Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Релігієзнавство arrow Економіка та релігія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Благодійництво як перетворена форма сплати податків

Перетвореною формою сплати податків у суспільстві є суспільно прийнята норма соціальної допомоги у вигляді благодійництва. Така форма заохочується всіма релігійними вченнями.

Хоч яким не було ставлення до господарської активності і збагачення у даосизмі, конфуціанстві та буддизмі, але кожна з цих релігій наголошує на благодійництві як одній з головних чеснот людини. "Досконало розумний нічого не нагромаджує, але живе скромно. Він все робить для індивідів і все віддає іншим" — зазначає давнє вчення даосизму97.

"Їжа, праця, заробляння грошей безглузді самі по собі. У той же час навіть невеликий прояв співчуття надає нашому життю сенс і призначення. ... Неправі ті, хто бачить сенс у більших витратах на їжу, одяг і прикраси лише тому, що у них більше грошей. Краще віддайте більше на лікування й освіту бідних людей. Це не примусовий соціалізм, а добровільне співчуття" — перегукуються з ним слова нашого сучасника Далай-Лами XIV.

В іудаїзмі питання благодійництва детально розглядаються у Талмуді. Воно здійснюється у двох формах — пожертва матеріальних засобів і надання нематеріальної допомоги.

Матеріальна допомога позначається словом "цдака", тобто "праведність", "справедливість". Допомога ближньому пояснюється як обов'язок, оскільки все, що людина має, належить Богу. Система збору і розподілу засобів на допомогу бідним була добре організована через офіційні благодійні фонди (куппа) і благодійні кухні (тамхуй).

Талмудичні законовчителі (Маймонід (Рамбам), Яаков бен Ашер, Іосеф Каро та інші) визначили, хто і яким чином повинен займатися благодійництвом, якими мають бути розміри допомоги. Відповідно до їх настанов, допомагати людям мусить навіть той, хто сам потребує допомоги. За відмову у наданні допомоги або надання її у меншому розмірі, ніж дозволяють кошти, можна притягати до суду.

Турбуючись про людську гідність бідняка, слід надавати грошову допомогу так, щоб доброчинець не знав отримувача коштів, а отримувач — благодійника. Найкращим способом цдаки є розгляд її як безвідсоткової позики: той, хто її дає, не сподівається на повернення боргу, а той, хто отримує, зберігає власну гідність.

Відрахування десятої долі свого майна на благодійність вважається "посередньою" доброчесністю, а двадцятої і менше — скупістю. Насправді, десята частина не належить людині, а лише потрапляє до її рук з волі Бога для того, щоб вона визначила вид благодійництва, на який слід спрямувати кошти. Якщо людина намагається залишити всі зароблені гроші собі, це означає намагання пограбувати бідних. Навіть біднота, звільнена від сплати десятини, все одно повинна здійснювати пожертву.

З іншого боку, не слід витрачати на благодійництво понад 1/5 свого майна, щоб не збідніти самому. За порядком, визначеним Маймонідом, у кожному місті євреї повинні призначати старост благодійництва ("габбаей цдака"), які збирали гроші напередодні кожної суботи і роздавати їх бідним. Як правило, зібрані гроші мали витрачатися за рекомендаціями тих, хто жертвував.

У середні віки формами надання соціальної допомоги у єврейських общинах були: гроші (основна форма допомоги); продукти харчування; одяг; допомога при похованні.

За настановами іудаїзму, милостиню треба подавати охоче. Як писав видатний релігійний вчений ХІІ ст. Маймонід (Рамбам) у фундаментальній праці "Мішне Тора", "той, хто подає милостиню неохоче і опустивши очі долу, не робить гідного діяння, навіть якщо дає тисячу золотих монет. Бо давати він повинен з доброзичливістю, радістю і співчуттям до важкого становища нужденного".

Якщо голодує велика кількість людей, то доцільним вважається не просто забезпечити їх їжею, а розробити програму допомоги, у рамках якої надати населенню інвентар, сільськогосподарську техніку, насіння, хімічні добрива. Завдяки цьому голодуючі зможуть забезпечити собі прожиток і зберегти почуття гідності.

В іудейських сім'ях привчають до благодійництва з дитинства. Так, у багатьох домах є скарбничка ("пушкес") для різних благодійних цілей У неї складають, наприклад, отриману в магазині дрібну решту. Діти вкидають до пушкесу частину кишенькових грошей. У дитячих садках малеча часто сама робить пушкес і кожного дня кидає туди кілька монет.

Оскільки в іудаїзмі не схвалюється зневажання статку, у священних текстах засуджується бідність. У Талмуді й Мідрашах зазначається, що бідність гірша, ніж п'ятдесят кар. Але оскільки нужденні все ж таки існують, заможніші члени общини мають допомагати їм.

У Книзі Левіт з цього приводу сказано: "А коли ти будеш жати жниво своєї землі, не докінчуй жати до краю свого поля, а попадалих колосків твого жнива не будеш збирати; а виноградника свого не вибереш дорешти, а попадалих ягід виноградника свого не будеш збирати,— для вбогого та для приходька позостав їх" [19:9-19].

Нематеріальна допомога — присвячення нужденним свого часу і зусиль, позначається терміном "гмілут хасадим" — "добрі справи".

До них, зокрема, належать піклування про хворих, дітей з сімей, що мають труднощі. Таку допомогу можуть надавати як матеріально забезпечені люди, так і бідні.

Християнське розуміння благодійництва ґрунтується на приписах Старого Завіту, а також Євангелія, яке звертається до цього питання неодноразово.

Так, у Нагірній проповіді, записаній у Євангелії від Луки, Ісус каже: "І кожному, хто в тебе просить — подай, а від того, хто твоє забрає,— назад не жадай" [Лк. 6:30]. "Давайте — і дадуть вам; мірою доброю, натоптаною, струснутою й переповненою вам у по- долок дадуть" [Лк. 6:38].

Подання милостині не повинно робитися напоказ, щоб отримати схвалення оточуючих. "Стережіться виставляти свою милостиню перед людьми, щоб бачили вас; а як ні, то не матимете нагороди від Отця вашого, що на небі. Отож, коли чиниш ти милостиню, не сурми перед себе, як то роблять оті лицеміри ..., щоб хвалили їх люди. Поправді кажу вам: вони мають уже винагороду свою! А як ти чиниш милостиню,— хай не знатиме ліва рука твоя, що робить правиця твоя, щоб таємна була твоя милостиня, а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно" [Мт. 6:1-4].

В ісламі мусульманину, що має сили заробляти, просити милостиню вважається недозволеним. Але якщо він помирає від голоду, то просити милостиню зобов'язаний, оскільки покинути себе у небезпеці дорівнює самогубству. Причому мусульманин не може розглядати милостиню як постійне джерело доходів. Якщо у нього є їжа на один день, то жебракування вважається недозволеним.

Побачивши нужденного, мусульманин повинен допомогти і врятувати його — ненадання допомоги вважається гріхом.

Пророк Мухаммед казав: "Справжнє багатство — це не велика кількість майна, а щедре серце".

Арабський філософ ХІІ-ХІІІ ст. Ібн Аль-Арабі радив: "Витрачай з того, що дарував тобі Бог; не бійся збідніти. Бог дасть тобі те, що Він обіцяв, просиш ти або хто-небудь про це чи ні. Жоден з тих, хто проявив щедрість, не потрапив (через це) у злидні".

Таким чином, аналізуючи базові економічні норми, поняття, настанови, приписи у Священних книгах, релігійних вченнях, тлумаченнях, можемо зробити висновок, що вони, безумовно, належать до конкретних економічних відносин у суспільстві. За своїм характером вони наповнені економічним змістом і носять нормативний характер. Крім того, базові економічні поняття, норми, настанови, приписи формують модель господарської поведінки людини у суспільстві.

Однак економічний зміст звужує характер цих норм, понять, настанов, приписів, оскільки вони визначають у більш широкому аспекті поведінкову структуру суспільства, що базується на базових нормах.

При цьому слід відзначити внутрішню динаміку і гнучкість цих норм, понять, постанов і приписів, які дозволяють використовувати їх у різних умовах і різних історичних періодах.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси