Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Релігієзнавство arrow Економіка та релігія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Еволюція економічних понять у християнському вченні

У християнській доктрині протягом часу еволюціонували поняття та категорії, що характеризують відносини економіки та релігії.

Тлумачення питань власності, багатства та його розподілу, які підіймалися у Євангеліях, у християнстві не є однозначними. Відрізняються вони не лише у православ'ї, католицизмі й протестантизмі, але й навіть всередині кожної з цих течій.

Відмінності у поясненні цих питань були пов'язані, серед іншого, з економічними процесами, що відбулися з часів "первісного християнства", та складом християнської общини, до якої з часом долучалися не тільки бідні й знедолені, але й заможні адепти.

Так, дослідник Н. Сомін виділив наступні парадигми ставлення до власності в християнстві: "економіка дива", "помірна доктрина", "святоотцівське майнове вчення", "протестантська етика".

Сутність "економіки дива" полягає у поданні Богом всього необхідного для життя — їжі, питва, одягу, про що йдеться у євангельській притчі про птахів небесних і про лілеї. Така "економіка дива" означає відмову від будь-якого устрою соціально-економічної сфери, хоча воля Творця здійснюється насамперед через належну організацію економічної сфери.

"Помірна доктрина" виникла на межі ІІ-Ш ст. і викладена у праці Климента Олександрійського "Хто з багатих врятується?". Згідно неї, володіння власністю і навіть багатством не підлягає засудженню, але за умови внутрішньої незалежності від багатства, свободи від гріха любостяжіння. Отже, необхідно подавати милостиню, здійснювати благодійництво, жертвувати на Церкву, і тоді Бог благословить людину та її справу.

У IV-V ст. питання власності розглядалося св. Василем Великим, св. Григорієм Богословом, св. Амвросієм Медіоланським, св. Іоанном Златоустом. Їх погляди сформували "святоотцівське майнове вчення", за яким володіння власністю розглядається на двох рівнях — на особистісному та на рівні взаємодії з ближніми. Для окремої особи власність є сильною спокусою, що вимагає відмові від неї. На рівні суспільства власність повинна бути спільною, і це дозволить піклуватися про ближнього. Саме про це йшлося у притчах про "птахів небесних", які не мають турбуватися про забезпечення себе. У суспільстві з високим рівнем християнської моралі і колективною власністю земні потреби кожної особи забезпечують всі члени суспільства. Така турбота є проявом любові до ближнього, у той час як турбота про себе є егоїзмом.

Відповідно до "протестантської етики", примноження багатства завдяки підприємницькій активності виступає угодним Богу діянням, оскільки сприяє добробуту всього суспільства.

"Святоотцівське вчення" в католицизмі панувало до ХІІІ ст.. Так, св. Григорій Двоєслов (VII ст.) стверджував, що земля належить всім людям, і тому плоди, які вона народжує, також призначені для спільного вживання. Св. Ісідор Сельвінський (VII ст.) вважав, що спільне володіння всіма речами відповідає природному закону (тобто такому, що був закладений Богом у людську природу). Болонський чернець Граціан (ХІІ ст.), автор праці "Concordantia discordantium canonum", також казав, що спільність благ — це природний закон, а розподіл їх на своє і чуже є позитивним законом (тобто встановленим грішним людством). Погоджуючись з ним, св. Бонавентура і св. Альберт Великий (ХІІІ ст.) відзначали, що до природного закону також належить приватне володіння необхідними речами.

Розвиток ринкової економіки і прагнення католицької церкви досягти могутності та повної незалежності від світської влади вимагали активної господарської діяльності церкви і здобуття капіталу. Відповідно, католики вже не могли задовольнитися "святоотцівським вченням", що викликало зміни у бік "помірної доктрини".

Поворотним пунктом є вчення Фоми Аквінського, викладене у його трактаті "Сума теологій" (ХІІІ ст.). Спільність майна Фома Аквінський пояснював не як суспільну власність, а як наявність у всіх приватної власності. За словами Фоми Аквінського, для людини навіть необхідно володіти благами на правах власності, оскільки кожна людина більше піклується про свою власність, а не про спільну, віддаючи, таким чином, турботу про спільне благо іншим. По-друге, управління благами буде більш упорядкованим, якщо турбота про кожну річ довірена одній особі, а не всім. По-третє, мир між людьми більш гарантований, якщо кожен користується тим, що має у власності, тому що часто суперечки виникають між спільними власниками речей. До того ж, володіння приватною власністю освячене Декалогом (у заповіді "Не вкради"), приносить людині задоволення і дозволяє подавати милостиню.

Фома Аквінський також розглядав питання вартості, ціни та грошей. Він вважав, що продавець може продавати речі дорожче за їх дійсну вартість, оскільки має право на винагороду за їх втрату. Також Фома Аквінський виділяв три види ціни: справедлива, тобто природна, без прибутку; законна, тобто нормальна ринкова ціна; незаконна, тобто спекулятивна, що має на меті наживу за чужий рахунок. Недопустимою серед названих видів він вважав останній.

Спираючись на висновки Фоми Аквінського, архієпископ Флорентійський Антонін у XIV ст. досліджував право власності, податки, торгівлю, страхування, кредитування і прибутки. Він вважав, зокрема, що простий позиковий відсоток у будь-якому вигляді заборонений, а прибуток на капітал у всякому вигляді дозволений незалежно від виду підприємства.

Такі висновки теологів зробили можливою активну участь католиків у господарських справах. Наприклад, 1515 р. Папа Римський Лев X дозволив кредитування з низьким відсотком — до 5%, а 1568 р. Папа Пій V дозволив ренту.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси