечених іудеїв. Про це, наприклад, ми читаємо у Книзі Неємії — областеначальника (сучасною мовою, губернатора), якого на цю посаду призначив прихильний до іудеїв вавілонський цар Артаксеркс (Лонгиман). Неємія, книга якого частково складається зі звітів про його діяльність на державній посаді, писав про скарги бідноти Іудеї на те, що вони вимушені позичати срібло на подать цареві під заклад своїх полів і виноградників [Неємії 5:4].

Зі слів Неємії можна також зробити висновок про існування на ті часи дворівневої системи оподаткування: перший рівень — на користь царської скарбниці, другий — місцевої. Неємія, зокрема, писав про свою відмову від збирання податків на утримання областеначальника для полегшення становища народу Іудеї [Неємія 5:14]. Отже, податки сплачувалися як на утримання центральної царської влади, так і місцевих органів управління.

У книзі священика Єздри, який діяв разом з Неємією, ми знаходимо слова про бажання іудеїв ухилитися від податків у перську казну: "... коли тільки це місто (Єрусалим) буде збудоване, а мури закінчаться, вони не будуть давати ані данини, ані податку, ані мита, а це буде шкодити царському прибуткові" [Єздри 4:13].

Періодично священнослужителі звільнялися від оподаткування. У Книзі Єздри зазначено, що вавілонський цар Артаксеркс, що опікувався відновленням Єрусалиму, наказав: ". всі священики та Левіти, співаки, придверні, храмові підданці та працівники того Божого дому вільні,— данини, податку чи мита не належить накладати на них!" [Єздри 7:24]. Про одноразові податкові пільги на честь видатної події йдеться також у Книзі Естер: "І справив цар велику гостину для всіх своїх князів та своїх слуг, . і зробив полегшення для округ ..." [Естер 2:18].

Судячи з священних текстів, десятина частково також використовувалася на Храм. Так, у Третій Книзі царів сказано: "А оце наказ тих поборів, які брав цар Соломон на збудування храму Господнього та дому свого, і Мілло, і муру єрусалимського, і Хацору, і Мегіддо, і Гезеру" [ІІІ Цар. 9:15].

У випадку, коли десятина не спрямовувалася на потреби Храму, могли сплачувати також зі всього майна і прибутків. Так Іаков

клянеться: "Зі всього, що Ти, Боже, даруєш мені, я дам Тобі десяту частину" [Буття: 28:22].

Об'єктом оподаткування були зерно, фрукти, овочі, вино, олія, дрібна і велика худоба.

Якщо у Священній книзі ТаНаХ зазвичай просто фіксуються відомості про систему оподаткування і необхідність сплати податків сприймається як належне, то у Талмуді висловлюється певне ставлення до сплати податків.

У Вавілонському Талмуді мудреці щодо виплати податків у перську казну керувалися принципом "закон держави — закон", тобто сплата податків є обов'язком для іудеїв.

В Єрусалимському Талмуді сплата податків на користь римської влади оцінювалася як пограбування єврейського населення. Збирачі податей розглядалися ними як грабіжники, їх свідоцтво не приймалося у суді, вони не могли бути суддями, їх благодійні пожертви не приймалися. Пізніше ухилення від податків почало суворо засуджуватися: "Той, хто ухиляється від від сплати податі,— злочинець, оскільки він краде власність царя,— неважливо, іновірця чи єврея".

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси