Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Релігієзнавство arrow Економіка та релігія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Реформаторський рух в індуїзмі

Модифікація релігійних поглядів на норми, приписи, правила відбувається і в національних релігіях, наприклад, індуїзмі.

Після завоювання Індії кочовиками-аріями сформувалася соціальна структура, закріплена релігійними настановами індуїзму. Населення Індії було поділене на чотири суспільні групи — варни. Термін "варна" має різні переклади: "колір", "зовнішній вигляд", "вид", "рід", "якість", "розряд людей". Використання терміну "варна" у значенні "стан" з'явилося в період брахманізму (сер. І тис. до н.е.).

Відповідно до "Законів Ману", чотири варни — брахмани, кшатрії, вайшьї та шудри,— були створені Брахмою заради процвітання світів. Для кожної варни Брахма визначив певний рід занять. Сферою діяльності брахманів мали стати навчання, здійснення жертвоприношень, отримання і роздача милостині.

Охороною підлеглих повинні були займатися кшатрії. Для вайшьїв призначалися випас худоби, землеробство, торгівля, лихварство. Види діяльності брахманів, кшатрієв і вайшьїв вважалися у Давній Індії соціально корисними і почесними.

Для шудр Брахма вказав лише одне заняття — служити трьом вищеназваним варнам. За Законами Ману, того з представників варни, хто ухилятиметься (крім випадків крайньої необхідності) від властивих його варні занять, очікують несприятливі переродження, і він стане слугою дасью (демона).

Рід занять відповідно до варни визначала приналежність до касти — професійного об'єднання. Існує перелік каст (їх понад 3000), куди можуть входити представники кожної з варн. Перехід з однієї касти до іншої, а також шлюби між представниками різних каст заборонені.

Збереження кастового ладу і неможливість переходу з однієї касти до іншої певним чином ускладнює можливість вільного переміщення робочої сили. Позначається існування каст і на підготовці робочої сили. Так, у сучасній Індії досі діють квоти для представників нижчих каст. 2008 р. урядом Індії був запропонований план щодо її збільшення — майже до 50%. До цього квота становила менше ніж 25%.

Нижча верства кшатрійських каст — каста кшатрі. Її представники навчаються грамоті і все життя займаються оформленням адміністративно-податкової документації у сільських общинах. Серед них також багато землеробів і ремісників, які найчастіше працюють з тканинами.

Таким чином, суспільно-релігійний поділ на варни дозволяє утримувати на певному рівні кількість власних кваліфікованих спеціалістів і некваліфікованої робочої сили, яка не може отримати професійну освіту.

Слід однак брати до уваги, що представники нижчих каст можуть отримати освіту поза межами Індії, але їх становище на батьківщині навряд чи зміниться. Традиційні релігійні принципи не відповідають сучасному розвитку Індії, і, хоча індуїзм є пануючою релігією країни, протягом кількох останніх десятиріч відносна кількість індуїстів зменшується. Однією з причин цього явища є зміна віросповідань, насамперед, представниками нижчих каст.

У ІІ пол. XV ст., водночас із процесами Реформації у Західній Європі та появою протестантизму, в індуїзмі формується реформаторський рух — сикхізм, який поєднав окремі положення індуїзму та ісламу (зокрема, суфізму). Реформування було спрямоване насамперед проти існування каст і необхідності дотримання дхарми — закону життя відповідно до кастової належності. Перший учитель сикхізму гуру Нанак залучив послідовників — землеробів, дрібних торгівців, ремісників з числа мусульман нижчих каст індуїзму, запропонувавши їм спосіб існування, який дає змогу досягти спасіння працьовитій людині, що чесно заробляє гроші. Індолог Є. Успенська зауважує, що окремі дослідники, називаючи гуру Нанака торговцем і крамарем (деякий час він працював у лавці), говорять, що в його ідеях "є щось від прилавка" і вони виражають світогляд торгових верств населення132.

Послідовники сикхізму відмовилися від обтяжливих ритуалів і заучування складних священних текстів, зробивши наголос на не на аскезі, а на активному суспільному житті, сумлінній праці, сімейних цінностях. Вчення сикхізму повніше задовольняло потреби тогочасного суспільства і сприяло економічному прогресу, свідченням чого була велика зацікавленість ідеями сикхізму, викладеними у священній книзі "Аді Грантх".

Гуру проповідували відмову від мирських прив'язаностей, а не від самого життя. Життя є боротьбою проти перепон і несприятливих обставин, і сила віруючого сикха полягає не у втечі від них, а в їх подоланні.

Самі вчителі-гуру займалися не лише духовним повчанням, але й господарською діяльністю. Вони працювали, заробляли собі на життя, водночас займаючись проповідницькою діяльністю. Вчення сикхізму заперечує шлях втечі від світу ("тяга") або шлях аскетизму ("йога"). Особливе значення у ньому має гріхастха — шлях домогосподаря, який не повинен надто прив'язуватися до своїх володінь і майна, але повинен виконувати обов'язок служіння суспільству ("сева"). Релігійне виховання у сикхізмі спрямоване на прищеплення уміння жити в суспільстві, бути корисним і служити йому.

Людина у жодному разі не повинна відмовлятися від виконання своїх світських обов'язків. Ці обов'язки широкі й різноманітні, і серед них — необхідність бути постійно зайнятим будь-якою справою. Слід чесною працею заробляти і забезпечувати своє життя. Не можна бути паразитом у суспільстві — того, хто не працює, не люблять ані родичі, ані друзі. Залежність від інших за змоги заробити самому приводить до почуття сорому і провини. Як вчив гуру Нанак, "Примушуй себе заробляти на життя і допомагай іншим, це шлях пізнання Бога".

Завдяки такій спрямованості віровчення послідовники сикхізму досягли успіхів у сільськогосподарській діяльності, а пізніше, із міграцією в Англію, Африку, Канаду, США, Австралію, Нову Зеландію,— у різноманітних сферах життя суспільства -будівництві, інженерній справі, програмуванні, військовій справі, охороні громадського порядку тощо.

Сикхські гуру займалися не лише духовним напучуванням, але й турбувалися про господарський розвиток релігійної общини сикхів, розуміючи важливість її економічної стабільності для зміцнення і розповсюдження віровчення. Так, п'ятий гуру Ар- джун (кінець. XVI ст.) зробив систему збору десятини на користь общини обов'язковою. Для залучення населення у головне місто сикхів Амритсар Арджун створив нові робочі місця — для тих, хто займався банківською справою, будівництвом, обробкою каменю, ювелірним мистецтвом, витинанням, торгівлею кіньми (останнє приносило найбільші доходи у сикхську скарбницю).

Реформаторство сикхізму, спрямоване на заперечення суворої соціальної регламентації індуїзмом всіх сторін життя людини, повага до особи, відмова від формальних проявів релігійності, а також значення, яке сикхізм надавав активній діяльності людини у всіх сферах життя дозволило європейським вченим М. А. МакОліффу, У. X. МакЛеоду, У. Л. МакГрегору, що вивчали історію сикхізму, проводити паралелі між сикхізмом і європейським протестантизмом.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси